Постанова 4851 № 480/7034/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2023 р. Справа № 480/7034/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.03.2023, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, м. Суми, повний текст складено 23.03.23 по справі № 480/7034/22 за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Сумській області (надалі також позивач, ГУ ДПС у Сумській області) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просило стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), податковий борг загальною сумою 5651,32 грн: - податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код бюджетної класифікації 11010500) в сумі 4530,96 грн, отримувач ГУК Сум.обл/Конотопська МТГ на р/р UА028999980333129341000018530, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998; - військового збору (код бюджетної класифікації 11010100) в сумі 1120,36 грн, отримувач ГУК Сум.обл/Конотопська МТГ на р/р UА358999980313010137000018530, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року адміністративний позов залишено без задоволення. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідачем не спростовано доводи податкового органу щодо надіслання податкової вимоги в порядку, встановленому законом. Просить урахувати висновки Верховного Суду, сформовані у постановах від 20.10.2020 у справі № 140/30/20 та від 23.09.2021 у справі № 640/8096/19. За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Сумській області як платник податків. За відповідачем обліковується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 4530,96 грн. Також у відповідача наявний податковий борг з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 1120,36 грн. На підтвердження наявності заборгованості за відповідачем Головним управлінням ДПС у Сумській області надано розрахунок податкової заборгованості та витяг з картки особового рахунку відповідача. У зв`язку з наявністю податкового боргу, відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, контролюючим органом складено та направлено на адресу відповідача податкову вимогу №6861-17 від 15.12.2017 (а.с. 5). З огляду на факт наявності вказаних сум заборгованості, які не сплачені боржником у добровільному порядку у строк, встановлений законом, позивач звернувся до суду для вирішення питання про їх стягнення у судовому порядку. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не дотримано процедуру, яка передує зверненню до суду з позовом про стягнення податкового боргу, у податкового органу не виникло право звернення до суду відповідно до норм Податкового кодексу України, а отже позовні вимоги заявлені передчасно. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин): - грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1); - податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1); - пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1); - податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1). Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання в установлений законом строк. У свою чергу, невиконання обов`язку щодо сплати узгодженого податкового зобов`язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого визначається законом. Відповідно до ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами. За приписами п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України до обов`язків платника податків входить сплата належних сум податків і зборів у встановлені законами терміни. Виконанням податкового обов`язку згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. За приписами п.п. 59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно з пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Податкового кодексу України, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Порядок надсилання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків регулюється Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року №

610. Пунктом 7 розділу IV зазначеного Порядку встановлено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу. У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Відповідно до п. 45.1 ст. 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. За приписами пункту 70.1 статті 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр). До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація, зокрема про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство (підпункт 70.2.4 пункт 70.2 статті 70 ПК України). За приписами пункту 70.6 статті 70 Податкового кодексу України органи державної реєстрації актів цивільного стану, органи внутрішніх справ, органи, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб зобов`язані подавати відповідним контролюючим органам інформацію щодо зміни даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця. Порядок подання такої інформації та взаємодії суб`єктів інформаційних відносин визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 56.11 ст.56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. За приписами підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 ПК України податковий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Системний аналіз зазначених положень зумовив висновок про те, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги. Податковий борг може бути стягнутий у судовому порядку за зверненням податкового органу. Стягнення податкового боргу у судовому порядку передбачає, що податковим органом виконано законодавчі приписи щодо порядку формування та направлення вимоги про стягнення податкового боргу. Оскільки вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку. Як зазначено вище, податковий борг, вимоги про стягнення якого є предметом цього позову, складається з несплачених податкових зобов`язань, які самостійно визначені платником податків за результатами річного декларування у декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік (датована 27.07.2017). У зв`язку з непогашенням відповідачем суми податкового зобов`язання протягом встановленого строку, контролюючим органом сформовано податкову вимогу № 6861-17 від 15.12.2017, яка надіслана відповідачу на адресу: АДРЕСА_2 , та була повернута до контролюючого органу з відміткою пошти "за зазначеною адресою не проживає" (а.с. 5). Проте, у податковій декларації відповідача про майновий стан і доходи за 2016 рік, датованій 27.07.2017, ОСОБА_1 зазначала податкову адресу: АДРЕСА_3 (а.с. 13). Ухвалою про витребування доказів від 18.01.2023 зобов`язано Головне управління ДПС у Сумській області надати суду письмові пояснення щодо направлення податкової вимоги на адресу: АДРЕСА_2 , у той час як зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 з 11.01.2017 є АДРЕСА_3 . Представником позивача надано до суду письмові пояснення, у яких зазначено, що з 07.12.2004 по 05.05.2018 в обліковій картці платника податків ОСОБА_1 зазначена адреса - АДРЕСА_2 . Проте, представником позивача ні в письмових поясненнях, ні в апеляційній скарзі не надано доказів на підставі чого та коли податковим органом внесено зміни до реєстраційних даних ОСОБА_1 саме у період з 07.12.2004 по 05.05.2018. Відповідно до підпункту 21.1.10 пункту 21.1 статті 21 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) посадові особи контролюючих органів зобов`язані вносити до інформаційних баз даних інформацію з документів, отриманих від платників податків у паперовій формі, а також інформацію про взаємодію з платниками податків, отриману в іншій формі. З огляду на зазначене та враховуючи те, що у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, поданій до контролюючого органу 27.07.2017, відповідач зазначала податкову адресу (місце проживання) платника податку - АДРЕСА_3 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання представника ГУ ДПС в Сумській області на те, що платник податків не повідомляв контролюючий орган про зміну податкової адреси. Водночас, за матеріалами справи, з метою встановлення місця перебування відповідача, відповідно до вимог ч. 3 ст. 171 КАС України, судом першої інстанції направлено запит від 27.10.2022. 16.11.2022 поштою до суду надійшла відповідь про реєстрацію місця проживання особи, відповідно до якої ОСОБА_1 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 . Крім того, вказана адреса підтверджується листом Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, згідно з яким громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11.01.2017 зареєстрована за місцем проживання АДРЕСА_3 . Тобто контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення надіслана податкова вимога № 6861-17 від 15.12.2017 за місцем проживання відповідача, яке не відповідає даним Державного реєстру та адресі, зазначеній платником податків у декларації відповідача про майновий стан і доходи, на підставі якої контролюючим органом сформовано таку вимогу. Отже, матеріали справи не підтверджують правомірність дій податкового органу в частині належного виконання обов`язку надсилання податкової вимоги № 6861-17 від 15.12.2017 за місцем проживання відповідача, яка з 11.01.2017 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що зазначалося відповідачем при поданні до податкового органу декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік (датована 27.07.2017). Колегія суддів зазначає, що при вирішенні спорів щодо стягнення боргу, зокрема якщо предметом спору є факт надсилання податкової вимоги, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що податкова вимога №6861-17 від 15.12.2017 направлена на податкову адресу (місце проживання) платника податків ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 , у порядку, встановленому чинним законодавством, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що сума, яка заявлена до стягнення не є узгодженою та не надає право звернення ГУ ДПС в Сумській області до суду, позовні вимоги заявлені передчасно, оскільки у податкового органу не виникло право звернення до суду відповідно до норм Податкового кодексу України. Зважаючи на недотримання контролюючим органом порядку стягнення заборгованості, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є обґрунтованим і законним. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Щодо посилання позивача на висновки Верховного Суду, сформовані у постановах від 20.10.2020 у справі № 140/30/20 та від 23.09.2021 у справі № 640/8096/19, колегія суддів зазначає, що такі не є релевантними з огляду на обставини справ № 140/30/20, № 640/8096/19 та цієї справи. Так, за обставинами справи № 140/30/20 предметом судового розгляду були вимоги контролюючого органу про стягнення податкового боргу з юридичної особи після направлення податкової вимоги за місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У справі № 640/8096/19 фізична особа оскаржувала податкове повідомлення-рішення з підстав надіслання його контролюючим органом на адресу, за якою вона не проживає та не зареєстрована, проте за відсутності доказів повідомлення податкового органу про зміну податкової адреси (місця проживання) платника податків. За обставинами цієї справи платником податків повідомлено контролюючий орган про зміну податкової адреси (місця проживання) у податковій декларації про майновий стан і доходи, правомірність внесення до облікової картки платника податків ОСОБА_1 з 07.12.2004 по 05.05.2018 адреси - АДРЕСА_2 , як і направлення податкової вимоги № 6861-17 від 15.12.2017 за вказаною адресою, суб`єктом владних повноважень не доведено. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 по справі № 480/7034/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко