Постанова 4820 № 686/14721/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/14721/21 Провадження № 22-ц/4820/1755/23 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В., секретар судового засідання Кошельник В.М. з участю: прокурора, представника Хмельницької міської ради, представника відповідача Галкіної Л.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 686/14721/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Савченко О.В., на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 липня 2023 року в складі судді Стефанишина С.Л. у справі за позовом Керівника Окружної прокуратури м. Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд в с т а н о в и в: В червні 2021 року керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Хмельницької міської ради звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року № 22-4470-СГ, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6825083300:09:008:1607, що знаходиться за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницької міської територіальної громади та витребовувати у ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради вказану земельну ділянку. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.06.2019 № 22-4470-СГ за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1607) для ведення особистого селянського господарства. Право приватної власності відповідачки на земельну ділянку зареєстровано 26.06.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 16.08.2019 № 980 ОСОБА_2 відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 6825083300:09:008:1607 на користь ОСОБА_1 . Право приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку зареєстровано 17.08.2019. Також Прокурор вказував, що відповідно до інформації Відділу Держгеокадастру у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25.04.2019 №0-22-0.33-1192/116-19 та від 24.03.2021 №10-22-0.33-455/116-21 спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:09:008:1607 перебуває в межах земель колективної власності колишньої СВК «Відродження» с. Колибань Хмельницького району. Також, згідно з інформацією Хмельницької регіональної філії Центру Державного земельного кадастру, які є адміністраторами Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:09:008:1607 накладається на земельні ділянки колективної власності на території Копистинської сільської ради, які протоколом загальних зборів від 03.11.2008 залишено для невитребуваних паїв, а саме на земельні ділянки під номерами 258, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 розташовані на картографічному матеріалі проекту землеустрою із схематичним зображенням. Таким чином, прокурор вважав, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.06.2019 № 22-4470-СГ підлягає визнанню недійсним, оскільки ОСОБА_2 безпідставно набула право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6825083300:09:008:1607 на підставі даного наказу, яку в подальшому продала ОСОБА_1 . Тому, посилаючись на вищевказані обставини та порушення норм чинного законодавства, прокурор просив задовольнити позов. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 липня 2023 року позов задоволено, визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року № 22-4470-СГ, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6825083300:09:008:1607, що знаходиться за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницької міської територіальної громади та витребовувано у ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6825083300:09:008:1607, що знаходиться за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницької міської територіальної громади. Вирішено питання щодо стягнення судового збору. ОСОБА_1 не погодилася з таким рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. При цьому апелянтка посилається, що при вирішенні спору суд мав би надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, оскільки звертаючись до суду з даним позовом про визнання наказу та витребовування земельної ділянки позивачем не доведено факту порушення прав держави в особі Хмельницької міської ради зі сторони відповідачів, що є підставою для відмові в позові. Крім того, на думку апелянта, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, оскільки право власності посвідчується відповідним Державним актом, однак до позовної заяви позивачем додано лише копії Державного акта серії ХМ № 31 від 18 грудня 1995 року на право колективної власності на землю КСП «Відродження» с Колибань Хмельницького району, разом з тим з наданої копії вбачається виключно наявність креслення плану зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність. В ході розгляду справи на адвокатські запити до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та Хмельницької міської ради щодо підтвердження знаходження у вказаних органах Державного акта ніякої інформації надано не було. Крім того, проект землеустрою щодо організації територій земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, розроблений Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю «Геокадастр» не є належним та допустимим доказом, який підтверджує належність КСП «Відродження» права колективної власності на спірну земельну ділянку, так як КСП «Відродження» не є в розумінні Земельного кодексу Української РСР та Закону України «Про землеустрій» землевласником або землекористувачем спірної земельної ділянки, що виключає можливість цього КСП бути замовником документації із землеустрою, окрім того на титульній сторінці наданого позивачем проекту землеустрою вказано, що замовником є СТОВ «Вітава». Також на думку апелянта жодними належними доказами не доведено факт накладення спірної земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка нібито належить на праві колективної власності КСП «Відродження», що підтверджується повідомленням експерта про неможливість проведення судової земельно-технічної експертизи у зв`язку із відсутністю документів для її проведення, тому вимога про витребовування спірної земельної ділянки є необґрунтованою. Апелянтка просить врахувати той факт, що вона є добросовісним набувачем права власності на земельну ділянку на підставі укладеного договору купівлі-продажу, а тому відсутні правові підстави для її витребовування. Крім того, апелянтка вважає, що прокурор прийняв на себе функції альтернативного суб`єкта звернення до суду, який не може замінювати належного суб`єкта владних повноважень, а тому у зв`язку із пред`явленням позову особою, яка немає процесуальної дієздатності, суд мав би залишити його без розгляду. Хмельницька обласна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що прокурором до суду було надано належним чином засвідчені копії рішення Копистинської сільської ради народних депутатів Хмельницького району №3 від 22.03.1995 про передачу у колективну власність КСП «Відродження» земель сільськогосподарського призначення, протоколу загальних зборів членів КСП «Відродження» №3 від 08.05.1998 про реформування колективного сільськогосподарського підприємства у виробничий сільськогосподарський кооператив, відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення діяльності КСП «Відродження», які підтверджують факт існування такого колективного підприємства, його подальшого реформування у виробничий сільськогосподарський кооператив, передачі йому у колективну власність земель сільськогосподарського призначення на території Копистинської сільської ради. Крім того, позивачем надано архівну копію протоколу загальних зборів власників земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району від 03.11.2008 та проект землеустрою щодо організації земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради від 2008 року. Вказані документи підтверджують, що особи, які мали право на земельну частку (пай) в межах КСП «Відродження» - 213 присутніх на зборах із 277 власників земельних сертифікатів розподілили шляхом жеребкування земельні ділянки колишньої колективної власності вказаного колективного сільськогосподарського підприємства, а ті землі, які не увійшли в жеребкування, передали у державну власність, а частину земель залишили для невитребуваних паїв (номера жеребків 253-263, 271-277, 530-540, 548-554). Зазначає, що згідно з інформацією Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 07.06.2021 №25/93 та інформації відділу у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25.04.2019 №0-22-0.33-1192/116-19 та від 24.03.2021 №10-22-0.33-455/116-21 земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:09:008:1607 розташована в межах земель колективної власності колишнього КСП «Відродження» та повністю накладається на земельні ділянки, залишені для невитребуваних паїв (під номерами жеребків 258,259,260,261,262,263). Крім того, згідно висновку експерта № 2635/21-26/1228-1259/23-26 спірна земельна ділянка накладається на земельні ділянки колективної власності КСП «Відродження» згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних ділянок (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (2008 року). Таким чином, позивачем надано належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:09:008:1607 належала до земель невитребуваних паїв колективної власності, повністю накладається на ці землі та надавалась у власність органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування, як це передбачено Законами №2498-VIII, №899-IV. Посилання апелянта на відсутність оригіналу Державного акту на право колективної власності на спірну земельну ділянку, не свідчить про недоведеність позовних вимог, оскільки згідно інформації відділу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, а також старости старостинського округу з центром у с. Копистин оригінал державного акту втрачено, однак, на підтвердження його існування суду були надано належним чином завірену копію Книги реєстрації державних актів на право колективної власності на землю Хмельницької районної ради та копію рішення Копистинської сільської ради народних депутатів Хмельницького району № 3 від 22.03.1995 року про передачу у колективну власність КСП «Відродження» сільськогосподарських земель, прийняття якого передувало видачі державного акта на права колективної власності на землю. Крім того, проект землеустрою щодо організації територій земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, розроблений НВ ТОВ «Геокадастр», також є належним та допустимим доказом, який підтверджує належність у КСП «Відродження» права колективної власності на спірну земельну ділянку. Вказані обставини свідчать, що ОСОБА_1 придбала спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права на її придбання і відчуження, внаслідок чого ділянка вибула із власності територіальної громади поза її волею та може бути витребувана у добросовісного набувача. При поданні позову були надані всі належні та допустимі письмові докази, які достовірно підтверджують факт існування такого КСП як «Відродження», його реформування, передачі у колективну власність земель та подальшого їх розпаювання, а також факт належності спірної земельної ділянки до земель колективної власності колишнього СВК «Відродження». У відзиві на апеляційну скаргу представник Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області проти вимог апеляційної скарги заперечив. Зазначив, що накази Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про передачу земельної ділянки у власність є актами індивідуальної дії і вичерпують себе в момент їх прийняття, тому позов не може бути задоволений, оскільки таке рішення вичерпало свою дію шляхом виконання. Хмельницька міська рада також подала відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позовних вимог є голослівними, адже матеріали справи містять достатні докази щодо підтвердження факту існування КСП «Відродження», його реформування, передачі у колективну власність земель та подальшого їх розпаювання, також факт належності спірної земельної ділянки до земель колективної власності колишнього СВК «Відродження», а тому висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є законними та обґрунтованими. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішенню суду скасуванню в частині з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що рішенням Копистинської сільської ради народних депутатів Хмельницького району Хмельницької області від 22 березня 1995 року №3 передано КСП «Відродження» у колективну власність 881 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі цього рішення КСП «Відродження» одержало Державний акт на право колективної власності на 962,3 га землі від 18.12.1995 року серії ХМ. Загальні збори власників земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області рішенням від 03.11.2008 року затвердили проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП «Відродження» та провели розподіл земельних ділянок між співвласниками методом жеребкування. Цим же рішенням земельні ділянки №№ 253-263, 271-277, 530-540, 548-554 не включені у жеребкування та залишені для невитребуваних паїв. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.06.2019 року №22-4470-СГ, за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 , затверджено документацію із землеустрою та надано їй у власність земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6825083300:09:008:1607, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (проект документації із землеустрою розроблено на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25.04.2019 року №22-3519-СГ). Право власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку з кадастровим номером 6825083300:09:008:1607 зареєстровано 26.06.2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстратором Олешинської сільської ради Хмельницького району Андрієвською М.В. (номер запису про право власності 32197970, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1862135468250). В подальшому ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 16.08.2019 року відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_1 . Право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку зареєстровано приватним нотаріусом на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.08.2019 року (індексний номер 48285802, номер запису про право власності 32861265). Відповідно до інформації Хмельницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» та наданих картографічних матеріалів земельна ділянка, що передана ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6825083300:09:008:1607, накладається на земельні ділянки колективної власності на території Копистинської сільської ради, які протоколом загальних зборів від 03 листопада 2008 року залишено для невитребуваних паїв, а саме на земельні ділянки під номерами 253-263, 271-277, 530-540, АДРЕСА_7 , що розташовані на картографічному матеріалі проекту землеустрою із схематичним зображенням. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 727-р територія населеного пункту Копистин увійшла до складу території Хмельницької територіальної громади (адміністративний центр територіальної громади - м. Хмельницький); рішенням сесії Хмельницької міської ради від 08 грудня 2020 року № 11 на території Хмельницької міської територіальної громади утворено 6 старостинських округів в тому числі з центром у с. Копистин, що складається із сіл Копистин, Івашківці, Колибань, Мала Колибань та селища Богданівці. Розпочато процедуру реорганізації Копистинської сільської ради шляхом приєднання до Хмельницької міської ради. Згідно з інформацією Відділу Держгеокадастру у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 24 березня 2021 року № 10-22-0.33-455/116-21 спірна земельна ділянка перебуває у межах земель колективної власності колишнього КСП «Відродження». Відповідно до інформації Відділу Держгеокадастру у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19 квітня 2021 року № 10-22-0.33-484/116-21 встановлено, що оригінал Державного акта на право колективної власності на землю КСП «Відродження» с. Колибань відсутній. Надано завірену копію Книги реєстрації державних актів на право колективної власності на землю Хмельницької районної ради, у якій було зареєстровано Державний акт на право колективної власності КСП «Відродження». Із висновку експерта № 2635/21-26/1228-1259/23-26 від 03 квітня 2023 року, складеного за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на підставі постанови слідчого від 05 серпня 2021 року про призначення судової земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні 42021241010000003 від 12 січня 2021 року, встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 6825083300:09:008:1607, площею 2,0 га, яка розташована за межами населених пунктів Копистинсьої сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, що на праві власності належить ОСОБА_1 , накладається на земельні ділянки, які включені до проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради. У розпорядження експерта було надано: - проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, складений НВ ТОВ «Геокадастр», затверджений рішенням загальних зборів 03 листопада 2008 року, на 105 аркушах; - копію державного акта, виданого КСП «Відродження» с. Колибань серії ХМ № 31 від 18 грудня 1995 року на 1 аркуші; - оригінал картографічного матеріалу із відображенням місця знаходження земельних ділянок на 1 аркуші (організація території земельних часток (паїв); - СD-R диск. Листом від 13 травня 2021 року № 55-1467 вих-21 керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького проінформував Хмельницьку міську раду про виявлені факти неправомірного набуття права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6825083300:09:008:1607 та наявності підстав для вжиття міською радою заходів до поновлення інтересів територіальної громади. Хмельницькою міською радою повідомлено прокуратуру листом від 24 лютого 2021 № 892-02-2021, що відповідні заходи будуть вживатись самостійно та запропоновано надати прокуратурі документи, які підтверджують порушення. Листом від 19 травня 2021 року № 3053-02-24-21 Хмельницька міська рада повідомила прокурора, що заходів представницького характеру, спрямованих на усунення виявлених порушень та поновлення інтересів територіальної громади шляхом звернення до суду, не вжито. 21 травня 2021 року керівник Окружної прокуратури м. Хмельницького направив Хмельницькій міській раді лист-повідомлення, в якому попередньо повідомив міську раду про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Хмельницької міської ради шляхом пред`явлення до Хмельницького міськрайонного суду позовних вимог, в тому числі до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року № 22-4470-СГ та витребування земельної ділянки кадастровий номер 6825083300:09:008:1607 на користь Хмельницької міської ради. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог в повному обсязі, однак такий висновок суду не є цілком правомірним з огляду на наступне. Відповідно до частин першої та другої статті 78 ЗК Україниправо власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Частиною першою статті 81 ЗК Українивизначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України. Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор, просив визнати недійсним наказ про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки та витребувати у ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1607) для ведення особистого селянського господарства, що була передана у власність ОСОБА_2 на підставі наказу ГУ Держеокадастру у Хмельницькій області від 18 червня 2019 року 2019 року № 22-4470-СГ, з посиланням на те, що остання набула її у власність незаконно, з порушенням вимог Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні. Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, який підтримав Верховний Суд, зокрема у постановах від 13 вересня 2023 року у справа № 359/3912/15-ц (провадження № 61-3901св23), від 20 вересня 2023 року у справі № 206/2421/16-ц (провадження № 61-18150св21), захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387та 388 ЦК України. При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), згідно з якими власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна (пункт 34). Схожі за змістом правові висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21 (пункти 148-150). Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України). Власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18). Згідно зі статтями 22, 23 ЗК України 1990 рокуправо власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-ІV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). З 01 січня 2019 року набув чинності Закон України від 10 липня 2018 року № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил користування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в України», згідно з яким землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад. Згідно з пунктом 21 Перехідних положень ЗК України(який є чинним з 01 січня 2019 року), з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. Тобто, вказаним законом оновлено та конкретизовано порядок використання земель зазначеної категорії та, відповідно, єдиною підставою для виділення таких земельних ділянок в натурі (на місцевості) після 01 січня 2019 року є рішення територіальної громади (в особі відповідної сільської, селищної, міської ради). Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 530/467/19, від 06 червня 2023 року у справі № 371/153/22. Надавши оцінку зібраним у справі доказам у сукупності, суд першої інстанцій встановив, що: спірна земельна ділянка, кадастровий номер 6825083300:09:008:1607 знаходиться в межах земель колективної власності КСП «Відродження» і накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв, право на розпорядження якими перейшло до Хмельницької міської ради; правонаступником КСП «Відродження» с. Колибань на підставі рішення загальних зборів членів КСП «Відродження» с. Колибань від 08 травня 1998 року, яке оформлено протоколом №3 «Про реформування КСП у ВСК», є ВСК «Відродження» с. Колибань; ВСК «Відродження» с. Колибань припинив свою діяльність 05 січня 2005 року; розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 727-р територія населеного пункту Копистин, до якої ввійшло с. Колибань, увійшло до складу території Хмельницької територіальної громади. Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-4470-СГ від 18 червня 2019 року, на підставі якого ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1607) із земель державної власності, був прийнятий із порушенням вимог Закону України ««Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», пункту 21 Перехідних положень ЗК України, а відповідно ОСОБА_2 незаконно набула право власності на спірну земельну ділянку. В подальшому ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16 серпня 2019 року відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_1 . Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - територіальної громади на підставі незаконного рішення державного органу, тобто поза волею власника, а ОСОБА_2 , не маючи на це права, здійснила відчуження спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відновлення права територіальної громади на земельну ділянку необхідно здійснювати шляхом її витребування від добросовісного набувача, якою є ОСОБА_1 . Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції, що у цьому конкретному випадку за обставин цієї справи витребування майна є законним та пропорційним заходом, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року по справі № 686/14706/21 за аналогічних правовідносин за позовом прокурора в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 , щодо іншої земельної ділянки. При цьому слід приймати до уваги, що цивільне законодавство передбачає як право витребування майна його власником (статті 387, 388 ЦК України), так і визначає правові наслідки вилучення товару у покупця на користь третьої особи, на підставах, що виникли до його продажу, зокрема і право на відшкодування саме продавцем покупцю завданих збитків (стаття 661 ЦК України), на що має право і відповідач пред`явивши відповідний позов. ОСОБА_2 , незаконно набувши право власності на земельну ділянку, через незначний період часу - два місяці відчужила її ОСОБА_1 , за умов, які мали б викликати сумнів у останньої, і яка, проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом документів, що підтверджують право власності відчужувача на цю земельну ділянку, і за необхідності отримавши правову допомогу, мала б зважити на такі обставини при укладенні правочину купівлі-продажу земельної ділянки, а тому не можна вважати, що за таких обставин мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок про задоволення позовних вимог прокурора у частині витребування земельної ділянки. Щодо доводів апеляційної скарги відносно спростування факту належності КСП «Відродження» на праві колективної власності спірної земельної ділянки, оскільки позивачем надано копії державного акта. КСП «Відродження» 18 грудня 1995 року отримало Державний акт на право колективної власності на землю у відповідності до вимог статей 22, 23 ЗК України 1990 року, пункту 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року N 28, у редакції, чинній на час видачі державного акта, тому відсутність оригіналу державного акта не дає підстав для висновку про те, що позивач всупереч вимогам статей 12, 81 ЦПК Українине довів, що КСП «Відродження» отримало у колективну власність земельну ділянку площею 962,3 га. Також доводи апеляційної скарги про те, що проект землеустрою, розроблений НВ ТОВ «Геокадастр» у 2008 році, не є належним доказом, оскільки його виготовлено на замовлення СТОВ «Вітава», а не особи, якій видано Державний акт на право колективної власності на землю від 18 грудня 1995 року, та який ніким не погоджений і не затверджений, що є порушенням положень Закону України «Про землеустрій», спростовуються матеріалами справи, а саме: рішенням загальних зборів членів КСП «Відродження» с. Колибань від 08 травня 1998 року, яке оформлено протоколом № 3 «Про реформування КСП в ВСК» є ВСК «Відродження» с. Колибань, який припинив свою діяльність 05 січня 2005 року, рішенням загальних зборів власників земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 03 листопада 2008 року, оформленого протоколом, яким затверджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток. У свою чергу, виготовлення проекту землеустрою на замовлення фізичної чи юридичної особи, відмінної від особи, якій видано державний акт, не суперечить положенням статті 26 Закону України «Про землеустрій». Твердження апелянта, що позивач не довів, що відбулося повне накладення земельної ділянки, яка була передана у власність КСП «Відродження» та земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_2 , спростовано наданими позивачем доказами, зокрема: висновком судової земельно-технічної експертизи від 03 квітня 2023 року, складеного експертами КНДІСЕ у кримінальному провадженні 42021241010000003 від 12 січня 2021 року, копією державного акта на право колективної власності на землю від 18 грудня 1995 року, проектом землеустрою від 2008 року, листами з Держгеокадастру. Встановивши, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №727-ртериторія населеного пункту Копистин увійшла до складу території Хмельницької територіальної громади, рішенням Хмельницької міської ради від 08 грудня 2020 року території Хмельницької міської територіальної громади утворено 6 старостинських округів в тому числі з центром у с. Копистин, до якого, зокрема увійшло село Колибань, розпочато процедуру реорганізації Копистинської сільської ради шляхом приєднання до Хмельницької міської ради та врахувавши положення пункту 21 Перехідних положень ЗК України, правильними є висновки суду першої інстанції щодо доведеності прокурором, який діяв у відповідності до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», порушення прав територіальної громади Хмельницької міської ради та її права на витребування спірної земельної ділянки. Такі висновки суду першої інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 березня 2019 року у справі № 757/55244/17-ц, від 23 липня 2018 року у справі № 760/8892/17 щодо порушення прав позивача на час звернення до суду, на які як на підставу апеляційного оскарження посилалася представник апелянта. Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 вересня 2022 року у справі № 686/14731/21 (провадження № 61-4998св22) в аналогічних правовідносинах, колегія суддів спростовує та зазначає, що встановлені у тій справі фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, ніж зазначені у цій справі, тому суд має виходити з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Так у справі 686/14731/21 суди встановили, що земельна ділянка, передана у колективну власність КСП «Відродження», та земельна ділянка, передана у власність відповідача, мали часткове накладення. Натомість у даній справі, яка є предметом апеляційного перегляду, позивач довів, що накладення (нашарування) земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_2 , а згодом ОСОБА_1 , на земельну ділянку, передану у колективну власність КСП «Відродження», є повним, що підтверджено Висновку експерта № 2635/21-26/1228-1259/23-26 від 03 квітня 2023 року, складеного за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на підставі постанови слідчого від 05 серпня 2021 року про призначення судової земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні 42021241010000003 від 12 січня 2021 року. В той же час, задовольняючи позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-4470-СГ від 18 червня 2019 року, на підставі якого ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1607) із земель державної власності, суд першої інстанції не звернув уваги на норми цивільного законодавства та правові позиці Великої Палати Верховного Суду. Так Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 359/3373/16-ц від 23 листопада 2021 року (п.п. 148-151) вказала, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387і 388 ЦК України, є неефективними. Так, для витребування нерухомого майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника. Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, Державного акта про право власності на земельну ділянку першого власника недійсними (незаконними) та їх скасування також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, не є ефективним способом захисту, адже задоволення таких вимог не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою Такі правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 , від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19. Оскільки обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18), то рішення суду в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-4470-СГ від 18 червня 2019 року, на підставі якого ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1607) із земель державної власності, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині саме з вказаних підстав. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На підставі частини 1 статті 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідачів на користь Хмельницької обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір. Як вбачається з матеріалів справи, при подачі позову Хмельницькою обласною прокуратурою було сплачено судовий збір за дві вимоги по 2270 грн. за кожну вимогу в загальній сумі 4540 грн. Після перегляду справи в суді апеляційної інстанції, судом задоволено позов частково щодо однієї позовної вимоги, а в задоволенні іншої вимоги відмовлено. Отже з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури слід стягнути по 756,66 грн. з кожного судових витрат по сплаті судового збору при подачі позову. При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатили 6810 грн, таким чином оскільки за наслідками розгляду апеляційної скарги позов задоволено на 50%, тому з Хмельницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 3405 грн (6810/2). Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Савченко О.В., задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 липня 2023 року в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-4470-СГ від 18 червня 2019 року, про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 2 га, кадастровий номер 6825083300:09:008:1607, та в частині вирішення питання про розподіл судових витрат скасувати та ухвалити нове судове рішення. В задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-4470-СГ від 18 червня 2019 року, про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 2 га, кадастровий номер 6825083300:09:008:1607, відмовити. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури по 756,66 грн. з кожного судових витрат по сплаті судового збору при подачі позову. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з Хмельницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 3405 грн сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 06 листопада 2023 року. Судді А.М. Костенко Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова