Постанова 4824 № 757/30576/22-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №757/30576/22-ц Головуючий у І інстанції - Григоренко І.В. апеляційне провадження №22-ц/824/8204/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Гуля В.В., суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору про відступлення права вимоги нікчемним, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору про відступлення права вимоги нікчемним. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 березня 2023 року цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва. Не погоджуючись з указаною ухвалою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу до Печерського районного суду м. Києва для продовження розгляду. У мотивування скарги зазначає, що він, керуючись частиною п`ятнадцятою статті 28 ЦПК України, зазначив місце проживання відповідачів, що вказані в оскаржуваному договорі про відступлення права вимоги, та подав позов до Печерського районного суду м. Києва - за місцем проживання ОСОБА_2 . Зауважує, що станом на дату постановлення ухвали про відкриття провадження ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстрована та не проживає, що підтверджується листом Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 10 січня 2023 року №109-109/Ю-31. Наразі, де проживає та зареєстрована ОСОБА_3 позивачу достеменно не відомо. 11 серпня 2023 року апеляційним судом отримано заяву про надання суду недостовірних відомостей органом територіальної громади м. Києва, в якій ОСОБА_1 зазначає, що під час спілкування з ОСОБА_2 09 серпня 2023 року останній повідомив, що дійсно зареєстрований по АДРЕСА_2 , на підтвердження чого надав можливість сфотографувати аркуш 13 його паспорта, згідно якого за вказаною адресою ОСОБА_2 зареєстрований з 14 січня 2019 року. Уважає, що вказаний факт свідчить про порушення чинного законодавства органом територіальної громади м. Києва та є підтвердженням надання недостовірних відомостей до Печерського районного суду м. Києва стосовно місця реєстрації учасника справи, у зв`язку з чим просить винести окрему ухвалу стосовно роботи органу територіальної громади м. Києва щодо відомостей, наданих до Печерського районного суду м. Києва згідно довідки №90278280 від 10 березня 2023 року, а також врахувати вказану обставину при розгляді апеляційної скарги. За змістом статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення. Суд постановляє окрему ухвалу щодо свідка, експерта чи перекладача у разі виявлення під час розгляду справи відповідно неправдивих показань, неправдивого висновку експерта чи неправильного перекладу, підробки доказів та направляє її прокурору чи органу досудового розслідування. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено. Разом з тим, підстави для постановлення окремої ухвали відсутні, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено порушення вимог закону органом територіальної громади м. Києва при наданні відомостей до Печерського районного суду м. Києва згідно довідки №90278280 від 10 березня 2023 року. Вказані позивачем обставини щодо невідповідності наявної у справі інформації про місце реєстрації відповідача ОСОБА_2 підлягають врахуванню судом під час розгляду апеляційної скарги та є аргументом, на підставі якого позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. 21 серпня 2023 року апеляційним судом отримано відзив на апеляційну скаргу від відповідача ОСОБА_2 , в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін, уважаючи оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою. Вказує, що Печерський районний суд м. Києва через своє місцезнаходження є перевантаженим за кількістю судових справ, а тому, враховуючи, що місцем проживання та реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є АДРЕСА_1 , з метою скорішого розгляду справи, вважає за доцільне розглядати справу Шевченківським районним судом м. Києва. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Ухвалюючи рішення про передачу справи на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва, суд першої інстанції виходив з того, що згідно витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва, ОСОБА_2 за вказаною в позовній заяві адресою не зареєстрований. Згідно наданих матеріалів, підтвердженим місцем знаходження відповідача ОСОБА_3 є адреса: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Шевченківського району міста Києва. Статтею 263 ЦПК України установлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Проте, оскаржувана ухвала не відповідає указаним нормам, що згідно статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності. За загальним правилом, у відповідності до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у пункті 37 Постанови №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Якщо позивач при пред`явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду. Отже, застосування правил альтернативної підсудності належить виключно позивачеві. Згідно частин шостої - дев`ятої статті 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу. У відповідності до частини десятої статті 187 ЦПК України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. З метою перевірки зареєстрованого місця проживання відповідачів судом першої інстанції 03 листопада 2022 року надіслано відповідні запити до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в м. Києві державної адміністрації. Згідно Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 станом на 15 листопада 2022 року зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 01 березня 2023 року Печерським районним судом м. Києва здійснено повторний запит до Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» реєстр територіальної громади м. Києва, в якому суд просив повідомити про зареєстроване місце проживання (перебування) та інші персональні дані, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі, такої фізичної особи як ОСОБА_2 , дата народження невідома, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 . Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 не значиться. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору про відступлення права вимоги нікчемним за місцем проживання відповідача ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_2 . Тобто, позивач скористався наданим йому правом обрати суд, в якому розглядатиметься справа, за місцем реєстрації одного з відповідачів, у даному випадку - ОСОБА_2 . Отже, що при пред`явленні позову до Печерського районного суду м. Києва позивач зазначив останнє відоме йому місце проживання відповідача ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Печерського району м. Києва. При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які б свідчили про інше зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання або зареєстроване у встановленому законом порядку місце перебування відповідача ОСОБА_2 , крім адреси, зазначеної позивачем в позовній заяві. Також, суд першої інстанції з метою визначення підсудності не скористався даними Єдиного державного демографічного реєстру. ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу не заперечував щодо реєстрації його місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , а також щодо належності йому паспортних даних, відображених у долученій позивачем до матеріалів справи копії аркушу 13 паспорта. Зважаючи на викладене, суд першої інстанції безпідставно вирішив змінити підсудність даної справи за місцем реєстрації другого відповідача, оскільки ОСОБА_1 обрав Печерський районний суд м. Києва саме за місцем реєстрації відповідача ОСОБА_2 . Окрім того, матеріалами справи встановлено, що оскаржувана ухвала про передачу справи за підсудністю постановлена Печерським районним судом м. Києва 14 березня 2023 року. Натомість, згідно відомостей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 10 січня 2023 року №109-109/Ю-31 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований лише ОСОБА_1 . Таким чином, станом на час прийняття оскаржуваної ухвали відповідач ОСОБА_3 не була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Шевченківського району міста Києва, суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали скористався даними щодо місця реєстрації ОСОБА_3 станом на 15 листопада 2022 року, які втратили актуальність. З огляду на зазначене, суд першої інстанції за відсутності відомостей про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача ОСОБА_2 , за останнім відомим місцем реєстрації якого позивач звернувся до суду, у порушення вимог частини десятої статті 187 ЦПК України не відкрив провадження у справі, а безпідставно передав справу за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва згідно інформації про місце реєстрації іншого відповідача, яка станом на час вирішення цього питання вже втратила актуальність. Отже, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими. Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, яким, зокрема, є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. За змістом підпункту 1 частини третьої статті 3 ЦПК України верховенство права є однією із засад цивільного судочинства. Європейський суд з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» зазначав, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право подавати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав та на суд, з якого випливає право доступу до суду, тобто право порушувати провадження у суді в цивільних справах, становить лише один аспект; однак це є той аспект, який дійсно робить можливим використання подальших гарантій, закладених у пункті 1 статті

6. Такі характеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено. І в цивільних справах навряд чи можна уявити верховенство права без можливості мати доступ до суду. Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Отже, виходячи з вищенаведеного, колегія доходить висновку, що місцевий суд не врахував вищенаведені обставини, у зв`язку з чим зробив передчасний та помилковий висновок про передачу справи до Шевченківського районного суду м. Києва, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Таким чином, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14 березня 2023 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до Печерського районного суду м. Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий В.В. Гуль Судді Ю.О. Матвієнко Я.С. Мельник