Постанова Київський апеляційний суд № 373/1867/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №373/1867/21 Головуючий у І інстанції - Рева О.І. апеляційне провадження №22-ц/824/2234/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 листопада 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гуля В.В., суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2021 року Акціонерне товариство (далі - АТ) «Акцент-Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову вказувало, що 11 січня 2020 року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в «Акцент-Банку» з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної картки. На підставі анкети-заяви ОСОБА_1 надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Також, відповідач підтвердив, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови. Зазначало, що всі основні умови кредитування доведені до відома відповідача, про що свідчить його підпис в паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка». Свої зобов`язання за договором банк виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, ОСОБА_1 належним чином покладені на нього обов`язки перед банком не виконав, порушивши умови кредитного договору, в результаті чого утворилась заборгованість, яка на 15 жовтня 2021року становить 13 724,28 грн і складається із заборгованості за кредитом у розмірі 9 464,28 грн, заборгованості за відсотками- 4 210 грн, штрафу - 50 грн. За таких обставин АТ «Акцент-Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 13 724,28 грн. Заочним рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» 9 464,28 грн у відшкодування заборгованості за кредитним договором, 1 566,30 грн - судових витрат. У іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити. Зазначає, що ОСОБА_1 в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг підтвердивсвоїм підписом факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг та зобов`язався у подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку. Вважає, що ОСОБА_1 скористався кредитними коштами, погодився з умовами його надання, тому повинене сплачувати відсоткову ставку. Крім того, вказує, що паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі умови кредитування, строки, процентна ставка та інше, відповідачем підписано електронним підписом. На підтвердження правильності розрахунку АТ «Акцент-Банк» посилається на долучену до апеляційної скарги виписку за рахунком. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини першої статті 368 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. За змістом частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За таких обставин розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заочне рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2022 року оскаржується АТ «Акцент-Банк» в апеляційному порядку в частині відмови у задоволенні позову, тому рішення в іншій частині не є предметом перегляду суду апеляційної інстанції. Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із доведеності позивачем факту отримання відповідачем кредитної картки з встановленим кредитним лімітом, її використання. Тому вважав наявним у ОСОБА_1 обов`язок повернення грошових коштів. Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині суд дійшов висновку про відсутність у матеріалах справи підтвердження того, що саме ці «Умови та правила надання банківських послуг» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПАТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів). Висновок суду в частині відмови у задоволенні позову відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону. Судом першої інстанції встановлено, що 11 січня 2020 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної картки. На підтвердження факту укладення кредитного договору банком надано копії паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», де в графі підпис клієнта вказано: «підписано простим електронним підписом шляхом підтвердження дзвінком 11 січня 2020 року о 18 годині 53 хвилини з номера телефону НОМЕР_1 у відповідності з Умовами та правилами надання банківських послуг»; роздруківки витягу з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Акцент-Банк» при наданні банківських послуг та Тарифи користування кредитною карткою «Зелена»; довідки про наявність рахунку, відкритому в АТ «Акцент-Банк» на ім`я ОСОБА_1 за договором від 11 січня 2020 року; виписки за рахунками за період з 11 січня 2020 року до 28 листопада 2021 року; розрахунку заборгованості за кредитом на 15 жовтня 2021 року. За правилами частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку та, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно частини першої статті 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Частинами першою та другою статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до статті 10561 ЦК розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною першою статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Виходячи з вимог частини другої статті 1050 та частини другої статті 1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати від боржника повернення всієї суми кредиту. При порушенні зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження позовних вимог банком надано копії паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», де в графі підпис клієнта вказано: «підписано простим електронним підписом шляхом підтвердження дзвінком 11 січня 2020 року о 18 годині 53 хвилини з номера телефону НОМЕР_1 у відповідності з Умовами та правилами надання банківських послуг»; роздруківки витягу з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Акцент-Банк» при наданні банківських послуг та Тарифи користування кредитною карткою «Зелена»; довідки про наявність рахунку відкритому в АТ «Акцент-Банк» на ім`я ОСОБА_1 за договором від 11 січня 2020 року; виписки за рахунками за період з 11 січня 2020 року до 28 листопада 2021 року; розрахунку заборгованості за кредитом на 15 жовтня 2021 року. В анкеті-заяві від 11 січня 2020 року процентну ставку не зазначено, як і не визначено тип банківської картки, яку отримав відповідач. Крім того, у даній заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Підписана відповідачем анкета-заява містить лише докладну інформацію щодо особи позичальника, зокрема повну дату народження, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, тощо. Щодо надання позивачем паспорту споживчого кредиту апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до статті 9 Закону України «Про споживче кредитування`у редакції, чинній на час підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про:1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ; 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо); 3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; 4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України; 5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться; 6) реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування. У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 викладено висновок про те, що способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. З наданого АТ «Акцент-Банк» паспорту споживчого кредиту неможливо достовірно встановити, який саме тариф передбачений для карти відповідача та, відповідно, на яких умовах укладався кредитний договір. Долучені до матеріалів справи докази не свідчать про погодження ОСОБА_1 саме таких умов нарахування відсотків та штрафних санкцій. Також АТ «Акцент-Банк» не надано до суду доказів ознайомлення ОСОБА_1 з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що в сукупності із анкетою-заявою, свідчило би про укладений у належній формі договір про надання банківських послуг. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил, а також не містять підтверджень того, що вказані документи на момент підписання відповідачем анкети-заяви взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 дійшла висновку, що надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. До правовідносин у даній справі не застосовується частина перша статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що розміщувались на офіційному сайті АТ «А-Банк» у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з вказаним позовом. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Акцент-Банк» при наданні банківських послуг та Тарифи користування кредитною карткою «Зелена», відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком докази не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із позичальником кредитного договору, оскільки такі документи не підтверджують вказані обставини. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розміру є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. За таких обставин сам по собі розрахунок заборгованості не є належним підтвердженням розміру нарахованих банком відсотків, оскільки не є первинним документом. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 вказала, що пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частин першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. З огляду на викладені норми законодавства, відсутні підстави вважати, що укладаючи договір з ОСОБА_1 ,АТ «А-Банк» дотримався вимог закону щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Доводи апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції зводяться до незгоди позивача з висновками суду, власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин. Такі доводи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. З огляду на те, що доводів або доказів, які б давали підстави для скасування рішення суду в оскаржуваній частині, заявником не наведено і не надано, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всебічно та об`єктивно досліджено всі обставини справи, зібраним доказам дано правильну правову оцінку, а ухвалене судом рішення відповідає вимогам закону. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як такого, що є законним та обґрунтованим. Оскільки суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, немає. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - залишити без задоволення. Заочне рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками та штрафів - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 389 ЦПК України. Головуючий В.В. Гуль Судді Ю.О. Матвієнко Я.С. Мельник