Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/15202/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/15202/23 Провадження № 22-ц/4820/1914/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В. секретар судового засідання Кошельник В.М. з участю: позивача, його представника, представника Кабінету Міністрів України розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/15202/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України про відшкодування моральної шкоди. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд в с т а н о в и в : В червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути на його користь з Держави Україна три мільйони гривень моральної шкоди, завданої йому порушенням його права власності в об`єкті права власності Українського народу, а саме надрах. В обґрунтування позову вказав, що в зв`язку з проголошенням України незалежною державою він як її громадянин, згідно Конституції Українимає право користуватися природніними об`єктами права власності Українського народу, зокрема, стаття 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природніми об`єктами права власності народу відповідно до закону. Тобто, вказана норма, фактично, закріпила юридичне панування громадян над своєю частиною в об`єктах власності Українского народу. Зокрема, право користування надрами має відбуватися всіма співвласниками, адже надра є об`єктом загального користування і не можуть бути передані в оренду, володіння чи розпорядження без згоди всіх співвласників. Таке користування має здійснюватися відповідно до закону. У випадку не встановлення меж управління об`єктами власності Українського народу органи державної влади не мають права на управління такими об`єктами. Для отримання права на управління об`єктами права власності Українського народу у випадку відсутності меж на таке управління в Конституції України, Держава Україна зобов`язана отримати довіреність на таке управління від Українського народу, а саме у всіх громадян України або за результатами Всеукраїнського референдуму або нотаріального завірену. Оскільки такий референдум не проводився і позивач такої довіреності не надавав, то таким чином порушені його права, як громадянина України та співвласника об`єктів права власності Українського народу, а саме надр. Посилаючись на вказані обставини, просив суд задоволити його позов. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2023 року в задоволенні вказаного позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вважає вказане рішення незаконним, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить скасувати вказане рішення, ухвалити нове, яким задоволити позов. Відмовляючи в позові, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, зокрема, не доведення позивачем заподіяння йому моральної шкоди порушенням права власності в об`єктах права власності Українського народу, а саме в надрах. Однак, апелянт вважає такий висновок невірним, оскільки, на його думку, суд, не проаналізувавши належним чином зміст статтей 13 і 19 Конституції України, дав невірну оцінку обставинам справ. Також, розглядаючи спір, суд неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, зокрема, суд не з`ясував : чи є у громадянина України ОСОБА_1 право власності на об`єкти права власності Українського народу, а саме в надрах; - чи порушене це право органами державної влади держави Україна видачею дозволів на використання надр; - чи встановлено в Конституції України межі здійснення прав власника органами державної влади держави Україна по відношенню до об`єктів права власності Українського народу та чи надано органам державної влади держави Україна право розпоряджатись такими об`єктами або його частинами Українським народом, а якщо встановлено ці межі, то коли і на підставі чого ; - чи має процедура розпорядження надрами органами державної влади держави Україна чітку, визначену і передбачувану правову підставу в Конституції України; - чи були такі відомості про межі здійснення прав власника до об`єктів права власності Українського народу доступними йому та чи повідомлено його правові наслідки використання надр без його дозволу та Українського народу; - чи давав Український народ право розпорядження на надра органам державної влади України в тому числі й право передовіряти таке право розпорядження новоутвореним державним органам; - чому йому, як громадянину України не виплачувалась орендна плата від використання його частини в об`єктах права власності Українського народу, а саме надр, державою Україна за незаконну і самовільну експлуатацію об`єктів власності Українського народу при тому, що статтею 4 чинного Кодексу України Про надра визначено, що «З метою безпосередньої реалізації права власності Українського народу на надра та для забезпечення економічних і соціальних інтересів громадян щодо прозорого використання та справедливого розподілу доходу від користування надрами громадяни України мають право на отримання відповідно до закону частини доходу державного бюджету від рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин», адже не прийняття і не введення в дію закон про економічний паспорт не є підставою для не виплати йому частини доходу державного бюджету від рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Отже, посилаючись на порушення його конституційного права власності на надра та обов`язок правопорушника відшкодувати завдану шкоду, просить скасувати оскаржуване рішення, ухвалити нове, яким задоволити позов. У відзиві на апеляційну скаргу, Кабінет Міністрів України не погоджується із доводами апелянта, вважає висновок суду про відмову в позові правильним. Вказує, що виходячи із загальних засад доказування у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який розмір. Однак, позивач не надав суду належних і допустимих доказів, що підтверджують вчинення протиправних дій відповідачем щодо позивача, моральної шкоди, спричиненою такими діями, та причинного зв`язку між протиправними діями та заявленою шкодою. Тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін. Заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до статті 375 Цивільного процесуального кодексу Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до вимог ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України. Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. За ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Згідно ст. 102 Конституції Президент України є главою держави і виступає від її імені. Відповідно до ст. 113 Конституції Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. За п. 5 ст. 116 Конституції Кабінет Міністрів України забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону. Згідно ст. 143 Конституції територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; Відповідно до вимог ст. 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно ст. 23 ч. ч. 1 та 2 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Відповідно до вимог ст. 1174 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Отже за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Частиною першою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України). Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків. В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього. При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов`язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу). У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб. Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім`ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого. О має право користуватися природними об`єктами права власності Українського народу, однак не надавав державним органам права на управління об`єктами права власності Українського народу ні за результатами Всеукраїнського референдуму, на ні підставі нотаріально завіреної довіреності і таким чином порушені його права як співвласника об`єктів права власності Українського народу саме з боку органів державної влади, які користуються даними об`єктами власності без його згоди, не сплачуючи йому відповідної плати за користування. Однак, як слідує з аналізу норм ст.ст. 13, 75, 102, 113. 116. 143 Констиуції України даними правовими нормами передбачено право органів державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією здійснювати право власності від імені Українського народу землею та її надра, які знаходяться в межах території України. Тобто, такі повноваження делеговані органам державної влади та органам місцевого самоврядування прямими нормами Конституції України і органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією здійснюють право власності від імені Українського народу землею та її надра, які знаходяться в межах території України, саме на підставі вказаних норм Конституції як норм прямої дії та, якими не передбачено проведення Всеукраїнського референдуму з приводу передачу народом таких повноважень відповідним органам влади чи видачі окремо від кожного громадянина нотаріально завіреної довіреності. За таких обставин є правильним висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не довів склад цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності держави Україна перед ним за завдані збитки, тому позов є необґрунтованим. Крім того з цих підстав колегія суддів вважає, що позивачем не доведено протиправність дій органів державної влади та відповідно і заподіяння позивачу моральної шкоди органами державної влади при здійсненні ними право власності від імені Українського народу землею Держави Україна та її надра. Доводи апеляційної скарги, жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції, фактично зводяться до обґрунтувань апеляційної скарги тими ж обставинами, що і у позовній заяві, яким надана належна правова оцінка судом першої та апеляційної інстанцій. Інших доказів в обґрунтування своїх вимог позивачем надано не було. Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги на вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 06 листопада 2023 року. Судді А.М. Костенко Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова