Постанова Одеський апеляційний суд № 521/9657/23

Номер провадження: 33/813/1860/23 Номер справи місцевого суду: 521/9657/23 Головуючий у першій інстанції Гарський О.В. Доповідач Котелевський Р. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.10.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І., за участю: секретаря судового засідання Тьосової Я.В., представника Одеської митниці ДФС Кептене Д.А., захисника Кобака Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції між Одеським апеляційним судом та захисником Кобаком Р.І. за допомогою програмного забезпечення EasyCon з використанням власник технічних засобів апеляційну скаргу захисника Кобака Р.І. на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 29.08.2023 року, якою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Ізмаїл, громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 470 МК України, встановив: Оскарженою постановою, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 470 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десять тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 170000 ( сто сімдесят тисяч) гривень та стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 536 гривень 80 копійок. Згідно з оскарженою постановою, 13.01.2023 року, об 11 год 58 хв., в зону митного контролю пункту пропуску «Виноградівка-Вулканєшть» митного поста «Ізмаїл» Одеської митниці прибув автобус, напрямку «Кишинів-Ізмаїл», пасажиром, в якому слідував гр. України ОСОБА_1 . Під час здійснення митного контролю встановлено, що відповідно до інформації з ЄАІС, 11.07.2018 року, о 02 год 07 хв., ОСОБА_1 ввіз на митну територію України транспортний засіб марки «Rover75», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , країна реєстрації Литва, в режимі «транзит» з метою «особисте користування». Станом на 13.01.2023 року транспортний засіб марки «Rover75», реєстраційний номер НОМЕР_1 за межі митної території України не вивезений. Таким чином, гр. ОСОБА_1 перевищив встановлений ст. 95 МК України строк транзитного перевезення (доставки) транспортного засобу більш ніж на тридцять діб. Не погоджуючись із постановою місцевого суду захисник Кобак Р.І. подала апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість постанови, стверджує про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та дослідженим доказам, просить скасувати постанову та ухвалити нову, якою провадження по справі закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 МК України, а також на підставі п.8 ч.1 ст.247 КУпАП та ст.467 МК України, у зв`язку з наявністю по тому саму факту щодо нього, як особи, що притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення та закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Апелянт зазначає, що на момент ввезення ОСОБА_1 транспортного засобу, а саме 11.07.2018 року, ст.470 МК України містила в собі три частини, та він мав бути притягнутий до відповідальності за ч.3 ст.470 МК України (в ред. на момент вчинення правопорушення), а не на момент складення протоколу про порушення митних правил та накладення адміністративного стягнення, чим порушено положення ст.58 Конституції України, ст.3 МК України, оскільки зміни внесені до ст.470 МК України в даному випадку не мають зворотної дії у часі. Крім того, захисник зазначає, що на ОСОБА_1 вже було накладено адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 470 МК України постановою від 15.12.2018 року, та з того часу пройшло більше чотирьох років, що виключає повторне притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення того ж самого правопорушення. Також захисник вказує на те, що судом не враховано положення ст. 467 МК України щодо строків накладення адміністративного стягнення. Захисник зазначає, що вперше правопорушення було виявлено Волинською митницею 21.10.2018 року та про вказані обставини, в тому числі щодо накладення на ОСОБА_1 стягнення 15.12.2018 року, митний орган зазначив у протоколі про митних правил від 13.01.2023 року. Наведене свідчить про те, що митному органу було відомо про таке правопорушення, а тому строк накладення адміністративного стягнення, на думку сторони захисту, минув ще 22.02.2020 року. Захисник також не погоджується з висновками суду щодо накладеного стягнення, оскільки судом зроблено висновки щодо визначення виду стягнення з довідки ТОВ «ЕКСПОЦЕНТР ОДЕСА», де вартість автомобілю встановлена на підставі аналізу одного автомобілю, при цьому середня вартість ввезеного ОСОБА_1 транспортного засобу складає 147774 гривні, що значно менше за штраф, який було застосовано судом. В апеляційній скарзі захисник також порушує питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що розгляд справи в суді першої інстанції проведений за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, копію оскарженої постанови ними не отримано, оприлюднення постанови на сайті ЄДРСР відбулось 05.09.2023 року, у зв`язку з чим строк пропущений з поважних причин, що є підставою для задоволення клопотання про його поновлення. Заслухавши пояснення захисника Кобак Р.І., який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити; представника Одеської митниці Держмитслужби Кептене Д.А., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали адміністративної справи та долучені до справи докази; перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи; суд приходить до висновку про таке. Що стосується клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження, судом встановлено наступне. Відповідно до положень ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні. Як вбачається з матеріалів судової справи, захисник Кобак Р.І. та Калдарар В.З. не приймали участь в судовому засіданні суду першої інстанції, однак захисником до суду першої інстанції була надіслана заява про закриття провадження у справі про порушення митних правил. Заяву про особисту участь під час розгляду протоколу про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 останні не подавали. Відповідно до матеріалів провадження, справа розглянута 29.08.2023 року без участі ОСОБА_1 та його захисника. Відомостей про направлення вказаним особам копії постанови, матеріали справи не містять. Апеляційна скарга на постанову районного суду подана до Малиновського районного суду м. Одеси 12.09.2023 року засобами поштового зв`язку через АТ «Укрпошта» (а.с. 73). За таких підстав, враховуючи те, що оскаржена постанова ухвалена за результатами судового розгляду, участь в якому захисник та ОСОБА_1 не приймали, апеляційну скаргу подано фактично з пропуском строку на апеляційне оскарження. Однак, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити право на доступ до правосуддя, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що захиснику та ОСОБА_1 була вручена, або надіслана судом першої інстанції копія оскарженої постанови вчасно, у суду відсутні підстави ставити під сумнів твердження апелянта щодо не отримання копії оскарженої постанови з можливістю подання апеляційної скарги в строки, передбачені діючи КУпАП, а матеріалами справи ці доводи апелянта не спростовують. Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність оскарженої постанови, судом встановлено наступне. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді районного суду не ґрунтується на матеріалах справи та є такою, що підлягає скасуванню, оскільки судом не було в повній мірі досліджені обставини справи, що спричинило невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. При цьому, апеляційний суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги захисника, в тому числі не погоджується з посиланнями в його апеляційній скарзі на те, що правопорушення, передбачене ч.6 ст.470 МК України не є триваючим. Відповідно до частини першої статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Пунктом 1 частини першої статті 95 МК України визначено, що для автомобільного транспорту строк транзитних перевезень становить 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). Відповідно до ст.ст. 95, 381 Митного кодексу України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, з метою транзиту через митну територію України строком: для автомобільного транспорту 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). Статтями 93, 102 Митного кодексу України передбачається, що такі транспортні засоби повинні бути до закінчення строку транзиту доставлені до митниці для подальшого вивезення за межі митної території України або поміщені в інший митний режим (редакція статей Закону України від 13.03.2012 року №4495-VI зі змінами і доповненнями станом на момент ввезення транспортного засобу). З матеріалів справи вбачається, що 11.07.2018 року, о 02 год 07 хв., ОСОБА_1 ввіз на митну територію України транспортний засіб марки «Rover75», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , країна реєстрації Литва, в режимі «транзит» з метою «особисте користування». Станом на 13.01.2023 року транспортний засіб марки «Rover75», реєстраційний номер НОМЕР_1 за межі митної території України не вивезений. Суд враховує доводи апеляційної скарги захисника щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 МК України (в ред. на момент складення), за постановою в справі про порушення митних правил №6317/20500/18 від 05.12.2018 року за фактом перевищення встановлених ст.95 МК України строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів, щодо невивезення цього ж транспортного засобу марки «Rover75», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , країна реєстрації Литва. Згідно вказаної постанови на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень. Водночас апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно безпідставності доводів сторони захисту щодо відсутності підстав для повторного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч.6 ст.470 МК України, оскільки притягнення його до адміністративної відповідальності за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки транспортних засобів, не знімало обов`язку з ОСОБА_1 на вивезення автомобілю марки «Rover75», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , країна реєстрації Литва, на виконання вимог ст.95 МК України. При цьому, накладення стягнення згідно постанови в справі про порушення митних правил №6317/20500/18 від 05.12.2018 року жодним чином не скасовували обов`язок та порядок ввезення ОСОБА_1 автомобіля марки «Rover75», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , країна реєстрації Литва в режимі «транзит», який так і залишився ввезеним в такому режимі, тобто на нього продовжував поширюватися строк транзитного перевезення, передбачений п.1 ч.1 ст.95 МК України. Митний кодекс України не містить визначення поняття триваючого правопорушення. Проте в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з певної протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином. З огляду на вище викладене, апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 МК України, що підтверджується доказами по справі, а доводи захисника щодо наявності підстав для закриття провадження на підставі п.8 ч.1 ст.247 КУпАП не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду скарги. При цьому, посилання захисника на положення ст.3 МК України апеляційний суд визнає необґрунтованими. Так, відповідно до ч.ч.1-3 ст.3 МК України визначено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України. У разі якщо законодавством України передбачена можливість виконання митних формальностей без подання митної декларації, застосовуються норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день виконання таких формальностей. Зазначені частини статті Закону вказують на те, що саме на час вчинення дії, пов`язаної зі здійсненням митного контролю та митного оформлення, діють норми, що мають чинність на момент виконання формальностей. Зазначені обставини не стосуються притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки законодавство змінюється та в нього вносяться зміни, як щодо порядку регулювання митного контролю та митного оформлення, що буде здійснюватися відповідно до чинних на момент здійснення таких дій норм. Тобто, цілком логічним є той факт, що у разі внесення змін до МК України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, митним органом не можливе вчинення митних формальностей відповідно до норм, які на час їх здійснення втратили чинність. В свою чергу, ч.3 ст.3 МК України визначено, що норми законів України, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються і на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів. Норми законів України, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної дії в часі не мають. У даному випадку така норма закону, при вчиненні триваючого правопорушення має вагоме значення, оскільки застосовується санкція ст.470 МК України з огляду на момент виявлення такого правопорушення, так якщо воно виявлене після набрання змін до ст.470 МК України, коли Законом України №2612-VII від 08.11.2018 року внесені зміни до ст.470 МК України де вона стала складатись з шести частин, то до такої особи мають застосовуватись норми зміненої частини статті, оскільки з набранням законної сили змін до цієї статті, особа продовжує вчиняти правопорушення, тобто воно перебуває в активній фазі, а не вже було вчинене конкретним днем (до моменту його виявлення). Водночас апеляційний суд погоджується з доводами захисника стосовно того, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закінчився строк накладення адміністративного стягнення, з огляду на таке. Положеннями пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Відповідно до ч.1 ст.487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Питання щодо строків накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил передбачені ст.467 МК України, відповідно до ч.1 якої, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом. В даному випадку має значення саме строк виявлення правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 . Як було зазначено вище, постановою в справі про порушення митних правил №6317/20500/18 від 05.12.2018 року за фактом перевищення встановлених ст.95 МК України строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів, щодо не вивезення транспортного засобу марки «Rover75», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , країна реєстрації Литва, ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення. Апеляційний суд звертає увагу, що особливості виконання митних формальностей при поміщенні товарів у митні режими, передбачені Митним кодексом України, та під час перебування товарів у відповідному митному режимі визначені Порядком виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 року за №657 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 жовтня 2012 року за №1669/21981 (далі-Порядок) Розділом ІІ Порядку визначені особливості виконання митних формальностей відповідно до митного режиму тимчасового ввезення. При цьому, Главою 5 цього Розділу врегульовано питання щодо здійснення контролю за дотриманням вимог митного режиму тимчасового ввезення, та частиною першою передбачено, що контроль за дотриманням умов митного режиму тимчасового ввезення покладається на митницю оформлення. Частиною 5 Розділу ІІ Порядку передбачено, що для забезпечення контролю за товарами, що перебувають у митному режимі тимчасового ввезення, а також обміну інформацією між митними органами стосовно таких товарів використовується ЄАІС. До ЄАІС вноситься інформація про митні формальності, що виконуються відносно тимчасово ввезених товарів, зокрема про: -поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення; -засоби, застосовані для ідентифікації товарів; -дозволи, надані митним органом на неодноразове переміщення через митний кордон України товарів протягом строку дії митного режиму тимчасового ввезення; -дозволи (загальні дозволи) на тимчасове ввезення контейнерів, пiддонiв, упаковок без оформлення ОСОБА_2 ; -продовження строку тимчасового ввезення; -строк, установлений митним органом для реекспорту; -передачу права використання митного режиму тимчасового ввезення; -проведення митного огляду; -складення протоколу про порушення митних правил; -накладення арешту або тимчасове вилучення тимчасово ввезених товарів у справі про порушення митних правил; -завершення режиму тимчасового ввезення; -припинення режиму тимчасового ввезення. Інформація до ЄАІС вноситься посадовою особою митного органу, яким здійснюється відповідна митна формальність, невідкладно після її виконання. Тобто, відомості про те, що відносно ОСОБА_1 винесено постанову митного органу, якою на нього вже було накладено адміністративне стягнення 05.12.2018 року за ч.3 ст.470 МК України за фактом порушення строку вивезення автомобіля містяться в ЄІАС, доступ до якої мають усі підрозділи митного органу України. В свою чергу, ч.4 Розділу ІІ Порядку визначено, що наявність, стан товарів, що перебувають у режимі тимчасового ввезення, а також їх цільове використання контролюються митними органами із застосуванням форм митного контролю, визначених статтею 336 Кодексу. Вибірковість та періодичність здійснення митного контролю визначається відповідно до положень статті 320 Кодексу, характеристики товарів, мети, строку та інших умов перебування товарів у режимі тимчасового ввезення. Частиною 1 стаття 320 МК України визначені форми та обсяги митного контролю, які обираються посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або автоматизованою системою управління ризиками. Не допускається визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю. Відповідно до ч.4 ст.337 МК України контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань митної справи. Більш того, Главою 77 передбачені взаємовідносини митних органів з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, суб`єктами підприємницької діяльності Згідно з ч.1 ст.558 МК України митні органи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють, у тому числі шляхом обміну інформацією, з правоохоронними органами в порядку, встановленому законодавством. Частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митні органи зобов`язані передавати Державній прикордонній службі України та органам Національної поліції інформацію щодо транспортних засобів та осіб, стосовно яких митними органами виявлено порушення строків тимчасового ввезення транспортних засобів та/або строків переміщення транспортних засобів у митному режимі транзиту, якщо особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не були присутні при складенні протоколу про порушення митних правил. З метою контролю за державною реєстрацією транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України громадянами, у строки, встановлені законодавством, а також контролю за цільовим використанням та/або передачею транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України чи поміщених у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такі транспортні засоби на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту, митні органи у автоматизованому режимі зобов`язані передавати органам Національної поліції інформацію щодо: - транспортних засобів особистого користування із зазначенням строків їх тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту та із зазначенням відомостей про осіб, які тимчасово ввезли такі транспортні засоби чи помістили їх у митний режим транзиту; - транспортних засобів особистого користування, щодо яких порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме порушено строки їх тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, із зазначенням відомостей про осіб, які тимчасово ввезли ці транспортні засоби чи помістили їх у митний режим транзиту. Із аналізу зазначених норм вбачається, що саме митні органи здійснюють контроль, в тому числі щодо виявлення порушення строків тимчасового ввезення транспортних засобів з використанням ЄІАС та аналізу відомостей з цієї системи щодо завершення режиму тимчасового ввезення, припинення режиму тимчасового ввезення, та зобов`язані у разі такого виявлення повідомляти Державну прикордонну службу України та органи Національної поліції у випадках, коли особи, що порушила такі строки та не була присутня при складенні протоколу про порушення митних правил. Тобто, протоколи про порушення митних правил, у разі виявлення митними органи порушення строку тимчасового ввезення, можуть складатись і за відсутності особи, і саме в таких випадках митний орган зобов`язаний самостійно виявляти та фіксувати такі порушення, а не лише під час перетину відповідною особою державного кордону (як в даній справі) під час перевірки наявності відомостей про тимчасове ввезення такою особою на митну територію України транспортного засобу. Проаналізувавши наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що у митного органу при наявності доступу до ЄІАС та наявності в ній відомостей не лише про строки тимчасового ввезення ОСОБА_1 на митну територію України транспортного засобу марки «Rover75», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , країна реєстрації Литва, в режимі «транзит» з метою «особисте користування» строком на 10 діб, а також відомостей про притягнення вказаної особи 05.12.2018 року до адміністративної відповідальності, вже існувало беззаперечне право на внесення такого транспортного засобу до категорії ризикового та зобов`язувало надати таку інформацію до Державної прикордонної служби України та органів Національної поліції, з метою якнайшвидшого встановлення місця знаходження транспортного засобу та ОСОБА_1 , як особи, що його тимчасово ввезла на митну територію України, та в найкоротші строки скласти протокол про порушення митних правил за с.470 МК України. Однак, митними органами таких дій щодо ОСОБА_1 вчинено не було, а протокол про порушення митних правил №000033/50000/23 відносно останнього складено лише 13.01.2023 року, тобто майже через чотири з половиною роки з моменту порушення строку тимчасово ввезення автомобіля марки «Rover75», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , країна реєстрації Литва, що на переконання апеляційного суду вказує на порушення строків накладення адміністративного стягнення. Крім того, відповідно до протоколу про порушення митних правил, ОСОБА_1 , 13.01.2023 року, прибув у пункт пропуску «Виноградівка-Вулканєшть» митного поста «Ізмаїл» Одеської митниці у напрямку «Кишинів-Ізмаїл». Таким чином, під час перетину ОСОБА_1 у зворотному напрямку з території України, що відбувався, логічно, раніше, ніж 13.01.2023 року, у митного органу з невідомих причин, не виникли підстави для складення протоколу про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 за ст.470 МК України, хоча були на те всі підстави, оскільки транспортний засіб марки «Rover75», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , країна реєстрації Литва, після ввезення на митну територію України 11.07.2018 року, в зворотному напрямку не вивозився, не оформлювався в будь-якому іншому митному режимі та відомостей про продовження терміну дії перебування на митній території України вказаного автомобіля до митних органів не подавалось. Вказані обставини та недотримання митним органом норм діючого законодавства з питань митної справи, свідчать про закінчення строків накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.6 ст.470 МК України, що є підставою для закриття апеляційним судом провадження по справі у зв`язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення. Частина шоста ст. 530 МК України передбачає, що перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України Відповідно до п.2 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. Відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та Митного кодексу України, наслідком закінчення строку є неможливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинене нею діяння, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою провадження щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю. Керуючись ст.ст. 380, 458, 467, 481, 486, 489, 495 Митного кодексу України, ст.ст. 247, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, постановив: Поновити захиснику Кобаку Р.І. строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 29.08.2023 року . Апеляційну скаргу захисника Кобака Р.І. задовольнити частково. Постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 29.08.2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 МК України скасувати. Прийняти нову постанову, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.6 ст.470 МК України відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч.1 ст.467 МК України, з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови апеляційного суду. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський