Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 908/2440/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.11.2023 року м.Дніпро Справа № 908/2440/22 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач) суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.05.2023 (прийняте суддею Дроздовою С.С., повне судове рішення складено 01.06.2023) у справі № 908/2440/22 за позовом Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" про стягнення 40 393 грн 25 коп. ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заявлених вимог. 30.11.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" 40 393 грн 25 коп. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. 2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.05.2023 у цій справі, позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" на користь Концерну "Міські теплові мережі" 16 161 грн 89 коп заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, 992 грн 68 коп судового збору. Приймаючи рішення в частині відмови в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обставин спливу позовної давності, з урахуванням якої сума до стягнення заборгованості відповідача перед позивачем за централізоване опалення та гаряче водопостачання складає 16161 грн 89 коп за період з 29.11.2019 по 29.11.2022.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ТОВ "Агропромислова компанія" заборгованості за надані житлово-комунальні послуги 30 листопада 2022 року. Період, за який позивач проси стягнути заборгованість, становить з 01 жовтня 2016 року по 31 жовтня 2021 року. Тоді як судом було стягнуто з відповідача 16 161, 89 грн заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у період з 29 листопада 2019 року по 29 листопада 2022 року, тобто за період, який не заявлявся позовним вимогам Концерну "МТМ", зазначеним в позовній заяві. Також апелянт вважає, що оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу. Апелянт звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню па території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" (зі змінами), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин, який було продовжено до 30 червня 2023 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № М23) "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" (зі змінами). Згідно із Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12-14. Цими нормами, які набрали чинності 02.04.2020 передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. В подальшому карантин сукупно продовжувався до 30 червня 2023 року. При цьому, позов було подано до Господарського суду Запорізької області в листопаді 2022 року.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи. Представник відповідача подав до суду письмові пояснення в яких зазначає, що 31.07.2023 адвокат відповідача - Мартиненко К.І. на власну поштову адресу отримав ухвалу про відкриття апеляційного провадження, в зв`язку з чим встановлений ухвалою п`ятиденний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, з урахуванням вихідних днів спливає - 07.08.2023. Разом з тим, відповідач на цей час не має можливості виконати ухвалу, в частині надання відзиву на апеляційну скаргу, однак, з лютого 2022 і по цей час м. Мелітополь окуповано військами загарбника РФ. Перебування м. Мелітополь в окупації підтверджується переліком територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасовій окупації, оточені (блокуванні), станом на 23.07.2022, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 р. № 75, зареєстрованим в Мінюстиції України 25.04.2022 за № 453/37789 (із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій), де у п. 4, р. III, серед окупованих територіальних громад Мелітопольського району, Запорізької області, значиться Мелітопольська міська територіальна громада, до складу якої входить м. Мелітополь. У зв`язку із окупацією м. Мелітополя, відділення АТ "Укрпошта", а також відділення інших операторів поштового зв`язку не працюють на відправку пошти на/або з окупованої території, банківські установи також не працюють, послуги українських операторів мобільного зв`язку заблоковані, мережевий Інтернет у м. Мелітополь відсутній. Апеляційна скарга не могла бути отримана відповідачем за його офіційною поштовою адресою, яка відповідає місцезнаходженню відповідача: вул. Героїв України, 175, м. Мелітополь, Запорізька область, 72319, що підтверджується даними, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки там знаходяться окупанти, про що відповідач повідомляв і суд і позивача у своїх заявах від 01.12.2022, від 16.01.2023, від 15.02.2023, які направлялись по цій справі як на адресу суду першої інстанції так і на адресу позивача. Тобто, позивач обізнаний про окупацію місцезнаходження. Відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції та позивача, що 04.08.2022 за Розпорядженням голови військово-цивільної адміністрації Запорізької області колабораціоніста Є. Галицького № 191-р від 04.08.2022, все майно відповідача передано в управління підприємству Російської Федерації - ТОВ "Олива Груп". Згідно Наказу Генерального директора ТОВ "Олива Груп" № 1 від 01.09.2022, на посаду комерційного директора ТОВ "Олива Груп" призначено громадянина РФ Воробйова П.В., на якого цим же наказом покладені обов`язки по управлінню відповідачем. 22.09.2022 розпорядженням голови ради міністрів військово-цивільної адміністрації Запорізької області А. Кольцова № 307-Р введено тимчасову адміністрацію по управлінню майном відповідача. Таким чином, на цей час вся діяльність відповідача перебуває під контролем громадян агресора - Російської Федерації, які в свою чергу утримують в своєму розпорядженні всю фінансово-бухгалтерську документацію відповідача, а також перевіряють будь-які надходження на офіційну електронну адресу відповідача. Враховуючи наведене, позивач не мав можливості виконати вимоги ч.1 ст.259 ГПК України, та надіслати апеляційну скаргу на офіційну поштову адресу відповідача, яка знаходиться в окупованому місті Мелітополь, і як слідство відповідач також не мав можливості поштою отримати апеляційну скаргу позивача на рішення.

6. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.05.2023 у справі № 908/2440/22; постановлено розгляд справи провести в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін.

7. Встановлені судом обставини справи. 15.09.2011 між Концерном "Міські теплові мережі" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" (Споживач) укладено Договір № 135555391 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води (Договір). Відповідно до п. 1.1 Договору, Виконавець зобов`язується надавати споживачу відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. Договором передбачено, що послуги надаються для об`єкту, який знаходиться за адресою: вул. Панфиловцев, 6 кв.

26. Відповідно до п. 9 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, платежі за послуги вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Приписами п.п. 16, 17 Договору передбачено, що Споживач має право отримувати своєчасно та належної якості послуги згідно з законодавством та умовами цього договору. Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Концерн "Міські теплові мережі" є юридичною особою, метою діяльності якої, відповідно до п.2.1 Статуту, є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну. Предметом діяльності Концерну "Міські теплові мережі" є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо (п. 2.2 Статуту). Концерн "Міські теплові мережі" відповідно до положень Закону України "Про природні монополії" є суб`єктом природної монополії та діє на підставі виданих ліцензій на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, тому у своїй основній діяльності таке підприємство повинно дотримуватися законодавства, яке регулює відносини у сфері теплопостачання (виробництво, транспортування, постачання теплової енергії). Для створення умов перебування та проживання осіб у жилих і нежилих приміщеннях, зокрема, шляхом забезпечення їх опаленням, законодавством України передбачено регулювання у сферах виробництва, транспортування та постачання теплової енергії. Регулювання та встановлення відносин у сфері теплопостачання (виробництво, постачання, транспортування теплової енергії) здійснюється відповідно до таких основних нормативно-правових актів: Господарський кодекс України, Закони України "Про теплопостачання", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про природні монополії", "Про ліцензування видів господарської діяльності"; постанов Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" №1198 від 03.10.2007, "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" №869 від 01.06.2011. Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання. Ця ж норма Закону дає визначення терміну споживач теплової енергії як фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, передбачено, що споживач теплової енергії це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Частинами 2, 3, 6 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Згідно з ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Статтею 179 Господарського кодексу України визначено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язковим для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Згідно з приписами ч. 2 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальні організації, які здійснюють діяльність із постачання теплової енергії з використанням власних теплових мереж, зобов`язані забезпечити рівноправний доступ до цих мереж усіх суб`єктів господарської діяльності відповідно до укладених договорів. У разі наявності технічної можливості теплопостачальні організації, що здійснюють постачання теплової енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору. Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачений, зокрема, обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 8 наведених вище Правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір. Послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з договору або інших підстав, зокрема, юридичного факту, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав. Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі. Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Як зазначено вище, між Концерном "Міські теплові мережі" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" (Споживач) було укладено Договір № 135555391 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води. В період з 01.10.2016 по 31.10.2016 позивач надав відповідачу послугу з централізованого опалення та гарячого водопостачання на загальну суму 40393 грн 25 коп. На підтвердження отримання відповідачем послуг позивачем подано копії актів обстеження теплового вузла та зняття показань комерційного розподільчого приладу обліку теплової енергії. Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата за надані послуги з постачання теплової енергії за спірний період у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена. Наведене не заперечується і відповідачем. Судом першої інстанції було встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Проте, відповідачем до суду першої інстанції було подано заяву про застосування строків позовної давності відповідно до ст. 256 ЦК України. За визначенням статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Приписами статей 257, 261 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Водночас суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Зазначений Закон України набрав чинності 02 квітня 2020 року. Отже на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені. Постановою № 211 з 12.03.2020 до 22.05.2020 установлено на всій території України карантин. Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України. Станом на дату перегляду вказаної справи постановою від 25.04.2023 № 383 Кабінет Міністрів України карантин на всій території України продовжено до 30 червня 2023 року. В подальшому його дія не продовжувалась. Відмітка відділення поштового зв`язку Укрпошта свідчить про те, що із позовною заявою позивач звернувся до суду 29.11.2022. З огляду на норми статей 257, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, дату звернення позивача із даним позовом до суду - 29.11.2022, позовна давність щодо вимог про стягнення коштів за період з 12 березня 2017 року по 31 жовтня 2021 року не пропущена. Отже, судом першої інстанції було помилково визначено період стягнення з 29.11.2019 по 29.11.2022. Враховуючи наведене вище, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за централізоване опалення та гаряче водопостачання за період з 12 березня 2017 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 33 907, 69 грн. Щодо неможливості подання відповідачем відзиву, колегія суддів зазначає наступне. Поштове відправлення із ухвалою Центрального апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі не направлялось апелянту, у зв`язку з неможливістю виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, оскільки територія міста Мелітополь Запорізької області є тимчасово окупованою Російською Федерацією. Проте, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Верховною Радою України 24.02.2022 Законом №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє станом на цей час. В той же час, за приписами частини першої статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Згідно з частиною другою статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Верховним Судом 04.03.2022 було оприлюднено роз`яснення про особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан. Зокрема зауважується, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим. Відповідно до ст.26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Статтею 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, щоякщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення. Передбачений цією статтею порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення може застосовуватися стосовно інших учасників судового процесу, адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи яких знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо від цього залежить реалізація ними своїх процесуальних прав і обов`язків. На виконання вимог вищевказаного Закону Центральним апеляційним господарським судом 13.07.2023 було опубліковано на офіційному веб-порталі судової влади повідомлення для Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія та інших учасників справи про прийняття Центральним апеляційним господарським судом ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2022 у справі №908/2440/22 про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.05.2023 у справі № 908/2440/22. Таким чином, відсутні підстави вважати, що відповідача не було повідомлено належним чином про відкриття апеляційного провадження у справі та необхідність надання відзиву та інших пояснень у справі, а відповідно, відсутні підстави вважати, що відповідач не мав можливості ознайомитись із матеріалами справи, у тому числі, із апеляційною скаргою, у електронному суді, з урахуванням склавшихся обставин. При цьому, відповідач (представник) не був позбавлений права на ознайомлення з матеріалами справи безпосередньо у приміщенні апеляційного суду або подати до апеляційного суду запит для направлення копії апеляційної скарги на електрону адресу відповідача (його представника).

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України). Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За встановлених вище обставин, колегія суддів вважає за можливе змінити оскаржуване судове рішення в частині розміру стягнутої з відповідача на користь позивача суми боргу та розподілу судових витрат. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги підлягають розподілу пропорційно до задоволених вимог. Керуючись статтями 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.05.2023 у справі № 908/2440/22 задовольнити частково. Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.05.2023 у справі № 908/2440/22 змінити в частині стягнутої суми заборгованості. Викласти другий абзац резолютивної частини рішення Господарського суду Запорізької області від 22.05.2023 у справі № 908/2440/22 в наступній редакції: Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" (72319 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175, адреса об`єкту надання послуги: м. Запоріжжя, вул. М. Гончаренка, буд. 6, кв. 26, ідентифікаційний номер юридичної особи 31914947) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: бул. Гвардійський, 137, м. Запоріжжя, 69091; фактична адреса: вул. Адмірала Нахімова, 4, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний номер юридичної особи 32121458) 33 907 (тридцять три тисячі дев`ятсот сім) грн 69 коп заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, 2 082 (дві тисячі вісімдесят дві) грн 65 коп судового збору. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" (72319 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175, адреса об`єкту надання послуги: м. Запоріжжя, вул. М. Гончаренка, буд. 6, кв. 26, ідентифікаційний номер юридичної особи 31914947) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: бул. Гвардійський, 137, м. Запоріжжя, 69091; фактична адреса: вул. Адмірала Нахімова, 4, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний номер юридичної особи 32121458) 2 661 (дві тисячі шістсот шістдесят одну) грн 87 коп судового збору за подання апеляційної скарги. В решті рішення залишити без змін. Видачу наказів доручити Господарському суду Запорізької області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Л.А. Коваль Суддя В.Ф. Мороз Суддя А.Є. Чередко