Постанова 4805 № 289/863/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №289/863/23 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О.О. Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Микитюк О.Ю., Павицької Т.М., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників у м. Житомирі цивільну справу № 289/863/23 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УкргазБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 червня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Кириленка О.О. у м. Радомишль, в с т а н о в и в : У квітні 2023 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УкргазБанк» звернулось до суду із даним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь банку 1/5 частину боргу спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 22 784,97 грн в межах вартості майна, одержаного у спадщину від ОСОБА_2 та судовий збір в сумі 2 684,00 грн. В обґрунтування позову зазначено, що 26.09.2013 між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 016/09/2013/0022, відповідно до якого останньому надано кредит в сумі 117 000,00 грн з терміном кредитування по 25.07.2019 зі сплатою за користування кредитними коштами 18,30 % річних, а за користування кредитними коштами понад термін встановлений в п. 1.3. даного договору зі сплатою 23,30 % річних. Виконання кредитних зобов`язань забезпечено іпотекою придбаного за кредитні кошти житлового будинку АДРЕСА_1 та земельною ділянкою за цією ж адресою, площею 0,25 га з кадастровим номером 1825085501:04:002:0024 (договір іпотеки від 26.09.2013, укладений між банком (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець), а також договором поруки від 26.09.2013 №016/09/2013/0022-П, який укладений між банком та ОСОБА_3 , яка виступила поручителем. 07.10.2014 банку стало відомо про смерть позичальника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому 21.01.2015 до установ нотаріату Радомишльського району Житомирської області банком було подано вимогу (претензію) про обов`язок спадкодавця ОСОБА_2 погасити борг у загальній сумі 115 643,99 грн, яка зареєстрована в книзі обліку спадкових справ за №26 (спадкова справа №155/2014), та є претензією кредитора до спадкоємців ОСОБА_2 29.01.2019 банку стало відомо про наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису, відповідно до якого власником предмета іпотеки є ОСОБА_4 на підставі ухвали Радомишльського районного суду Житомирської області від 05.10.2015, після чого банк в межах встановлених законом строку змушений був звернутись до неї з позовом про стягнення заборгованості за кредитом померлого з вартості отриманого нею спадкового майна. 01.03.2021 рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області у справі №289/839/19 відмовлено ПАТ АБ «УкргазБанк» в задоволенні позову до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором з вартості майна іпотеки, отриманої останньою у спадок від позичальника, однак постановою Житомирського апеляційного суду від 22.02.2023 вказане рішення скасовано та ухвалено нове, яким позов Банку задоволено частково в сумі 22784,97 грн. При розгляді справи судом апеляційної інстанції стало відомо про наявність іншого спадкового майна померлого боржника, крім відомого банку, та про те, що до кола спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , крім ОСОБА_3 , що має 1/5 частки спадку, також належать спадкоємці ОСОБА_5 , якому належить 2/5 частки спадкового майна, ОСОБА_1 , якій належить 1/5 частка спадкового майна та неповнолітня дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , якій належить 1/5 частка спадкового майна. При цьому, за рішенням суду апеляційної інстанції частки були визначені в неохопленій заповітом частині майна, про існування якого до цього банк не знав та не міг знати. До того ж зі справи №289/2322/14-ц банку стало відомо, що ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 05.10.2015 визнано укладеною між сторонами мирову угоду, за умовами якої визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом по 1/4 частці кожному, на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належав їхньому батьку, який помер. За ОСОБА_2 перед ПАТ АБ «УкргазБанк» обліковується заборгованість в загальному розмірі 113 924,84 грн, тому позивач просить стягнути з відповідача 1/5 частку від суми боргу спадкодавця. Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 червня 2023 року позов задоволено повністю. У поданійапеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити за безпідставністю та пропуском позовної давності. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач дізнався про відкриття спадщини та набувши право вимоги кредитодавця до спадкоємців позичальника претензію на адресу нотаріуса направив 21.01.2015, а 09.11.2016 звернувся до нотаріуса із запитом про надання інформації щодо спадкоємців, 13.12.2016 отримав відповідь нотаріуса, однак до суду з позовом до неї звернувся лише 19.04.2023, тобто зі значним пропуском строків, передбачених статтею 1281 ЦК України. Вважає, що у даному випадку, позивач пред`являючи позов 19.04.2023 пропустив усі можливі строки як для пред`явлення своєї кредиторської вимоги, так і строків позовної давності. Недотримання кредитором встановлених частинами другою і третьою статтею 1281 ЦК України строків предъявления вимог, які є преклюзивними, позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. Крім того, підтвердження того, що вона була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду цієї справи, як і про факт існування самої справи, в матеріалах даної цивільної справи немає. Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 26.09.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду. У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ АБ «УкргазБанк», посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення, просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. Відповідно до ч. 3 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( ч.1 ст. 368 ЦПК України). Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що 26.09.2013 між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «УкргазБанк» (кредитором) та ОСОБА_2 (позичальником) укладений кредитний договір №016/09/2013/0022, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 117 000 грн. на придбання житлової нерухомості: житлового будинку та земельної ділянки площею 0,25 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , зі сплатою відповідних процентів за користування кредитом та із терміном кредитування по 25.07.2019 (а.с.6-8). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №154347541 від 29.01.2019 за договорами купівлі-продажу від 26.09.2013 ОСОБА_2 набув право власності на нерухоме майно: житловий будинок та земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 1825085501:04:002:0024, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та на підставі договору іпотеки від 26.09.2013 внесено відомості про заборону на нерухоме майно, розмір основного зобов`язання 117000 грн, іпотекодержатель ПАТ АБ «УкргазБанк», а іпотекодавцем є ОСОБА_2 (а.с. 16-18). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с.11) і ПАТ АБ «УкргазБанк», як кредитор спадкодавця 21.01.2015 через нотаріальні органи надіслав претензію до спадкоємців ОСОБА_2 (а.с.13,14). Приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Мельниченко Н.М. заведена спадкова справа №155/2014 та згідно зі ст.ст. 1281, 1282 ЦК України спадкоємців повідомлено про наявність претензії (а.с.15). Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 05.10.2015 визнана укладеною мирова угода, за умовами якої за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 визнано право власності в порядку спадкування за законом, по 1/2 частині кожному, на житловий будинок із господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належав їхньому батьку ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також визнано за ОСОБА_4 право власності на цілий житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належав її чоловіку ОСОБА_2 та на вантажний автомобіль ГАЗ 2752-414, бензопилу і дерев`яну дитячу люльку (а.с.19). Зі змісту постанови Житомирського апеляційного суду від 22.02.2023 у справі №289/839/19 вбачається, що до кола спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , належать: ОСОБА_3 (1/5 частка), ОСОБА_5 (2/5 частки), ОСОБА_1 (1/5 частка) та ОСОБА_6 (1/5 частки), частки визначені в неохопленій заповітом частині. Крім того, цією ж постановою апеляційного суду встановлено факт дотримання позивачем строку пред`явлення вищевказаної вимоги до спадкоємців (а.с. 20-24). Відповідно до розрахунку заборгованості, який обчислений станом на день смерті боржника, тобто на 04.10.2014, заборгованість за кредитним договором становила 113 924,84 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом (строкової) в сумі 105 460,67 грн, заборгованості за кредитом (простроченої) в сумі 5 688,46 грн, заборгованості за процентами (поточної) в сумі 1 946,32 грн та заборгованості за процентами (простроченої) в сумі 829,39 грн (а.с.12). Вирішуючи спір, суд першої інстанції із посиланням на норми ст. ст. 526, 1281, 1282 ЦК України та враховуючи висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, дійшов обґрунтованого висновку, що кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. П`ята частина від боргового зобов`язання у 113 924,84 грн складає 22 784,97 грн. При цьому відповідач ОСОБА_1 зобов`язана задовольнити вимоги банка не більш як в межах вартості майна, що одержане нею у спадщину після смерті ОСОБА_2 . Згідно звіту станом на 30.11.2022 ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , складає 414 500,00 грн, тому з відповідача належить стягнути на користь кредитора заборгованість в сумі 22 784,97 грн, яка не перевищує вартості майна (414500,00:1/2=207250 грн.) успадкованого від ОСОБА_2 (а.с.34-83). Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Посилання ОСОБА_1 на пропуск банком строку позовної давності є необґрунтованими, оскільки кредитор пред`явив свої вимоги до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину у межах строків, визначених ст.1281 ЦК України, а з даним позовом звернувся до суду у межах трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України), перебіг якого почався 22 лютого 2023 року із винесенням Житомирським апеляційним судом постанови у справі №289/2322/14-ц, під час розгляду якої було достовірно встановлено як коло спадкоємців боржника ОСОБА_2 , так і обсяг спадкового майна, в межах якого настає відповідальність спадкоємців по борговим зобов`язанням спадкодавця. Апеляційний суд акцентує увагу на тій обставині, що на претензійний лист банк отримав відповідь нотаріуса, що до майна померлого заведена спадкова справа №155/2014 та що спадкоємців повідомлено про наявність претензії кредитора, проте яке майно ввійшло у спадкову масу та хто є спадкоємцями боржника, повідомлено не було (а.с.15). Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не була повідомлена про розгляд справи, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлялася належним чином про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.91). Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Рішення судом ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни не має. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із урахуванням цього, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону. Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 червня 2023 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді