Постанова 4824 № 372/1444/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи: 372/1444/23 № апеляційного провадження: 22-ц/824/14053/2023 Головуючий у суді першої інстанції: Сташків Т.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 листопада 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Немировської О.В. суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері до досягнення малолітньою дитиною трьох років, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 липня 2023 року, встановив: у квітні 2023 року позивач звернулась до суду з позовом, у якому з просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання в розмірі 5 000 грн. щомісячно до досягнення трьох років донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що малолітня дитина проживає разом з неї, у зв`язку з чим вона не може працювати та отримувати дохід. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 липня 2023 року позовні вимоги було задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання в розмірі 2 500 грн. починаючи з 04 квітня 2023 року до досягнення дитиною трьох років. Не погоджуючись з рішенням, представник позивача подав до суду апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та постановити нове судове рішення, який позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_5 просив рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 4 ст. 274 ЦПК України визначено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалась на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 16 червня 2020 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 у шлюбі народилась донька ОСОБА_6 . Після розірвання шлюбу у серпні 2022 року дитина залишилась проживати з матір`ю. Позивач вказувала, що вона не працює, оскільки доглядає за дитиною, яка не досягла трьох років, у зв`язку з чим просила стягнути з відповідача аліменти на своє утримання в розмірі 5 000 грн. щомісячно. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 липня 2023 року позовні вимоги було задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання в розмірі 2 500 грн. починаючи з 04 квітня 2023 року до досягнення дитиною трьох років. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як батько дитини, яка не досягла трьох років та проживає разом з матір`ю, зобов`язаний надавати їй матеріальну допомогу до досягнення дитиною трирічного віку, та визначив розмір аліментів - 2 500 грн. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 75, 84 СК України. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 червня 2020 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 у шлюбі народилась ОСОБА_4 . Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 11 серпня 2022 року шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати разом з матір`ю - позивачем ОСОБА_1 , про що свідчить довідка Обухівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області від 31 березня 2023 року, копія якої міститься в матеріалах справи. Вказані обставини не заперечувались і відповідачем. Частиною 2 ст. 84 СК України визначено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Згідно з ч. 4 вказаної статті право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано майновий стан відповідача, який дозволяє йому сплачувати грошові кошти на її утримання у розмірі, який нею заявлено. Вказувала, що аліменти в розмірі 2 500 грн. є недостатніми для утримання її та дитини. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 працює в АТ «Оператор газорозподільної системи «Київгаз» на посаді фахівця 1 категорії відділу продажів та отримує заробітну плату, середній розмір якої за період з листопада 2022 року по квітень 2023 року становить 17 740 грн. також відповідачем до суду першої інстанції було надано докази на підтвердження того, що він є внутрішньо переміщеною особою з 16 липня 2015 року. Позивач при зверненні до суду з позовом доказів на підтвердження свого майнового стану не надавала. Будь-яких доказів про те, чи перебуває вона у відпустці по догляду за дитиною, та чи отримує доходи від підприємницької діяльності, матеріали справи не містять. Також позивач не вказувала чи перебуває у її власності майно, за рахунок якого вона може отримувати чи отримує дохід під час догляду за дитиною, яка не досягла трьох років. Так, позивач, як дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від відповідача незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, однак розмір такого утримання має бути обґрунтованими та визначатись з урахуванням майнового стану сторін. Відповідач є працездатною особою, отримує заробітну плату та окрім себе за законом зобов`язаний утримувати свою малолітню доньку та її матір, яка проживає з нею та доглядає до досягнення дитиною трирічного віку. ОСОБА_1 в обґрунтування розміру аліментів, про стягнення яких заявлено позовну вимогу, не вказувала які витрати вона несе та в якому розмірі, не доводила належними та допустимими доказами необхідність матеріального утримання саме в розмірі 5 000 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що сукупний розмір доходів сім`ї відповідача, враховуючи матір та брата, становить близько 80 000 грн., не впливає на висновок суду першої інстанції, оскільки обов`язок з утримання позивача виник у відповідача, а не у його членів сім`ї. Посилання скаржника на те, що відповідач користується послугами таксі та правничою допомогою адвоката, також не є підставою для задоволення апеляційної скарги та стягнення аліментів у заявленому позивачем розмірі, оскільки доказів на спростування розміру доходів відповідача та його матеріального стану ОСОБА_1 до суду не надано. Прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2023 року становить 2589 грн., а тому визначення розміру аліментів в сумі 2 500 грн. в даному випадку за встановлених обставин відповідає критерію справедливості. Положеннями ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У ч. 4 статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» покладено на суд обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, § 23). Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 липня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Головуючий Судді