Постанова Східний апеляційний господарський суд № 619/766/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 619/766/18 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В. за участі секретаря судового засідання Семченко Ю.О. за участю представників сторін: прокурора Горгуль Н.В. (в залі суду) - посвідчення 072883 від 01.03.2023. 2-го відповідача Чернявський А.В. (в залі суду) самопредставництво, наказ 493-к від 04.09.2023, 1-го, 3-го, 4-го відповідачачів Мироненко С.С. (в залі суду) - Ордер АХ №1127487 від 13.04.2023. Посвідчення 1657 від 28.03.2017 1-ї третьої особи не зявився 2-ї третьої особи не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№1281Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2023 у справі №619/766/18 (суддя Лавренюк Т.А., повний текст рішення підписано 12.06.2023) за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, Харківська область, м. Дергачі, до відповідачів: 1) ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ) Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, м.Харків, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд-2010", Харківська область, Харківський район, смт.Вільшани, 4) Фермерського господарства "Колос-2018", Харківська область, Харківський район, смт.Вільшани за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1. Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, м.Київ,

2. Солоницівської селищної ради, Харківська область, Харківський район, смт.Солоницівка, про визнання наказів незаконними, договорів недійсними, скасування реєстрації та повернення ділянок ВСТАНОВИВ: У березні 2018 року Керівник Дергачівської окружної прокуратури звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом, в якому просив суд: - визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагенства у Харківській області № 3128-СГ та № 3129-СГ від 12.11.2014 про надання в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 ; - визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 15.12.2014 площею 38,9424га та 39,0271га, за кадастровими номерами: 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245, укладені між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 та скасувати їх державну реєстрацію; - визнати недійсними договори суборенди земельних ділянок від 21.04.2015, площею 38,9424га та 39,0271га, за кадастровими номерами: 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245, укладені між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроленд-2010" та скасувати їх державну реєстрацію; - зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області земельні ділянки площею 38,9424га та 39,0271га за кадастровими номерами 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 13.01.2022 у задоволенні позовних вимог Дергачівської окружної прокуратури відмовлено. Постановою Харківського апеляційного суду від 28.02.2023 апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13.01.2022 скасовано. Провадження у справі за позовом Дергачівської окружної прокуратури до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд-2010", Фермерського господарства "Колос" про визнання наказів незаконними, договорів оренди та суборенди землі недійсними, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок закрито з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.255 Цивільного процесуального кодексу України. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28.03.2023 справу № 619/766/18 за заявою Керівника Дергачівської окружної прокуратури про передачу справи за юрисдикцією, передано до Господарського суду Харківської області. Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.06.2023 у справі №619/766/18 в задоволенні позову відмовлено повністю. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги прокуратури в повному обсязі. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор посилається на те, що вказане рішення суду є незаконним та необгрунтованим у зв`язку з неповнотою з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального права (ст.ст. 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», ст.ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу. України) і порушенням норм ст. ст. 2, 13, 74, 76-78, 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного: - судом першої інстанції не враховано, що саме ГУ Держземагенства у Харківській області (правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру у Харківській області) є відповідачем у справі, оскільки саме з його вини земельні ділянки державної власності незаконно вибули із користування держави; - господарський суд не дав оцінку тому, що Солоницівська селищна рада будь-яких порушень вимог законодавства в частині незаконної передачі земельних ділянок не допускала, а тому залучення її в якості відповідача у вказаній справі є недоцільним. Солоницівська селищна рада на теперішній час є розпорядником земельної ділянки, прийняття судом рішення може вплинути на її права, саме тому її було залучено до участі у справі в якості третьої особи, а не співвідповідача у справі; - накази Головного управління Держземагенства у Харківській області №3128-СІ та №3129-СГ від 12.11.2014 про надання в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 прийняті з порушенням вимог ст.ст. 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 7 Закону України «Про фермерське господарство», що є підставою для визнання їх незаконними та скасування, що не досліджувалось судом першої інстанції; - на думку позивача, обраний спосіб захисту є найбільш ефективним, оскільки саме він дозволить скасувати першочергову підставу для надання земельних ділянок в оренду, оскільки якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом. Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2023 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Попков Д.О., Стойка О.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 витребувано матеріали справи №619/766/18 з Господарського суду Харківської області. 17.08.2023 на адресу апеляційного суду надійшли матеріали справи №619/799/18. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступник керівника Харківської обласної прокуратури. Встановлено строк для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України. Запропоновано учасникам справи надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Призначено до розгляду на 27.09.2023. Явку сторін визнано не обов`язковою. 11.09.2023 від ОСОБА_1 , на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому перший відповідач просить апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2023 у справі №619/766/18 відхилити та залишити вказане рішення суду без змін. 19.09.2023 керівник Дергачівської окружної прокуратури надав письмові пояснення по справі, в яких просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2023 в частині відмови в задоволенні позову керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області та ухвалити нове рішення, яким позов керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області задовольнити та вирішити питання щодо розподілу судових витрат. 26.09.2023 на адресу апеляційного суду через систему Електронний суд надійшло клопотання від представника відповідачів - ОСОБА_1 , ТОВ "Агроленд-2010" та ФГ "Колос-2018" про відкладення розгляду справи з 27.09.2023 на іншу дату, у зв`язку з його викликом для участі в іншому судовому засіданні до Київського апеляційного суду (м.Київ, вул. Солом`янська 2-а) у кримінальній справі №756/7828/22. Судова колегія, розглянувши клопотання представника відповідачів - ОСОБА_1 , ТОВ "Агроленд-2010" та ФГ "Колос-2018" про перенесення розгляду справи, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки не доведено обставин обмеження у виборі іншого повноважного представника для участі в судовому засіданні. Також 26.09.2023 через систему Електронний суд надійшла заява від третьої особи по справі Солоницівської селищної ради, в якій остання просить розглядати справу без її участі. 27.09.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Харківської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому другий відповідач просив поновити Головному управлінню строку на подання відзиву на апеляційну скаргу та долучити цей відзив до матеріалів справи, апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури у справі №619/766/18 на рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2023 залишити без змін, а оскаржуване рішення без змін. Обгрунтовуючи подання відзиву на апеляційну скаргу з порпуском строку, другий відповідач посилається на те, що ухвала Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 про відкриття провадження у справі, в якій було встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 11.09.2023 (включно), надійшла до Головного управління електронною поштою 12.09.2023, що унеможливило подання відзиву у строк. Зважаючи на наведені обставини та подані докази, враховуючи незначне прострочення, колегія суддів вирішила поновити строк на подання відзиву та долучити відзив до матеріалів справи. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі №619/766/18 розгляд справи відкладено на 24.10.2023. 24.10.2023 в судове засідання зявився представник прокуратури, яка підтримала доводи апеляційної скарги, а також представники відповідачів, які проти задоволення апеляційної скарги заперечували. Треті особи по справі не направили своїх представників для участі у справі, проте відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Щодо розумності строку розгляду справи судова колегія зазначає наступне. За змістом ч.1ст.273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Проте, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 19.02.2023 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 №2738-IX). Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється. При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ. Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м.Харкові та Харківській області, а також особливого (дистанційного) режиму роботи Східного апеляційного господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі Східного апеляційного господарського суду з міркувань безпеки, розгляд даної апеляційної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні прокурора, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Рішенням суду першої інстанції встановлено наступне: 14.10.2014 ОСОБА_1 (1-й відповідач) звернулася до Головного управління Держземагентства у Харківській області із заявами про надання їй в оренду терміном на 49 років двох земельних ділянок: - площею 39,0271га (кадастровий номер 6322056200:02:000:0245), розташованої за межами населених пунктів на території Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області; - площею 38,9424га (кадастровий номер 6322081000:01:000:1021), розташованої за межами населеного пункту на території Протопопівської сільської ради Дергачівського району Харківської області. 12.11.2014 Наказами Головного управління Держземагентства у Харківській області №3128-СГ та № 3129-СГ ОСОБА_1 надано в оренду дві вищеозначені земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 77,9695га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, строком на 49 років. 15.12.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 укладено два договори оренди земельних ділянок, які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.02.2015: - №8776923 на земельну ділянку площею 38,9424га з кадастровими номерами 6322081000:01:000:1021, - №8777429 на земельну ділянку площею 39,0271га з кадастровим номером 6322056200:02:000:0245. Відповідно до Положення про Головне управління Держземагентства у Харківській області, затвердженого наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 21.09.2012 №449, (зі змінами) та ст.122 Земельного кодексу України, до компетенції Головного управління Держземагентства у Харківській області (на час укладення оскаржуваних договорів оренди землі) належала передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області. 21.04.2015 між ОСОБА_1 (1-й Відповідач) та ТОВ "Агроленд-2010" (3-й Відповідач) укладено договори суборенди земельних ділянок із кадастровими номерами: 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245, відповідно до умов яких 1-й Відповідач передав 3-му Відповідачу за плату в суборенду вищевказані земельні ділянки строком на 47 років. 30.12.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди про внесення до договорів оренди землі, укладених 15.12.2014, змін, відповідно до яких сторони визначили розмір орендної плати. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.04.2018 відбулася реєстрація Фермерського господарства "Колос-2018" (4-й Відповідач), номер запису: 14561020000022359, керівник - Зубенко Олександр Павлович, код ЄДРПОУ 42089992. Види діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура); 03.12 Прісноводне рибальство; 01.46 Розведення свиней; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві. 01.02.2021 між ОСОБА_1 (1-й Відповідач) та ТОВ "Агроленд-2010" (3-й Відповідач), на підставі досягнення взаємної згоди, укладено угоди про розірвання договорів суборенди земельної ділянки, відповідно до умов яких сторони вирішили розірвати договори суборенди земельних ділянок б/н від 21.04.2015, номер запису про інше речове право: 9513009 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та номер запису про інше речове право: 9509990 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Земельні ділянки загальною площею 39,0271га, кадастровий номер: 6322056200:02:000:0245, та загальною площею 38,9424га, кадастровий номер: 6322081000:01:000:1021, передані Орендарю в належному стані. 19.02.2021, у зв`язку із внесенням змін у Земельний Кодекс України, між Солоницівською селищною радою (Орендодавець) з однієї сторони, ОСОБА_1 (попередній Орендар) та ФГ "Колос 2018" (новий Орендар) укладено Додаткові угоди про внесення змін до договорів оренди землі від 15.12.2014, право оренди за якими зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.02.2015, відповідно до яких сторони дійшли згоди щодо внесення зміни до договорів оренди землі від 15.12.2014, про те, що Орендодавець - Солоницівська селищна рада передав, а новий Орендар - ФГ "Колос 2018" прийняв у строкове платне користування земельні ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6322056200:02:000:0245 загальною площею 39,0271га та кадастровим номером 6322081000:01:000:1021 загальною площею 38,9424га. Вказане сталося в наслідок державною реєстрацією фермерського господарства для створення якого орендувались земельні ділянки 6322056200:02:000:0245 та 6322081000:01:000:1021. Звертаючись до господарського суду з позовом, прокурор зазначив, що питання надання земельних ділянок державної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України та Законом України «Про фермерське господарство» (в редакціях, що діяли на час виникнення спірних правовідносин). без конкурентних засад (земельних торгів) земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства лише громадянам. При цьому отримання саме громадянином права на земельну ділянку є передумовою для створення ним юридичної особи - фермерського господарства. Фермерське господарство після державної реєстрації теж має право на отримання земельної ділянки, але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства. З урахуванням вимог ст.ст. 7, 12, Закону України «Про фермерське господарство», ст.ст. 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. Згідно з умовами договорів оренди на вищевказані земельні ділянки право на оренду земельної ділянки державної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано в заставу (п. 27 Договору). Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 26.12.2017 №10-20-14-17271/0/9-17 ОСОБА_1 не зверталася до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання згоди на передачу в суборенду земельних ділянок та згода на передачу в суборенду зазначених земельних ділянок ГУ Держгеокадастру у Харківській області не надавалась. Отже, ОСОБА_1 у порушення вимог п. 27 вищевказаних договорів оренди та ст. 8 Закону України «Про оренду землі» передала на підставі договорів в суборенду вищевказані земельні ділянки ТОВ «Агроленд-2010» строком на 47 років. Таким чином, ОСОБА_1 , набувши право оренди землі в грудні 2014 року, вже в квітні 2015 року за відсутності яких-небуть істотних перешкод для самостійного використання за цільовим призначенням, про що нею було заявлено при отриманні земельних ділянок в оренду, не розпочала самостійного їх використання відповідно до заявленої мети в якості фермера, а передала їх в суборенду ТОВ «Агроленд-2010», що свідчить про відсутність у неї такої мети на день отримання землі в оренду. Окрім того, в порушення вимог ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» ОСОБА_1 надано в оренду 2 земельні ділянки не єдиним масивом, оскільки останні перебувають на територіях різних рад, а саме: на територіях Протопопівської сільської та Вільшанської селищної рад Дергачівського району Харківської області. Отже, спірні земельні ділянки одержано ОСОБА_1 не для ведення фермерського господарства, а з іншою метою, для розширення земельного банку іншого суб`єкта господарювання - ТОВ «Агроленд-2010» поза процедурою проведення земельних торгів, оскільки отримані в оренду згідно з оскаржуваними наказами земельні ділянки ОСОБА_1 безпосередньо з метою ведення фермерського господарства не використовувалися, а без згоди ГУ Держземагенства у Харківській області були передані в суборенду ТОВ «Агроленд-2010». Наведені обставини стали підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до господарського суду. Як зазначає прокурор, обраний ним спосіб захисту є найбільш ефективним, оскільки саме він дозволить скасувати першочергову підставу для надання земельних ділянок в оренду. Також прокурор посилається на те, що порушені інтереси держави продовжують існувати і до теперішнього часу. Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, яким відмовив в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначив, що станом на момент прийняття господарським судом даної справи до розгляду ГУ Держгеокадастру у Харківській області не було ні власником, ні розпорядником спірних земельних ділянок, також повністю змінився суб`єктний склад учасників правовідносин за спірними договорами оренди (як орендодавець, так і орендар), а оскаржувані договори суборенди розірвано. Крім того, в частині визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держземагенства у Харківській області №3128-СГ та №3129-СТ від 12.11.2014 про надання в оренду спірних земельних ділянок ОСОБА_1 суд визнав, що обраний позивачем спосіб не є ефективним, оскільки лише скасування відповідних наказів, які вже були реалізовані їх виконанням, шляхом укладання договорів оренди землі, які на момент прийняття судом відповідного рішення залишаться чинними, не призведе до відновлення порушеного права. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, судова колегія зазначає наступне. Звертаючись до господарського суду із позовом прокурор зазначив, що в даному випадку підставами для звернення до суду слугувало незаконне відчуження земельних ділянок державної власності та передання їх в оренду для ведення фермерського господарства з порушенням процедури, а саме в обхід земельних торгів. Предметом зазначеного позову є поновлення прав держави, відновлення права володіння, користування або розпорядження спірними земельними ділянками, оскільки земельні ділянки державної власності із кадастровими номерами: 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245 в обхід процедури земельних торгів вибули із володіння держави та були передані в користування ОСОБА_1 . У частині першій статті 15 ЦК визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до частини другої статті 20 ГК кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особа, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша і друга статті 5 ГПК). Ефективність судового захисту передбачає те, що він повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. На підставі викладених правових положень слідує, що право позивача на заявлення конкретної позовної вимоги повинне узгоджуватися із правильністю, належністю та ефективністю обраного способу захисту порушених прав. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц. Проте, в даному випадку суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для його задоволення через неефективність обраного прокурором способу захисту. Так, звертаючись до суду Керівник Дергачівської окружної прокуратури предметом позову визначив визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держземагенства у Харківській області № 3128-СГ та № 3129-СГ від 12.11.2014 про надання в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 ; визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 15.12.2014 площею 38,9424га та 39,0271га, за кадастровими номерами: 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245, укладені між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 та скасування їх державної реєстрації; визнання недійсними договорів суборенди земельних ділянок від 21.04.2015, площею 38,9424га та 39,0271га, за кадастровими номерами: 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245, укладені між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроленд-2010" та скасування їх державної реєстрації; зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області спірні земельні ділянки. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Оскільки «інтереси держави» Є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує У позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Таким чином «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. В процесі розгляду справи, відбулися зміни у земельному законодавстві, зокрема за змістом п. 24 Перехідних положень Земельного Кодексу України, які були внесені Законом України № 1423-ІХ від 28.04.2021 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", які набрали чинності 21.05.2021, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними. Внаслідок зазначених змін у законодавстві, станом на 2023 рік договори суборенди були розірвані, право власності на земельні ділянки 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245 перейшло до Солоницівської селищної ради, відповідно до їх реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, між Солоницівською селищною радою та ФГ «Колос-2018» підписано Додаткові угоди про внесення змін до договорів оренди землі. Отже, на підставі зазначених змін у законодавстві право власності на спірні земельні ділянки 6322081000:01:000:1021 та 6322056200:02:000:0245 перейшло із державної форми власності у комунальну власність та було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Солоницівською селищною радою. Станом на момент прийняття господарським судом даної справи до розгляду ГУ Держгеокадастру у Харківській області не було ні власником, ні розпорядником спірних земельних ділянок, також повністю змінився суб`єктний склад учасників правовідносин за спірними договорами оренди (як орендодавець, так і орендар), а оскаржувані договори суборенди були розірвані. Таким чином, за вимогами про визнання договорів оренди недійсними ГУ не може бути відповідачем, оскільки не є стороною цього договору. Прокурор був обізнаний про всі вищезазначені обставини, при цьому клопотань про залучення Солоницівської селищної ради як співвідповідача не заявляв, підставу або предмет позову не змінив. В той же час, позовна заява не містить і вимог до четвертого відповідача - ФГ "Колос 2018", який на даний час є орендарем спірних земельних ділянок. В частині визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держземагенства у Харківській області № 3128-СГ та № 3129-СГ від 12.11.2014 про надання в оренду спірних земельних ділянок ОСОБА_1 обраний позивачем спосіб також не є ефективним, оскільки лише скасування відповідних наказів, які вже були реалізовані їх виконанням, шляхом укладання договорів оренди землі, які на момент прийняття судом відповідного рішення залишаться чинними, не призведе до жодних юридичних наслідків та зобов`язань, поновлення прав держави, відновлення володіння, користування або розпорядження спірними земельними ділянками. Так, в даній справі оскаржувані накази Головного управління вже реалізовані виконанням, на цій підставі було укладено договори оренди між відповідачами, та накази вичерпали свою дію повністю після реалізації і оскарженню не підлягають, тобто скасування наказу Головного управління не матиме жодного ефекту для усунення стверджуваного порушення. Згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2023 у справі №619/766/18 без змін. Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2023 у справі №619/766/18 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 02.11.2023 Головуючий суддя О.А. Істоміна Суддя Д.О. Попков Суддя О.В. Стойка