Постанова Чернівецький апеляційний суд № 719/216/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 жовтня 2023 року місто Чернівці справа №719/216/22 провадження №22-ц/822/803/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Височанської Н.К., суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б. секретар Факас А.В. за участю: позивача ОСОБА_1 , відповідачки ОСОБА_2 , представника відповідачки ОСОБА_3 учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 28 липня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, головуючий в суді першої інстанції суддя Суський О.І., В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Посилався на те, що 24 березня 2019 року ОСОБА_2 взяла у нього в борг грошові кошти в розмірі 55 000 доларів США строком до 31 грудня 2019 року, що підтверджується відповідною розпискою. Відповідачка у зазначений у розписці термін борг не повернула, під будь-яким приводом ухиляється від виконання свого зобов`язання, на його неодноразові прохання про добровільну сплату боргу не реагує, відмовляється сплатити кошти та уникає зустрічей. Просив стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на його користь борг за розпискою від 24 березня 2019 року в сумі 2113718,75 грн., з яких - 1966250 грн. - основного боргу та 147468,75 грн. три проценти річних від простроченої суми. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 28 липня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 60920 грн. Повний текст рішення складено 07 серпня 2023 року. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 28 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Посилається на те, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. В апеляційній скарзі наводить обставини й підстави для задоволення вимог, які викладені в позовній заяві та свої доводи мотивує тим, що хибним є висновок суду, що в матеріалах справи містяться докази того, що відповідач повернув борг позивачу в повному обсязі. Надані відповідачем в якості доказів кредитні договори та договори завдатку жодним чином не підтверджують повернення боргу позивачу. Також надані відповідачем договори нотаріально не посвідчені, мають розбіжності з датами довіреностей. Суми, які вказані відповідачем як отримані за договором кредитування та завдатку і нібито повернуті позивачу не кореспондуються з датами та сумами, наведеними відповідачем в таблицях і аудіозаписом. Дані договори встановлюють правовідносини інших сторін, а не позивача та відповідача у цій справі. Висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову є помилковим і суперечить письмовим матеріалам справи, оскільки у ОСОБА_1 наявний оригінал розписки, який зараз знаходиться в матеріалах справи. Аудіозапис розмови, на який посилається суд, мав місце з чоловіком відповідачки - ОСОБА_4 з приводу боргових зобов`язань саме з ним, а не з відповідачкою. Також, ОСОБА_2 не надала суду оригінал розписки, яка б свідчила, що вона повернула борг позивачу. Висновок криміналістичної експертизи відео-звукозапису від 12 жовтня 2022 року, на який послався суд першої інстанції, не підтверджує повернення саме ОСОБА_2 боргу за договором позики. Крім цього, висновок суду, що позивач під час розмови з чоловіком відповідачки визнав, що загальна сума повернута відповідачкою позивачу становить 80800 доларів США є упередженим, оскільки як вказано в роздруківці криміналістичної експертизи голос який належить особі Ч1 (це голос чоловіка відповідачки) промовив цифру 80800, ідентифікувати, що таке 80800 з тих фраз, що звучать є неможливим, як вказав експерт. При цьому, голос позивача під назвою Ч2. Крім цього, даний аудіозапис отриманий стороною відповідача незаконним чином, шляхом обману, без згоди та попередження позивача, що є ознакою недопустимості такого доказу. Також представник відповідача наголошував на тому, що саме в присутності свідка ОСОБА_5 були повернуті кошти позивачу, однак ОСОБА_5 в судовому засіданні як свідок вказала, що вона не була присутньою під час передачі грошей позивачу в рахунок погашення боргу. Нормами права існує чітка заборона використовувати покази свідків у справах про стягнення боргу за розпискою, однак такі норми суд проігнорував і рішення обґрунтував саме показами свідків. Також, хибними є посилання суду на ту обставину, що позивач визнав сам факт повернення йому боргу відповідачкою та її чоловіком, оскільки відповідач такий факт не визнавав, позивач вказував про те, що саме ОСОБА_4 повернув йому інший борг, який немає відношення до даної справи. А також, суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що позивач визнавав написання ним розрахунку, який наданий відповідачкою, оскільки ці обставини позивач заперечував в судовому засіданні. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Поляк М.В. вказала, що кошти отримані подружжям ОСОБА_6 за кредитними договорами є об`єктом спільної сумісної власності і частину отриманих кредитних коштів, а саме 20 000 доларів США відповідачка повернула позивачу в рахунок погашення боргу за договором позики. Крім цього, в судовому засіданні позивач визнав ту обставину, що ним особисто вівся розрахунок заборгованості. Також отримані ОСОБА_2 кошти внаслідок укладення її чоловіком договору завдатку у розмірі 395 000 грн., що еквівалентно 14538 доларів США передала ці кошти в червні 2021 року позивачу в рахунок погашення її боргу за договором позики. Отже, станом на червень 2021 року позивачка за договором позики погасила борг в сумі 35000 доларів США. В липні 2021 року позивачка повернула відповідачу ще 20000 доларів США, що підтверджується розрахунками сторін. З висновку експертизи звукозапису вбачається, що позивач в розмові з чоловіком відповідачки визнавав суму погашеного боргу в розмірі 80800 доларів США. Аналогічні обставини були визнані ним і під час допиту в судовому засіданні. Обставини, викладені у висновку експерта та визнані позивачем, повністю узгоджуються із термінами отримання відповідачкою та її чоловіком кредитних коштів та укладення договорів завдатку, відомостями, зазначеними в розрахунку, звукозаписом розмови, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 виконала зобов`язання перед ОСОБА_1 повністю. ОСОБА_1 визнав факт повернення йому коштів на суму 80800 доларів США, але вказав, що це кошти повернуті за інші боргові зобов`язання, однак доказів з даного приводу суду не надав. Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судом встановлено, що відповідно до наданої позивачем розписки від 24 березня 2019 року, відповідачка ОСОБА_2 взяла у борг у позивача ОСОБА_1 кошти у розмірі 55 000 дол. США. Борг зобов`язувалася повернути до 31 грудня 2019 року. Розписка написана в присутності свідків: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Гарантом виступив ОСОБА_4 (том 1 а.с.8). В матеріалах справи наявні два Паспорти споживчого кредиту від 02 березня 2021 року, укладених між відповідачкою ОСОБА_2 та AT «Альфа Банк» на суму 200000 грн, інший між AT «Альфа Банк» та ОСОБА_4 на суму 500000 грн. (том 1 а.с.53-68). 21 червня 2021 року між чоловіком відповідачки ОСОБА_4 та ОСОБА_9 укладено договір завдатку №1. Відповідно до п.1 Договору завдатку №1 сторони домовились, що на забезпечення виконання зобов`язання, яке полягає в укладанні договору купівлі- продажу транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER 316 CDI, 2002 року випуску, колір - білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , до 01 вересня 2022 року, Покупець передає Продавцю грошові кошти в розмірі 395 000 грн, а Продавець своїм підписом під цим договором підтверджує отримання таких коштів. Згідно з п.5 Договору завдатку №1 майно, яке є предметом договору купівлі-продажу транспортного засобу, після укладання договору завдатку №1 передається Покупцю у користування шляхом видачі довіреності протягом одного календарного місяця з дня укладання договору завдатку №1 (том 1 а.с.70). 21 липня 2021 року ОСОБА_4 видано ОСОБА_10 та ОСОБА_9 довіреність про представництво його інтересів в Територіальних центрах та всіх інших установах, підприємствах, організаціях зі вчиненням правочинів щодо користування, експлуатації та продажу вказаного вище транспортного засобу (том 1 а.с.71-72). 16 серпня 2022 року у відповідності до п.п.1,5 Договору завдатку №1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, посвідчений Душинською Н.В., приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області. 21 липня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 укладено договір завдатку №2 та договір завдатку №3 (том 1 а.с.77-78). Так, відповідно до п.1 Договору завдатку №2 сторони домовились, що на забезпечення виконання зобов`язання, яке полягає в укладанні договору купівлі- продажу транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель 412D, 1999 року випуску, колір - білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер: НОМЕР_4 , до 01.09.2022 року, Покупець передає Продавцю грошові кошти в розмірі 265000 грн, а Продавець своїм підписом під цим договором підтверджує отримання таких коштів. Згідно з п.1 Договору завдатку №3 сторони домовились, що на забезпечення виконання зобов`язання, яке полягає в укладанні договору купівлі- продажу транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель 412D, 1997 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , реєстраційний номер: НОМЕР_6 , до 01.09.2022 року, Покупець передає Продавцю грошові кошти в розмірі 265 000 грн, а Продавець своїм підписом під цим договором підтверджує отримання таких коштів. 21 липня 2022 року ОСОБА_4 видано ОСОБА_10 та ОСОБА_9 довіреності на виконання п. 5 Договорі. 16 серпня 2022 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 укладено два договори купівлі-продажу транспортного засобу на виконання п.7 Договору завдатку №2 та п.7 Договору Завдатку №3. З висновку експерта №22-3865 криміналістичної експертизи відео-звукозапису від 12 жовтня 2022 року, проведеної експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, вбачається, що у результаті виконання експертизи було здійснено мовленнєву складову фонограми №1, складеної у суб`єктивному сприйнятті експерта, яка наведена у Додатку

2. Згідно висновку, голос, позначений як «Ч1», належить чоловіку відповідачки - ОСОБА_4 , а «Ч2» - позивачу ОСОБА_1 . З роздруківки звукозапису розмови між ОСОБА_1 та чоловіком відповідачки ОСОБА_4 вбачається, що розмова стосується повернення боргу. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення суду першої інстанції вказаним вимогам відповідає. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, оцінюючи здобуті у справі докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, а також достатності, виходив з того, що борг за договором позики ОСОБА_2 перед позивачем повністю погашений, а тому вимоги позову не підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду. Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України). Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, які підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18). На підтвердження підстав заявленого позову та факту укладення договору позики позивач надав розписку від 24 березня 2019 року, згідно якої ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 кошти у розмірі 55 000 дол. США, строком до 31 грудня 2019 року (т.1 а.с.8). Дані обставини сторони визнають. У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частинами першою, другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно зі статтею 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. Позивач звертаючись до суду з позовом, зазначив, що відповідачка зобов`язання за договором позики не виконала, на підтвердження чого надав оригінал розписки, який знаходився у нього. Відповідачка в судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснила, що вона разом зі своїм чоловіком віддавали позивачу борг частинами. Проте, позивач не хотів писати розписки кожного разу, мотивуючи, що надасть таку розписку після повернення всього боргу. Оскільки вона віддавала борг набагато пізніше строку повернення, зазначеного в розписці, то за усною домовленістю з позивачем, вона йому платила проценти. Після повернення всієї суми боргу разом з процентами, позивач відмовився надавати їй будь-яку розписку про отримання коштів. На підтвердження своїх доводів відповідачка надала записи повернення боргу, виконані нею та позивачем окремо, які співпадають між собою, а також висновок експертизи роздруківки відео-звукозапису розмови між позивачем та її чоловіком щодо повернення боргу. Також посилалася на те, що факт повернення боргу за договором позики підтверджується показами свідків, копіями договорів кредиту та застави, які в своїй сукупності підтверджують дати та суми коштів, що зазначені в записах про повернення боргу та роздруківки звукозапису розмови. Оцінюючи докази у справі, колегія судів виходить з наступного. Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України). Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог цивільного процесуального закону метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторони. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи (стаття 12 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19). Стандарт доказування залежить від специфіки обставин, про доведення яких йдеться, а сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги. Так, в матеріалах справи на а.с.69 т.1 містяться записи, виконані позивачем ОСОБА_1 , в яких зазначені дати та суми. Позивачем ОСОБА_1 як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції визнано факт, що дані записи виконані його рукою. Разом з тим, позивач заперечує віднесення цих записів до відношення про повернення відповідачкою боргу. На запитання колегії суддів про те, що це за записи, позивач повідомив, що він з дитиною виконував математичні розрахунки. Колегія суддів критично ставиться до таких пояснень позивача, оскільки його доводи спростовуються практично таким же розрахунком, виконаним відповідачкою та іншими доказами по справі. Так, із вказаних записів, що виконані позивачем, вбачається дата 24.03 (що відповідає даті укладення договору позики). Навпроти дати зазначена сума 55000 (що також відповідає розміру позики, а саме 55 000 доларів США). Позивач в суді апеляційної інстанції наголошував, що навпроти суми не зазначена валюта коштів. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що в останньому рядку вказаних записів зазначений знак долара. Якщо скласти всі суми у всіх рядках записів, то сума співпаде. Відповідно колегія суддів робить висновок, що всі суми у вказаному листку зазначені в доларах США. Із вказаних записів також вбачається, що в лютому 2021 року повернуто 20000 доларів США, 08 червня 2021 року повернуто 15000 доларів США, 30 червня 2021 року повернуто 15000 доларів США, 11 серпня 2021 року повернуто 5000 доларів США. Таким чином, 55000 доларів США є повернутими. Вказані записи, виконані позивачем, повністю узгоджуються з висновком криміналістичної експертизи відео-звукозапису №22-3865 від 12 жовтня 2022 року (т.1 а.с.226-233). Так, вказаною експертизою зроблена роздруківка запису розмови між чоловіком відповідачки ОСОБА_4 (назва голосу «Ч1») та позивачем ОСОБА_1 (назва голосу « ІНФОРМАЦІЯ_1 »). Позивач ОСОБА_1 визнав ту обставину, що голос в звукозаписі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » належить йому. Так, на 7 хвилині 15 секунд позивач говорить, що станом на 20.09.2020 року «винен основну суму 55 і за сім місяців борги». «00:03:05 ви мне далі п`ятнашку дев`ятнадцяте ноль шосте», «00:03:36 двадцять це було ноль третього … десятого», «00:03:57 да, правільно, третього ноль другого», «00:04:25,4 двадцять третього десятого двадцять», «00:04:58,3 двадцять третього десятого ви дали п`ятнадцять.. І потім ви дали двадцятку….. І потім тридцятого ноль шостого дали п`ятнадцять», «00:06:34,6 третього ноль другого (двадцятку)», «00:06:38,3 потім восьмого ноль шостого п`ятнадцять і тридцятого ноль шостого п`ятнадцять». З роздруківки розмови між 00:06:51,9 по 00:09:00,1 вбачається, що позика надавалася в березні дев`ятнадцятого року. Також фігуранти розмови підтверджували, що платилися відсотки і в розмові робили звірку. В проміжках розмови між 00:12:16,9 до 00:12:27,4 чоловік відповідачки ОСОБА_4 пропонує позивачу написати «бумажку, що я тобі вже якусь суму виплатив» або «ту порви». Отже, на внутрішнє переконання колегії суддів, розмова між позивачем ОСОБА_1 та чоловіком відповідачки ОСОБА_4 , роздруківка якої зазначена у висновку криміналістичної експертизи звукозапису, стосувалася спірного договору позики від 2 березня 2019 року на суму 55000 доларів США. При цьому, позивач визнавав повернуті суми боргу, що співпадають із записами, виконаними його рукою, що знаходяться в матеріалах справи. Із вказаних вище доказів вбачається, що розмір боргу відповідачкою був повернутий в значно більшому розмірі. Крім цього, чоловік відповідачки ОСОБА_4 був допитаний в суді першої інстанції в якості свідка і повністю підтвердив обставини як отримання позики, так і її повернення. А також пояснив, що після того, як у нього з дружиною виникли підозри, що позивач вводить їх в оману щодо суми, яку вони внесли в погашення боргу, та залишку заборгованості, він записав на диктофон їхню розмову про здійснення розрахунків за договорами позики. Є безпідставними доводи позивача ОСОБА_1 про те, що зміст розмови його з чоловіком відповідачки стосується інших боргових відносин, оскільки будь-яких інших розписок у позивача немає. В засіданні колегії судів апеляційного суду позивач пояснив, що він часто і великі суми позичав чоловіку відповідачки ОСОБА_4 і розписок не брав, оскільки вони були давніми друзями. Проте, дані його пояснення є нелогічними, оскільки при укладенні спірного договору позики була написана не просто розписка, а розписка в присутності двох свідків і гарантом відповідачки виступив її чоловік ОСОБА_4 , який також підписав дану розписку. Також колегією суддів відхиляються доводи апелянта про те, що звукозапис розмови є неналежним доказом, оскільки чоловік відповідачки його не попереджав про те, що розмова записується на телефон, і він не давав своєї згоди на звукозапис. Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно зі статтею 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Аналіз наведених норм права свідчить про те, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 100 ЦПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 76 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зазначила, що електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, колегія суддів вважає, що звукозапис розмови, записаний на телефон, який дає можливість суду встановити учасників розмови та її зміст, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами. У справі, що переглядається, на підтвердження повернення боргу, відповідачка надала суду роздруківку звукозапису, в якій позивач визнавав повернення боргу за договором позики, зроблену у висновку криміналістичної експертизи звукозапису. Встановлено, що позивач не заперечував та не ставив під сумнів належність голосів на звукозапису йому та чоловікові відповідачки. Також позивачем не було заявлено клопотань про призначення експертизи з метою перевірки вказаного звукозапису на предмет монтажу. З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, вважав, що подані відповідачкою докази є належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами для підтвердження повернення боргу за договором позики. Відсутність розписки про повернення боргу та наявність розписки про отримання боргу у позивача, не свідчить про невиконання договору позики, оскільки відповідачка надала суду докази виконання його в значно більшому розмірі. Розглядаючи позов, суд першої інстанцій повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Щодо оскарження рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу, слід вказати про наступне. Згідно з частиною 1 та 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частин 3-4 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 5 статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною 6 статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Поляк М.В. звернулася до суду першої інстанції із заявою про стягнення судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу в розмірі 60920 гривень. Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення заяви та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 60920 грн. Апеляційна скарга не містить доводів незгоди з висновками суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу. Вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідача понесених останньою витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, суд першої інстанції прийшов до правильних висновків щодо стягнення таких витрат, а саме при постановленні рішення суд врахував належні докази на підтвердження таких витрат, фактичне надання правничої допомоги підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу, участь в судових засіданнях, відсутність заперечень позивача щодо неспівмірності суми гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 28 липня 2023 року слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 28 липня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 06 листопада 2023 року. Головуючий Н.К. Височанська Судді: І.М. Литвинюк І.Б. Перепелюк