Постанова Дніпровський апеляційний суд № 226/1130/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8525/23 Справа № 226/1130/23 Суддя у 1-й інстанції - Коваленко Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 жовтня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №226/1130/23 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 10 липня 2023 року, постановлену у складі судді Коваленко Т.О., - ВСТАНОВИВ: У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Димитровського міського суду Донецької області, з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини. Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 10 липня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини. Не погодившись з зазначеною ухвалою заявник, через свого представника ОСОБА_3 , подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та закрити провадження у справі. В обґрунтування зазначив, що 06.07.2023 року заявником подано до суду заяву про відкликання заяви про видачу судового наказу на підставі ч.5 ст.163 ЦПК України, проте суд порушив право заявника на відкликання заяви та відмовив ОСОБА_1 у видачі судового наказу. Відзив на апеляційну скаргу сторонами не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369, апеляційна скарга на ухвалу суду про відмову у видачі судового наказу, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Таким чином, дану апеляційну скаргу слід розглядати без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. З матеріалів справи вбачається, що 06.07.2023 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернулась до судуз заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини. Того ж дня, 06.07.2023 року від представника ОСОБА_3 надійшла заява, в якій він просив залишити заяву про видачу судового наказу без розгляду, як помилково подану. Повідомляв про відкликання заяви на підставі ч.5 ст.163 ЦПК України. Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 10 липня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини. Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції керувався вимогами ч.6 ст.165 ЦПК України, та виходив з того, що 07.07.2023 року вже виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ. За частиною 3 статті 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Відповідно до ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Так, зокрема, пунктом 4 частини першої статті 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину однієї чверті, на двох дітей однієї третини, на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Підстави для відмови у видачі судового наказу визначені статтею 165 ЦПК України. Так, зокрема, відповідно до ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу; заяву подано особою, яка немає процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка немає права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст.161 ЦПК України; наявні обставини, передбачені ч.1 ст.186 ЦПК України; з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; заяву подано з порушенням правил підсудності. Між тим, частиною п`ятою статті 163 ЦПК України передбачено, що заявник має право відкликати заяву про видачу судового наказу до її розгляду судом. Розділ II «Наказне провадження» Цивільного процесуального кодексу України не передбачає можливості застосування інститутів закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду в наказному провадженні. З матеріалів справи вбачається, що станом на 10.07.2023р. - дату постановлення оскаржуваної ухвали, Димитровським міським судом Донецької області 07.07.2023р. вже виданий судовий наказ за заявою ОСОБА_1 (яка надійшла до суду 06.07.2023р. через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_3 ) про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини (справа №226/1131/23, провадження №2-н/226/333/2023). Керуючись ст.165 ЦПК України, згідно якої суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо судом раніше вже виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ, судом відмовлено у видачі судового наказу. Разом з тим, за даними, які містяться в матеріалах справи, можна зробити висновок, що фактично в суді перебувало дві однакові заяви «про видачу судового наказу», подані в один день представником ОСОБА_1 ОСОБА_3 через підсистему «Електронний суд», які були зареєстровані та їм присвоєні різні номери. Справи були розподілені різним суддям. По справі №226/1131/23 (провадження №2-н/226/333/2023) суддею Редько Ж.Є. прийнято рішення по суті заяви (видано судовий наказ) раніше - 07.07.2023р., ніж розглядалась дана справа №226/1130/23 (провадження №2-н/226/332/2023). В матеріалах даної справи, після протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями (а.с.4), міститься клопотання представника ОСОБА_3 від 06.07.2023р. подане через підсистему «Електронний суд» в цей же день - про повернення заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу (а.с.5). Дане клопотання, яке подане в порядку ч.5 ст.163 ЦПК України, до розгляду основної вимоги саме в даному судовому проваджені, судом фактично не розглянуто і рішення щодо нього не прийнято. Оскільки суд розглянув заяву ОСОБА_1 по суті, тобто прийняв передчасне рішення, без урахування клопотання представника заявника, якому надано процесуальним законом право на відкликання заяви про видачу судового наказу і яке потребує вирішення судом, тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції, на підставі ст.379 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду. Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 задовольнити частково. Ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 10 липня 2023 рокускасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді: