Постанова 4856 № 560/3312/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3312/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 01 листопада 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та виплати збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди, у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі по тексту - Постанова №168); - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити у відповідності до пункту 1 Постанови №168 збільшення додаткової винагороди на 33870,97 грн за грудень 2022 року та на 70000,00 грн за січень 2023 року, за вирахуванням податків та зборів. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року позов задоволено. Зокрема, суд визнав протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії із розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за 15 діб грудня 2022 року та за 31 добу січня 2023 року та зобов`язав відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії із розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за 15 діб грудня 2022 року в сумі 33970,97 грн та за 31 добу січня 2023 року в сумі 70000,00 грн. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач в апеляційній скарзі наполягає на тому, що надані позивачем документи не підтверджують факт його участі у бойових діях або заходах, оскільки в журналі бойових дій відсутній запис вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником, що суперечить вимогам наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168" (далі по тексту - Наказ №628). Позивач скористався правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, в якому відзначив про безпідставність доводів відповідача, у зв`язку із чим просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. раховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ). Позивач, вважаючи протиправною невиплату збільшеної додаткової винагороди, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 за період з грудня 2022 року по січень 2023 року, звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з 11 по 31 грудня 2022 року та з 01 по 31 січня 2023 року щоденно приймав безпосередню участь у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) у першому ешелоні оборони у складі оперативно-тактичного угрупування "Лиман" Об`єднаних сил у східній частині Донецького операційного району, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання збільшеної додаткової винагороди до 70000,00 грн пропорційно кількості діб проходження служби та виконання завдань, а саме за 21 добу в грудні 2022 року (за період з 11.12.2022 по 31.12.2022) та за 31 добу у січні 2023 року. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XI). Зокрема, вказаний Закон визначає порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Так, абзацом 1 частини 1 статті 9 цього Закону № 2011-XI передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України. На час виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено. Відповідно до ст.1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Статтею 16 Закону №389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності. Згідно з положеннями статті 1 Закону України від 03.04.2003 року №661-IV "Про Державну прикордонну службу України" (далі - Закон №661-IV) на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №661-IV основними функціями Державної прикордонної служби України зокрема є: - охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; - охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов`язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій; - ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України "Про розвідувальні органи України" та "Про оперативно-розшукову діяльність"; - участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом, а також припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп та злочинних організацій, що порушили порядок перетинання державного кордону України; - координація діяльності військових формувань та відповідних правоохоронних органів, пов`язаної із захистом державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї, а також діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України та в контрольних пунктах в`їзду - виїзду. Виконання зазначених у частині першій цієї статті функцій є оперативно-службовою діяльністю Державної прикордонної служби України (частина 2 статті 2 Закону №661-IV). Положеннями ч.1 ст.6 Закону №661-IV визначено, що Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Згідно із п.п. 3, 4 ст.19 Закону №661-IV на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави або групи держав; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану. Отже, відповідач входить до структури Державної прикордонної служби України, а тому починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року здійснює передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Відповідно до ст.1 Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-XII "Про оборону України" (далі - Закон №1932-XII) військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій. Положеннями ч.1 ст.12 Закону №1932-XII визначено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Відповідно до п.1 Постанови №168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 року №1146 "Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168", яка застосовувалася у період з 01.09.2022 по 20.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропаченому рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачаєт Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення (абзац другий пункту 1 Постанови №168). Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац третій пункту 1 Постанови №168). Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебувають під час такої участі у бойових діях чи здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Згідно із п. 2-1 Постанови №168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 "Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168", яка застосовувалася у період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року) установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Тобто, саме до повноважень керівництва відповідних міністерств та державних органів віднесено визначення технічних питань, що необхідні для здійсненні додаткової винагороди у збільшеному розмірі, в межах, що не перевищують 100000 грн. вказаній категорії осіб (порядку обліку часу, нарахування, документального підтвердження та інших), а не зміну визначених Кабінетом Міністрів України підстав здійснення таких виплат. На виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в України" та пункту 2-1 Постанови №168, з метою врегулювання порядку і умов здійснення виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час дії воєнного стану, 09 грудня 2022 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України прийнято Наказ №628/0/081-22АГ (далі Наказ №628/0/081-22АГ). Відповідно до п.1 Наказу №628/0/081-22АГ військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення, органах забезпечення (далі органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв`язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов`язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. Пунктом 2 Наказу №628/0/081-22АГ передбачено, що до безпосередньої участі у бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення бойових дій: 1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом, в тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, угрупування військ (сил) або штабу технічної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; 2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; 3) бойових (спеціальних) завдань з відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються, нанесення вогневого ураження на об`єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншої технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час збройного нападу (вогневого ураження); 4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; 5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями; 7) бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морських та річкових акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів. Згідно з пунктом 3 Наказу №628/0/081-22АГ документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є: 1) бойовий наказ (бойове розпорядження); 2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них); 3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або в заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені, та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах. Пнктами 4-14 Наказу №628/0/081-22АГ визначено порядок і умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України під час дії воєнного стану. Відповідно до п.15 Наказу №628/0/081-22АГ цей наказ набирає чинності та застосовується з 01 грудня 2022 року. Тобто, Наказом №628/0/081-22АГ встановлені додаткові, не передбачені Постановою №168, підстави для виплати збільшеної до 100000,00 грн щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах), зокрема, за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником. А отже, до нього внесені норми, що прямо впливають на соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України та змінюють існуючий організаційно-правовий механізм реалізації положень Постанови №168. Враховуючи, що пунктом 2-1 Постанови №168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 "Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168", яка застосовувалася у період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року) уповноважено Адміністрацію Державної прикордонної служби України визначити виключно порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою, то колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо необхідності застосування до спірних правовідносин саме положень Постанови №168 Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в частині визначення підстав для виплати збільшеної до 100000,00 грн щомісячної додаткової винагороди. Розглядаючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності належних організаційно-розпорядчих документів, які підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за спірні періоди, колегія суддів враховує наступне. Пунктом 3 Наказу №628/0/081-22АГ Адміністрацією державної прикордонної служби визначено вичерпний перелік документів, які на їхній розсуд, підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах. Так, апелянт наполягає на тому, що лише наявність всіх у сукупності документів, передбачених пунктом 3 Наказу №628/0/081-22АГ, є підставою для виплати збільшеної додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. В призмі викладеного, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що подання окремо рапортів вх. №27р від 02 січня 2023 року та вх. №1821р від 03 лютого 2023 року начальником підрозділу та наявність бойових розпоряджень не підтверджує факт участі позивача у бойових діях або заходах тому, що у Журналі бойових дій відсутній запис вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником, оскільки, відповідно до п. 3 наказу АДПСУ від №628/0/81-22-АГ документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є, зокрема, рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати і на те, що зазначені рапорти подано відповідно до вимог ПКМУ від 28.02.2022 №168 Наказу №628/0/081-22АГ, в яких поставлено питання про виплату, в тому числі і позивачу, додаткової винагороди у розмірі до 70000 грн за період безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у грудні 2022 року - 21 добу та в січні 2023 року - 31 добу. Разом з тим, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що відповідач фактично заперечує правомірність видачі зазначених рапортів, оскільки, на переконання апелянта, позивачем здійснювалось виконання бойового розпорядження, а не участь у бойових діях або здійснені ним заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а тому і відсутні підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі до 70000 грн. На підтвердження своєї позиції апелянт долучив інший витяг з бойового розпорядження для наочності. З даного приводу слід зазначити, що до предмету розгляду даної справи не входить встановлення судом правомірності видачі рапортів начальника головного оперативно-розшукового відділу А.Байдича, де зазначено, що позивач 211 добу у грудні 2022 (рапорт вх. №27р від 02 січня 2023 року) та 31 добу у січні 2023 року (рапорт вх. №1821р від 03 лютого 2023 року) залучався до безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Більше того, зазначені рапорти містять всі необхідні реквізити та інформацію і апелянтом не доведено наявності повноважень для неврахування даних документів при видачі наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 70000 грн. Так, постановою Кабінету Міністрів №168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1146 "Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168", яка застосовувалася у період з 01.09.2022 по 20.01.2023) підставами для виплати військовослужбовцям, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000 гривень є їх безпосередня участь у бойових діях або забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, при перебуванні безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів. Відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 15.12.2022 №297) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за №453/37789, а також територіальні громади Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської, та Чернігівської областей, які визначені у цьому Переліку, є територіальними громадами, які розташовані в районні проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004 (зі змінами), територіальні громади Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської, та Чернігівської областей, які визначені у цьому Переліку, є територіальними громадами, на яких ведуться (велися) бойові дії. Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.01.2023 року №1 "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" визначено врахувати в організації виконання завдань органами Державної прикордонної служби України під час участі з відбиття збройної агресії російської федерації проти України такі райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31 грудня 2022 року: Чернігівська, Сумська, Харківська, Луганська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська, Миколаївська та Одеська області, акваторія Чорного та Азовського морів у межах територіальних вод України. Як вбачається з матеріалів справи, згідно рапортів начальника головного оперативно-розшукового відділу А.Байдича позивач 21 добу у грудні 2022 (рапорт вх. №27р від 02 січня 2023 року) та 31 добу у січні 2023 року (рапорт вх. №1821р від 03 лютого 2023 року) залучався до безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. А згідно витягів з бойових розпоряджень місцем здійснення таких заходів були, зокрема, н.п. Борова, Чернещина, Шийківка, Новосергіївка, Андріївка, Новоєгорівка, Греківка, Макіївка, Святогірськ, що згідно наведених норм віднесено до територій, на яких ведуться (велись) бойові дії (територій можливих бойових дій). При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що у деяких витягах з бойових розпоряджень відсутнє зазначення населеного пункту місця здійснення визначених заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, проведення рейдових дій, здійснення подвірних обходів, перевірки місцевості, обстеження місць можливого переховування ДРГ та радикально налаштованих громадян України, які можливо причетні (надають допомогу) НЗФ. Разом з тим, на переконання суду, відповідальність за вірність заповнення та відображення відомостей у таких бойових розпорядженнях покладається саме на уповноважених посадових осіб відповідача, а тому відсутність (у тому числі через штучне чи недбале не внесення) відомостей щодо місця здійснення визначених заходів, до яких залучався позивач, не може створювати негативних наслідків для останнього, в тому числі щодо позбавлення виплати додаткової винагороди. Також слід врахувати, що витяги з Журналу службово-бойових дій 3 прикордонного загону імені Героя України Євгенія Пікуса від 24 лютого 2022 року №2-ДСК за дати 03.12.2022 року, 04.12.2022 року, 06.12.2022 року, 10.12.2022 року, 13.12.2022 року, 17.12.2022 року, 22.12.2022 року, 25.12.2022 року та 30.12.2022 року (за які відповідач нарахував позивачу додаткову грошового винагороду у розмірі 70000 грн пропорційно дням участі військовослужбовців у бойових діях у розмірі 20322,58 грн) підтверджує лише факт обстрілу та попадання ворожих ракет у місцях несення позивачем військової служби та жодним чином не спростовує факт участі позивача у бойових діях або здійснені ним заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, виконаних ним відповідно до бойових розпоряджень в грудні 2022 року та січні 2023 року, що підтверджується указаними вище документами. Крім того, в матеріалах справи наявна довідка від 06 січня 2023 року №313/ОТУЛ, відповідно до якої військовослужбовці, які проходять військову службу в військовій частині НОМЕР_1 ДПСУ, приймали безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) в першому ешелоні оборони у складі оперативно-тактичного угрупування "Лиман" Об`єднаних сил у східній частині Донецького операційного району, де у графі "93" зазначений позивач, період участі - грудень 2022. З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивач у грудні 2022 року (21 доба) та січні 2023 року (31 доба) брав безпосередню участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. За таких обставин, позивач має право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 70000,00 грн пропорційно кількості діб проходження служби та виконання завдань, а саме за 21 добу грудня 2022 року (з урахуванням сплаченої додаткової винагороди за 6 діб грудня 2022 року) та за 31 добу січня 2023 року і судом першої інстанції було вірно відновлено порушене право позивача шляхом зобов`язання відповідача провести відповідну виплату додаткової грошової винагороди. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.