Постанова 4824 № 760/5835/22

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 жовтня 2023 року місто Київ справа № 760/5835/22 апеляційне провадження № 22-ц/824/13363/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Головачова Я.В., суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О., за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва у складі судді Аксьонової Н.М. від 12 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позов обґрунтовано тим, що наказом від 6 травня 2021 року № 89 ОСОБА_1 прийнято на посаду інженера НОМЕР_1 військового представництва Міністерства оборони України. Після оголошення в країні воєнного стану, позивач, як і інші цивільні працівники, переведений на дистанційний режим роботи, однак наказом НОМЕР_1 військового представництва Міністерства оборони України від 16 березня 2022 року № 67 його було звільнено на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України. Позивач зазначає, що звільнення відбулося незаконно, оскільки він працював на умовах безстрокового трудового договору; в день звільнення йому не було вручено копію наказу та трудову книжку. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ НОМЕР_1 військового представництва Міністерства оборони України від 16 березня 2022 року № 67; поновити його на посаді провідного інженера з 16 березня 2022 року; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 12 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог та відсутності порушень трудового законодавства з боку відповідача. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Скаржник зазначає, що рішення суду є необґрунтованим, суперечить обставинам справи, а тому не може вважатися законним. Суд не врахував, що позивач був прийнятий на посаду провідного інженера НОМЕР_1 військового представництва Міністерства оборони України до укомплектування цієї посади військовослужбовцем, однак відповідний військовослужбовець був призначений на посаду вже після його звільнення. Відповідач не повідом належним чином про звільнення позивача, посилання на те, що поштові відділення не працювали не відповідає дійсним обставинам; відповідач несвоєчасно провів розрахунок з позивачем. Крім того, позивачу не було запропоновано іншої роботи, яка б відповідала його кваліфікації. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Поданий Міністерством оборони України відзив на апеляційну скаргу не приймається до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки поданий поза межами встановленого судом строку для вчинення відповідної процесуальної дії і підстав для його поновлення судом не встановлено. Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просили її задовольнити. Представник Міністерства оборони України - Куртмоллаєв А.Е. заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що наказом НОМЕР_1 військового представництва Міністерства оборони України від 6 травня 2021 року № 89 ОСОБА_1 прийнято на посаду провідного інженера (посада військовослужбовця). Згідно копії наказу начальника НОМЕР_1 військового представництва Міністерства оборони України Мертвиченка Д. від 16 березня 2023 року № 67 ОСОБА_1 звільнено з посади провідного інженера на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору) (а.с.13-14). 27 квітня 2023 року позивачу було направлено лист з пропозицією з`явитися до НОМЕР_1 військового представництва Міністерства оборони України для отримання трудової книжки під підпис (а.с. 15). 17 травня 2023 року ОСОБА_1 отримав витяг з наказу про звільнення та трудову книжку (а.с. 35). Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Статтею 43 Конституції України гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Частиною 1 статті 21 КЗпП України встановлено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до частини 3 статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення. Ця норма права визначає підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк. А саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку з закінченням строку. Як убачається з матеріалів справи, 6 травня 2021 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду провідного інженера (посада військовослужбовця) до НОМЕР_1 військового представництва Міністерства оборони України (наказ № 89). Підставою прийняття вищевказаного наказу була заява позивача від 2 квітня 2021 року, у якій він просив прийняти його на вакантну посаду на період до призначення відповідного офіцера на цю посаду. При призначенні офіцера на цю посаду, позивач зобов`язався її звільнити (а.с. 57). Статтею 5 Закону України "Про Збройні Сили України" особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України. Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти. Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" окремі військові посади в мирний час можуть заміщатися (на умовах строкового трудового договору) цивільними особами в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Порядок заміщення військових посад цивільними особами в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України встановлюється їх керівниками. Порядок заміщення в мирний час окремих військових посад у Збройних Силах України цивільними особами (на умовах строкового трудового договору) (далі - Порядок) затверджений наказом Міністерства оборони України від 29 травня 2017 року №

292. Пунктом 2 розділу І Порядку встановлено, що у Збройних Силах України в мирний час можуть заміщатися цивільними особами окремі військові посади, які включені у Тимчасовий перелік військових посад Збройних Сил України, які в мирний час можуть заміщатися цивільними особами, у тому числі посади, укомплектовані військовослужбовцями-жінками, на період їх відпусток у зв`язку з вагітністю та пологами, а також посади, укомплектовані військовослужбовцями на період їх відпусток по догляду за дитиною. Заміщення окремих військових посад здійснюється на умовах строкового трудового договору, який укладається з працівником командирами (начальниками) військових частин, закладів, установ та організацій, у штатах яких перебувають посади, що можуть підлягати заміщенню (пункт 1 розділу ІІ Порядку). Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку передбачено, що строк дії строкового трудового договору з працівниками, які заміщують вакантні військові посади, визначається до призначення на цю посаду військовослужбовця. Отже, трудові відносини, які виникли між сторонами, мають строковий характер, оскільки Порядок заміщення в мирний час окремих військових посад у Збройних Силах України цивільними особами (на умовах строкового трудового договору) виключає можливість укладення безстрокових трудових договорів з цивільними особами. Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан. Указом Президента від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено загальну мобілізацію. Відповідно до абзацу 4 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Частиною 1 статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань. З метою комплектування військових посад НОМЕР_1 військового представництва Міністерства оборони України військовослужбовцями Збройних Сил України, з урахуванням введення в країні воєнного стану, на посаду провідного інженера, яку обіймав позивач, наказом начальника НОМЕР_1 військового представництва Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 17 березня 2022 року № 68 призначено військовослужбовця Збройних Сил України - майора ОСОБА_3 та з 17 березня 2022 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення. З наведеного вбачається виникнення умов для завершення строку дії трудового договору, укладеного до настання певної події, а саме до призначення офіцера на цю посаду. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно врахував обставини справи та дійшов вірного висновку про відсутність порушень трудових прав ОСОБА_1 зі сторони відповідача. Посилання у апеляційній скарзі на те, що звільнення відбулося з порушенням встановленого законодавством порядку, оскільки передумовою звільнення повинно було бути комплектування/заняття посади позивача військовослужбовцем, є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів. Аргументи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також помилковості позиції відносно дії трудових відносин сторін у часі. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач повинен був вручити позивачу наказ про звільнення, трудову книжку та провести повний розрахунок в день звільнення, також не приймаються судом апеляційної інстанції. Статтями 47, 116 КЗпП України дійсно встановлений обов`язок роботодавця у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, трудову книжку, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок. Разом з тим, відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення наступає виключно за наявності вини роботодавця (статті 117, 235 КЗпП України). Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, всю територію міста Києва було віднесено до переліку територій, на яких велися бойові дії, а саме з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року. Крім того, як убачається з листа державного підприємства "Антонов" від 12 серпня 2022 року № 402/6433-22 по підприємству було нанесено ракетно-бомбові удари, а саме по майданчику № 1 (місцезнаходження НОМЕР_1 військового представництва Міністерства оборони України) у період з 3 по 4 березня 2022 року, з 13 по 14 березня 2022 року, 18 березня 2022 року, з 21 по 23 березня 2022 року, 27 березня 2022 року. Вказані обставини об`єктивно свідчать про неможливість виконання відповідачем покладених на нього трудовим законодавством обов`язків щодо видачі копії наказу про звільнення та трудової книжки у встановлений законом строк з причин, які від нього не залежали. В найкоротший строк відповідачем були вчинені дії щодо виплати позивачу заробітної плати при звільненні, повідомлення про необхідність отримання трудової книжки, що виключає можливість настання відповідальності, передбаченої статтями 117, 235 КЗпП України. Посилання у апеляційній скарзі на те, що при звільненні позивачу не були запропоновані вакансії є необґрунтованими, оскільки Порядком заміщення в мирний час окремих військових посад у Збройних Силах України цивільними особами чітко передбачена можливість зайняття цивільними особами військових посад виключно у мирний час. Тобто у відповідача був відсутній обов`язок запропонувати ОСОБА_1 вакантні посади. Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 12 червня 2023 року залишити без змін. Поновити дію рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 12 червня 2023 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді: