Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/2605/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/2605/23 Головуючий в І інстанції: Ярощук В.Г. Дата та місце ухвалення рішення: 06.06.2023 р. м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шеметенко Л.П. судді Турецької І.О. судді Шевчук О.А. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року по справі за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - В С Т А Н О В И В: У березні 2023 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Миколаївській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення на користь Держави податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб за півріччя 2021 року в сумі 12822,29 грн. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права, порушенні норм процесуального права. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою підприємцем, дата запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.04.2016 року, перебуває за основним місцем обліку в ГУДПС у Миколаївській області, інформація щодо адреси: АДРЕСА_1 . У зв`язку з наявністю у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу, ГУДПС у Миколаївській області сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу від 11.03.2021 року № 26844-13, в якій визначено, що загальна сума податкового боргу станом на 10.03.2021 року за основним платежем складає 7989 грн. (код класифікації доходів бюджету 18050400). Вказана податкова вимога отримана ФОП ОСОБА_1 за його адресою ( АДРЕСА_1 ) 29.03.2021 року. 06.08.2021 року ФОП ОСОБА_1 подана декларація платника єдиного податку фізичної особи-підприємця (платник єдиного податку третьої групи) за півріччя 2021 року, яка зареєстрована за № 9221787659, в якій визначено суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового періоду) 12822,29 грн. Самостійно визначена відповідачем сума єдиного податку в податковій декларації не сплачена останнім, що стало підставою для звернення податкового органу до суду з даним позовом про стягнення податкового боргу. Наявність податкового боргу підтверджується наданою податковим органом карткою обліку ФОП ОСОБА_1 з єдиного податку. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що сума грошового зобов`язання відповідача з єдиного податку в розмірі 12822,29 грн. вважається узгодженою та є податковим боргом, та позивач звернувся до суду з цим позовом з дотриманням вимог статті 95 ПК України. Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що у позовній заяві позивач просить стягнути на користь Держави єдиний податок. Водночас, суд першої інстанції вказав на те, що єдиний податок підлягає стягненню на користь відповідної територіальної громади (місцевого бюджету), а не на користь держави (Державного бюджету України), про що просить позивач. З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки позивач просить стягнути податковий борг за єдиним податком на користь держави, а не відповідної територіальної громади. Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на викладене. У главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України (далі ПК України, чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку. Згідно п.п. 291.2-291.4 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; 2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи; 3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; 4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків; б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України «Про фермерське господарство», за умови виконання сукупності таких вимог: здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж; провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси; не використовують працю найманих осіб; членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім`ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України; площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів. Відповідно до вимог п. 295.3 ст. 295, п. 296.3 ст. 296 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду. У відповідності до вимог пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Згідно вимог п. 54.1 ст. 54, п. 56.11 ст. 56 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В свою чергу, відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України). За правилами ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Згідно п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Відповідно до вимог ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата. Платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет. Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» та є доступним в електронному кабінеті. Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем. У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику). При цьому строк доставки документа в електронний кабінет, визначений абзацом п`ятим цього пункту, не зараховується до строку надіслання документів, визначеного цим Кодексом. Платник податків один раз протягом року може надіслати контролюючому органу через електронний кабінет заяву про відмову отримувати документи через електронний кабінет. Датою завершення листування платника податків через електронний кабінет є дата, зазначена у квитанції про доставку контролюючому органу заяви про відмову отримувати документи через електронний кабінет. У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків. Електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до цього Кодексу, законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» без укладення відповідного договору. Керівник платника податків визначає, змінює перелік уповноважених осіб платника податків, які наділяються правом підписання, подання, отримання ними документів та інформації через електронний кабінет від імені платника податків, та визначає їхні повноваження. Платник податків стає суб`єктом електронного документообігу після надсилання до контролюючого органу першого будь-якого електронного документа у встановленому форматі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом припиняється виключно у випадках: отримання інформації від кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг про завершення строку чинності (або скасування) кваліфікованого сертифіката відкритого ключа керівника платника податків; отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника платника податків; отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення юридичної особи; наявності в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків інформації про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи; наявності в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків інформації про закриття реєстраційного номера облікової картки платника податків у зв`язку зі смертю. Порядок обміну електронними документами платника податків та контролюючого органу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Пунктами 95.1, 95.2 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, податковий борг у сумі 12822,29 грн., який просить стягнути позивач у даній справі, виник у зв`язку з несплатою ФОП ОСОБА_1 самостійно обчислених грошових зобов`язань з єдиного податку у поданій декларації від 06.08.2021 року № 9221787659 платника єдиного податку третьої групи фізичної особи-підприємця за півріччя 2021 року на суму 12822,29 грн. Таким чином, грошові зобов`язання, які просить стягнути податковий орган у даній справі з ФОП ОСОБА_1 в якості податкового боргу, є узгодженими. При цьому, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, податковим органом дотримано процедуру щодо стягнення податкового боргу, а саме ГУДПС у Миколаївській області сформовано та направлено ФОП ОСОБА_1 податкову вимогу від 11.03.2021 року № 26844-13 щодо сплати податкового боргу з єдиного податку, яка отримана відповідачем 29.03.2021 року. Наявність податкового боргу підтверджується наданою податковим органом карткою обліку ФОП ОСОБА_1 з єдиного податку. На підставі наведеного у сукупності, враховуючи, що грошові зобов`язання з єдиного податку у сумі 12822,29 грн. є самостійно визначеними платником податків, узгодженими та набули статусу податкового боргу, та з огляду на встановлені судом обставини щодо дотримання з боку податкового органу процедури стягнення податкового боргу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлений позов про стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 12822,29 грн. є обґрунтованим. Разом з цим, колегія суддів погоджується з апелянтом, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача податкового боргу у заявленій сумі, однак, помилково відмовив у задоволенні позову про стягнення такого податкового боргу, посилаючись на те, що позивач просив стягнути податковий борг за єдиним податком на користь Державного бюджету України, а не відповідної територіальної громади - місцевого бюджету, хоча єдиний податок, як місцевий податок, належить до доходів загального фонду бюджету територіальних громад. Колегія суддів звертає увагу на те, що прохальна частина позовної заяви не містить вимог щодо стягнення податкового боргу на користь Державного бюджету України, як визначено судом першої інстанції, а податковий орган у даній справі просить стягнути з платника податків податковий борг на користь держави, посилаючись на приписи п. 95.1 ст. 95 ПК України. Так, згідно п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог пп. 41.1.1 п. 41.1, п. 41.4 ст. 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється. Орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України (пп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). За змістом пп. 19-1.1.22, 19-1.1.34 п. 19-1.1 ст. 19, пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують функції та мають право, зокрема: - здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; - забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; - звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Згідно п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Грошові кошти, стягнуті до Державного бюджету України або місцевих бюджетів, перераховуються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Таким чином, позовні вимоги у даній справі про стягнення суми податкового боргу платника податку відповідають наведеним вимогам ПК України, а питання щодо виконання судового рішення про стягнення суми податкового боргу платника податку не вирішується при ухваленні судом рішення по суті заявленого позову та стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Підсумовуючи викладене, враховуючи, що грошові зобов`язання з єдиного податку у сумі 12822,29 грн. є самостійно визначеними платником податку - ФОП ОСОБА_1 , є узгодженими та набули статусу податкового боргу, та з огляду на встановлені судом обставини щодо дотримання з боку податкового органу процедури стягнення податкового боргу, колегія суддів вважає, що заявлений позов про стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 12822,29 грн. підлягає задоволенню. Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про задоволення позову. Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов Головного управління ДПС у Миколаївській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Держави податковий борг з єдиного податку (місцевий бюджет) у сумі 12822 (дванадцять тисяч вісімсот двадцять дві) гривні 29 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 02.11.2023 р. Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: І.О. Турецька Суддя: О.А. Шевчук