Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/4798/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4798/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 листопада 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року, прийнятого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 203950008720 від 22.05.2023 про відмову в призначенні пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати позивачу до його пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових періоди роботи з 13.05. по 06.12.1991, з 20.12.1993 по 20.10.1997, з 21.10.1997 по 31.12.1998 та з 12.11.1999 по 31.12.2001; Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 адміністративний позов задоволено. Відповідач 2 не погоджується з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 та просить скасувати таке, та відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач 2 вважає, що відсутні будь які законні підстави для зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу на підставі тільки трудової книжки без довідок які уточнюють особливі умови праці, та відповідно відсутні законні підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідач наголошує, що для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 необхідна наявність трьох складових, а саме: досягнення віку - 50 років, страхового стажу 25 років, з них не менше 10 років (спеціального стажу) на зазначених роботах по Списку №

1. На час звернення з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 досяг 50 років 0 міс. 5 днів. На підставі наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, страховий стаж позивача склав 38 років 03 місяці 21 день. Пільговий стаж роботи складає 8 років 0 місяців 13 днів (з необхідних 10 років). Так, до страхового стажу зараховано всі підтверджені періоди. Пільговий стаж розрахований за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу). Окрім цього, відповідач 2 звертає увагу, що суд першої інстанції зобов`язує Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти рішення про призначення з 11.05.2023 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до його пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 13.05.1991 по 06.12.1991, з 20.12.1993 по 20.10.1997, з 21.10.1997 по 31.08.1998, з 01.09.1998 по 10.11.1999, з 11.11.1999 по 31.12.2001, проте не звертає увагу, що оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії Позивачу винесено Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. На думку відповідача 2, той факт, що позивач зареєстрований та звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області для призначення пенсії, не дає підстав для суду першої інстанції, виносити рішення та зобов`язувати вчинити певні дії, саме Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області, адже як зазначалось жодного рішення Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області не виносило. Тобто, будь-які дії зобов`язального характеру як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого оскаржується. Це стосується і стягнення на користь ОСОБА_1 судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Як зазначалось, рішення прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, проте судовий збір суд першої інстанції стягує за рахунок бюджетних асигнувань двох відповідачів, в той час коли Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснювало свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, а отже своїми діями права та законні інтереси позивача не порушило. Також, на думку відповідача 2, суд не може перебирати на себе функції, що належать до компетенції органів Пенсійного фонду України, та своїм рішенням зобов`язувати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області врахувати періоди роботи позивача до пільгового стажу та призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов`язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії. Відповідач 2 вважає, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Матеріалами справи підтверджено, що 15.05.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №

1. Рішенням від 22.05.2023 № 203950008720 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області відмовило у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, зазначивши що страховий стаж позивача складає 38 років 3 місяці 21 день, пільговий стаж 8 років 13 днів, вказавши, що пільговий стаж розрахований за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу. Вважаючи рішення відповідача 1 протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до суду про їх скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що трудова книжка позивача містить належні записи, що засвідчують вищевказані періоди роботи позивача на роботах, що дає право на пенсію на пільгових умовах за списком № 1, у зв`язку із чим вказані періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Як вказано вище, в оскаржуваному рішенні відповідач 1 підтверджує відповідність віку позивача вимогам ст. 114 Закону № 1058-IV, а також підтверджує наявність страхового стажу, згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу у обсязі 38 років 3 місяців 21 день, а також пільговий стаж за Списком № 1 у обсязі 8 років 13 днів. Натомість відмовив у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку недостатністю пільгового стажу (10 років), вказавши, що пільговий стаж розрахований за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу. Відповідно до розрахунку стажу, здійсненого пенсійним органом, періоди роботи позивача з 01.01. по 11.11.1999, з 01.01.2002 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2008 та 01.01. по 02.03.2009 зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №

1. Періоди роботи з 13.05. по 06.12.1991, з 20.12.1993 по 20.10.1997, з 21.10.1997 по 31.12.1998 та з 12.11.1999 по 31.12.2001 не зараховані до пільгового стажу за Списком № 1 Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII встановлює, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві. За приписами п. 10 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №

637. Як вірно вказав суд першої інстанції, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач: з 13.05.1991 по 06.12.1991 працював у шахті ім. Ф.П. Лютікова виробничого об`єднання "Краснодонуголь" на посаді електрослюсаря підземним 4 розряду з повним робочим днем на підземних роботах; з 20.12.1993 по 20.10.1997 працював у шахті ім. Ф.П. Лютікова виробничого об`єднання "Краснодонуголь" (в подальшому перейменована на шахта імені 50-річчя СРСР виробничого об`єднання "Краснодонуголь") на посаді підземного електрослюсаря з повним робочим днем на підземних роботах; Трудова книжка містить запис про атестацію робочого місця за умовами праці. з 21.10.1997 по 31.08.1998 працював у шахті імені 50-річчя СРСР виробничого об`єднання "Краснодонуголь" на посаді гірничого майстра з повним підземним робочим днем в шахті; з 01.09.1998 по 10.11.1999 переведений на посаду заступника начальника дільниці з повним підземним робочим днем в шахті; з 11.11.1999 по 31.10.2002 працював у 7-му воєнізованому гірськорятувальному загоні на посаді респіраторщика оперативного взводу. Трудова книжка містить запис про атестацію робочого місця за умовами праці. Як вірно зауважив суд першої інстанції, у вказані періоди роботи позивача були чинними: список № 1 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах"; список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №

162. Згідно ч. 1 розділу І Списку № 1 постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 його дія поширюється на всіх робітників, інженерно-технічних робітників та службовців, зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графиту, асбесту, солі, слюди та інших рудних и нерудних в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, та інших підземних споруд, а також всі робітники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні вказаних вище робітників та службовців. Відповідно до п. "а" ч. 1 розділу І Списку № 1 постанови КМУ від 11.03.1994 № 162 його дія поширюється на всіх робітників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень. Згідно п. "а" ч. 5 розділу І Списку № 1 постанови КМУ від 11.03.1994 № 162 визначено, що його дія поширюється на респіраторників (1010600а-18029). Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що робота позивача у вказані періоди на вищезазначених посадах відноситься до робіт з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах за списком № 1 (ч. 1 розділу І Списку № 1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173), а також за п. "а" ч. 1, п. "а" ч. 5 розділу І Списку № 1 постанови КМУ від 11.03.1994 № 162). Разом з тим, як вище встановив суд, відповідач-1 не зарахував позивачу до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 13.05.1991 по 06.12.1991, з 20.12.1993 по 20.10.1997, з 21.10.1997 по 31.08.1998, з 01.09.1998 по 10.11.1999, з 11.11.1999 по 31.12.2001. Суд врахував, що в трудовій книжці є посилання на відповідні накази, як на підстави внесення записів, завірені підписами повноважних осіб та печатками, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумнівів у їх достовірності. Відповідно до правових висновків Верховного Суду у постановах від 13.06.2019 в справі № 195/443/17 та від 22.05.2018 в справі № 683/977/17, право на зарахування до стажу для призначення особі пільгової пенсії підтверджується зокрема відомостями трудової книжки. Колегія суддів не бере до уваги тезу відповідачів, що спірний пільговий стаж можна зарахувати лише за наявності підтверджуючих довідок. Оскільки згідно правових висновків Верховного Суду у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Як встановлено вище, трудова книжка позивача містить належні записи, що засвідчують вищевказані періоди роботи позивача на роботах, що дає право на пенсію на пільгових умовах за списком № 1, у зв`язку із чим вказані періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача. Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відмова відповідача 1 у призначені пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону № 1058-IV позивачу є протиправним та підлягає скасуванню. Отже, обсяг страхового стажу позивача, що підтверджує відповідач1, складає 38 років 3 місяці 21 день, що є достатнім для призначення пенсії за віком. Достатнім є і вік позивача, встановлений п.1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV (50 років) станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії, що також підтверджується пенсійним органом. Обсяг пільгового стажу також є достатнім. Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17. Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ефективним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача 2 (пенсійний орган, у якому позивач перебуває на пенсійному обліку за місцем проживання) прийняти рішення про призначення позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, зарахувавши до його пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 13.05. по 06.12.1991, з 20.12.1993 по 20.10.1997, з 21.10.1997 по 31.08.1998, з 01.09.1998 по 10.11.1999, з 11.11.1999 по 31.12.2001 з 11.05.2023. Щодо тези відповідача 2 про те, що суд першої інстанції зобов`язує Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти рішення про призначення з 11.05.2023 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до його пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 13.05.1991 по 06.12.1991, з 20.12.1993 по 20.10.1997, з 21.10.1997 по 31.08.1998, з 01.09.1998 по 10.11.1999, з 11.11.1999 по 31.12.2001, проте не звертає увагу, що оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії Позивачу винесено Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що даний спосіб захисту прав позивача є ефективним, оскільки, як не заперечується відповідачем 2, позивач перебуває на його обліку за місцем свого проживання, отже виплата нарахованої пенсії буде здійснена виключно відповідачем

2. Щодо посилання відповідача 2 на принцип екстериторіальності, який застосовують територіальні органи Пенсійного фонду України (орган, що призначає пенсію), колегія суддів зазначає, що такий на виконання п. 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 № 22-1 стосується визначення структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Тобто даний припис не встановлює обов`язку пенсійних органів застосовувати принцип екстериторіальності при виконання судових рішень. Щодо доводів відповідача 2 про невірних розподіл судових витрат за наслідком розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів звертає увагу, що приписи ст. 139 КАС України не містять зобов`язань судів здійснювати розподіл судових витрат, зокрема, судового збору за принципом кількості, наявності чи відсутності негативних наслідків для позивачів з боку відповідачі. Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розподілив судові витрати за наслідком розгляду справи в суді першої інстанції у відповідності до вимог КАС України. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права. У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи відповідача 2 не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов І.О. Грибан