Постанова 4801 № 127/22159/23

Справа № 127/22159/23 Провадження № 22-ц/801/2056/2023 Категорія: 64 Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 листопада 2023 рокуСправа № 127/22159/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач), суддів Копаничук С. Г., Рибчинського В. П., розглянув у порядку письмового провадження справу за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення та зняття з реєстрації, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Романюк Л. Ф. від 12.09.2023 року, постановлену у складі судді Романюк Л. Ф. в приміщенні суду в м. Вінниця, - в с т а н о в и в : 24.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення та зняття з реєстрації. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.09.2023 року позовну заяву визнано неподаною та повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу (вх. № 8069 від 27.09.2023 року), в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 16.10.2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подані відзиви на апеляційну скаргу (вх. № 8563), (вх. № 8564). У відзивах, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. 16.10.2023 року до апеляційного суду надійшла заява (вх. № 8565) ОСОБА_3 щодо надання ОСОБА_1 до суду другої інстанції під час розгляду справи завідомо недостовірних відомостей та зловживання процесуальними правами /т. 1 а. с. 209-223/. 24.10.2023 року ОСОБА_1 подано до апеляційного суду наступні документи : заперечення (вх. № 8805) на заяву від 15.10.20223 року ОСОБА_3 щодо надання до суду другої інстанції під час розгляду справи завідомо недостовірних відомостей та зловживання процесуальними правами /т. 2 а. с. 5-8/; відповідь на відзив ОСОБА_2 (вх. № 8834),в якому також завлено клопотання про приєднання до справи доказів /т. 2 а. с. 25-29/; клопотання в порядку статті 83 ЦПК України щодо приєднання доказів до справи /т. 2 а. с. 30-49/. 24.10.2023 року ОСОБА_2 подав до суду заяву (вх. № 8808) щодо виключення з додаткових доказів, які безпідставно були надані позивачем з власної ініціативи і розгляду справи на підставі наявних в справі доказів, приєднання до справи витягу з ЄРДР за № 42023020000000361 від 16.10.2023 року, постановлення окрему ухвалу, про розгляд справи за участю ОСОБА_2 /т. 2 а. с. 9-20/. 25.10.2023 року до апеляційного суду надійшла заява (вх. № 8851) ОСОБА_3 щодо виключення додаткових доказів, які безпідставно були подані позивачем з власної ініціативи і розгляду справи на підставі наявних в справі доказів, постановлення окремої ухвали, розгляду справи з її викликом. 27.10.2023 року ОСОБА_1 подано до апеляційного суду наступні документи : заперечення (вх. № 8953) на заяву від 25.10.2023 року, в якому, серед іншого, міститься клопотання про розгляд справи за участі відповідачів; заперечення (вх. № 8925) на заяву ОСОБА_4 від 24.10.2023 року. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023 року у даній справі визначено склад колегії суддів : головуючий суддя Голота Л.О., судді : Копаничук С. Г., Рибчинський В. П.. Справа розглядається в порядку частини другої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про приєднання доказів до матеріалів справи, подане разом з відповіддю на відзив (вх. № 8834 від 24.10.2023 року), а також заяви ОСОБА_2 (вх. № 8808 від 24.10.2023 року) щодо виключення з додаткових доказів і розгляду справи на підставі наявних в справі доказів, приєднання до справи витягу з ЄРДР за № 42023020000000361 від 16.10.2023 року, суд апеляційної інстанції відмовляє, з огляду на вимоги ст. 367 ЦПК України, враховуючи, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції від 12.09.2023 року про повернення позовної заяви, апеляційний перегляд здійснюється судом в межах апеляційної скарги та перевіряється законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в частині наявності правових підстав для повернення позовної заяви на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України, а тому оцінка наданим сторонами доказам по суті спору виходить за межі предмету апеляційного розгляду. Щодо заяви ОСОБА_3 (вх. № 8565 від 16.10.2023 року) щодо надання ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції під час розгляду справи завідомо недостовірних відомостей та зловживання процесуальними правами, що є підставою для винесення окремої ухвали, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. У відповідності до вимог статті 262 ЦПК України окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Враховуючи, що у справі відсутні докази, які б свідчили про допущення позивачем ОСОБА_1 грубого порушення законності, колегія суддів вважає, що правові підстави для постановлення окремої ухвали щодо позивача у даній справі відсутні. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина перша, третя статті 44 ЦПК України). Колегія суддів вважає, що у справі відсутні підстави вважати, що позивачем ОСОБА_1 допущено зловживання процесуальними правами з тих підстав, що зазначено в апеляційній скарзі адресу проживання ОСОБА_3 , яка відрізняється від офіційної адреси реєстрації її місця проживання, чим, на думку відповідачів, позивачем надано до суду апеляційної інстанції завідомо недостовірні, адже ці обставини не призвели до порушення права ОСОБА_3 , яка отримала апеляційну скаргу ОСОБА_1 та подала відзив на неї, користувалась під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції процесуальними правами. Щодо клопотання (вх. № 8808 від 24.10.203 року) ОСОБА_2 , заяви (вх. № 8851 від 25.10.2023 року) ОСОБА_3 про розгляд справи з їх викликом, а також заперечення ОСОБА_1 (вх. № 8953 від 27.10.2023 року), в якому міститься клопотання про розгляд справи за участі відповідачів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для розгляду справи з викликом учасників справи, оскільки з урахуванням конкретних обставин справи, оскарження ухвали місцевого суду про повернення позову заявнику (пункт 6 частини першої статті 353 ЦПК України), положень частини другої статті 369 ЦПК України, необхідності її розгляду з повідомленням учасників справи (частина третя статті 369 ЦПК України) немає. Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтею 185 ЦПК України врегульовано питання щодо підстав залишення позовної заяви без руху та повернення заяви. Так, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (частина перша статті 185 ЦПК України). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя статті 185 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) викладено правовий висновок про те, що повернення скарги з тих підстав, що особа не виконала вимог ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомилася з її змістом, але ухилилася від виконання вимог, указаних в ухвалі. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.08.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з тих підстав, що : прохальна частина позовної заяви не конкретизована, не вказано ПІБ осіб, щодо яких наявні вимоги; письмові докази належним чином не засвідчені, а також екземпляр для відповідачів; позовна заява написана від руки, текст не завжди є читабельним. Надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз`яснивши, що в іншому випадку позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу. Копію ухвали суду отримано позивачем 12.08.2023 року /т. 1 а. с. 18/. На виконання вимог ухвали суду ОСОБА_1 подано засобами поштового зв`язку 17.08.2023 року заяву про усунення недоліків /т. 1 а. с. 19-30/, в якій викладено прохальну частину в новій редакції. Відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 12.09.2023 року, позивач у встановлений судом строк не привів свою заяву у відповідність вимогам закону, в зв`язку з чим суд вважав, що заява є неподаною і її слід повернути заявнику. Суд зазначив, що в оновленій позовній заяві, а саме у п. 2 прохальної частини, ОСОБА_1 просить суд: «зобов`язати ці особи виконати це негайно та надати власникові частки цієї квартири - ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей в цю квартиру та не чинити будь який опір щодо вселення ОСОБА_1 в цю квартиру». Тобто, не вказано ПІБ осіб, щодо яких наявні вимоги і щодо якої квартири. Проте, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви зроблений з порушенням норм процесуального права. Апеляційний суд вважає, що обставини, за яких позовну заяву було залишено без руху судом першої інстанції, а в подальшому повернуто позивачеві, не є такими, що перешкоджали суду першої інстанції вирішити питання щодо відкриття провадження у справі. Як видно зі справи, ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду надав суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, а також в рукописній заяві про усунення недоліків зазначив ПІБ осіб щодо яких наявні вимоги і щодо якої квартири /т. 1 а. с. 23-24/, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Обрання позивачем невірного (неконкретного, незрозумілого, не чіткого, не конкретизованого) способу захисту не може бути підставою для повернення позову. Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. (Вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 20.04.2016 року у справі № 6-2824цс15, від 18.05.2016 року у справі № 6-658цс15). Окрім цього, зі справи видно, що ОСОБА_1 уточнено позовну заяву та викладено її в письмовій формі із зазначенням обставин та підстав позову, а тому відсутні підстави для висновку про те, що подана позовна заява є частково нечитабельною. Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що питання оцінки обґрунтованості позову (допустимості доказів) вирішується судом на наступних етапах судового розгляду, тому суд не вправі з цих підстав залишати позовну заяву без руху та повертати позивачу (Аналогічні роз`яснення містяться у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»). Оскільки на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті (До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19(провадження № 61-2192св20)). У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної нормипозбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви. Вінницький апеляційний суд зазначає, що чітке дотримання вимог процесуального закону є необхідним явищем, оскільки забезпечує вірне дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини: від 28 жовтня 1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08 березня 2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»). Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України). З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставі статті 379 ЦПК України, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилання у відзивах на апеляційну скаргу на те, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ЦПК України, оскільки не містить : відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання; переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки зазначені обставини не є підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви. З урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, відповідно до яких, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, апеляційний суд не вбачає підстав для вирішення питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 379, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Романюк Л. Ф. від 12.09.2023 року у даній справі скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: С. Г. Копаничук В. П. Рибчинський