Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/4088/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/4088/23 Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В., повний текст судового рішення складено 01.08.2023, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій; стягнення недоотриманої частини грошової компенсації за речове майно в розмірі 54 065,92 грн., - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 18 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просив суд: - визнати протиправними дій Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки; - стягнути недоотриману частину грошової компенсації за речове майно в розмірі 54065,92 грн за період військової служби з 17.09.2015 року по 11.05.2021 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011) за Нормою № 4 має право на компенсацію за неотримане речове майно. За розрахунками позивача, розмір виплати складає 54065,92 грн. Представник відповідача, зазначив, що позивач проходив військову службу на посаді начальника відділення офіцерів запасу і кадрів Центрального районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Миколаєва, відтак, йому не може бути здійснено нарахування та виплата грошової компенсації за неотримане речове майно відповідно до Норми № 4, оскільки забезпечуватись за Нормою № 4 мають право військовослужбовці, які проходять службу в органах військового управління Збройних Сил України, командуваннях видів Збройних Сил України, юрисдикція яких поширюється на всі Збройні Сили України та командування видів Збройних Сил України, а територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є місцевими органами військового управління. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій; стягнення недоотриманої частини грошової компенсації за речове майно в розмірі 54065,92 грн за період військової служби з 17.09.2015 р. по 11.05.2021 р. задоволений частково. Визнано протиправними дії Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 9 549,22 грн. Стягнуто з Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 9549,22 грн (дев`ять тисяч п`ятсот сорок дев`ять грн 22 коп.) за період військової служби з 17.09.2015 р. по 11.05.2021 р. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в частині незадоволених позовних вимог та ухвалення в цій нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Миколаївський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки також не погодився з вказаним судовим рішенням, подавши апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення в цій нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА 17.08.2015 року підполковник ОСОБА_1 був призваний до Збройний Сил України на посаду начальника відділення офіцерів запасу і кадрів Центрального районного військового комісаріату міста Миколаєва на підставі указу Президента України від 14.01.2015 р. № 15/2015 «Про часткову мобілізацію». Підполковник ОСОБА_1 виявив бажання проходити військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. 30.05.2016 року між Міністерством оборони України в особі Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з одного боку та громадянином України (військовослужбовцем) ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби. Відповідно до умов пункту 3 Контракт від 30.05.2016 року є строковим та укладається на строк до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію. Під час проходження служби позивач звертався до відповідача з рапортом про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно за Нормою №

4. Відповідач відмовив, посилаючись на те, що позивач не має права на речове майно за Нормою № 4, оскільки перебуває на короткостроковому контракті. З підстав невиплати речового забезпечення за Нормою № 4 позивач звернувся до суду. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 року по справі №400/3239/21 позов ОСОБА_1 до Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язано Миколаївський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане речове майно. У решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 01.10.2021 року. Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Відповідно до ч.7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року (далі по тексту - Закон №2011-XII). Стаття 1 Закону №2011-XII передбачає, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Абзацом першим ч.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Відповідно до ч.1 ст.9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі по тексту - Порядок №178; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком. Згідно з п.15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475 (далі по тексту - Інструкція №475; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до затвердженого Урядом Порядку №

178. Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року. Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів. Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 03.10.2018 року у справі № 803/756/17, від 23.08.2019 року у справі №2040/7697/18. У відповідності до абзаців 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, (дія якого відповідно до ч.3 Указу поширюється і на військовослужбовців Національної гвардії України) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, розрахунку грошової компенсації речового забезпечення ОСОБА_1 згідно норми №4 забезпечення повсякденною формою одягу військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністерства України 29.04.2016 №232 (з урахуванням внесених змін) за період з 17.06.2016 року по 11.05.2021 року до виплати становить 9849,22 грн. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що розрахунок наданий відповідачем не відповідає вимогам наказу Міністра оборони України №232 від 29.04.202016 року «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту» відповідно до норми №4 (з приміткою), а саме інформація про кількість предметів та місяць і рік виникнення права на отримання речового майна є неправдивою і направлена на зменшення грошової компенсації. З цього приводу колегія суддів зазначає. Відповідно до п. 8 Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 29.04.2016 №232 (далі - Інструкція) військовослужбовцям речове майно особистого користування та інвентарне майно видається за встановленими нормами і порядком, визначеними цією Інструкцією. Згідно п. 9 Інструкції строк носіння або експлуатації предметів речового майна - час, установлений нормами забезпечення речовим майном військовослужбовців, протягом якого предмет повинен носитися або перебувати в експлуатації. п. 10 Інструкції передбачено, що строки носіння або експлуатації предметів речового майна для військовослужбовців установлюються нормами забезпечення речовим майном залежно від групи такого забезпечення (перша чи друга), до якої віднесено військову частину: 1) перша група: бригади, полки, батальйони; військові частини та підрозділи, які організаційно входять до складу бригад; командні пункти видів Збройних Сил, оперативних командувань, військові частини забезпечення видів Збройних Сил, оперативних командувань, Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (далі - ДШВ) та Сил спеціальних операцій Збройних Сил України (далі - ССО); окремі батальйони, дивізіони, топографічні загони, роти, батареї, взводи, авіаційні ескадрильї, авіаційні комендатури, загони і ланки; військові навчальні заклади, військові навчальні центри, військові ліцеї і коледжі; батальйони, дивізіони, роти, взводи, авіаційні ескадрильї, загони і ланки, які входять до складу науково-дослідних і випробувальних установ; командні пункти Генерального штабу та видів Збройних Сил, вузли зв`язку; арсенали, бази, склади, об`єднані центри забезпечення, центри забезпечення; військові частини та зональні підрозділи Військової служби правопорядку; курсанти навчальних закладів, інші військовослужбовці, які не увійшли до другої групи, та курсанти військових навчальних закладів; 2) друга група: центральний апарат Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України; органи управління видів Збройних Сил та оперативних командувань, повітряних командувань, ДШВ та ССО; військові кафедри цивільних вищих навчальних закладів; заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, військові прокуратури, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а також військовослужбовці, відряджені до органів виконавчої влади та інших установ; науково-дослідні заклади і установи та інші військові частини і організації Збройних Сил України, не віднесені до першої групи; Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України. Нормою 4 забезпечення повсякденною формою одягу військовослужбовців Збройних Сил України передбачено строк експлуатації для різних груп забезпечення, а саме: перший строк контракту (3 роки) для контрактників; перша група забезпечення; друга група забезпечення. Як вбачається з матеріалів справи проходив військову службу у Центральному районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки міста Миколаєва (колишній військкомат) за контрактом на посаді начальника відділення офіцерів запасу і кадрів з 17.08.2015 року по 11.05.2021 року. Наказом військового комісара Центрального районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 26.04.2021 року №44 підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за підпунктом «й» (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжити військову службу під час особливого періоду) та виключено з усіх видів забезпечення з 11.05.2021 року. Згідно розрахунку вартості неотриманого речового майна ОСОБА_1 відніс себе до групи - перший строк контракту (3 роки) для контрактників. Проте, враховуючи вищевикладене позивач відноситься до другої групи забезпечення, а отже відповідно до норми 4 забезпечення повсякденною формою одягу військовослужбовців Збройних Сил України, приписів Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 р. № 232, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо врахування розрахунку наданого відповідачем про грошову компенсацію речового забезпечення позивача за Нормою № 4 за період з 17.06.2016 р. по 11.05.2021 р. у розмірі 9549,22 грн. Щодо посилань апелянта неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме відсутності права позивача на застосування відносного нього норми №4 визначеної наказом Міністерства оброни України №232 від 29.04.2016 року «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту», колегія суддів зазначає. Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (військкомат) є органом військового управління. Відповідно до вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 02 вересня 2020 року №Д-321/7/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у ЗСУ в 2020 році», Миколаївський обласний військовий комісаріат переформовано у Миколаївський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки з тими ж завданнями та функціями. Згідно наказу Міністерства оборони України № 270 від 20.05.2016 року «Про затвердження переліків органів військового управління, в яких передбачено посади державної служби», районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (районні військові комісаріати) є органами військового управління, які входять до складу Збройних Сил України, і юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів у містах, міст обласного значення. Таким чином, Центральний районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки входить до органів військового управління, а тому позивач має право на грошову компенсацію за неотримане речове майно. Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційних скаргах про те, що рішення підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційні скарги задоволенню не підлягають. Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, ПОСТАНОВИВ : Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Суддя-доповідач О.В. Джабурія Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька