Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/7889/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8291/23 Справа № 185/7889/23 Суддя у 1-й інстанції - Головін В.О. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2023 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, - В С Т А Н О В И В: 13 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом . В обґрунтування посилався на те, що він працював на виробничих структурних підрозділах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з повним робочим днем у шахті, має 16 років 1 місяць загального страхового стажу, з них більше 10 років у шкідливих підземних умовах праці. Внаслідок трудового каліцтва він отримав сильні тілесні ушкодження та частково втратив професійну працездатність. Вважає, що саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я. Просив стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 241 000 грн. без урахування податку з доходу фізичних осіб та військового збору. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 160 000 гривень з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позову відмовити. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в сумі 1600 гривень. В апеляційній скарзі представник ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» просить рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди до 80000 грн.. Надані позивачем докази повною мірою вказують на те, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні позивачем трудових обов`язків, але за відсутності вини роботодавця. В акті про розслідування нещасного випадку було зазначено, що позивачем було допущено порушення Інструкції з охорони праці, цей висновок він не оскаржував. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 241000 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з відповідачем. 21.09.2022 року о 05 годині 10 хвилин на підприємстві під час роботи з позивачем стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав тілесні ушкодження та тривалий час перебував на лікарняному. 30.05.2023 року позивач був звільнений з займаної посади за ч.2 ст.40 КзпП України, у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я. За висновком МСЕК від 26.05.2023 року первинно ОСОБА_1 визнано інвалідом другої групи та встановлено 80% втрати працездатності, відповідно до довідок МСЕК серія 12 ААА № 129391 та серія 12 ААГ № 006425. Згідно акту розслідування нещасного випадку форми Н-1 від 27.09.2022 року було встановлено, що 21.09.2022 року ОСОБА_1 отримав наряд на виконання певних робіт. В результаті виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 , встановивши анкер в адаптер установки став очікувати закінчення процесу установки анкера. Під час передачі обертання патрона на анкер, при загвинчуванні його в шпур, стався злам адаптера в який була вставлена нижня частина анкера. Кінець анкера, що звільнився ,відскочив у бік і специфічною шайбою, одягненою на анкер, та ОСОБА_1 вдарило по обличчю, у результаті чого він отримав сильні тілесні ушкодження. Йому було надано першу допомогу та доставлено в поверхневий пункт охорони здоров`я. Тобто, виконуючи безпосередньо свої посадові обов`язки, знаходячись на робочому місці позивач отримав виробничу травму. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачеві встановлена стійка втрата професійної працездатності у зв`язку з трудовим каліцтвом в 80% та 2 група інвалідності, чим спричинено моральну шкоду, тому відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України роботодавець повинен відшкодувати завдану працівнику моральну шкоду. Зазначений висновок відповідає встановленим обставинам та узгоджується з положеннями статей 153, 237-1 КЗпП України. Частина четверта статті 43 Конституції зазначає, що кожен має право на належні, безпечні умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодуванню моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов`язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21). Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Суд першої інстанції правильно виходив із того, що надані позивачем письмові докази є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування. Висновок суду підтверджується актом розслідування нещасного випадку форми Н-1 від 27.09.2022 року, яким було встановлено, що 21.09.2022 року з ОСОБА_1 при виконанні трудових обов`язків стався нещасний випадок. Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності. Відповідач у своїх запереченнях не посилався на те, що позивач раніше уже використав своє право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із виробничою травмою та таких доказів суду не надав. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, спричиненої втратою працездатності у зв`язку із трудовим каліцтвом підлягають задоволенню. Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання Цивільного кодексу України, який є основним актом цивільного законодавства України. Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно керувався принципом розумності та справедливості, прийняв до уваги тяжкість травмування, характер та обсяг страждань позивача внаслідок ушкодження здоров`я, істотність вимушених змін в життєвих стосунках, як і стан здоров`я позивача, суд врахував обставини, які вимагають в подальшому докладання зусиль для організації життя та відновлення нормального психоемоційного стану. Створення неналежних умов виробництва призводить до порушення особистих немайнових прав особи на життя, на охорону здоров`я тощо. Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних і нешкідливих умов праці ОСОБА_2 встановлено втрату професійної працездатності від трудового каліцтва в 80%, та встановлено другу групу інвалідності. Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, яку роботодавець зобов`язаний відшкодувати в силу зазначених вище норм закону. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок стійкої втрати професійної працездатності, суд першої інстанції врахував обставини, які мають суттєве значення, глибину фізичних та душевних страждань, зокрема ступінь втрати працездатності, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, а також дотримався засад розумності і справедливості. Визначаючи розмір моральної (немайнової) шкоди, суд навів в рішенні відповідні мотиви з урахуванням конкретних обставин справи. Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Постановлене судом рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержані. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення апеляційної скарги і зміни судового рішення немає. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову,що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 241000 грн., що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 368, 369, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: