Постанова 4820 № 689/1988/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2023 року м. Хмельницький Справа № 689/1988/23 Провадження № 22-ц/4820/2032/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Талалай О.І., Янчук Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 12 вересня 2023 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. АТ КБ «Приватбанк» зазначило, що за договором про надання банківських послуг від 19 листопада 2010 року банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 36 000 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит протягом строку дії платіжної картки та сплатити проценти за користування кредитними коштами. ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим, станом на 20 березня 2023 року виникла заборгованість у розмірі 33 870 грн 75 коп., яка складається з 27 707 грн 57 коп. тіла кредиту та 6 163 грн 18 коп. процентів. За таких обставин АТ КБ «Приватбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 33 870 грн 75 коп. заборгованості за кредитним договором. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 12 вересня 2023 року в позові відмовлено. Суд керувався тим, що на час звернення АТ КБ «Приватбанк» з позовом до суду ОСОБА_1 виконала зобов`язання за договором банківських послуг і повернула кредитні кошти. Оскільки умовами договору не встановлено розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом, то в цій частині позов є необґрунтованим. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до позивача з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, тобто відповідачка приєдналася до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені у стандартній формі. Сторони визначили, що між ними укладено договір про надання банківських послуг, у рамках якого банк видав ОСОБА_1 кредит на картковий рахунок. При цьому ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, в якому визначені всі умови кредитування, в тому числі порядок повернення коштів і процентна ставка за кредитом. Наразі відповідачка не виконала зобов`язання з повернення кредитних коштів і сплати нарахованих процентів. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував норми чинного законодавства, проігнорував правові висновки Верховного Суду в аналогічних справах, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 не подала відзив на апеляційну скаргу. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частиною першою статті 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини 19 листопада 2010 року АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 підписали анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за змістом якої сторони уклали між собою договір про надання банківських послуг. За умовами цього договору АТ КБ «Приватбанк» надало ОСОБА_1 кредит на картковий рахунок у межах ліміту кредитування 36 000 грн. Згідно виписки по рахунку (а.с. 54-63) протягом 2012-2022 років ОСОБА_1 сплатила банку грошові кошти в сумі 48 848 грн 93 коп. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі статтею 638 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Як передбачено частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Із положень частини першої статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. За змістом частини першої статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів. За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів. Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами. Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору. Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором. Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором. АТ КБ «Приватбанк» обґрунтувало свої вимоги письмовими доказами: анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 19 листопада 2010 року (а.с. 13), паспортом споживчого кредиту (а.с. 14-17), Умовами та правилами надання банківських послуг, які затверджені наказом від 6 березня 2010 року №СП-2010-256 (а.с. 19-43); витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 18); розрахунком заборгованості за договором від 19 листопада 2010 року (а.с. 3-10); випискою по рахунку (а.с. 54-63); довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с. 12); довідкою про отримання ОСОБА_1 кредитних карток і терміни їх дії (а.с. 11). Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 19 листопада 2010 року (а.с. 13) підписана ОСОБА_1 . Водночас ця анкета-заява не містить умов щодо розміру кредиту (ліміту кредитування), а також розміру, підстав і порядку нарахування процентів. Паспорт споживчого кредиту (а.с. 14-17), який підписаний сторонами, визначає суми та ліміти кредиту, строк кредитування, пільговий період, процентну ставку, порядок нарахування та сплати процентів, розмір щомісячних платежів. Натомість, указаний паспорт споживчого кредиту не є частиною кредитного договору, а виступає способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20). Умови та правила надання банківських послуг, які затверджені наказом від 6 березня 2010 року №СП-2010-256 (а.с. 19-43), та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 18) визначають, у тому числі, права та обов`язки клієнта (позичальника) та банку, розмір і порядок нарахування процентів, однак, указані документи не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи розуміла відповідачка, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. За відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила надання банківських послуг, відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про розмір наданого кредиту, підстави та розміру нарахування процентів, надані банком Умови та правилами надання банківських послуг, які затверджені наказом від 6 березня 2010 року №СП-2010-256 (а.с. 19-43), та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 18) не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки зазначені документи достовірно не підтверджують істотні умови такого договору. У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини першої статті 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права. Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с. 12) і довідка про отримання ОСОБА_1 кредитних карток і терміни їх дії (а.с. 11) також не містять об`єктивних і достатніх даних щодо всіх істотних умов укладеного сторонами договору. Таким чином, АТ КБ «Приватбанк» не довело укладення з ОСОБА_1 договору про надання банківських послуг на умовах, які зазначені у позові. Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов кредитного договору, то наданий АТ КБ «Приватбанк» розрахунок заборгованості (а.с. 3-10) достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачкою зобов`язання та є неналежним доказом. Натомість, виписка по рахунку (а.с. 54-63) свідчить про те, що ОСОБА_1 повернула АТ КБ «Приватбанк» отриманий кредит. Суд першої інстанції дослідив усі докази у справі та дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 виконала зобов`язання за договором банківських послуг і повернула АТ КБ «Приватбанк» кредитні кошти. Також суд обґрунтовано керувався тим, що право позивача на проценти не доведено. Посилання АТ КБ «Приватбанк» на неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є необґрунтованими. Посилання АТ КБ «Приватбанк» в апеляційній скарзі на правові висновки, висловлені Верховним Судом в інших справах, щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору, є безпідставними, оскільки в цих справах і справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлені різні обставини. 3.Висновки суду апеляційної інстанції Рішення суду ґрунтується на фактичних обставинах справи та ухвалено з додержанням вимог закону, внаслідок чого підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення, а рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 12 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді: О.І. Ярмолюк О.І. Талалай Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Соловйова А.В. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 34