Постанова 4854 № 400/12972/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/12972/21 Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В., повний текст судового рішення складено 15.06.2023, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Джабурія О.В., судді Вербицької Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області (далі - відповідач), у якому заявила наступні позовні вимоги: - визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №751-к від 06.12.2021 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; - поновити позивача на посаді начальника відділу фінансового забезпечення головного бухгалтера Головного управління Держпродспоживслужби у Миколаївській області; - визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №611-к від 07.09.2021 року «Про відсторонення від виконання службових обов`язків»; - стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дня відсторонення від виконання службових обов`язків з 07.09.2021 року по день поновлення на роботі. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що притягнення її спірним наказом до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади за порушення присяги державного службовця є неправомірним, оскільки в своїй діяльності вона не вчиняла дій, які б можна було кваліфікувати як порушення присяги державного службовця. Зазначає, що виявлені в її діяльності порушення фінансової дисципліни безпідставно кваліфіковані відповідачем не як неналежне виконанням своїх функціональних обов`язків, а як порушення присяги. Позивач також заперечує проти самого факту наявності в її діях порушення фінансової дисципліни при виплаті матеріальної допомоги не державним службовцям за період з 2018-2019 роки, оскільки проведені виплати були здійсненні на виконання умов колективного договору та були погоджені профспілковим комітетом. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 року відмовлено в задоволенні позовних вимог. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного. Розглянувши дану справи в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, тобто без виклику сторін, суд першої інстанції при винесені рішення про відмову у задоволені позову виходив з таких встановлених обставин: - 27.04.2016 року позивач була призначена на посаду начальника відділу фінансового забезпечення головного бухгалтера Головного управління Держпродспоживслужби у Миколаївській області та моє 6 ранг державного службовця відповідно до «Б» категорії з 01.05.20216 року, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.12, 13); - наказом №67-дс від 27.07.2021 року на підставі доповідної записки від 22.07.2021 року №Д-18 п.2 (а.с.26) порушено дисциплінарне провадження відносно начальника управління економіки головного бухгалтера ОСОБА_2 (а.с.17); - наказом №68-дс від 28.07.2021 року на підставі доповідної записки від 22.07.2021 року №Д-18 п.3 порушено дисциплінарне провадження відносно начальника управління економіки головного бухгалтера ОСОБА_2 (а.с.18); - наказом №69-дс від 28.07.2021 року на підставі доповідної записки від 22.07.2021 року №Д-18 п.5 (а.с.26) порушено дисциплінарне провадження відносно начальника управління економіки головного бухгалтера ОСОБА_2 (а. с. 19); - наказом №76-дс від 10.09.2021 року дисциплінарне провадження, порушене наказом №68-дс від 22.07.2021 року, закрито у зв`язку зі спливом річного терміну часу вчинення до дисциплінарного проступку (а.с.20-21); - наказом №7дс від 13.09.2021 року дисциплінарне провадження, порушене наказом №69-дс від 22.07.2021 року, закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку (а.с.23-24); - 06.12.2021 року Наказом начальника ГУ Держпродспоживслужби у Миколаївській області №751-к до начальника управління економіки, бухгалтерського обліку та звітності головного бухгалтера ГУ Держпродспоживслужби у Миколаївській області ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади за п.4, п.1 ст.66 ЗУ «Про державну службу», за скоєний дисциплінарний проступок, передбачений п.1 ч.2 т ст.65 ЗУ «Про державну службу» - порушення присяги державного службовця (а.с.35-40). Навівши ці обставини та пославшись на положення Закону України «Про державну службу» №3723-XII (надалі - Закон №3723-XII) суд першої інстанції, відмовляючи позивачу в задоволенні позову, виходив з того, що оскільки позивачем протягом тривалого часу, тобто протягом 2018-2019 років, були здійснені порушення фінансової дисципліни, які призвели до збитків установи та нецільового використання фонду заробітної плати, то такі дії суперечать інтересам служби та є порушенням присяги державного службовця. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Однак оскаржуване рішення таким вимогам не відповідає, оскільки суд першої інстанції, без залучення до справи та без дослідження матеріалів дисціплінарного провадження дійшов висновку про порушення позивачем Присяги держслужбовця, не встановив при цьому, які конкретні дії або бездіяльність позивача створюють порушення цієї присяги. При цьому, в ухвалі про відкриття провадження у справі від 17.01.2022 року, суд першої інстанції витребував у відповідача копії матеріалів дисциплінарного провадження, порушеного щодо позивача наказом від 27.07.2021 року №67-дс, а також довідку про заробітну плату позивача за останні 2 календарні місяці до дати відсторонення позивача. Однак, відповідач таку вимогу суду проігнорував і витребувані судом першої інстанції матеріали не надав. В ході апеляційного провадження були витребувані матеріали дисциплінарного провадження, які стали підставою для притягнення позивача спірним наказом до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за порушення Присяги держслужбовця, а також довідка про заробітну плату позивача за останні 2 календарні місяці до дати відсторонення позивача від виконання службових обов`язків. 24.10.2023 року відповідач направив суду апеляційної інстанції в електронному вигляді дисциплінарну справу ОСОБА_1 за наказом №67дс від 27.07.2021 року із додатками на 248 аркушах, та пояснив причини неможливості надання протоколів засідань дисциплінарної комісії по відповідній дисциплінарній справі, які були знищенні внаслідок зруйнування приміщення Управління в результаті військової агресії російської федерації. З наданих апеляційному суду в електронному вигляді матеріалів дисциплінарної справи додатково вбачається, що під час дисциплінарного провадження позивач надала свої пояснення в письмовому вигляді (аркуші 164-165 електронних додатків), і результатом розгляду дисциплінарної справи стало Подання дисциплінарної комісії від 17.09.2021 року (аркуші 22-27 електронних додатків), в якому викладена пропозиція керівнику Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області притягнути головного бухгалтера ГУ Держпродспоживслужби у Миколаївській області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади за п.4, п.1 ст.66 ЗУ «Про державну службу», за скоєний дисциплінарний проступок, передбачений п.1 ч.2 ст.65 ЗУ «Про державну службу» - порушення присяги державного службовця. Зі змісту Подання дисциплінарної комісії від 17.09.2021 року вбачається, що в якості порушення позивачем Присяги державного службовця дисциплінарна комісія визначила дії позивача, які полягають в наступному: - ОСОБА_3 не сумлінно виконувала свої обов`язки. Нею виконано дії, які у Приписі про усунення виявлених порушень від 30.06.2020 року №МК8677/1554/АВ/П, виданого Управління Держпраці у Миколаївській області, не вимагались, чим здійснила необґрунтовані виплати бюджетних коштів у сумі 593488,01 грн.; - ОСОБА_3 , донарахувавши та виплативши недержавним службовцям різницю між середньомісячною заробітною платою та раніше виплаченою Допомогою в розмірі посадового окладу, діяла у супереч вимог пп.«б» п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», яким встановлено, що керівники мають право надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання»; - ОСОБА_3 за 2018-2019 роки донараховано та сплачено кошти Допомоги як державним, так і недержавним службовцям за рахунок асигнувань на 2020 рік, що призвело до використання бюджетних коштів в супереч бюджетному законодавству. Мотивувальна частина спірного наказу про звільнення позивачки містить аналогічний опис її дій, які у спірному наказі кваліфіковані як порушення Присяги державного службовця. Вирішуючи питання про правомірність притягнення позивача спірним наказом до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади за порушення Присяги державного службовця, колегія суддів виходить з наступних положень законодавства, які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору. Спеціальним законодавчим актом у сфері проходження публічної служби є Закон України «Про державну службу» №3723-XII (надалі - Закон №3723-XII), який регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу та визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до положень ст.1 Закону №3723-XII, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Основні принципи державної служби визначені нормами ст.3 Закону №3723-XII. Державна служба ґрунтується на таких основних принципах: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов`язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об`єднань громадян. Згідно з ст.5 Закону №3723-XII, державний службовець повинен сумлінно виконувати свої службові обов`язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця. Положеннями ст.10 Закону №3723-XIІ, встановлено, що основними обов`язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов`язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов`язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов`язків, ініціатива і творчість в роботі. Конкретні обов`язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції. (ст.11 Закону №3723-XII) Згідно з п.6 ч.1 ст.30 Закону №3723-XII, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону. Відповідно до приписів ст.17 Закону №3723-XII, громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов`язки». Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці. Так, відповідно до частини 1 статті 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності згідно частини 1 статті 65 Закону №889-VIII є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. В частині 2 статті 65 Закону №889-VIII наводиться перелік дисциплінарних проступків, до яких включені, зокрема, такі: порушення Присяги державного службовця; порушення правил етичної поведінки державних службовців; вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; дії, що шкодять авторитету державної служби; невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, тощо. Відповідно до частини 1 статті 66 Закону №889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. Згідно частини 5 статті 66 Закону №889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини 2 статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини 2 статті 65 цього Закону Згідно ч.1 ст.68 Закону №889-VIII дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб`єктом призначення - стосовно інших державних службовців. А пунктом 2 частини 2 цієї статті визначено, що Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»: зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії. Відповідно до пунктів 4 та 10 ч.2 ст.17 Закону №889-VIII саме керівник державної служби в державному органі призначає громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на посади державної служби категорій «Б» і «В», звільняє з таких посад відповідно до цього Закону та приймає у межах наданих повноважень рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»; Відповідно до ч.1 ст.71 Закону №889-VIII порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України. На виконання вимог ч.1 ст.71 Закону №889-VIII постановою КМ України від 04.12.2019 року №1039 був затверджений Порядок здійснення дисциплінарного провадження (надалі Порядок №1039), який визначає процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців. Відповідно до п.4 Порядку №1039 дисциплінарне провадження розпочинається з дати видання наказу (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження та завершується виданням наказу (розпорядження) про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія. Дисциплінарна комісія діє у складі не менше трьох членів. (п.7 Порядку №1039) З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. (п.24 Порядку №1039) Комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді. Пояснення надається в паперовій або електронній формі особисто чи шляхом надсилання на офіційну електронну адресу відповідного державного органу із накладенням кваліфікованого електронного підпису. Державний службовець має право: бути присутнім на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до статті 76 Закону, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії; надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи; користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника. Державний службовець користується іншими правами, встановленими Конституцією та законами України. (п.31 Порядку №1039) Згідно п.33 Порядку №1039 дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання. Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії. Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні (п.34 Порядку №1039). Дисциплінарна комісія вносить суб`єкту призначення пропозицію (подання) разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її (його) підписання. Одночасно із внесенням суб`єкту призначення пропозиції (подання) державному службовцю повідомляється про дату внесення суб`єкту призначення такої пропозиції (подання) та необхідність надання ним письмового пояснення суб`єкту призначення відповідно до статті 75 Закону. (п.35 Порядку №1039) За результатами розгляду дисциплінарного провадження суб`єкт призначення протягом десяти календарних днів з дня отримання пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії приймає рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення оформляється наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення. (п.36 Порядку №1039) В позовній заяві та в ході судового розгляду позивач не посилалась на порушення її прав в процедурі здійснення відносно неї дисциплінарного провадження, за наслідками якої був прийнятий спірний наказ про її звільнення за порушення присяги. Вирішуючи питання про те, чи підпадають наведені у Поданні дисциплінарної комісії від 17.09.2021 року дії позивача під порушення присяги, колегія суддів враховує наступні правові позиції Верховного суду по справі №826/6038/16: - присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця. Наведений висновок міститься у рішенні Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року у справі №2-рп/2011. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять; - передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватись як альтернативні; - державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги; - припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності; - в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Однак вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності; - звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Як вже зазначено вище, у Поданні дисциплінарної комісії від 17.09.2021 року та у спірному наказі вказано, що позивач порушила присягу тим, що після проведення перевірки Управлінням Держпраці у Миколаївській області, за наслідками якої був виданий Припис про усунення виявлених порушень від 30.06.2020 року №МК8677/1554/АВ/П, донарахувала та виплатила недержавним службовцям Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області різницю між середньомісячною заробітною платою та раніш виплаченою матеріальною допомогою для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2019 роки в розмірі посадового окладу. Такі дії, як зазначено у Поданні та спірному наказі, Приписом про усунення виявлених порушень від 30.06.2020 року №МК8677/1554/АВ/П не вимагались і призвели до необґрунтованих виплат бюджетних коштів у сумі 593488,01 грн., вчинені супереч вимогам пп.«б» п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від30.08.2002 року №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», та за рахунок асигнувань на 2020 рік, що також призвело до використання бюджетних коштів всупереч бюджетному законодавству. Однак, як слідує з матеріалів справи, донарахування та виплата вказаних сум не була результатом особистих рішень та дій тільки лише одного позивача, як головного бухгалтера, а такі перерахунки та виплати здійснювались на підставі Наказів Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області «Про проведення перерахунків матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівникам Головного управління» від 26.08.2020 року №521-к, від 25.09.2020 року №576-к, від 27.10.2020 року №618-к, від 26.11.2020 року №651-к, від 28.12.2020 року №701-к, від 27.01.2021 року №40-к (а.с.181-200). Всі ці накази підписувались керівником Держпродспоживслужби в Миколаївській області та письмово погоджувались як позивачем, так і начальником відділу правового забезпечення. Тобто, дії, які кваліфікуються відповідачем як порушення позивачем присяги, фактично вчинялися Головним управлінням Держпродспоживслужби в Миколаївській області протягом 6 місяців у вигляді наказів за підписом керівника цього управління та за погодженням, в тому числі, і керівника відділу правового забезпечення. В своїх письмових поясненнях під час дисциплінарного провадження позивач звертала увагу дисциплінарної комісії на ці обставини, а також зауважувала, що пунктом 10 розділу 7 «Соціальні гарантії» Колективного договору передбачено надання усім працівникам Головного управлінням Держпродспоживслужби в Миколаївській області один раз на рік матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати, а тому і перерахунки з доплатами були зроблені саме виходячи із таких розмірів. Ні у Поданні, ні у спірному наказі наведені вище обставини підготовки та погодження на протязі шести місяців наказів про проведення перерахунків матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівникам Головного управління не аналізувались, і ступень вини кожної посадової особи, яка була задіяна до підготовки цих наказів, не визначалась, але зазначено, що саме ОСОБА_3 донараховала та виплатила вказані суми матеріальної допомоги. Що стосується змісту пункту 10 розділу 7 «Соціальні гарантії» Колективного договору, яким передбачено надання усім працівникам Головного управлінням Держпродспоживслужби в Миколаївській області один раз на рік матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати, то у Поданні та у спірному наказі зазначено, що такий пункт Колективного договору суперечить пп.«б» п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від30.08.2002 року №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», а також зроблено наступний висновок: « ОСОБА_3 , як посадова особа територіального органу державної влади, виконуючи приписи п.7.10 Колективного договору, приписи якого не відповідали законодавству України, діяла не в межах Конституції та законів України, як це вимагає ст.19. Основного Закону України та п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про державну службу». Не надаючи в рамках даного апеляційного перегляду оцінку правомірності здійснених доплат всім працівникам Головного управлінням Держпродспоживслужби в Миколаївській області матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2019 роки, які проведені на підставі наказів Головного управління від 26.08.2020 року №521-к, від 25.09.2020 року №576-к, від 27.10.2020 року №618-к, від 26.11.2020 року №651-к, від 28.12.2020 року №701-к, від 27.01.2021 року №40-к, а також оцінку відповідності положень пункту 10 розділу 7 «Соціальні гарантії» Колективного договору вимогам пп.«б» п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», колегія суддів вважає висновки дисциплінарної комісії про порушення позивачем Присяги як не обґрунтованими, так і не справедливими. Фактично, без будь-якого обґрунтування, відповідач поклав всю вину за здійснені протягом шести місяців доплати вказаної матеріальної допомоги виключно на позивача, незважаючи на те, що саме керівник відділу правового забезпечення Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, який перевіряв та письмового погоджував всі накази про такі доплати, в силу своїх функціональних обов`язків повинен був звернути увагу на невідповідність таких доплат положенням пп.«б» п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року №1298, та відмовитися від погодження наказів про проведення таких виплат. Колегія суддів звертає увагу, що дисциплінарним проступком може бути лише конкретна винна дія або бездіяльність чи прийняття конкретного рішення державним службовцем. До такої конкретної дії позивача відповідач у Поданні та у спірному наказі відносить донарахування та виплату позивачем недержавним службовцям доплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати. Однак фактичні обставини справи не підтверджують вчинення позивачем саме таких дій, оскільки, як вже встановлено вище, позивач лише письмово погоджувала накази Головного управлінням Держпродспоживслужби в Миколаївській області про виплату таких сум, які підписувались керівником цього управління, та письмово погоджувались також керівником відділу правового забезпечення. Саме ці покази і були підставою для проведення виплат вказаних доплат. Отже, наявність такого складу дисциплінарного проступку, як донарахування та виплата вказаних доплат, який ставиться в вину позивачу та кваліфікується як порушення Присяги держслужбовця, фактично відсутній, оскільки участь позивача у проведенні вказаних доплат полягає в зовсім інших діях. При цьому, можливі порушення, які могли бути допущені очолюваним позивачем управлінням економіки, бухгалтерського обліку та звітності ГУ Держпродспоживслужби у Миколаївській області при проведенні перерахунків вказаної матеріальної допомоги в процесі підготовки та реалізації зазначених наказів від 26.08.2020 року №521-к, від 25.09.2020 року №576-к, від 27.10.2020 року №618-к, від 26.11.2020 року №651-к, від 28.12.2020 року №701-к, від 27.01.2021 року №40-к, не створюють в діях позивачки порушення Присяги державного службовця, оскілки, по-перше вони не створюють порушень етичних (моральних) засад проходження публічної служби, так як відсутні будь-які дані про те, що позивач вчиняла дії по виплаті вказаних доплат в своїх особистих інтересах, а по-друге такі порушення не можуть вважатися несумісними з посадою, що підривають довіру до позивача як до державного службовця, та призводять до приниження державного органу. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає неправомірним застосування до позивача спірним наказом від 06.12.2021 року №751-к дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади за порушення присяги державного службовця, а позовні вимоги про визнання протиправним та скасування цього наказу такими, що підлягають задоволенню. З цих же підстав підлягають задоволенню і позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу відповідача №611-к від 07.09.2021 року «Про відсторонення від виконання службових обов`язків». Частиною 1 ст.235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Оскільки звільнення позивача спірним наказом від 06.12.2021 року №751-к є неправомірним, то позивач підлягає поновленню на посаді з 06.12.2021 року. Згідно з ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (надалі - Порядок №100). Так, пунктом 2 Порядку №100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 року у справі №11-134ас18 підтримала правову позицію, сформульовану раніше Верховним Судом України, та вказала, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дня відсторонення від виконання службових обов`язків з 07.09.2021 року по день поновлення на роботі. Відповідно до ч.5 ст.72 Закону №889-VIII під час відсторонення від виконання посадових обов`язків державний службовець зобов`язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження. Згідно ч.4 цієї статті у разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку. Колегія суддів погоджується з позицією позивача щодо необхідності здійснення їй виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня її відсторонення від виконання службових обов`язків, тобто з 07.09.2021 року, оскільки згідно наданої відповідачем довідки про доходи позивачу за вересень 2021 року було виплачено всього 1684,92 грн. за три робочих дні, що, в свою чергу, доводить той факт, що ще до дня звільнення позивача їй була припинена виплата заробітної плати з дня її відсторонення від виконання посадових обов`язків наказом відповідача №611-к від 07.09.2021 року. Представник відповідача цей факт не заперечував. Таким чином, період, за який позивачу слід нарахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу складає з 07.09.2021 року по 01.11.2023 року (день прийняття судом апеляційної інстанції даної постанови), тобто за 557 робочих днів. Згідно наданої відповідачем довідки про доходи позивача за липень-серпень 2021 року, тобто за два повних відпрацьованих позивачем календарних місяця перед її відстороненням від посади, заробітна плата позивача становила за липень 2021 року 9505,12 грн. за 12 відпрацьованих днів та за серпень 2021 року - 23341,07 грн. за 21 відпрацьований день. Відповідно, середньомісячна заробітна плата позивача склала 21399,81 грн., а середньоденна - 995,34 грн.. Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача складає 554404,38 грн. (557 днів * 995,34 грн.), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового вирішення справи, а тому, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Керуючись ст.ст.243, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328-331, 371 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року - скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області №751-к від 06 грудня 2021 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності». Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу фінансового забезпечення головного бухгалтера Головного управління Держпродспоживслужби у Миколаївській області з 06 грудня 2021 року. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області №611-к від 07 вересня 2021 року «Про відсторонення від виконання службових обов`язків». Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 вересня 2021 року по 01 листопада 2023 року в сумі 554404 (п`ятсот п`ятдесят чотири тисячі чотириста чотири) гривень 38 копійок. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя К.В. Кравченко Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька