Постанова Київський апеляційний суд № 755/2571/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 листопада 2023 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 755/2571/21 номер провадження 22-ц/824/11753/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І., розглянув у порядку письмового провадженняапеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2023 року /суддя Яровенко Н.О./ у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття, - В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 230 591 грн та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття у розмірі 50 000 грн., витрати при експертній оцінці на суму 3000 грн. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 230 591 грн. матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 25000 грн. моральної шкоди. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 з кожного окремо витрати пов`язані з проведенням звіту оцінки майнового збитку в розмірі 1500 грн., судового збору в розмірі 1418 грн., а всього 2918 грн. з кожного./т. 3 а.с.29-33/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись зі спільною апеляційною скаргою, в якій просили рішення скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянти посилались на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважають, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що після аварії і оформлення першого Акту про залиття 28.04.2020 року, ніхто із членів комісії ЖЕД-410 квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не відвідували, додаткових обслідувань порушеної ділянки відводу в квартирі АДРЕСА_3 не проводили, тому ніяких об`єктивних підстав для зміни висновку, які було зроблено комісією в первісному акті від 28.04.2020 року, про ймовірну причину розірвання відводу від спареного стояка в квартирі АДРЕСА_4 , на які посилається суд, не було. Апелянти також не згодні з висновком суду першої інстанції щодо відповідності складених актів вимогам діючого законодавства, а саме, порушенням є те, що ніхто із мешканців або власників квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , не приймав участі в складанні актів. Інформації, про те, що причиною аварії є скручення труби, не міститься в жодному Акті обстеження, ані в поясненнях позивача в судовому засіданні, яким суд не дав належну оцінку. Отже, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , заперечували свою вину в тому, що заміна вентилів в їх квартирі АДРЕСА_1 привела до аварії в квартири АДРЕСА_3 та залиттю квартири АДРЕСА_5 , оскільки розрив труби стався в квартирі АДРЕСА_3 , в зоні відповідальності відповідача № 2, а в матеріалах справі відсутні належні та безспірні докази того, що відрізок труби було зруйновано в результате заміни вентилів в квартирі АДРЕСА_1 , суд ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення. Вказували і на те, що згідно висновків експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 38876/21-43 від 13.10.2022 (п.2) встановити вартість ремонтно- відновлювальних робіт (розмір завданої шкоди) для усунення наслідків залиття квартири АДРЕСА_5 не вбачається можливим, у зв`язку з відсутністю в матеріалах цивільної справи всіх необхідних для розрахунку вихідних даних. Наголошували, що позивач на прохання експерта відмовився надати додаткові матеріали, а саме акти виконаних робіт на ремонтно-відновлювальні роботі по усуненню пошкоджень від залиття. При вирішенні судом питання про стягнення шкоди не прийнято до уваги і не надана в рішенні суду оцінка іншого письмового доказу, який був наданим відповідачем -2, а саме: письмової консультації від 07.09.2021 року № 385-1/2021 «Щодо правильності визначення майнової шкоди після залиття». В судовому рішенні жодним чином не зазначено, які противоправні дії дають підстави для притягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до цивільно-правової відповідальності, якщо суд прийшов до висновку, що саме власники квартири зобов`язані забезпечити її схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт. Щодо стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1 у розмірі 25 000 гривень, вказували, що не наведено жодного аргументу, чому саме така грошова сума, а не інша, складає моральну шкоду, яка заподіяна позивачу. Позивач не надав суду доказів, а суд, в свою чергу, проігнорував вимоги закону. ОСОБА_3 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність її доводів. Вказував, що під час судового розгляду знайшли підтвердження факти раніше встановлені утрьох Актах ЖЕД 410 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду у Дніпровському районі м. Києва» про те, що у квартирі АДРЕСА_1 проводились несанкціоновані ремонтні роботи на стояку гарячого водопостачання між квартирами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 ; що заявок на ремонт сантехнічного обладнання з квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 до ЖЕД-410 не надходило, що роботи зі стояком ГВП власницею квартири АДРЕСА_1 виконувались самостійно і не були заздалегідь погоджені з ЖЕД

410. Трьома Актами складеними комісією ЖЕД-410, які датовані 29.04.2020р., уточнений 20.05.2020р., уточнений 10.07.2020р. було встановлено з причину залиття та наслідки спричинені залиттям нерухомому майну - квартирі позивача. У суді першої інстанції зміст фактичних обставин викладених у Актах відповідачі підтвердили своїми поясненнями у суді першої інстанції, даними службового розслідування. Щодо експертизи, призначеної в межах розгляду справи, вказував, що він заперечував щодо поставлених питань, водночас, після її призначення, експерт вивчивши матеріали справи, виходив на місце до квартир АДРЕСА_6 , однак: до квартири АДРЕСА_3 потрапити не зміг через відсутність власниці, у квартирі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_5 на момент огляду не було можливості встановити ані причини, ані наслідки заново, оскільки в них вже були проведені ремонтні роботи та слідів аварії та її наслідків не залишилось. Вказував і на те, що суд першої інстанції хоча і зменшив але повністю і цілком вірно обґрунтував стягнення моральної шкоди. Окремо наголошував на тому, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Так, апелянтами було додано до апеляційної скарги копію витягу з реєстру експертів атестованих судових експертів МЮ України, оригінал відповіді КП Керуюча компанія по обслуговуванню житлового фонду Дніпровського району м. Києва № 01-83 від 08.02.2022 року, оригінал відповіді КП Керуюча компанія по обслуговуванню житлового фонду Дніпровського району м. Києва № 103/45-1396 від 07.04.2021р. на адвокатський запит, оригінал Акту обстеження квартири АДРЕСА_7 від 03.02.2022 року, які не відносяться до предмету доказування. Вказував також на завідомо безпідставному апеляційному оскарженні рішення суду першої інстанції без належного обґрунтування та підстав, з метою перешкоджання виконанню судового рішення, наголошував, що у діях відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачаються ознаки зловживання процесуальними правами відповідача, отже, наслідком визнання зловживання процесуальними правами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є залишення без розгляду або повернення апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_8 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 29.10.2018 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. 28.04.2020 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_8 . З акту від 29.04.2020 року, складеному комісією в складі заступника начальника ОСОБА_7., старшого майстра ОСОБА_4 , майстра технічної дільниці ОСОБА_5 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_6 , вбачається, що «28.04.2020 року о 13-31 від мешканців квартири АДРЕСА_5 на комплексну диспетчерську службу «Дель-пак-системс» надійшла заявка про залиття з вище розташованої квартири. Заявка була передана слюсарю-сантехніку ЖЕД-410 ОСОБА_6 . Слюсарем-сантехніком в телефонному режимі передано заявку на РТМ «Дарниця» КП «Київтеплоенерго» для перекриття холодного та гарячого водопостачання на будинок та в подальшому проведено обстеження інженерних мереж вище розташованих квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 . Після перекриття водопостачання слюсарем-сантехніком було обрізано аварійний відвід та встановлено вентиль. Згідно проекту забудови стояки холодного та гарячого водопостачання є спільними на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , проходять в туалеті квартири АДРЕСА_3 з відводом до квартири АДРЕСА_1 . Станом на 28.04.2020 року у квартирі АДРЕСА_1 проводились ремонтні роботи, в тому числі із заміною внутрішньо квартирної запірної арматури. Причина залиття: порив у квартирі АДРЕСА_3 ділянки металевого відводу (діаметром 15 мм) від спареного стояка ГВП (на квартиру АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 ), ймовірно порушеного під час проведення ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_1 . Заявок на ремонт сантехнічного обладнання з квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 до ЖЕД-410, аварійної служби КП «Керуюча компанія та диспетчерської служби «Дель-пак-системс» не надходило.» Квартира АДРЕСА_9 належить на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 15.05.2001 року. В даній квартирі ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_2 не проживають та не зареєстровані. Судом встановлено та не оспорюється відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що квартира АДРЕСА_9 є їх спільною сумісною власність в силу ст. 60 СК України. З висновку експерта за результатами судової будівельно-технічної експертизи № 38876/21-43 вбачається, що встановити причину залиття, що сталося 28.04.2020 року в квартирі АДРЕСА_8 згідно даних візуально-інструментального обстеження не вбачається можливим у зв`язку з незабезпеченням доступу до квартири АДРЕСА_3 , відсутністю пошкоджень санітарно-технічних систем в квартирі АДРЕСА_1 , проведенням ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_5 . Встановити вартість ремонтно-відновлювальних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди) для усунення наслідків залиття в квартирі АДРЕСА_8 , що сталася 28.04.2020 року, відповідно до вихідних даних, що містяться в наданих матеріалах, не вбачається можливим, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи всіх необхідних для розрахунку вихідних даних. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався вимогами положень частини третьої статті 386 ЦК України про те, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди. У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір. За статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Встановлено, що 28.04.2020 року ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_9 проводились роботи по заміні внутрішньої запірної арматури. Дані ремонтні роботи проводились власними силами. Згідно проекту забудови стояки холодного та гарячого водопостачання є спільними на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , проходять в туалеті квартири АДРЕСА_3 з відводом до квартири АДРЕСА_1 . Під час заміни запірної арматури в квартирі АДРЕСА_1 відбулося скручення труби в квартирі АДРЕСА_3 та, як наслідок, порив труби ГВП, що призвело до затоплення квартири АДРЕСА_8 . Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не спростували належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири АДРЕСА_8 , отже, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого переконання про доведеність того факту, що залиття квартири АДРЕСА_8 , сталося з вини власників квартири АДРЕСА_9 , а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги в цій частині щодо того, що Актами лише встановлювалась ймовірна причина залиття, об`єктивних підстав для зміни висновку, які було зроблено комісією в первісному акті від 28.04.2020 року, не було а самі Акти не відповідають вимогам діючого законодавства - ніхто із мешканців або власників квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , не приймав участі в їх складанні та те, що інформації, про те, що причиною аварії є скручення труби, не міститься в жодному Акті, апеляційним судом відхиляються з огляду на таке. Так, трьома Актами складеними комісією ЖЕД-410, які датовані 29.04.2020р., уточнений 20.05.2020р., уточнений 10.07.2020р. було встановлено причину залиття та наслідки, спричинені залиттям. В ході обстеження комісійно було встановлено, що залиття сталося через порушення стояка гарячої води між квартирами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , під час несанкціонованих ремонтних робіт, була залита водою квартира АДРЕСА_3 , та відповідно залита квартира ОСОБА_3 , що розташована поверхом нижче. Зазначені три акти складалися у різний проміжок часу, задля встановлення повного обсягу спричинених залиттям наслідків, які через залиття квартири гарячою водою та помірне висихання проявлялися не відразу, а також у зв`язку з необхідністю з`ясування та достовірного встановлення комісією причини залиття. Зазначені акти складалися повноважною комісією ЖЕД-410 - кваліфікованими працівниками і їх кваліфікація Відповідачами у судових засіданнях не спростовувалася. Причина та обсяги наслідків залиття, що були встановлені трьома Актами ЖЕД-410, були також підтверджені Актом про наслідки залиття квартири складеному власниками кв.48,40,32,43,56 від 26.06.2020р. /т. 1 а.с. 34-36/ Жодними доказами апелянтами зазначені обставини не спростовані. За матеріалами справи, доступ до квартири АДРЕСА_3 задля проведення експертизи в межах розгляду справи не забезпечено /т. 2 а.с. 160/, а отже, вину у заподіянні шкоди не спростовано. Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 , передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).У додатку № 4 до цих Правил від 25 серпня 2005 року № 927/11207, зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємств), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організацій (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства ), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта; прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності, характер залиття та його причини: завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім`я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин). Акт повинен бути складений у тому числі за присутності: головного інженера виконавця послуг; голови комісії; майстра технічної дільниці; майстра ремонтної дільниці слюсаря-сантехніка, представників організації обслуговуючої компанії. Суд першої інстанції вірно відхилив доводи про те, що акти не є неналежними доказами наявності вини, оскільки вони, у загальному відповідають вимогам, встановленим вищезазначеними Правилами, в ньому наведені: дата та місце складання; місце, де трапилося залиття; подія, що трапилася; наслідки залиття, а також причини залиття. Зазначені у ньому дані відповідачем не спростовані, акт було складено в присутності спеціалістів. Обов`язкового складення акта безпосередньо у момент залиття Правила, не вимагають. Що стосується позиції відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо вини саме КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», як і доводів апеляційної скарги в цій частині, судом першої інстанції вірно та у повному обсязі досліджено обставини справи. Так, за змістом ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення. Пунктом 3 розділу І «Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 219 від 15.08.2018 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.09.2018 року за № 1074/32526, визначено, що: - точка приєднання внутрішньобудинкової системи водовідведення багатоквартирного будинку до житлового (нежитлового) приміщення - це трійник на відгалуженні від стояка внутрішньобудинкової системи водовідведення (трійник належить до внутрішньобудинкової системи); - точка приєднання внутрішньобудинкової системи водопостачання та системи постачання гарячої води багатоквартирного будинку до житлового (нежитлового) приміщення - перша запірна арматура на відгалуженні від стояків у межах приміщення (запірна арматура не належить до внутрішньобудинкової системи). Згідно з п. 5 вказаного Порядку обслуговування систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах житлового (нежитлового) приміщення від точки приєднання здійснюється його власником (співвласниками). Згідно з п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1024 та ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» утримання та ремонт, своєчасна заміна внутрішньоквартирних мереж приладів, пристроїв та обладнання є обов`язком власника квартири. Запірна арматура у квартирі АДРЕСА_10 не належить до внутрішньобудинкових мереж і не входить в сферу обслуговування КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва». Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують і не підтверджені доказово. Отже, апелянтами не вказано, які неправомірні дії або бездіяльність КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» дають підстави для притягнення останнього до цивільно-правової відповідальності, якщо саме власник квартири АДРЕСА_1 , тобто, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов`язані забезпечити її схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт. Вирішуючи питання щодо розміру завданої шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги звіт про оцінку збитків від 13.11.2020, складений ПП «Аверті» на замовлення ОСОБА_3 , відповідно до якого, розмір матеріальних збитків, який завдано власнику в результаті пошкодження оздоблення його квартири АДРЕСА_8 після залиття, яке трапилось 28.04.2020 року, станом на момент складання звіту становить 230 591 грн. Доводи апеляційної скарги в цій частині щодо завищення цін та послуги та матеріали, апеляційним судом відхиляються з огляду на те, що не надано жодного доказу на спростування оцінки розміру завданої шкоди. При цьому, апеляційний суд зауважує, що ціни спеціалістом взяті з загальнодоступних джерел, не спростовані апелянтами. Відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, у тому числі, у випадку, коли вона зазнала душевних страждань у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року зі змінами, моральна шкода - це шкода немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяна фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до п.5 Постанови, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідачем проігноровані вимоги про усунення причин залиття квартири, відшкодовування шкоди в добровільному порядку не здійснюється. В результаті залиття квартири позивача, він вимушений був терміново вивезти свою родину з квартири до родичів, які проживають у іншій області. Через затоплення, родина позивача вимушена була проживати у м. Шостка Сумської області у батьків, поки позивач мав проводити термінові ремонтні роботи по відновленню житла. Вказані обставини призвели до страждань через неможливість надати відпочинок собі і близьким рідним, до занепокоєння та стурбованості, відголоски яких відбилися на моєму фізичному та душевному стані, до переживань з приводу здоров`я доньки, пошкодження майна та неможливості нормально користуватись ним, порушення звичайного способу життя свого і родини, необхідність докладання додаткових зусиль для його нормалізації. З урахуванням наведених положень норм чинного законодавства та встановлених судом обставин, суд першої інстанції також вважав, що позивачу завдана моральна шкода, грошовий вираз такої шкоди має бути стягнутий з відповідача ОСОБА_1 у розмірі 25 000,00 грн. Доводи апеляційної скарги про те, чому саме такий розмір моральної шкоди, апеляційним судом відхиляються з огляду на наведене обґрунтування суду першої інстанції. Жодних доказів на спростування такого обґрунтування апелянтами також не надано. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що позов підлягає задоволенню частково. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2023 року- залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий: Судді: