Постанова 4852 № 160/7739/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 31 жовтня 2023 року м. Дніпросправа № 160/7739/22 Суддя І інстанції Боженко Н.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Іванова С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі №160/7739/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року в адміністративній справі №160/7739/22 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 01.04.2019 року з 83% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування тa соціальної підтримки №ФД109617 від 08.02.2021р. про розмір грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2019 року за вислугу років на підставі довідки Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування тa соціальної підтримки №ФД109617 від 08.02.2021 р. у розмірі 83 % грошового забезпечення з усіх видів грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року в адміністративній справі №160/7739/22 набрало законної сили 02.11.2022 року. 01 лютого 2023 року позивачем отримано виконавчий лист. 30 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі №160/7739/22 відмовлено. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач безпідставно не виконує рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року в адміністративній справі №160/7739/22. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Одним з основних принципів/засад адміністративного судочинства, згідно з п. 5 ч. 3 ст. 2 КАС України є обов`язковість судового рішення. Також відповідно до ст.ст. 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до норми ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зважаючи на важливість реального виконання судових рішень, це питання неодноразово ставало предметом обговорення як на національному, так і на міжнародному рівнях. Регулюванню цього питання, зокрема, присвячена Рекомендація № Rec (2003) 16 від 09.09.2003 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам Про виконання адміністративних рішень і судових рішень у галузі адміністративного права, обов`язкова для виконання Україною як членом Ради Європи, в якій зазначається, що держави-члени повинні забезпечити виконання судових рішень адміністративними органами в межах розумного строку. Вони мають вживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили. У разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволятиме домагатися виконання такого рішення, зокрема, за допомогою винесення судових заборон або накладення штрафів. Держави-члени повинні забезпечити притягнення адміністративних органів до відповідальності за відмову у виконання та невиконання судових рішень. Посадові особи, відповідальні за невиконання судових рішень, також можуть притягуватись до дисциплінарної, цивільної або кримінальної відповідальності у разі невиконання таких рішень. Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40). Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 382 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами. Застосування ст. 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. За висновками щодо застосування норм права, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №800/592/17, клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі. Водночас, процесуальні дії щодо можливості встановлення судового контролю за виконанням судового рішення чи відмови у вжитті такого є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому, закон не встановлює, з яких підстав на суб`єкта владних повноважень може бути покладено такий обов`язок. Згідно з правової позиції Верховного Суду, наведеної у постановах від 27.02.2020 року у справі №0640/3719/18 та від 11.06.2020 року у справі №540/13988/19, для застосування наведеного процесуального заходу мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. В свою чергу, порядок примусового виконання судових рішень регламентовано Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII). За приписами ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону №1404-VIII. Так, відповідно до приписів ст.63 Закону №1404-VIIІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII). У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч.2 ст.63 Закону №1404-VIII). Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником (ч.3 ст.63 Закону №1404-VIII). У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом (ч.4 ст.63 Закону №1404-VIII). У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч.5 ст.63 Закону №1404-VIII). Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19.07.2023 року відкрито виконавче провадження №72297776 з примусового виконання виконавчого листа №160/7739/22, виданого 01.02.2023 року. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо передчасності тверджень, що примусове виконання цього рішення суду не дасть очікуваних результатів, оскільки виконавче провадження відкрито менше ніж за місяць до звернення позивача з цією заявою, будь-яких заходів примусового виконання судового рішення державним виконавцем вжито не було (накладення штрафу, попередження про кримінальну відповідальність тощо), докази на підтвердження ухилення відповідача від виконання судового рішення відсутні. За таких обставин, відсутня необхідність у встановленні судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року в адміністративній справі №160/7739/22. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В повному обсязі постанова складена 31 жовтня 2023 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова суддя С.М. Іванов