Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/1188/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" листопада 2023 р. Справа №914/1188/23 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Кравчук Н.М. суддів Скрипчук О.С. Матущак О.І. розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вх. № ЗАГС 01-05/2560/23 від 08.08.2023) на рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2023 (суддя Ділай У.І. повний текст складено 11.07.2023) у справі № 914/1188/23 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (надалі ТзОВ ГК Нафтогаз України) до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, м. Львів надалі (ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області) про стягнення 46 344,66 грн. основного боргу, 6 843,77 грн. пені, 1 154,18 грн. 3% річних та 11 173,58 грн. інфляційних втрат ВСТАНОВИВ: 13.04.2023 ТзОВ ГК Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення коштів в розмірі 65 519,19 грн., з яких: 46 344,66 грн. основний борг, 6 843,77 грн. пеня, 1 154,18 грн. 3% річних та 11 173,58 грн. інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині своєчасного розрахунку за поставлений природній газ, у зв`язку з чим в нього виникла заборгованість в розмірі 46 344,66 грн., на яку позивачем нараховано 6 843,77 грн. пені, 1 154,18 грн. - 3 % річних та 11 173,58 грн. інфляційних втрат за період з 01.02.2022 до 30.11.2022. Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.07.2023 року у справі №914/1188/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 1 154,18 грн. 3% річних, 11 173,58 грн. інфляційних втрат, 6 843,77 грн. пені та 785,40 грн. судового збору. У задоволенні решти вимог - відмовлено. Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) та Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Споживач) укладено договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", розробленого з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок природного газу", Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496. За період з 01.11.2021 до 09.12.2021 позивач поставив відповідачу природний газ в обсязі 6,158 тис.куб.м на загальну суму 132 813,08 грн. (з урахуванням вартості транспортування). 26.12.2022 на електронну адресу відповідача надійшов рахунок на оплату послуг за постачання природного газу та відповідач оплатив послуги з постачання природного газу в сумі 46 344,66 грн. Суд врахував, що зазначена заборгованість відповідачем сплачена 26.12.2022, тобто до звернення позивача до суду з даним позовом, відтак дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу 46 344,66 грн. не підлягають до задоволення, у зв`язку з відсутністю порушення суб`єктивного права ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Зважаючи на те, що заборгованість в сумі 46 344,66грн, яка утворилась за листопад 2021 року, сплачена лише 26.12.2022 позивач провів нарахування пені в розмірі 6 843,77 грн., інфляційних втрат в сумі 11 173,58 грн. та 3% річних в розмірі 1 154,18 грн. за період з 01.02.2022 до 30.11.2022. Суд, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, підстави та правильність нарахування відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору дійшов висновку, що такі нараховано правильно. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2023 року у справі №914/1188/23, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову. Скаржник вважає оскаржуване рішення прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, зазначає, що Головне управління автоматично було включене до реєстру споживачів постачальника "останньої надії". 07 грудня 2021 року на адресу Головного управління надійшов рекомендований лист, в якому містився лист інформаційного характеру ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії". З огляду на те, що в типовому договорі на постачання природного газу постачальником "останньої надії" не було вказано ані терміну надання послуг (за винятком п.11.1 Розділу XI "Строк дії договору та інші умови": "Дія цього договору не може перевищувати 60 діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником"), ані спожитих Споживачем обсягів природного газу, ані суми яка підлягала до сплати та з метою дотримання вимог Закону 922, Головне управління в телефонному режимі звернулося до ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" для отримання акту наданих послуг та рахунку для оплати відповідно до умов надісланого договору. 24 грудня 2021 року на підставі надісланого рахунку Головним управлінням були внесені зміни до річного плану закупівель на 2021 рік та проведено оплату послуг постачання природного газу на суму 86 468,42 грн. за спожитий обсяг 5,14693 тис.м.куб за листопад 2021 року. 30 листопада 2021 року Головним управлінням був укладений договір №12-1449/24-БО-Т з ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг". 26 грудня 2021 року згідно умов даного договору, Головним управлінням здійснено оплату послуг постачання природного газу, згідно наданого ТзОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" акту за грудень 2021 року в обсязі 25000,0 м.куб на суму 413 850,00 грн. Відтак, на переконання скаржника, усі зобов`язання Головним управління перед Постачальником були виконані. Однак, на адресу Головного управління надійшла вимога ТзОВ "ГК "Нафтогаз України" від 08 липня 2022 року, про те, що станом на 07 липня 2022 року в Головного управління існує заборгованість за постачання природного газу на суму 46 344,66 грн. Скаржник наголошує, що неодноразово звертався в телефонному режимі до ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та до ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з проханням надати відповідь на надісланий лист, однак відповіді не надавалися. Також Головне управління зверталося до ПАТ "Львівгаз" з проханням надати інформацію щодо відомостей фактичних витрат за жовтень-грудень 2021 року. Згідної даної відомості, Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області спожито в листопаді 2021 року - 5146.93 м. куб; в грудні 2021 року - 25806.20 м.куб. Згідно виставленої позивачем заборгованості, відповідач має заборгованість за 1011.10 м. куб на суму 46 344,66 грн. Отже, даний об`єм споживання відрізняється від наданого в інформації ПАТ "Львівгаз" на 204,9 м.куб. 26 грудня 2022 року на електронну адресу відповідач отримав рахунок на оплату послуг за постачання природного газу та оплатив послуги з постачання природного газу в сумі 46 344,66 грн. Щодо нарахування пені, індексу інфляції а також 3% від прострочення суми скаржник звертає увагу, що згідно п.9.1. Розділу IX "Порядок розв`язання спорів" Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", сторони намагаються вирішити всі спори та розбіжності стосовно виконання умов договору шляхом переговорів. Однак, позивач не звертався до відповідача стосовно нарахування штрафних санкцій з вимогою чи претензією щодо сплати, відтак, Головне управління не знало і не було належним чином повідомлене про нарахування штрафних санкцій, та не мало можливості досудового врегулювання конфлікту. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2023 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №914/1188/23 визначено суддю Н.М. Кравчук, суддів: О.С. Скрипчук, О.І. Матущак. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2023 у справі № 914/1188/23 залишено без руху. Зобов`язано скаржника усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки. Скаржник вимоги ухвали суду від 14.08.2023 виконав, на адресу суду надіслав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги (вх. № 01-04/5692/23 від 14.08.2023). Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 914/1188/23 та ухвалено здійснити перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2023 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно з частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України. За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Сторони у справі обізнані з порядком розгляду даної справи шляхом надсилання на їх адреси ухвали Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 року у справі № 914/1188/23 рекомендованими поштовими відправленнями. ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою. Наголошує, що факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем в період з 01.11.2021 по 02.12.2021 до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується листом Оператора ГТС від 04.10.2022, інформацією щодо споживачів, в тому числі по споживачу з ЕІС-код, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від Оператора ГРМ (Форма № 10) та роздруківкою з екрану інформаційної платформи Оператора ГТС по споживачу з ЕІС-код. Таким чином, враховуючи дані з Інформаційної платформи оператора ГТС в період з 01.11.2021 по 02.12.2021, саме позивач здійснював постачання природного газу відповідачу, як постачальник «останньої надії». Натомість, в зазначений період на Інформаційній платформі відсутня інформація щодо постачання природного газу відповідачу в той же період з боку ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». Зауважує, що відповідно до пункту 3.2 договору постачання природного газу 12-1449/24-БО-Т, укладеного між відповідачем та ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до п. 3.5 вказаного договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу. Такий акт, що підтверджував би постачання природного газу відповідачу іншим постачальником за договором в спірний період в матеріалах справи відсутній. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази включення відповідача до Реєстру споживачів ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» у період з 01.11.2021. Водночас, в матеріалах справи наявні докази включення відповідача в спірний період, а саме до Реєстру споживачів позивача. Щодо заперечень відповідача стосовно нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат за зобов`язаннями листопада та грудня 2021, позивач зазначає, що порядок здійснення оплати, визначенийп. 4.4 Типового договору, яким передбачено, що споживач зобов' язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання нрнродного газу. Відповідно до п. 4.4 Типового договору, зобов`язання зі своєчасної оплати за поставлений в грудні 2021 природний газ мало бути виконано відповідачем до 31.01.2022. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем заборгованості за природний газ на суму 46 344,66 грн. у строк, визначений п. 4.4 типового договору. Водночас, будучи ознайомленим з умовами договору, відповідач мав усвідомлювати, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладена відповідальність, передбачена умовами договору за законом. Щодо посилання скаржника на досудове врегулювання спору, позивач повідомляє про відсутність встановленого законом обов`язкового досудового порядку. Більше того, 08.07.2022 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за спожитий газ на загальну суму 46 344,66 грн. Факт направлення та отримання вимоги про сплату заборгованості за спожитий газ підтверджує відповідач, про що, сам зазначає в апеляційні скарзі. Просить рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2023 у справі № 914/1188/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - без задоволення. Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №880 від 04.07.2017 про видачу ліцензій на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТзОВ ""Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу строком на три роки. 26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 № 809 і від 9 грудня 2020 №1236". Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником. Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач є бюджетною установою (в зазначенні Бюджетного кодексу України). У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - Оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і відповідно спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем. Факт включення 01.11.2021 відповідача до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується: листом Оператора ГТС від 04.10.2022 № ТОВВИХ-22-10675; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС). Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823 (далі - Кодекс ГТС ). Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа-електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС). Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу, відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС. Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Таким чином, позивач, як суб`єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей. Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: - ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; - прізвище, ім`я, по батькові (для побутових споживачів); - назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); - поштову адресу об`єкта споживача. На виконання зазначеного пункту Оператором ГРМ було надано позивачу вказаний Реєстр за Формою № 10, що погоджений листом НКРЕКП від 30.09.2020 № 10261/16.3.2/7-20 за зверненням ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 29.09.2020 № ТОВВИХ-20-11085. Згідно з Формою № 10 відповідач був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії». Отже, сторонами укладено типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», затверджений постановою НКРЕКП № 2501 від 30 вересня 2015 року. Цей типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу Постачальником «останньої надії» (п. 1.1 договору). Згідно із п. 1.2 договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496, та є однаковими для всіх Споживачів України. Відповідно до п. 1.3 договору цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі Споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти Постачальника та її акцептування Споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі Споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи. У відповідності до п. 2.1 договору за цим договором Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором. Згідно з пунктом 2.2 договору, обов`язковою умовою для постачання природного газу Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу або Оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів). За положеннями п.п. 3.1, 3.3 договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору. Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті (п. 4.1 договору). Відповідно до п.п. 4.2-4.4 договору об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. Згідно із пунктом 4.5 договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. У відповідності до підпункту 1 пункту 5.1 та підпункту 1 пункту 5.2 договору Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору. Згідно із підпунктом 1 пункту 6.1 договору Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлений природний газ. Постачальник зобов`язується забезпечити безперервне постачання природного газу в порядку та на умовах, передбачених цим договором (підпункт 1 пункту 6.2 договору). Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим договором (п. 11.1 договору). Згідно із п. 11.3 договору протягом строку дії договору Споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим Постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим Постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС). Якщо Споживач бажає в інших випадках відмовитися від договору, він має право розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання. Згідно з даними інформаційної платформи оператора ГТС, ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" здійснювала постачання природного газу відповідачу, як постачальник "Останньої надії". Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу. Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу. З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1102. Цією ж Постановою на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість. Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн. за 1 куб. метр. З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка наявна в матеріалах справи. Ціна природного газу також підтверджується довідкою постачальника. На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ в обсязі 6,158 тис.м.куб за період з 01.11.2021 до 09.12.2021 на загальну суму 132 813,08 грн. (з урахуванням вартості транспортування). Позивачем надіслано на адресу відповідача рахунок на оплату (природний газ) №1555 в сумі 46 344,66 грн., однак відповідач не своєчасно сплатив вартість отриманого природного газу. Водночас, як видно з матеріалів справи, позивач після відкриття провадження судом першої інстанції у даній справі повідомив, що відповідач 26.12.2022 сплатив основний борг в розмірі 46 344,46 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 4393 від 26.12.2022. При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного. Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України). ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», затверджений постановою НКРЕКП № 2501 від 30 вересня 2015 року. Судом встановлено, що Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області, як бюджетна установа уклало з позивачем типовий договір постачання природного газу «останньої надії». За цим договором Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором. Згідно із п. 1.2 договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496, та є однаковими для всіх споживачів України. Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначені Законом України "Про ринок природного газу". Згідно із пунктом 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу. Закон України "Про ринок природного газу" визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону). За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ч. 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу»). Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України). Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України. Згідно із п.п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501. Цей правочин є публічним, а його умови-однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи. За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити чинну редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу. Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи. Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднювати на своєму веб - сайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу. У відповідності до абзацу 4 пункту 1 розділу VI. Кодексу газотранспортної системи, договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Виходячи з умов пункту 11.1 правочину, договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Як підтверджено матеріалами даної господарської справи та про що зазначалось вище, факт включення 01.11.2021 відповідача до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується: листом Оператора ГТС від 04.10.2022 № ТОВВИХ-22-10675; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС). На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ в обсязі 6,158 тис.м.куб за період з 01.11.2021 до 09.12.2021 на загальну суму 132 813,08 грн. (з урахуванням вартості транспортування). За спірний період позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату (природний газ) №1555 в сумі 46 344,66 грн. Відповідно до підпункту 5 пункту 5.2 договору, споживачі, які не є побутовими, на підставі фактичних показань комерційних вузлів обліку газу оформлюють акти приймання-передачі газу та надсилають їх до п`ятого числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. У матеріалах справи відсутні докази оформлення актів приймання-передачі газу. Разом з тим, як правильно зауважив суд першої інстанції, відсутність оформленого акта не позбавляє відповідача обов`язку оплати спожитого природного газу, оскільки підставою для такої оплати є рахунок. Водночас, зазначена заборгованість за поставлений позивачем природний газ в сумі 46 344,66 грн. відповідачем сплачена 26.12.2022, тобто до звернення позивача з даним позовом до суду першої інстанції. ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" підтвердило сплату основної суми боргу в розмірі 46 344,66 грн., зазначивши про відсутність предмета спору в цій частині та просило суд першої інстанції закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 46 344,66 грн. Колегія суддів зауважує, що закриття провадження на підставі "відсутності предмета спору" означає припинення існування правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акта), які склалися після відкриття провадження судом. Натомість, сплата заборгованості до звернення із позовом до суду виключає наявність спору між сторонами, при цьому й відсутнє порушення суб`єктивного права позивача щодо заявлених вимог. З врахуванням наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 46 344,66 грн. суми основного боргу задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю порушеного суб`єктивного права ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України). В силу положень статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. У відповідності до ч. 1 ст. 546 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу. Господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 справа № 904/4156/18. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Як зазначалось вище, згідно із пунктом 4.5 укладеного між сторонами договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Місцевий господарський суд, перевіривши підстави, строки та правильність нарахування пені, відповідно до положень п. 4.5 Типового договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», дійшов висновку, що такий здійснено вірно. Суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність здійсненого судом першої інстанції розрахунку пені, вважає його арифметично вірним. Відтак, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 6 843,77 грн., нарахованої за період з 01.02.2022 до 31.07.2022, підставно задоволена судом першої інстанції. Статтею 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі наведеної норми права, зважаючи на те, що заборгованість в сумі 46 344,66 грн., яка утворилась за листопад 2021 року, сплачена лише 26.12.2022 позивач провів нарахування інфляційних втрат в сумі 11 173,58 грн. та 3% річних в розмірі 1 154,18 грн. за період з 01.02.2022 до 30.11.2022. Перевіривши розрахунки позивача, судом апеляційної інстанції встановлено, що такі проведено вірно у відповідності до встановлених обставин справи, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок. Щодо заперечень скаржника стосовно постачальника природного газу у спірний період, колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником. Відповідач є бюджетною установою (в зазначенні Бюджетного кодексу України). Пунктом 3 розділу ІІІ Правил визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі. У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником Оператором ГТС за участю операторів ГРМ об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 по 02.12.2021 автоматично було включено до портфеля постачальника «останньої надії» - ТзОВ «ГК «Нафтогаз України», і відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів поставлених позивачем. Враховуючи дані з Інформаційної платформи оператора ГТС в період з 01.11.2021 по 02.12.2021, саме позивач здійснював постачання природного газу відповідачу як постачальник «останньої надії», натомість в зазначений період на Інформаційній платформі відсутня інформація щодо постачання природного газу відповідачу в цей же період з боку ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». Щодо заперечень скаржника стосовно нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат за зобов`язаннями листопада та грудня 2021, колегія суддів зазначає, що порядок здійснення оплати визначенийп. 4.4 Типового договору, яким передбачено, що споживач зобов' язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання нрнродного газу. Відповідно до п. 4.4 Типового договору, зобов`язання зі своєчасної оплати за поставлений в грудні 2021 природний газ мало бути виконано відповідачем до 31.01.2022. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем заборгованості за природний газ на суму 46 344,66 грн. у строк визначений п. 4.4 типового договору. Водночас, будучи ознайомленим з умовами договору, відповідач мав усвідомлювати, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладена відповідальність передбачена умовами договору за законом. Щодо посилання скаржника на досудове врегулювання спору, колегія суддів зауважує про відсутність встановленого законом обов`язкового досудового порядку врегулювання спору. Таким чином, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2023 року у справі №914/1188/23. За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Скрипчук О.С. з 23.10.2023 по 02.11.2023, датою ухвалення постанови вважати 03.11.2023. Керуючись, ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вх. № ЗАГС 01-05/2560/23 від 08.08.2023) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2023 у справі № 914/1188/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, передбаченні ст.ст. 287-288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області. Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua. Головуючий-суддя Н.М. Кравчук Судді О.С. Скрипчук О.І. Матущак