Ухвала КЦС ВС № 756/1819/23

Ухвала 06 листопада 2023 року м. Київ справа № 756/1819/23 провадження № 61-14766 ск 23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, про визначення місця проживання дитини та встановлення днів для спілкування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини та відібрання/повернення дитини за місцем її постійного мешкання, ВСТАНОВИВ:

1. В лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, про визначення місця проживання дитини та встановлення днів для спілкування, в якому просив визначити місце проживання доньки ОСОБА_3 , 2012 року народження, разом з ним, а для матері ОСОБА_2 встановити дні для спілкування та виховання дитини.

2. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 21 лютого 2023 року відкрито провадження в цій справі.

3. У березні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила зобов`язати ОСОБА_1 надавати їй можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькою - ОСОБА_4 , 2012 року народження, кожної першої та третьої суботи місяця з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., кожної другої та четвертої неділі місяця з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., з правом перебування дитини за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 , з моменту постановлення ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.

4. Заява ОСОБА_2 мотивована тим, що ОСОБА_1 вже протягом шести місяців не надає їй можливості зустрічатися з донькою ОСОБА_4 , виховувати та дбати про неї. Умисними діями ОСОБА_1 дитину фізично та морально відчужують від матері, намагаючись створити передумови, щоб донька її забула. Від неї приховується будь-яка інформація про дитину, про стан її здоров`я, безпеку, місце перебування, умови проживання, харчування та інша важлива інформація. З кожним днем, між нею і донькою ОСОБА_4 втрачаються психологічні та емоційні зв`язки між ними, дитина забуває свою маму та відвикає від неї. ОСОБА_1 намагається усіма своїми діями, шляхом придбання для дитини різних подарунків, психологічно максимально приблизити доньку до себе та донести доньці недостовірну та негативну інформацію відносно матері. На фоні того, що дитина поза її волею та всупереч її інтересам навмисно відчужується від матері (протягом шести місяців), існують реальні ризики того, що у разі, якщо у справі й буде ухвалено рішення про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю та відібрання дитини від батька виконати таке рішення ефективно та без завдання шкоди дитині буде складно (істотно ускладнить чи унеможливить навіть виконання такого рішення суду).

5. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову залишено без задоволення.

6. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ініційований ОСОБА_2 вид забезпечення стосується зустрічного позову, питання про прийняття якого, наразі не вирішено, фактично є наміром вирішення спору, щодо участі батьків у спілкуванні і вихованні дитини поза межами судового засідання без встановлення реальних обставин та з`ясування підстав таких вимог, відповідних висновків компетентного органу у справах дітей та сім`ї, що суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасників даного процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

7. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини та відібрання/повернення дитини за місцем її постійного мешкання, в якому ОСОБА_2 просила, зокрема, визначити місце проживання доньки ОСОБА_3 , 2012 року народження разом з нею, відібрати дитину в ОСОБА_1 та повернути її до фактичного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

8. Постановою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькою - ОСОБА_4 , 2012 року народження, кожної першої та третьої суботи місяця з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., кожної другої та четвертої неділі місяця з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., з правом перебування дитини за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 , з моменту постановлення ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.

9. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що тривалий розгляд цієї справи без можливості спілкування дитини з матір`ю може призвести до втрати емоційного зв`язку між матір`ю та дитиною, що може в подальшому ускладнити або зробити неможливим виконання судового рішення у справі. Зустрічі матері з дитиною у вказані заявником періоди часу будуть сприяти відновленню довірчих відносин та емоційного контакту між ними, відповідатимуть інтересам як матері так і дитини, та зможуть усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення суду.

10. У жовтні 2023 рокудо Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана засобами поштового зв`язку 13 жовтня 2023 року, на постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року, в якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення і направити до Київського апеляційного суду для продовження розгляду.

11. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

12. Так, скаржник зазначає, що апеляційний суд не дав належної оцінки зібраним у справі доказам. Так, в матеріалах справи відсутні будь-які докази перешкоджання ним зустрічам чи спільному проведенню часу матері та дитини. Надані ОСОБА_2 документи (листи, звернення повідомлення) фактично створені нею, містять недостовірну інформацію. Натомість, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на інформаційну довідку про роботу з психологом, в якій зазначено, що донька ОСОБА_4 не спілкується з матір`ю за власним бажанням у зв`язку з обставинами, які склалися у відносинах мати-дитина. Оскаржуване судове рішення є незаконним, необґрунтованим та матиме наслідком порушення психоемоційного зв`язку між ним і дитиною, що суперечитиме якнайкращим інтересам дитини.

13. Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржуване судове рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження в цій справі з огляду на таке.

14. Відповідно до частин першої, другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

15. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

16. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

17. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

18. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

19. В постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

20. Судами встановлено, що ОСОБА_3 , 2012 року народження, на даний час проживає з батьком - ОСОБА_1 , що не оспорюється сторонами.

21. Між сторонами дійсно виник спір щодо визначення місця проживання дитини та участі в її вихованні.

22. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року).

23. Суть висновків Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» («Сristian Сatalin Ungureanu v. Romania», заява № 6221/14, рішення від 04 вересня 2018 року) зводиться до того, що допущення державою ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини ще й протягом тривалого часу, в тому числі за наявності судового спору між батьками, від якого, зокрема, залежить характер цього доступу, навіть якщо це відбувається без порушення існуючих нормативних правил держави, є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року - права на повагу до приватного і сімейного життя того з батьків, доступ до дитини якого обмежується або унеможливлюється. Відповідно до обставин справи «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» мова не йшла про ситуацію, коли є об`єктивні підстави вважати, що зазначений доступ до дитини явно суперечить її інтересам.

24. Згідно з практикою ЄСПЛ оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагає від судів ретельної оцінки низки факторів з точки зору збалансованості інтересів. Залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися. Але надзвичайно важливими є врахування найкращого інтересу дитини. При визначенні найкращого інтересу дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, п. 100, від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, п. 76).

25. В постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19 (провадження № 61-10859св20) вказано, що у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, правильно врахував, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері з її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір`ю. Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц. Зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

26. В постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21) вказано, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним з батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим з її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання. У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з матір`ю. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20). Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

27. Встановивши, що обставини, викладені в заяві про забезпечення позову та докази, надані на їх підтвердження, з огляду на можливий тривалий розгляд цієї справи без можливості спілкування дитини з матір`ю, що може призвести до втрати емоційного зв`язку між матір`ю та дитиною та може в подальшому ускладнити або зробити неможливим виконання судового рішення в цій справі, свідчать про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ОСОБА_2 .

28. Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з вищенаведеними правовими висновками Верховного Суду.

29. Доводи касаційної скарги про те, що вжиті судом заходи забезпечення позову призведуть до порушення психоемоційного зв`язку між батьком і дитиною, що суперечитиме якнайкращим інтересам дитини, є безпідставними, оскільки, за вищенаведеною усталеною судовою практикою, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з матір`ю. В контексті тверджень скаржника про те, що він не перешкоджає зустрічам матері з дитиною, і водночас оспорювання ним права матері на такі зустрічі загалом, а не щодо визначених дат і часу, наведені скаржником доводи є сумнівними і, навпаки, вказують на правильність висновків апеляційного суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову з метою дотримання якнайкращих інтересів дитини, якими є збереження її зв`язків із сім`єю.

30. Аргументи касаційної скарги про недоведеність факту створення ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з дитиною зводяться до незгоди скаржника з установленими апеляційним судом обставинами справи і оцінкою доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

31. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

32. В постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

33. Таким чином, доводи касаційної скарги не свідчать про неправильне застосування в оскаржуваному судовому рішення апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

34. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

35. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії))

36. Таким чином, враховуючи, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, правильне застосування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, про визначення місця проживання дитини та встановлення днів для спілкування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини та відібрання/повернення дитини за місцем її постійного мешкання за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді В. В. Пророк А. І. Грушицький Є. В. Петров