Постанова 4855 № 320/3651/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3651/22 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 листопада 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року, прийнятого у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у справі за адміністративним позовом Баришівської селищної ради Броварського району Київської області до Баришівського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування припису,- В С Т А Н О В И В : Баришівська селищна рада Броварського району Київської області звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Баришівського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати припис від 21.10.2021 № 10-16.1.17-11/48. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 адміністративний позов задоволено. Відповідач не погоджується з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 та просить скасувати таке, та відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач вказує, що відповідно до частин 1 та 3 ст. 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях. У відповідності до положень пунктів 1, 2 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова, зокрема, забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету. Таким чином, відповідач вважає, що саме до відання сільських, селищних, міських рад належать вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин, сільський голова відповідної селищної ради є її уповноваженою особою, головною посадовою особою, має певні повноваження, зокрема, щодо знешкодження та захоронення трупів тварин, повноваження щодо захисту населення від інфекційних хвороб. Крім того, власником території худобомогильника в селі Поділля Броварського району є саме Баришівська селищна рада Броварського району Київської області. Відповідальним за виконання встановлено голову Баришівської селищної ради Броварського району Київської області. Також, відповідач вважає, що належним відповідачем у даній справі є Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області, оскільки Баришівський відділ Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області є структурним підрозділом з метою реалізації повноважень Держпродспоживслужби в Київській області у галузі ветеринарної медицини та безпечності харчових продуктів та у сфері державного нагляду за дотримання санітарного законодавства з правом здійснення заходів державного нагляду (контролю) відповідно до закону, який очолює начальником відділу. Повноваження начальника відділу визначені положенням про Баришівський відділ Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, затвердженого в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області 01.06.2021. Положенням начальник відділу неуповноважений на представництва інтересів відповідача в адміністративному суді, делегування права представництва іншій особі, правом підпису процесуальних документів, начальнику відділу не надано прав, у тому числі процесуальних, передбачених статтями 44, 47 та 55 Кодексу адміністративного судочинства України. 12.07.2022 ГУ Держпродспоживслужби в Київській області було надано до суду клопотання про заміну відповідача по справі, втім, ухвалою суду від 12.07.2022 відмовлено у задоволенні клопотання. Відповідач вважає, що судом першої інстанції, в порушення вимог Кодексу адміністративного судочинства України не встановлено правосуб`єктність відповідача та не перевірено статус представника відповідача та прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, яке не були залучені до участі у справі. Крім того, судом першої інстанції прийнято до уваги твердження позивача, що відповідач не мав права проводити перевірку Баришівської селищної ради Броварського району Київської області на предмет дотримання нею Правил облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України №

232. Але з цим твердженням відповідач не погоджується, вважає, що воно суперечить правовій позиції Верховного суду, викладеній в постановах від 24.01.2019 у справі № 826/13963/16, від 13.03.2018 у справі № 804/1113/16, від 30.11.2018 у справі № 808/1641/15. 10.10.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволенні такої, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач вказує, що виконавчий комітет є органом виконавчої влади відповідної ради, а орган державної влади складає іншу ієрархічну гілку влади з органів виконавчої влади до якої муніципальні органи, тобто органи місцевого самоврядування, не мають відношення. Згідно ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Отже, Правила облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України № 232 розповсюджуються на органи виконавчої влади, а не на виконавчі органи місцевого самоврядування. Відтак, позивач вважає, що відповідач взагалі не мав права здійснювати перевірку органу місцевого самоврядування, а саме Баришівської селищної ради, на предмет відповідності худобомогильника Правилам облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України № 232, оскільки дія зазначених Правил розповсюджується на місцеві органи виконавчої влади та суб`єктів господарювання. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Матеріалами справи підтверджено, що 20.10.2021 Баришівський відділ Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області в присутності заступника Баришівського селищного голови, склав акт епізоотичного обстеження худобомогильника (біотермічної ями) села Поділля Броварського району Київської області. Вказаним актом зафіксовано, що територія худобомогильника не огороджена парканом не менше двох метрів; в`їзд на територію об`єкта не обладнаний воротами; відсутні попереджувальні таблички з 4 сторін худобомогильника з написом "Худобомогильник. Вхід заборонено. Сибірка". 21.10.2021 Баришівський відділ Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області склав припис № 10-16.1.17-11/48 про усунення порушень вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин відносно Баришівської селищної ради Броварського району Київської області. У вказаному приписі зазначено про проведення перевірки худобомогильника с. Поділля Подільського старостинського округу Баришівської селищної ради Броварського району Київської області на предмет відповідності Правилам облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України, затвердженим Наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 27.10.2008 № 232, за результатом якого складено акт від 20.10.2021 про виявлені порушення вимог законодавства у сфері ветеринарної медицини. Приписом було зобов`язано позивача у строк до 21.11.2021 усунути такі порушення: територія худобомогильника не огороджена суцільним парканом заввишки не менше 2 метрів (п. 4 п.п. 4.4 Правил облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України); відсутні попереджувальні таблички з 4 сторін худобомогильника з написом "худобомогильник" (абз. 2 ст. 3 Закону України "Про ветеринарну медицину"). Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду про його скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Баришівська селищна рада Броварського району Київської області не є місцевим органом виконавчої влади, відтак на неї не розповсюджуються Правила облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України №

232. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Щодо порушення норм процесуального права, колегія суддів зазначає, що спірний припис від 21.10.2021 № 10-16.1.17-11/148 був прийнятий Баришівським відділом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області. Відповідно до частин 1, 3 статті 43 КАС України Здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій. Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам). Так, адміністративна процесуальна правосуб`єктність органів державної влади не залежить від того, є вони юридичними особами чи ні. Верховний Суд у постанові від 04.02.2019 у справі № 158/2944/17 зазначив, що адміністративна процесуальна правосуб`єктність органів державної влади не залежить від того, є вони юридичними особами чи ні. Є чимало органів, які не мають статусу юридичної особи, наприклад, Кабінет Міністрів України (статус юридичної особи має його Секретаріат), виборчі комісії, крім Центральної виборчої комісії, тощо. Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що Баришівський відділ Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області є відповідачем у даній справі. Відтак, колегія суддів не вбачає порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду даної справи, зокрема, у такому складі учасників. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На виконання ст. 49 Конституції України держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя. Відповідно до статті 2 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994 № 4004-XII (далі - Закон № 4004-XII) законодавство України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (санітарне законодавство) базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров`я, цього Закону, законів України "Про захист населення від інфекційних хвороб", "Про протидію захворюванню на туберкульоз", "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення", інших нормативно-правових актів та санітарних норм". На виконання ст. 22 Закону № 4004-XII органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності жилі, виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог санітарних норм. У процесі експлуатації виробничих, побутових та інших приміщень, споруд, обладнання, устаткування, транспортних засобів, використання технологій їх власник зобов`язаний створити безпечні і здорові умови праці та відпочинку, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням, травмам, забрудненню навколишнього середовища. Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм. Керуючись ст. 5 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 № 1645-III (далі - Закон № 1645-III) органи місцевого самоврядування у сфері захисту населення від інфекційних хвороб: - забезпечують проведення профілактичних і протиепідемічних заходів на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, а також робіт по ліквідації епідемій та спалахів інфекційних хвороб і вирішують питання фінансового та матеріально-технічного забезпечення цих заходів і робіт; - здійснюють комплексні заходи, спрямовані на ліквідацію епідемій, спалахів інфекційних хвороб та їх наслідків; - забезпечують участь у боротьбі з інфекційними хворобами закладів та установ охорони здоров`я усіх форм власності, а також вдосконалення мережі спеціалізованих закладів та установ охорони здоров`я, діяльність яких пов`язана із захистом населення від інфекційних хвороб; - забезпечують доступність і безоплатність надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби у державних і комунальних закладах охорони здоров`я; - забезпечують відповідно до законодавства громадян пільгових категорій лікарськими засобами та виробами медичного призначення для лікування і профілактики інфекційних хвороб; - вирішують інші питання у межах повноважень, визначених законом. Статтею 16 Закону № 1645-III встановлює, що захист населення від інфекційних хвороб, спільних для тварин і людей (зооантропонозних інфекцій), забезпечується проведенням ветеринарно-санітарних, протиепізоотичних, профілактичних і протиепідемічних заходів під час догляду за тваринами, виробництва, переробки та реалізації продукції тваринництва, дотриманням усіма господарюючими суб`єктами вимог ветеринарних, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, а також контролем місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за їх дотриманням. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. стаття 11 Закону № 280/97-ВР встановлює, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Згідно ч. 3 ст. 12 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях. На виконання ч. 4 ст. 42 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова, зокрема, забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади. Згідно з частинами 1 та 5 ст. 51 Закону № 280/97-ВР виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної у місті ради - голова відповідної ради. За приписами пп. 6 п. "а" ч. 1 ст. 30 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, вирішення питань поводження з побутовими відходами, знешкодження та захоронення трупів тварин. За визначенням, що міститься у ч. 1 ст. 1 Закону України "Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною" від 07.04.2015 № 287-VIII (далі - Закон № 287-VIII) видалення побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною, - здійснення операцій (спалення, захоронення або інші методи, дозволені законодавством), що не призводять до утилізації побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною. На виконання ст. 9 Закону № 287-VIII органи місцевого самоврядування у сфері поводження з побічними продуктами тваринного походження забезпечують, серед іншого, належне облаштування місць захоронення побічних продуктів тваринного походження. Основні ветеринарно-санітарні вимоги щодо утримання і ветеринарно-санітарного упорядкування діючих худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України встановлені Правилами облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України, затвердженими Наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 27.10.2008 № 232 (далі - Правила № 232). Як вказано вище, відповідач в акті обстеження та спірному приписі зазначив про порушення позивачем п.п. 4.4 п. 4 Правил № 232, а саме: територію худобомогильника, біотермічної ями огороджують суцільним парканом з цегли, блоків, дерева заввишки не менше двох метрів, із внутрішнього боку паркану по всьому периметру викопують рів глибиною 0,8-1,4 м і шириною не менше 1,5 м з насипом валу з вийнятого ґрунту. В`їзд на територію худобомогильника, біотермічної ями обладнують воротами, а біотермічні ями закривають кришками із замком. Через рів облаштовують міст для заїзду. Пункт 1.1 Правил № 232 встановлює, що ці Правила поширюються на місцеві органи виконавчої влади, суб`єктів господарювання всіх форм власності, що займаються утриманням, розведенням, обігом тварин та переробкою сировини тваринного походження. Водночас, як вірно вказав суд першої інстанції, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи не є місцевими органами виконавчої влади. Статті 118, 120 Конституції України встановлює, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 № 586-XIV (далі - Закон № 586-XIV) виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. Отже, колегія суддів погоджується з позивачем та судом першої інстанції, що Баришівська селищна рада Броварського району Київської області не є місцевим органом виконавчої влади. Відтак, Правила № 232, про порушення норм яких стверджує відповідач, не поширюються на позивача як орган місцевого самоврядування. Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що припис Баришівського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 21.10.2021 № 10-16.1.17-11/48 не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема, прийнятий не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, що є підставою для визнання його протиправним та скасування. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права. У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи відповідача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов І.О. Грибан