Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/9868/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2023 р. Справа № 440/9868/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2023, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, м. Полтава, по справі № 440/9868/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив суд: - визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо недоплати додаткової пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити позивачу недоплачену суму заборгованості по виплаті додаткової пенсії за період з 07.06.2000 по час прийняття рішення, та виплачувати в подальшому і збільшувати розмір, застосовуючи правила, передбачені статтею 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру 25% від мінімальної пенсії, без обмеження кінцевим строком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів за період часу з 19.10.2000 по час прийняття рішення у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону та "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" від 21.02.2001. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачу не було відомо про порушення його прав до моменту отримання 26.05.2022 документів від пенсійного органу на запит позивача. З посиланням на ст. 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування вказує, що допущене відповідачем порушення його прав є триваючим правопорушенням, а строкового обмеження стосовно виплати пенсії за минулий час, яку особа не отримувала з вини пенсійного органу, чинним законодавством не передбачено. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАСУ суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Враховуючи те, що від учасників справи не надійшло клопотання про розгляд справи за їх участю, правовідносини та предмет доказування у справі, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного. 14.11.2022 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом у цій справі. 21.11.2022 ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. 20.02.2023 ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви. На виконання вказаної ухвали суду першої інстанції позивач звернувся до суду із заявою про поновлення строку, якою просив вважати причину пропуску процесуального строку поважною. 13.03.2023 ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду. Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з пропуском шестимісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України та дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду з огляду на недоведеність позивачем поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом. Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19). Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Колегія суддів зауважує, що предметом позову у даній справі є дії суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами у виді пенсії, яка є регулярною та періодичною. Відтак, оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем, в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що у цій справі позивачем заявлені вимоги щодо здійснення нарахування та виплатити позивачу недоплаченої суми заборгованості по виплаті додаткової пенсії за період з 07.06.2000 по час прийняття рішення судом, та виплачувати в подальшому і збільшувати розмір, застосовуючи правила, передбачені статтею 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру 25% від мінімальної пенсії, без обмеження кінцевим строком. При цьому позивач звернувся до суду з позовом 14.11.2022. Враховуючи, що пенсія є періодичним платежем та про розмір цих виплат позивачу було відомо, колегія суддів вважає, що в разі незгоди позивач мав достатньо часу для звернення до суду за захистом своїх прав. Відтак, посилання апелянта на триваючий характер дій відповідача щодо недоплати пенсії починаючи з 07.06.2000 у тому розмірі, який, на думку позивача, мав бути йому нарахований, є необґрунтованими. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на дані спірні правовідносини поширюються вимоги щодо шестимісячного строку для звернення до суду з позовом у цій справі. Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду у постановах від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, від 18.01.2023 у справі № 460/2461/21, від 17.01.2023 у справі № 460/2212/21 та № 620/2043/19, від 15.06.2023 по справі № 460/1034/20. Щодо посилань апелянта на положення статті 46 Закону № 1058-IV, то такі є безпідставними, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, у спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом. Щодо посилань апелянта на постанову Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 164/1904/14-ц, постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, від 09 липня 2019 року у справі № 676/1557/16-ц, постанови Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17 (2-а/201/304/2017), від 29 листопада 2019 року у справі № 642/7479/16-а, від 30 січня 2020 року у справі № 554/5119/16-а, то колегія суддів зауважує наступне. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. Відтак, при вирішенні питання обчислення строків звернення до суду щодо перерахунку пенсії слід керуватися правовою позицією, висловленою у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19. При цьому, суд звертає увагу, що у вказаній постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступив від попередніх висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (щодо легалізації триваючого правопорушення у випадку залишення позовної заяви без розгляду), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (щодо початку перебігу строку звернення після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду). Щодо доводів апеляційної скарги позивача, що про факт порушення відповідачем його прав на виплату пенсії у належному розмірі він дізнався з листа від 20.04.2022 року, колегія суддів зауважує, що отримання позивачем 26.05.2022 листа відповідача з пакетом запитуваних документів у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти через значний проміжок часу з моменту, коли отримав пенсію у меншому, на його думку розмірі. Зважаючи на вищевикладене висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання неправомірних дій по нарахуванню додаткової пенсії протягом 2000- 2021 років, які знаходяться поза межами такого строку, є правильним, і доводи апеляційної скарги його не спростовують. Водночас, вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду, суд першої інстанції не врахував, що позивачем заявлені вимог не лише стосовно невірного нарахування додаткової пенсії за 2000 -2021 роки, а згідно позовної заяви вимоги позивача стосуються ще й періоду 2022 року по день прийняття рішення, в тому числі містить вимога про виплату відповідного розміру пенсії у подальшому, при цьому з позовом позивач звернувся до суду 14.11.2022 року. Однак судом першої інстанції не наведено мотиви за якими він дійшов висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом щодо визнання протиправних дій відповідача про нарахування додаткової пенсії за 2022 рік та в подальшому, в тому числі компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати. Відтак, враховуючи, що частина позовних вимог ОСОБА_1 заявлена без пропуску встановленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду з позовом, а інших, передбачених КАС України підстав для залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині оскаржувана ухвала суду першої інстанції не містить, судом пенршої інстанції не наведено підстави та мотиви за якими він дійшов висновку про наівність підстав для залишення без рогляду позовних вимог заяввлених в межах строку звернення до суду з позовом, то колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції допустився порушення норм процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. За правилами ч. 1 ст. 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо залишення без розгляду позовних вимог, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції в цій частині скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 по справі № 440/9868/22 - скасувати. Справу № 440/9868/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич С.П. Жигилій