Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/4424/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 300/4424/22 пров. № А/857/13291/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Носа С. П., суддів Кухтея Р. В., Шевчук С. М.; розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року у справі № 300/4424/22 (головуючий суддя Микитюк Р.В., м. Івано-Франківськ) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій,- ВСТАНОВИВ: 01 листопада 2022 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №50/41-1527 від 21.07.2022 про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу. В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що рішенням від 21.07.2022 №50/41-1527 позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги. Зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, що згідно із абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 №975, є підставою для відмови для виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із зміною групи інвалідності. Вважає, що відповідач помилково дійшов до висновку про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позов задовольнити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що позивачу встановлена 2 група інвалідності через захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, а тому він має право на отримання одноразової виплати в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Щодо рішення КСУ від 06.04.2022 №1(II)2022, то хоч таке було прийнято після встановлення позивачу 2 групи інвалідності (22.03.2022), але на виконання даного рішення КСУ було прийнято ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» який набув чинності з 24.02.2022, а тому підлягає застосуванню в даному випадку. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено у справі незначної складності, суд апеляційної інстанції в порядку ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Національній Гвардії України на посаді старшого інструктора (з водіння) 3-го відділення 1-го патрульного військової частини НОМЕР_1 взводу 1-ї патрульної роти і наказом начальника Західного територіального управління Національної Гвардії України № 86 о/с від 27 грудня 2018 року звільнений із Збройних Сил України в запас за станом здоров`я, а наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 297 (по стройовій частині) від 28 грудня 2018 року виключений із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с. 15). В період з 04 жовтня 2014 року по 18 листопада 2014 року, з 04 січня 2015 року по 06 березня 2015 року, з 12 травня 2015 року по 12 липня 2015 року та з 22 січня 2017 року по 21 березня 2017 року ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції м. Сіверськ, Донецької області; с. Кримське, Слов`яносербського району, Луганської області; с. Штормове, Новоайдарівського району, Луганської області (а.с. 16). Під час виконання обов`язків військової служби в районі проведення антитерористичної операції (с. Штормове, Новоайдарівського району, Луганської області) отримав травму лівого коліна, що підтверджується Актом №7 (форма Н-1) про нещасний випадок (у тому числі поранення) з старшим інструктором (з водіння) 3-го відділення 1-го патрульного взводу 1-ї патрульної роти старшиною за контрактом ОСОБА_1 від 05 вересня 2017 року та Актом №7 (форма Н-5) розслідування нещасного випадку, що стався 05 лютого 2017 року приблизно о 16 год. 00 хв. (а.с. 17-22). Відповідно до свідоцтва про хворобу № 276 від 02 листопада 2018 року виданого військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Івано-Франківській області» встановлений причинний зв`язок захворювання з виконанням обов`язків військової служби: лівобічний посттравматичний гонартроз П (другої) стадії з больовим синдромом. Травма, так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (а.с. 26-28). Відповідно до виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12ААБ №166656 від 18.02.2019, виданої Івано-Франківською обласною МСЕК, позивачу встановлена з 14.01.2019 ІІІ група інвалідності, захворювання, так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби (а.с.30). Згідно з випискою з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ № 414533 від 22.03.2022, виданої Івано-Франківською обласною МСЕК, позивачу встановлена з 22.03.2022 ІІ друга група інвалідності, захворювання, так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби (а.с.37, 38). 26.04.2022 ОСОБА_1 звернувся у військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України із запитом з метою отримання одноразової грошової допомоги. Листом військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України за вих. № №50/41-1527 від 21.07.2022 повідомлено позивача про те, що йому відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, з тих підстав що зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності (а.с. 40). Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне. Ключовим питанням у справі є правильність застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин п.4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо обмеження дворічним терміном права особи з інвалідністю на отримання ОГД у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності. Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 відступив від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №295/3091/17), від 21.06.2018 (справа №760/11440/17), та дійшов такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII: «(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду; (2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року; (3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після)». Також Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.006957 зазначив про таке: «пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-XII передбачено вирішення питання виплати ОГД шляхом її виплати з урахуванням раніше виплаченої суми тим особам, яким раніше уже було встановлено факт ушкодження здоров`я і які раніше уже таку допомогу отримували. Одночасно, цією нормою також передбачено обмеження такої виплати строком у два роки з часу попереднього встановлення факту ушкодження здоров`я. Проте, ті особи, стан здоров`я яких погіршиться після спливу двох років з часу первинного встановлення факту ушкодження здоров`я, втрачають право на виплату ОГД, в тому числі з врахуванням раніше виплаченої суми. Дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а наслідок, який спричинило ушкодження здоров`я після дворічного строку, відповідно до рішення МСЕК (встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має. Дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання. Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб`єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв`язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров`я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно». Водночас, Верховний Суд у справі №1.380.2019.006957 констатував, що держава, незалежно від завершення цього дворічного строку, зберігає для такої особи всі інші, окрім права на отримання ОГД, гарантії права на соціальний захист, гарантованого, зокрема частиною п`ятою статті 17 (держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей) та статтею 46 Конституції України (Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними), які деталізовані в низці Законів України та підзаконних нормативно-правових актах. Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2023 у справі №240/7411/21, дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від позицій, сформованих Верховним Судом за наслідками розгляду справ №240/10153/19 та №1.380.2019.006957, а також в інших постановах Верховного Суду щодо застосування положень п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ у подібних правовідносинах, у яких викладено аналогічні висновки та зазначив наступне: «(1) частина четверта статті 7 КАС України не може бути застосована до правових актів, які визнані неконституційними за рішенням Конституційного Суду України; (2) правовий висновок Верховного Суду, наведений у постановах від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 та від 02.12.2022 у справі №1.380.2019.006957, стосується редакції пункту четвертого статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що діяла до ухвалення рішення Конституційного суду України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022, і застосовується до правовідносин, що виникли до 06 квітня 2022 року. До правовідносин, що виникли після 06 квітня 2022 року, стаття 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосовується без урахування пункту четвертого цієї статті, що його визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022.» Отже, враховуючи зазначене вище, колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків у справі, що розглядається. Щодо твердження апелянта про застосування з 24 лютого 2022 року пункту 3 розділу I ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги», то такий стосується виключно розміру одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану. Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення адміністративного позову. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року у справі №300/4424/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук