Постанова 4818 № 646/2031/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «01» листопада 2023 року м. Харків справа № 646/2031/21 провадження № 22ц/818/2147/23 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів Мальованого Ю.М., Яцини В.Б., учасники справи: позивачка - ОСОБА_1 , відповідачка - ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2023 року в складі судді Глоби М.М. в с т а н о в и в: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутого майна в натурі, відшкодування його вартості і всіх доходів, які одержані від безпідставно набутого майна, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 674 131,00 грн, яка складається з витрат, понесених ОСОБА_1 при проведенні зовнішніх (фасадних) ремонтно-будівельних робіт у нежитлових приміщеннях по АДРЕСА_1 в сумі 845 000,00 грн; доходу, який ОСОБА_2 одержала за період з 01 грудня 2018 року по 01 квітня 2021 року від здачі в оренду нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 в сумі 1 429 400,00 грн; пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 01 грудня 2018 року по 01 квітня 2021 року в сумі 399 731,19 грн; вирішити питання щодо судових витрат. У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі, яке мотивовано тим, що, звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 зазначала, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належать нежитлові приміщення першого поверху № 18-:-26, загальною площею 136,3 кв м, які розташовані в житловому будинку літ «А-5» за адресою: АДРЕСА_2 , та нежитлові приміщення першого поверху №№ Ш, 1-11а, 1-11б, 1-13а, 1-14б, 1-14в, 1-14г, 1-14д, 1-14е, 1-14ж, загальною площею 122,5 кв м, які розташовані у житловому будинку літ «А-4» за адресою: АДРЕСА_3 , в яких нібито першою було проведено дорого вартісні ремонти, у зв`язку з чим ОСОБА_2 , як власниця приміщень та особа, що безпідставно набула майно, яке неможливо відділити, зокрема, має відшкодувати його вартість. Вказала, що ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 липня 2023 року у справі № 646/3072/23 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання права спільної сумісної власності колишнього майна подружжя на нерухоме майно, визнання недійсним укладеного одним із подружжя договору купівлі-продажу нерухомого майна, відкрито провадження у справі. Посилалася на те, що у справі № 646/3072/23 ОСОБА_4 свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що в період перебування з ОСОБА_2 у шлюбі в період 2014-2016 років включно за рахунок його особистих трудових та грошових затрат здійснив ремонти в приміщеннях, які були особистою приватною власністю дружини, внаслідок чого їх вартість істотно збільшилася, а тому об`єкти нерухомості є спільною сумісною власністю подружжя. Таким чином, у справі № 646/3072/23 вирішуватиметься питання про те, чи є нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 об`єктом особистої приватної власності ОСОБА_2 , чи спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Вказала, що визнання нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 по справі № 646/3072/23 має важливе значення у даній справі № 646/2031/21, оскільки особами, що нібито набули майно або зберегли його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, будуть вже ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Просила зупинити провадження у справі № 646/2031/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 646/3072/23. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2023 року зупинено провадження у даній справі (№ 646/2031/21) до набрання законної сили судовим рішенням по справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання права спільної сумісної власності колишнього майна подружжя на нерухоме майно, визнання недійсним укладеного одним із подружжя договору купівлі-продажу нерухомого майна (№ 646/3072/23). Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження підготовчого провадження. Апеляційна скарга мотивована тим, що при постановленні ухвали суд першої інстанції порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права, не врахував того, що у справах № 646/2031/21 та № 646/3072/23 абсолютно різні предмети позовів, позовні вимоги, нормативно-правове обґрунтування позовних вимог і різний склад учасників, що дозволяє самостійно, на підставі досліджених судом доказів встановити обставини справи і правовідносини, які випливають з них, визначити норму права, яка регулює спірні правовідносини і правильно вирішити обидві справи незалежно від встановлених у кожній з них обставин. Зазначила, що припущення суду першої інстанції щодо правовідносин, які ймовірно можуть виникнути у майбутньому, а тим більше надання правової оцінки правовідносинам, які у часі не настали, визначення насамперед кола осіб, які можуть у майбутньому стати учасниками спірних правовідносин, є втручання в особисті права особи, яка самостійно вирішує усі питання, пов`язані із судовим захистом порушеного права. 11 жовтня 2023 року до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважала ухвалу суду законною, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому зазначила, що у справі № 646/3072/23 вирішується питання щодо кола власників об`єктів нерухомості і ухвалене рішення у вказаній справі може прямо вплинути не лише на обов`язки сторін у даній справі, але й на законність і обґрунтованість рішення у ній. Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, ухвалу суду скасувати. Ухвала суду першої інстанції мотивована необхідністю зупинення провадження у цій справі, оскільки її об`єктивно неможливо розглянути до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 646/3072/23. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в провадженні суду першої інстанції перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутого майна в натурі, відшкодування його вартості і всіх доходів, які одержані від безпідставно набутого майна, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 674 131,00 грн, яка складається з витрат, понесених ОСОБА_1 при проведенні зовнішніх (фасадних) ремонтно-будівельних робіт у нежитлових приміщеннях по АДРЕСА_1 в сумі 845 000,00 грн; доходу, який ОСОБА_2 одержала за період з 01 грудня 2018 року по 01 квітня 2021 року від здачі в оренду нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 в сумі 1 429 400,00 грн; пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 01 грудня 2018 року по 01 квітня 2021 року в сумі 399 731,19 грн; вирішити питання щодо судових витрат. У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі, в якому просила зупинити провадження у справі № 646/2031/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 646/3072/23. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2023 року зупинено провадження у даній справі (№ 646/2031/21) до набрання законної сили судовим рішенням по справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання права спільної сумісної власності колишнього майна подружжя на нерухоме майно, визнання недійсним укладеного одним із подружжя договору купівлі-продажу нерухомого майна (№ 646/3072/23). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87). У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року). Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18). Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Право на ефективний судовий захист закріплено у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі -Конвенція). За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Положеннями частини першої статті 251 ЦПК України передбачено ряд підстав для зупинення провадження, який є вичерпним. Так, зокрема, пунктом 6 частини першої вказаної вище норми права передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року викладено висновок про те, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 21 квітня 2022 року у справі №175/1814/19 (провадження № 61-15326св21), від 14 вересня 2022 року у справі № 194/939/20 (провадження № 61-5791св22), від 20 липня 2022 року у справі № 357/9010/18 (провадження № 61-4504св22). У справі, яка переглядається, предметом спору є стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 674 131,00 грн, яка складається з витрат, понесених ОСОБА_1 при проведенні зовнішніх (фасадних) ремонтно-будівельних робіт у нежитлових приміщеннях по АДРЕСА_1 в сумі 845 000,00 грн; доходу, який ОСОБА_2 одержала за період з 01 грудня 2018 року по 01 квітня 2021 року від здачі в оренду нежитлових приміщень в сумі 1 429 400,00 грн; пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 01 грудня 2018 року по 01 квітня 2021 року в сумі 399 731,19 грн, тобто грошове зобов`язання, яке виникло з зобов`язальних правовідносин між сторонами. Разом з тим, суд першої інстанції в порушення вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, не проаналізував предмети та підстави позовів у справах і не вказав об`єктивні обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про те, що наявність спору у справі № 646/3072/23 виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити та оцінити при розгляді даної справи наявність обставин (фактів), якими позивач обґрунтовував свої вимоги. Із змісту статті 251 ЦПК України вбачається, що зупинення провадження у справі має на меті полегшити доказову діяльність осіб, які беруть участь у справі, в силу так званих преюдиціальних фактів. При цьому слід зазначити, що відповідно до частин 4, 5, 6 статті 82 ЦПК України тільки ті обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 752/9802/17 (провадження № 61-612св17). Матеріали даної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутого майна в натурі, відшкодування його вартості і всіх доходів, які одержані від безпідставно набутого майна дозволяють у повній мірі встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Сама по собі взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення в іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 646/3072/23, суд першої інстанції має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті даної справи № 646/2031/21. Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції також не зазначив, які саме обставини не можуть бути встановлені ним самостійно при вирішенні цієї справи, та яким чином встановлені у справі № 646/3072/23 обставини вплинуть на оцінку доказів, якими учасники справи обґрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи з предмету та підстав заявленого позову. З аналізу матеріалів справи слід дійти висновку, що вирішення позовних вимог у справі № 646/3072/23 не впливає на можливість розгляду даної справи. При цьому судова колегія звертає увагу, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 910/5425/18 та 20 червня 2019 року в справі № 910/12694/18. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 646/3072/23 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання права спільної сумісної власності колишнього майна подружжя на нерухоме майно, визнання недійсним укладеного одним із подружжя договору купівлі-продажу нерухомого майна. Крім того, таке процесуальне рішення не відповідає принципу ефективності судового процесу, спрямованому на недопущення затягування розгляду справи. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»). Матеріали справи свідчать про те, що провадження у цій справі відкрито ще у квітні 2021 року, та вона дотепер не розглянута. Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до порушення конституційних прав сторін, зволікання і затягування строків розгляду справи. Оскільки порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду. Наразі розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується спір по суті, тому питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується. Керуючись ст.ст.367, 368, п.6 ч.1 ст.374, ст.379, ст.ст.381 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2023 року скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді Ю.М. Мальований В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 01 листопада 2023 року.