Постанова Миколаївський апеляційний суд № 486/961/22

06.11.23 22-ц/812/1152/23 Провадження №22-ц/812/1152/23 ПОСТАНОВА Іменем України 06 листопада 2023 року м. Миколаїв справа № 486/961/22 Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць В.В. суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Стрілець К.О., переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» про визнання незаконним та скасування наказу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, постановлену 05 вересня 2023 року під головуванням судді Далматової Г.А., повний текст судового рішення складений цього ж дня, У С Т А Н О В И В: У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (далі - КП «ТВКГ») про визнання незаконним та скасування наказу. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що з липня 2016 року працює в КП «ТВКГ» на посаді інженера відділу збуту, з липня 2019 року - на посаді начальника відділу збуту. 16 серпня 2022 року наказом № 162 т.в.о. директора КП «ТВКГ» «Про оголошення догани Анжелі Гирді» була притягнута до дисциплінарної відповідальності. В обґрунтування наказу директор послався на висновок адвокатського бюро «Ніколаєнко» вх. № 13-13 від 15 серпня 2022 року. В наказі зазначено, що догана оголошена за неналежне виконання службових обов`язків, яке виявилось у порушенні п. 4.10 інстукції начальника відділу збуту, а саме у зв`язку з несвоєчасною передачею матеріалів юридичному відділу для оформлення претензії щодо виявлених порушень споживачами правил користування послугами, внаслідок чого КП «ТВКГ» втратило право вимоги щодо повернення заборгованості у сумі 6650 грн. Між тим, як вважає позивач нічого спільного з фактичними обставинами її роботи даний наказ не містить, а п. 4.10 посадової інструкції начальника відділу збуту вона виконувала належним чином. Також звертала увагу, що в наказі № 162 не зазначено коли відбулось порушення службових обов`язків, цей наказ не відповідає вимогам ст. 147, 148 КЗпП України. Висновок про наявність підстав для притягнення до відповідальності зроблений не юридичною службою підприємства, а сторонньою особою - адвокатським бюро «Ніколаєнко», а тому він не має юридичних наслідків. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати незаконним наказ № 162 від 16 серпня 2022 року т.в.о. директора КП «ТВКГ» «Про оголошення догани Анжелі Гирді» та скасувати його. 14 серпня 2023 року представником відповідача ОСОБА_2 було подано клопотання про закриття провадження у справі відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, з тих підстав, що 14 серпня 2023 року на підприємстві видано наказ №140 «Про зняття дисциплінарного стягнення» та відповідно до якого наказ № 162 від 16 серпня 2022 року втрачає силу у зв`язку із закінченням строку його дії. Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 вересня 2023 року закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 вересня 2023 року та направити справу для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції. Апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала не відповідає закону та фактичним обставинам справи, порушує її право на захист. Той факт, що наказ № 162 від 16 серпня 2022 року втрачає чинність 16 серпня 2023 року передбачено ст. 151 КЗпП України і для цього не потрібен відповідний наказ, але суд мав всі підстави розглядати позов далі, у зв`язку з тим, що окрім скасування наказу № 162 вона також просила визнати його незаконним, а це є для неї важливим тому, що цей наказ був використаний відповідачем для подальшого скорочення її посади начальника відділу збуту КП «ТВКГ» та переводу її на нижче оплачувану роботу і посаду інженера зі збуту, про що суду було відомо. Таким чином предмет спору не був відсутнім на час пред`явлення позову та існує і досі. В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 167), клопотань про відкладення судового розгляду не надходило. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з положень пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, вказуючи на відсутність предмету спору, з огляду на те, що відповідачем було знято дисциплінарне стягнення з позивача. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Проте поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Разом і тим, за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення "відсутність предмета спору" в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, від 13 травня 2020 року у справі №686/20582/19-ц, від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20. У справі "Bellet v. France" Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина 1 статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. Відповідно до позовної заяви ОСОБА_1 між сторонами виник спір, предметом якого є визнання незаконним та скасування наказу № 162 т.в.о. директора КП «ТВКГ» про притягнення її до дисциплінарної відповідальності. У відповідності до статті 151 Кодексу законів про працю України якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються. Наказом т.в.о. директора КП «ТВКГ» №140 від 14 серпня 2023 року застосоване до позивачки дисциплінарне стягнення відповідно до наказу № 162 від 16 серпня 2022 року було визнано таким що втрачає чинність з 16.08.2023 року у зв`язку із закінченням строку його дії. Отже відповідачем не було скасовано спірного наказу як незаконного. Суд першої інстанції залишив поза увагою, що позивачка не погоджується з наявністю підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, а зняття догани на підставі статті 151 КЗпП України не позбавляє позивачку права доводити, що догана була оголошена неправомірно та не вказує на відсутність спору між сторонами у цій справі. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що між сторонами залишилися неврегульовані спірні питання, позивач наполягає на розгляді її позову по суті, а тому відсутні передбачені п.2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України підстави для закриття провадження у справі. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у даній справі на підставі п. 2 ч.1 ст.255 ЦПК України не відповідає вимогам закону, а тому відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 374, 379, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 вересня 2023 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Головуючий В.В. Коломієць Судді: Н.В. Самчишина Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 06 листопада 2023 року.