Ухвала КЦС ВС № 464/3610/19

УХВАЛА 01 листопада 2023 року м. Київ справа № 464/3610/19 провадження № 61-15384ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Корсуна Сергія Івановича, на постанову Львівського апеляційного суду від 28 березня 2023 року у справі за позовом Військової прокуратури Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, концерну «Військторгсервіс» до ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 , ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та концерну «Військторгсервіс» до ОСОБА_2 , в якому просив витребувати нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 65,1 кв. м, реєстраційний номер: 19589444, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння відповідачки на користь держави Україна в особі Міністерства оборони України в повне господарське відання концерну «Військторгсервіс». Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 30 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 28 березня 2023 року апеляційні скарги Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, концерну «Військторгсервіс» задоволено. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30 листопада 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов Військової прокуратури Західного регіону України, перейменованої в Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та концерну «Військторгсервіс» задоволено. Витребувано нежитлове приміщення, загальною площею 65,1 кв.м., реєстраційний номер: 19589444, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави Україна в особі Міністерства оборони України в повне господарське відання концерну «Військторгсервіс». Здійснено розподіл судових витрат. У жовтні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Корсуна С. І., на постанову Львівського апеляційного суду від 28 березня 2023 року. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30 листопада 2020 року залишити в силі. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб: Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 16 серпня 2019 року вказану справу визнано малозначною. Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. У касаційній скарзі заявник вказує, що зазначена справа не могла бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки відповідно до звіту про оцінку спірного нерухомого майна його вартість складає 1 304 627,44 грн. Водночас, ураховуючи наведене, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадок, передбачений підпунктом г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню: якщо суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Тобто в касаційній скарзі не наведено доводів, що Сихівський районний суд м. Львова відніс зазначену справу до категорії малозначних помилково. Разом з цим, Верховний Суд, перевіривши вказане посилання ОСОБА_1 констатує, що до касаційної скарги не додано жодного доказу на підтвердження, що станом на 16 серпня 2019 року (відкриття провадження у справі) вартість спірного нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 складала 1 304 627,44 грн, натомість до касаційної скарги додані копії договорів відчуження вказаного майна, вартість якого сторонами правочинів у різний час визначена на рівні: 27 010,00 грн, 114 650,00 грн та 137 007,00 грн, які були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій. Таким чином, вказана справа відповідає вимогам, встановленим пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України. Наведе також підтверджується ухвалою Верховного Суд суду від 30 травня 2023 року, який (суд), вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідачки ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 28 березня 2023 року підтвердив, що вказана справа є малозначною й підстави для відкриття касаційного провадження у такій справі відсутні. У вказаному касаційному провадженні Верховний Суд відхилив довід заявниці ОСОБА_2 , що суд першої інстанції відніс зазначену справу до категорії малозначних помилково, оскільки станом на день подання касаційної скарги вартість об`єкту є значно вищою (1 304 627,44 грн). Отже, суд першої інстанції, з урахуванням предмету спору та його ціни, підставно відніс справу № 464/3610/19 до категорії малозначних. Отже, касаційна скарга не містить інших посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, статті 390, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Корсуна Сергія Івановича, на постанову Львівського апеляційного суду від 28 березня 2023 року у справі за позовом Військової прокуратури Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, концерну «Військторгсервіс» до ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян