Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/773/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/773/23 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 жовтня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Безименної Н.В., Файдюка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, - ВСТАНОВИЛА: У січні 2023 року позивач - Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просив стягнути суму у розмірі 313 915,97 грн. на відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року адміністративний позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба кошти у розмірі 45188,45 грн. на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог неповно з`ясував обставини справи та надав поверхневий аналіз норм матеріального права. Додатково звернув увагу на те, що відповідно до Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах грошове забезпечення включено до витрат пов`язаних з утриманням курсанта у закладі вищої освіти. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20 липня 2021 року між позивачем та Міністерством оборони України в особі начальника Військового коледжу сержантського складу Харківського національного університету Повітряних Сил укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, згідно якого позивач зокрема, зобов`язаний: проходити військову службу (навчання) у Військовому коледжі сержантського складу Харківського національного університету Повітряних Сил; сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів і начальників, свої службові обов`язки; продовжувати подальше проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського складу протягом не менше п`яти років після закінчення навчання. Згідно з п. 1 Контракту відповідач зобов`язувався відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у військовому навчальному підрозділу закладу вищої освіти, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, у випадках визначених ч. 10 ст. 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Наказом начальника Військового коледжу сержантського складу Харківського національного університету Повітряних Сил від 13 грудня 2022 року №273 (по стройовій частині) ОСОБА_1 відраховано від подальшого навчання через розірвання контракту та небажання продовжувати військову службу на посадах сержантського та старшинського складу після закінчення навчання в коледжі та відповідно до п. 36 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" припинено чинність дії контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу достроково, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем з 14 грудня 2022 року. 13 грудня 2022 року ОСОБА_1 підписав загальний розрахунок №350/176/100-693/882, в якому зазначено про необхідність відшкодувати суму витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у розмірі 313 915,97 грн. та зобов`язання добровільно відшкодувати витрати на утримання не пізніше п`ятнадцяти днів з дати видання наказу про відрахування. У зв`язку з тим, що в добровільному порядку відповідачем витрати, пов`язані з його утриманням не було відшкодовано позивач звернувся до суду з позовом. Відмовляючи в задоволені частини позовних вимог суд першої інстанції зазначив про те, що грошове забезпечення військовослужбовця, за своїм змістом, є винагородою за державну службу особливого характеру, виплата грошового забезпечення є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (професійної діяльності), гарантією соціального захисту військовослужбовця, а тому не підлягає стягненню. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII. Згідно з п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Статтею 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів. Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України. Згідно з ч. 5 ст. 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону. За приписами ч. 10 ст. 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку. Відповідно до п. 1 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 (далі - Порядок №964), цей Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти. Пунктами 3, 4 Порядку № 964 визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів. На виконання п. 3 вищевказаного нормативно-правового акту Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв`язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ "Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах" від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534 (далі - Порядок розрахунку витрат). Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, за визначений період навчання відшкодовують фактично отримане грошове забезпечення (пп. 2.1.1.1 Порядку розрахунку витрат). Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, до розрахунку береться різниця між грошовим забезпеченням, фактично отриманим курсантом за відповідний період навчання, та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою військовослужбовця строкової військової служби за цей самий період (пп. 2.1.1.2 Порядку розрахунку витрат). Згідно з п.3 Порядку розрахунку витрат, відшкодовані за утримання курсантів у ВНЗ кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження ВНЗ та витрати на утримання курсантів. Відповідно до п. 2.1 Порядку розрахунку витрат відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. Згідно з п. 2.1.1 Порядку розрахунку витрат, витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту. Витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування (п. 2.1.2 Порядку розрахунку витрат). За змістом п. 2.1.4 Порядку розрахунку витрат, витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях. Приписами п. 2.1.5 Порядку розрахунку витрат передбачено, що витрати на перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад визначаються виходячи з фактичних витрат, пов`язаних з оплатою транспортних послуг (вартість квитків, зборів та платежів, постільної білизни тощо). Відповідно до п. 2.1.6 Порядку розрахунку витрат до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави дійти висновку, що у разі укладення контракту про проходження військової служби між вищим військовим навчальним закладом, військовим навчальним підрозділом вищого навчального закладу та курсантом, та проходження ним військової служби (навчання), на останнього покладаються відповідні обов`язки передбачені чинним законодавством України та контрактом. У разі дострокового розірвання контракту, зокрема, через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту, курсант зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у закладі освіти. Водночас, вказані витрати, що підлягають відшкодуванню включають в себе, в тому числі, витрати на грошове забезпечення - отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Як встановлено судом за умовами, укладеного між відповідачем та позивачем, контракту, відповідач зобов`язався відшкодувати навчальному закладу витрати, пов`язані з утриманням у закладі освіти, в якому він проходив військову службу (навчання), у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати військову службу на посадах сержантського та старшинського складу після закінчення навчання в коледжі та систематичним невиконання умов контракту військовослужбовцем. Наказом начальника від 13 грудня 2022 року № 273 (по стройовій частині) ОСОБА_1 відраховано від подальшого навчання через розірвання контракту та не бажання продовжувати військову службу на посадах сержантського та старшинського складу після закінчення навчання в коледжі та припинено дію контракту у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем. Також, навчальним закладом здійснений розрахунок фактичних витрат за видами забезпечення відповідно до наведених Порядків, про що складено відповідний розрахунок, а також сума відшкодування зазначена у наведеному наказі. Відповідач 13 грудня 2022 року під підпис ознайомився з загальним розрахунком №350/176/100-693/882 коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта, а також підписав зобов`язання щодо добровільного відшкодування наведених витрат протягом п`ятнадцяти днів з дати видання наказу про відрахування, водночас в добровільному порядку наведені витрати не відшкодував. Суд першої інстанції встановив, що за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням, а саме: по грошовому забезпеченню - 268 727,52 грн, по продовольчому забезпеченню - 30 840,00 грн, по речовому забезпеченню - 7406,74 грн, по медичному забезпеченню - 254,03 грн, по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоресурсів - 6 687,68 грн, всього на суму - 313 915,97 грн. Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача наведених витрат з продовольчого, речового, медичного забезпечення, з оплати комунальних послуг і вартості споживання енергоносіїв, на суму 45 188,45 грн в судовому порядку. Колегія суддів звертає увагу, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог відповідачем не оскаржено, а апеляційна скарга подана позивачем в частині відмови у задоволенні позову. Відмовляючи в задоволені частини позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що грошове забезпечення військовослужбовця, за своїм змістом, є винагородою за державну службу особливого характеру, виплата грошового забезпечення є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (професійної діяльності), гарантією соціального захисту військовослужбовця, а тому не підлягає стягненню. Крім того п. 13 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 передбачено, що грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, які діяли на дату виплати, поверненню не підлягає, крім випадків повернення сум грошової допомоги (при звільненні з військової служби) у разі скасування наказу відповідного командира про звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до чинного законодавства України. Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки згідно ч. 10 ст. 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти, відшкодовуються відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У свою чергу, механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти, визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 саме на виконання вимог наведеного Закону. Згідно з вказаним Порядком відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, в тому числі, пов`язаних з грошовим забезпеченням, що спростовує наведені висновки суду першої інстанції. Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем розрахунку витрат, пов`язаних з його утриманням в якості курсанта, що здійснений позивачем. У спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме норми Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Порядку №964, згідно яких відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних, зокрема, з грошовим забезпеченням. Відповідно до висновків Верховного Суду викладених в постанові від 16 жовтня 2020 року у справі №1.380.2019.002683 відмінність у характері військової служби курсантів в порівнянні з іншими військовослужбовцями обумовлені відмінностями програм фінансування, за рахунок яких здійснюється виплата їх грошового забезпечення. Тому, здійснене судом першої інстанції ототожнення правової природи фінансового забезпечення курсантів та військовослужбовців лінійних військових частин тощо не ґрунтується на законодавчих приписах, відповідно до яких організовується діяльність цих бюджетних установ (організацій). Відповідно до висновків Верховного Суду викладених в постанові від 13 січня 2023 року №440/2692/20 грошове забезпечення курсантів вищих навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності на те підстав підлягають компенсації. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позову в частині стягнення витрат, пов`язаних з грошовим забезпеченням на суму 268 727,52 грн, а тому, рішення суду першої інстанції у наведеній частині підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про задоволення позову у цій частині. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба - задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року в частині відмови в задоволенні адміністративного позову Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення коштів у сумі 268 727,52 грн. скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позову у цій частині. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави, в особі Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799, місцезнаходження: 61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 77/79) витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, в сумі 268 727,52 грн. (двісті шістдесят вісім тисяч сімсот двадцять сім гривень 52 коп.). В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Н.В. Безименна В.В. Файдюк