Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/5679/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5679/23 Суддя (судді) суду 1-ї інст.: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ ПОСТАНОВА Іменем України 30 жовтня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Єгорової Н.М., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про стягнення з позивача виконавчого збору у виконавчих провадженнях № 18060212 від 20.11.2014, № 36239064 від 26.02.2018, № 36238321 від 20.11.2014 в сумі 594,93 дол США, 3070,76 дол США та 29288,79 грн відповідно. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви на п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 позов повернуто. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції вказав, що вимоги ухвали про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви від 07.08.2023 у встановлений суддею строк позивач не виконав. Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити для продовження розгляду, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для повернення позовної заяви були відсутні. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Частина перша статті 118 КАС визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлені статтею 287 КАС, пунктом 1 частини другої якої передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС відповідно до частин першої-другої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому у справі, що розглядається, трок звернення становить 10 днів та обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Так, предметом спору у даній справі є постанови Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про стягнення з позивача виконавчого збору: - від 20.11.2014 ВП № 18060212 про стягнення виконавчого збору у сумі 594,93 дол. США; - від 20.11.2014 ВП № 36238321 про стягнення виконавчого збору у сумі 3 070,76 дол. США; - від 26.02.2018 ВП № 36239064 про стягнення виконавчого збору у сумі 29 288,79 грн. Як вірно встановив суд першої інстанції, позивачем вказані постанови були оскаржені у 2021 році у межах справи № 580/6715/21. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.09.2021 позовну заяву залишено без руху у зв`язку із несплатою судового збору, а ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 позов повернуто у зв`язку із не усуненням його недоліків. У подальшому позивач повторно оскаржив вказані постанови. 17.04.2023 ним подано позовну заяву до Черкаського окружного адміністративного суду, яку ухвалою цього суду від 18.04.2023 у справі № 580/2842/23 повернуто у зв`язку із її відкликанням до відкриття провадження у справі. Втретє позивач оскаржив вказані постанови 18.04.2023 (справа № 580/2877/23). Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 позовну заяву залишено без руху, ухвалою від 15.05.2023 суд продовжив строк усунення її недоліків, у ухвалою від 05.06.2023 позов повернуто. Вчетверте із новим позовом ОСОБА_1 звернувся 30.06.2023. Вказаний позов перевіряється у даній справі. У позовній заяві позивач зазначив, що дізнався про існування оскаржуваних постанов із застосунку «Дія», не вказуючи дати такого ознайомлення. Листом Центрального відділу ДВС у м. Черкаси від 22.03.2023 позивачу надані належним чином копії оскаржуваних постанов. Із датою отримання вказаного листа позивач пов`язує початок перебігу строку звернення до адміністративного суду у справі № 580/2877/23, вказуючи при цьому, що повернення позовної заяви у вказаній справі не перешкоджає зверненню до суду із позовом у даній справі, що розглядається. У свою чергу, згідно ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 у справі № 580/2877/23, позивач у позовній заяві у справі №580/6715/21, вказував, що про оскаржувані постанови дізнався 30.08.2021 під час ознайомлення з виконавчими провадженнями. Проаналізувавши викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач об`єктивно дізнався про існування оскаржуваних ухвал ще у 2021 році, про що свідчить факт подання ним відповідного позову (справа № 580/6715/21), а також вказівка у цьому позові про ознайомлення 30.08.2021 з виконавчими провадженнями, під час чого він і дізнався про оскаржувані постанови. Подальші неодноразові спроби оскарження спірних постанов більш як через півтора роки із вказівкою на інший момент дізнання про існування таких постанов, на переконання колегії суддів, має ознаки зловживання процесуальними правами. Колегія суддів наголошує на тому, що у даній категорії спорів строк апеляційного оскарження обраховується з дня, коли особа дізналася або ж мала дізнатися про порушення своїх прав, а не з дня отримання відповідних примірників оскаржуваних рішень. Тому, посилання позивача на отримання копій оскаржуваних постанов у 2023 році, не змінює моменту, коли він дізнався про порушення своїх прав у 2021 році. Відсутність у позивача станом на час звернення до суду у 2021 році паперових примірників оскаржуваних постанов, не є поважною причиною, яка перешкоджала зверненню до суду (із відповідним клопотанням щодо витребування судом відповідних постанов), а також не виправдовує звернення до суду у 2023 році. Також колегія суддів звертає увагу, що ухвалу про повернення позовної заяви у справі № 580/2877/23 отримано позивачем 19.06.2023, проте до суду із позовом у даній справі, що розглядається, позивач звернувся 30.06.2023, тобто поза межами встановленого законом розумного строку звернення у 10 днів. У жодній із наведених вище справ суд не приймав рішень щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду або ж інших рішень, які б дозволяли позивачу оскаржити спірні постанови із пропуском встановленого законом строку. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, а також про відсутність поважних причин для його поновлення. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про повернення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 312, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя Н.М. Єгорова Суддя Є.В. Чаку