Ухвала КГС ВС № 910/1538/23

УХВАЛА 03 листопада 2023 року м. Київ cправа № 910/1538/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б., розглянувши матеріали касаційної скарги військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, на рішення господарського суду Житомирської області від 17.05.23 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 за позовом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до товариства з обмеженою відповідальністю "Тусмо" про стягнення 182 040 грн, ВСТАНОВИВ: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - військова частина НОМЕР_1 , позивач, скаржник) звернулася 26.10.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою (надійшла до касаційної інстанції 27.10.2023), в якій просить: скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 17.05.23 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 (повний текст постанови виготовлено в той же день) зі справи № 910/1538/23 у частині позовних вимог, щодо яких було відмовлено та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог. Крім того, скаржник звернувся із заявою про поновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги на спірні судові акти. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Частиною сьомою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Позов у зазначеній справі подано у 2023 році. При цьому статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684 грн. Пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України унормовано, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом позову є вимога про стягнення штрафних санкцій у сумі 182 040 грн за неналежне виконання зобов`язань за договором в частині своєчасної поставки товару. Отже, справа є малозначною. До того ж колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики. В той же час, необхідність відкриття касаційного провадження у малозначній справі військова частина НОМЕР_1 пояснює її винятковим значенням для скаржника, оскільки позивач є військовим формуванням, ключовою функцією якого є забезпечення державної безпеки, захист державного кордону, а також виконання завдань територіальної оборони. Зазначене, на думку скаржника, впливає на формування значного суспільного інтересу вказаного спору, оскільки такий зачіпає питання загальнодержавного значення. Оцінивши доводи скаржника, щодо значного суспільного інтересу вказаного спору та його виняткового значення для позивача, то такі носять декларативний характер та, очевидно, відхиляються колегією суддів. Посилання скаржника, як учасника спору, виконуючого функції захисту державного кордону, територіальної оборони та забезпечення державної безпеки, який здійснює захист прав та інтересів держави у спорі, що зачіпає питання загальнонаціонального значення, жодним чином не обґрунтовують, не доводять та не свідчать про обставини дійсної "винятковості" та "значного суспільного інтересу" цієї справи. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Однак, наведені військовою частиною НОМЕР_1 доводи у зв`язку з оскарженням спірних судових актів, не дають Верховному Суду підстав для висновку про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника Отже, справа не підпадає під дію підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. Фактично скаржник веде до заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, й в цілому до заперечення результату розгляду справи. Однак в контексті повноважень суду касаційної інстанції як "суду права", а не "суду фактів" та положень статті 300 ГПК України й враховуючи предмет та підстави позову даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені доводи є необґрунтованими, а тому відсутні підстави для відкриття провадження у справі. При цьому у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Верховний Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 про неприйнятність у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Європейський Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункту 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. При цьому в аспекті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також взято до уваги наявність або відсутність питання справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак ЄСПЛ не визнав факту висвітлення заявницею належним чином обставин порушення процесуальних гарантій, наданих пунктом 1 статті 6 Конвенції, в контексті обов`язку справедливого провадження в судах першої та другої інстанцій. З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення господарського суду Житомирської області від 17.05.23 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 № 910/1538/23, оскільки вона подана на судові акти, що не підлягають касаційному оскарженню. Зважаючи, на відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, заява позивача про поновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги на спірні судові акти розгляду не підлягає. Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення господарського суду Житомирської області від 17.05.23 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 зі справи № 910/1538/23. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя І. Бенедисюк Суддя І. Булгакова Суддя І. Колос