Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/9855/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/2347/23 Справа № 202/9855/23 Суддя у 1-й інстанції - Маринін О. В. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 листопада 2023 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю захисника Усенка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Усенка Антона Володимировича, поданої в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), - В С Т А Н О В И В : Постановою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2023 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 536 грн. 80 коп. У постанові суду зазначено, що 04.05.2023 року 21-40 год. в м. Краматорську вул. Паркова біля будинку 59 водій ОСОБА_1 керував т/з Subary Legacy д/н НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку проводився на місці за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 0294 зі згоди водія. Результат огляду склав 2.18%, тест

207. Водія від керування відсторонено, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування постанови судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2023 року та просить закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з грубим порушенням права на захист. В обґрунтування зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Аргументує тим, що на наявному в матеріалах справи відеозаписі з місця пригоди не зафіксовано ні факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, ні будь-якою іншою особою. Натомість, зафіксовано момент складання протоколу про адміністративне правопорушення співробітниками поліції, які приїхали вже після нібито зупинки транспортного засобу, нібито під керуванням ОСОБА_1 . Також не погоджується з висновками суду про те, що вина ОСОБА_1 підтверджується наявними в матеріалах справи документами, оскільки вони підтверджують обставину, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння і жодним чином не підтверджують, що саме він перебував за кермом автомобіля та чи керував транспортним засобом, зазначеним в протоколі, взагалі, що узгоджується з письмовими поясненнями ОСОБА_1 , які містяться в матеріалах справи. Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, практику ЄСПЛ, КАС Верховного Суду, викладену в рішенні від 20.02.2019 року (справа №404/4467/16-а), Волинського апеляційного суду від 14.02.2021 (справа №165/2538/21), Сумського апеляційного суду від 10.02.2021 року (справа №589/1050/20), Дніпровського апеляційного суду від 07.02.2022 року (справа №205/5986/21), сторона захисту вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Усенко А.В. підтримав доводи поданої апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, просив апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності- ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, але його неявка, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному розгляду. Вислухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі. Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 203627 від 04 травня 2023 року; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; результати тестування на стан алкогольного сп`яніння та диск із відеозаписом технічного засобу відеозапису поліцейського. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 203627 від 04.05.2023, складеного у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1) вбачається, що 04.05.2023 року о 21-40 год. в м. Краматорську, вул. Паркова біля будинку 59, водій ОСОБА_1 керував т/з Subary Legacy д/н НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку проводився на місці за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager ARNJ-0294 зі згоди водія. Результат огляду склав - 2.18‰, тест

207. Водія від керування відсторонено від керування т/з, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. У протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено Від пояснень відмовився. Крім того зафіксовано, що тимчасово вилучено п/в ВХО 955474, ТСУ 6544 від 18.05.2019 та видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом ПК 189883. Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, повідомлено місце та час розгляду справи, однак від підпису та отримання копії даного протоколу останній відмовився. Згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів при проведенні відеофіксації у зв`язку з виявленими ознаками, а саме: характерний запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців, повервоніння обличчя, за допомогою газоаналізатору Alkotest 6820 Drager у ОСОБА_1 було встановлено позитивну пробу 2,18 ‰. В акті зазначено, що з результатами проведення огляду ОСОБА_1 згоден, про що свідчить його особистий підпис (а.с.5). Відповідно до результатів тестування на алкоголь від 04.05.2023 року (а.с.4) у ОСОБА_1 встановлено алкогольне сп`яніння 2,18 ‰. З результами тестування ОСОБА_1 було ознайомлено, про що свідчить його особистий підпис, будь-яких заперечень або незгоди з результатами від нього не надходило (а.с. 4). Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 від 04.05.2023 року (а.с.7), вбачається, що він з 2020 року по теперішній час проходить військову службу в Донецькому ЗВ ВСП на посаді стрільця, має військове звання солдат. 04.05.2023 року з 20-00 години він ніс службу в спільному наряді ВСП з Національною поліцією в якості патрульного. Близько 21:40 години, тобто під час комендантської години, ним було зупинено біля буд. 59 по вул. Парковій у м. Краматорську, автомобіль марки Subary Legacy д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , після чого покликав до вказаного автомобіля співробітників поліції. Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Судом апеляційної інстанції було відтворено відеозаписи з нагрудних боді-камер працівників патрульної поліції, які містяться у 1 файлі на одному DVD-R диску, долученому до матеріалів справи (а.с.3). Так, з відеофайлу export-x3wca тривалістю 00:00:00 02:04:01, який містить фрагментарну перерву у часі фіксації подій, вбачається, що 04.05.2023 року о 22:01 годині працівник патрульної поліції вийшов зі службового автомобілю та підійшов до працівників Військової служби правопорядку, якими був зупинений автомобіль Subary Legacy д/н НОМЕР_1 . На запитання поліцейського хто водій, ОСОБА_1 відповів, що він, потім підійшов до свого транспортного засобу, сів на водійське сидіння та із сонцезахисного козирка дістав посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і передав їх поліцейському для огляду. При цьому, під час їх спілкування в салоні автомобіля на передньому та задньому пасажирському сидінні знаходилися військові. Далі, під час перевірки документів у поліцейського виникли підозри, що ОСОБА_1 знаходиться у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим, на підставі п.2.5 ПДР України, останньому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер, на що ОСОБА_1 погодився. Потім, один з працівників поліції поклав на капот службового автомобілю прилад для проходження огляду Alkotest Drager, в присутності ОСОБА_1 та працівника ВСП, з герметичної упаковки дістав новий мундштук та надав прилад ОСОБА_1 для продуття. Результат був позитивний 2,18 ‰. Після чого, поліцейським було надано прилад ОСОБА_1 для ознайомлення з результатами, на що останній відповів, що з результатами не згоден, оскільки йому не було надано для огляду сертифікат про його чинність. На що поліцейським було надано ОСОБА_1 для огляду свідоцтво на прилад, але він повідомив, що надавати його потрібно не йому, а представнику ВСП, а потім вказав, що з результатами згоден. Подальшою відеозйомкою зафіксовано процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення ч.1 ст.130 КУпАП, під час якої ОСОБА_1 неодноразово висловлював поліцейським заяви, що вони не мають право складати стосовно нього протоколи, так як він військовий та здійснювати його перевірку може лише військовий комендант у присутності свідків. Після завершення процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 в повному обсязі було ознайомлено з його змістом, повідомлено дату, час та місце судового розгляду, однак від підпису протоколу та отримання його копії останній відмовився. Отже зазначені на цьому відеофайлі фактичні обставини, а також зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення та акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів інформації спростовують твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував вищевказаним транспортним засобом. Водночас суд апеляційної інстанції враховує той факт, що в поданій апеляційній скарзі захисник не оспорює сам факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, а лише оспорює наявність доказів на підтвердження факту його керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння. Згідно загальних положень, що містяться у п. 1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як зазначено у п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з п.п.1,2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду. Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Порядок проходження огляду на стан сп`яніння на національному рівні закріплений у КУпАП, розділі ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС 07.11.2015 №1395, зареєстрована в Мінюсті України 10.11.2015 №1408/27853), розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрована в Мінюсті України 11.11.2015 за № 1413/27858) і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМУ 17.12.2008 № 1103, з наступними змінами). З огляду на вищевикладене суд апеляційної інстанції вважає, що працівниками патрульної поліції було дотримано усіх приписів Інструкції щодо проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу. Отже, аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння при обставинах встановлених постановою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2023 року, чим було порушено вимоги п.2.9 ПДР України, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. У свою чергу стороною захисту в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів його винуватості у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення. При цьому, посилання апелянта з цього приводу на певні рішення інших судів є некоректним, оскільки існуюча в Україні система права, зокрема, про адміністративні правопорушення, не передбачає його джерелом, судовий прецедент. Згідно ч.1 ст.36 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Отже рішення місцевих чи апеляційних судів, зокрема й ті, на які посилається апелянт, не створюють правових позицій, які б формували єдність судової практики в Україні. Разом з цим, на переконання апеляційного суду, є некоректними посилання апелянта на правову позицію КАС Верховного Суду, викладену у справі №404/4467/16-а, щодо належності і допустимості відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, як доказу винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки ці висновки стосуються правовідносин, що регулюються Кодексом адміністративного судочинства України, а отже є відмінними від правовідносин, які існують у нашій справі та які регулюються нормами КУпАП, зокрема, статтею 251 цього Кодексу. Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає захисник, суд апеляційної інстанції не вбачає. Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення. Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги захисника Усенка А.В. є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2023 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Усенка Антона Володимировича - залишити без задоволення, а постанову судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО