Постанова Київський апеляційний суд № 355/1182/23

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 жовтня 2023 року місто Київ справа № 355/1182/23 апеляційне провадження № 22-ц/824/14111/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Головачова Я.В., суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О., за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Баришівського районного суду Київської області у складі судді Троценко Т.А. від 31 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Березанської міської ради Київської області про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги, грошових коштів за період тимчасової непрацездатності та моральної шкоди, в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Березанської міської ради Київської області про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги, грошових коштів за період тимчасової непрацездатності та моральної шкоди. Позов обґрунтовано тим, що розпорядженням Березанської міської ради Київської області від 17 листопада 2020 року ОСОБА_1 було звільнено з посади сільського голови Яблунівської сільської ради. Однак, при звільненні не було виплачено частину заробітної плати за листопад 2020 року в розмірі 55 574 грн. 61 коп. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив стягнути з Березанської міської ради Київської області заборгованість по заробітній платі в розмірі 55 574 грн. 61 коп., середній заробіток за час затримки здійснення розрахунку, вихідну допомогу в розмірі шестимісячного середнього заробітку у відповідності до статті 44 КЗпП України, грошові кошти за період непрацездатності з 23 листопада 2020 року по 22 грудня 2020 року, згідно листка непрацездатності серії АДЯ № 197074, моральну шкоду в розмірі 500 000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив із того, що спір є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Скаржник зазначає, що суд неправомірно відмовив у відкриття провадження, оскільки трудовий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав. Березанська міська рада Київської області в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи. Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. За вимогами частини 1 статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. За загальним правилом, передбаченим у частині 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. У пункті 17 частини 1 статті 4 КАС України закріплено, що публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Законодавець урегулював питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними законами, до яких, зокрема, відноситься Закон України від 7 червня 2001 року № 2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування". Відповідно до статті 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (стаття 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування"). Відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. У абзаці 1 частини 1 статті 10 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" зазначено, що прийняття на посаду сільського, селищного, міського голови здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Статтею 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях. Сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю. На сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом. Повноваження сільських, селищних, міських голів можуть бути тимчасово покладені на керівника відповідної військово-цивільної адміністрації відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації". Згідно з частиною 1 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин 1 та 2 статті 79 цього Закону. Як убачається з матеріалів справи, 17 листопада 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади голови сільської ради у зв`язку із закінченням строку повноважень (рішення сесії 02-01-VIII Березанської міської ради Київської області від 17 листопада 2020 року). Вважаючи, що при звільненні не були виплачені всі належні суми, зокрема частина заробітної плати, лікарняні, вихідна допомога, ОСОБА_1 звернувся до суду. Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що оскільки після обрання головою Яблунівської сільської ради, позивач є особою, яка займає посаду службовця органу місцевого самоврядування, тому позовні вимоги пов`язані з виплатою заробітної плати, вихідної допомоги, лікарняних, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, що відповідно до пункт 2 частини 1 статті 19 КАС України віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 146/579/16-ц (провадження № 14-227цс18), від 6 лютого 2019 року у справі № 146/885/17-ц (провадження № 14-436цс18), від 3 квітня 2019 року у справі № 607/10429/16-ц (провадження № 14-660цс18). Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлені ОСОБА_1 вимоги не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки спірне питання має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції. Аргументи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права, які регулюють юрисдикцію даного спору. З урахуванням викладеного, ухвала Баришівського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді: