Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/1355/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2023 року справа №200/1355/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року (повне судове рішення складено 12 липня 2023 року) у справі № 200/1355/23 (суддя в І інстанції Аляб`єв І.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити нарахування та виплату платежів, УСТАНОВИВ: У квітні 2023 року представник позивача Сидун Олена Степанівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - Управління), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила: - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилася у невиплаті усіх необхідних платежів непроведені остаточного розрахунку при звільнені ОСОБА_1 ; - зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату: грошового забезпечення з обов`язковим урахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, премії) за період з 01.04.2022 по 17.06.2022; компенсацію за невикористану відпустку за 2015-2022 роки; доплату за залучення до заходів з метою запобігання розповсюдження хвороби COVID-19 та виконання службових обов`язків при безпосередньому контакті з населенням, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 за період проходження служби; середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільнені за період з 17.06.2022 по дату винесення рішення суду. В обґрунтування вимог посилалась на те, що відповідачем, протиправно, всупереч вимогам чинного законодавства, не виплачено позивачу грошове забезпечення з 01.04.2022 по 17.06.2022, не нараховано та не виплачено компенсації за невикористані дні відпустки за 2015-2022 роки, доплату за залучення до заходів з метою запобігання розповсюдження хвороби COVID-19 та виконання службових обов`язків при безпосередньому контакті з населенням, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020. Слід зазначити, що ухвалою від 21 квітня 2023 року, зокрема поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим адміністративним позовом. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Донецькій області від 19.04.2022 №183о/с про припинення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01 квітня 2022 року. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з обов`язковим урахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, премії) за період з 01 квітня 2022 року по 16 червня 2022 року (включно). Визнано протиправною бездіяльність Управління, яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати щомісячної доплати позивачці за залучення до заходів з метою запобігання розповсюдження хвороби COVID-19 та виконання службових обов`язків при безпосередньому контакті з населенням, за період з 18 лютого 2021 року до моменту звільнення, тобто до 17 червня 2022 року. Зобов`язано ГУ НП в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплатити доплату за залучення до заходів з метою запобігання розповсюдження хвороби COVID-19 та виконання службових обов`язків при безпосередньому контакті з населенням, в період дії карантину за період з 18 лютого 2021 року по 17 червня 2022 року. Визнано протиправною відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2015-2022 рік. Зобов`язано ГУ НП в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за 2015-2022 рік. У решті позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що підставою припинення виплати грошового забезпечення поліцейському є наказ керівника (начальника) органу поліції, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення. Визнаючи протиправним та скасовуючи наказ ГУНП в Донецькій області від 19.04.2022 №183 о/с, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, зазначивши при цьому, що припинення виплати грошового забезпечення перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з притягненням позивачки до дисциплінарної відповідальності. Разом з цим, судом встановлено, що ніякого службового розслідування за результатами якого ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності не проводилось. Апелянт стверджує, що застосування заходів дисциплінарного впливу до поліцейського та припинення йому виплати грошового забезпечення взагалі різні правові події, які мають різну правову природу та врегульовані різними нормативно-правовими актами. Поліцейські отримують грошове забезпечення за виконані ними службові й функціональні обов`язки, а його невиплата зумовлена тим, що працівник взагалі їх не виконував. Висновок місцевого суду щодо поважності причини відсутності позивачки на службі у період з 01.04.2022 по 17.06.2022, яка зумовлена введенням воєнного стану в Україні, є неприпустимим та таким, що відповідає вимогам законодавства та не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами. Позивачкою при звільненні зі служби в поліції у 2022 році було невикористано 18 діб чергової відпустки, за яку і виплачена компенсація. Щодо невикористаної відпустки за 2015-2022 роки зазначив, що виплата грошової компенсації за невикористані відпустки за попередні роки Порядком №260 (п. 8 розділу ІІІ) не передбачена. Додаткова відпустка учасникам бойових дій не підлягає грошовій компенсації. Виплата додаткової доплати здійснюється на підставі наказу керівника за рахунок та в межах видатків державного бюджету, передбаченого за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів. У 2021 році асигнування від головного розпорядника за бюджетною програмою 1007070 надійшли 29 липня за період часу з 01.01.2021 по 17.02.2021. Доплата здійснюється лише з видатків державного бюджету, передбаченого за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів та на сьогодні головним розпорядником кошти виділено не було. У зв`язку із чим нарахування та виплата позивачу з лютого 2021 року не здійснювалась ні тільки позивачу, а усім, оскільки за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів та на сьогодні головним розпорядником кошти не виділяються. Докази, що позивачка залучалась до заходів, передбачених п. 1 Постанови № 375 у спірний період в матеріалах справи відсутні, відтак вимоги про нарахування та виплату доплати відповідно постанови № 375 за цей період є безпідставними. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що підтверджено паспортом серії НОМЕР_2 . Наказом ГУ НП в Донецькій області №268 о/с від 17.06.2022 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» за власним бажанням. Листом від 14.12.2022 №760/26/02-2022 Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області надало відповідь на адвокатський запит від 30.11.2022 (зареєстрований за вх.№7669 від 08.12.2022) та вказало, що Законом України «Про Національну поліцію» визначено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація у зв`язку з чим, нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані дні відпустки за минулі роки не передбачено умовами спеціального законодавства. Також зазначено, що наказом ГУНП в Донецькій області від 19.04.2022 №183 о/с ОСОБА_2 припинено виплату грошового забезпечення з 01.04.2022. Наказом ГУ НП в Донецькій області від 17.06.2022 №268о/с поновлено виплату грошового забезпечення з 17.06.2022. У червні 2022 року ОСОБА_2 було нараховане та виплачено грошове забезпечення у розмірі 9278,57 грн. Враховуючи наведене, заборгованість по виплаті належних коштів відсутня. 26.11.2022 відповідачу направлено заяву, відповідно до якої позивачка просила нарахувати та виплатити за вказаний період перебування під арештом грошове забезпечення й усі види додаткових нарахувань відповідно до чинного законодавства України; виплатити позивачці, як людині, яка потрапила у полон, усі винагороди, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. Відповіді на заяву позивач не отримав. Відповідно до довідки Волноваської виправної колонії Державної служби з виконання покарань Донецької народної республіки від 22.04.2022 №120, ОСОБА_1 з 23.03.2022 була арештована на 30 діб. Звільнена з під арешту 22.04.2022. Листом об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб в наслідок агресії проти України при Службі безпеки України від 02.05.2023 №33/7-4112-В/пт повідомлено суд, що відомості щодо зникнення ОСОБА_1 відсутні. Підтвердна інформація про утримання ОСОБА_1 в полоні в Об`єднаному центрі відсутня. Слідчими підрозділами Служби безпеки України кримінальні провадження стосовно ОСОБА_1 не відкривалися. Листом управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 26.04.2023 №18аз/26/02-2023 повідомлено, що на підставі рішення комісії про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 14.12.2018 № 8/І/У/261 ОСОБА_1 було надано статус учасника бойових дій, ГУМВС України в Донецькій області було видано посвідчення учасника бойових дій від 28.12.2018 серії НОМЕР_3 . Наказом ГУ НП в Донецькій області від 25.10.2019 №464 о/с ОСОБА_1 було надано відпустку, як учаснику бойових дій на 14 діб з 01.11.2019 по 14.11.2019 наказом ГУНП в Донецькій області від 28.09.2020 №415 о/с було надано відпустку, як учаснику бойових дій на 14 діб з 01.10.2020 по 14.10.2020. Додаткову відпустку, як учасник бойових дій, протягом 2018, 2021, 2022 років ОСОБА_1 не використовувала. Рапортів щодо надання додаткових відпусток, як учаснику бойових дій, залишених без розгляду, немає. Довідкою Управління кадрового забезпечення ГУ НП в Донецькій області від 24.04.2023 №740/12/01-2023 підтверджено, що за період служби позивачка не використала основні та додаткові щорічні оплачувані відпустки: - у 2015 році - не використано частину основної оплачуваної відпустки у кількості 3 доби; - у 2016 році - не використано частину основної оплачуваної відпустки у кількості 11 діб та додаткову оплачувану відпустку у кількості 9 діб; - у 2017 році - не використано додаткову оплачувану відпустку у кількості 10 діб; - у 2018 році - не використано додаткову оплачувану відпустку у кількості 1 доби та додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій згідно з п.п.12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у кількості 14 діб; - у 2019 році - не використано додаткову оплачувану відпустку у кількості 5 діб; - у 2020 році - не використано додаткову оплачувану відпустку у кількості 1 доби; - у 2021 році - не використано додаткову оплачувану відпустку у кількості 1 доби та додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій згідно з п.п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у кількості 14 діб; - у 2022 році - не використано додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій згідно з п.п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у кількості 14 діб; У зв`язку з невиплатою всіх належних сум при звільненні позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного. Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій задоволені позовні вимоги. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін. Правовідносини, пов`язані з проходженням та звільненням з публічної служби в органах поліції, з виплатою грошового забезпечення поліцейських регулюються Законом України «Про Національну поліцію», постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988), наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260), постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Відповідно до положень частини 10 статті 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України; у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства; захищає свої права, свободи та законні інтереси всіма способами, що передбачені законом. Відповідно до частин 1, 2 статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Пунктом 1 Постанови № 988 установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення надано право установлювати, зокрема надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби, а також здійснювати преміювання поліцейських відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби (підпункти 1, 2 пункту 4 Постанови № 988). Пунктом 2 Постанови № 988 установлено, що порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджується Міністерством внутрішніх справ. Згідно із пунктами 3, 4 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади (зарахованих у розпорядження) в Національній поліції, та здобувачам ЗВО. За приписами пунктів 6, 7, 8 розділу І Порядку № 260 підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ЗВО про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат. Грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення. За час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується. Також пунктом 12 розділу ІІ Порядку № 260 передбачено, що керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та в межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції України. У місяці виконання дисциплінарного стягнення поліцейського премія може не встановлюватися. Відповідно до пункту 1 постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Згідно доводів відповідача, позивачка у період з 01.04.2022 була відсутні на службі без поважних причин, не виконувала свої безпосередні обов`язки, а тому грошове забезпечення відповідно до наказу начальника ГУ НП в Донецькій області від 19.04.2022 №183о/с за визначений період правомірно не нараховувалось та не виплачувалось. Як на підставу прийняття наказу від 19.04.2022 №183о/с відповідач посилається на доповідну записку начальника Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області. Разом з цим, наказом начальника ГУНП в Донецькій області від 17.06.2022 №268о/с позивачці поновлено виплату грошового забезпечення з 17.06.2022. Оскільки встановлено, що саме наказом ГУНП в Донецькій області від 19.04.2022 №183 о/с позивачці припинено виплату грошового забезпечення, суд першої інстанції вважав за необхідне здійснити перевірку зазначеного вище наказу суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України). Задовольняючи позов в цій частині вимог, суд першої інстанції зазначив наступне. На розгляд суду не надано матеріалів службового розслідування, що слугувало притягненню позивача до дисциплінарної відповідальності та припинення виплати грошового забезпечення. Натомість, відповідач вказує, що жодного службового розслідування, щодо відсутності позивача на службі без поважних причин та не виконання своїх безпосередніх обов`язків не проводилось. З наявних в матеріалах справи встановлено, що наказом ГУ НП в Донецькій області від 25.02.2022 №330 про визначення тимчасового місця служби працівників окремих підрозділів ГУНП в Донецькій області начальникам Маріупольського районного управління поліції (з підпорядкованими підрозділами поліції) ГУ НП в Донецькій області наказано забезпечити прибуття підпорядкованих працівників до тимчасового несення служби 26.02.2022 о 08:45. Разом з цим, з особової картки позивачки вбачається, що за березень 2022 року остання отримувала грошове забезпечення в повному розмірі та була нарахована та виплачена додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Крім того, ОСОБА_1 поновлено виплату грошового забезпечення з 17.06.2022. Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області №268 о/с від 17.06.2022 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» за власним бажанням. На переконання суду першої інстанції, відсутність позивачки на службі з 01.04.2022 по 17.06.2022 зумовлено введенням воєнного стану в Україні відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-ІХ та веденням бойових дій на території несення служби позивачки, що є поважними причинами відсутності ОСОБА_1 на службі та не є самоусуненням від виконання службових обов`язків. Доказів наявності у діях позивачки вини та правомірності винесення наказу про припинення виплати грошового забезпечення саме у зв`язку із відсутністю на службі без поважних причин з 01.04.2022 відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого за нормами процесуального закону покладено обов`язок доказування правомірності своїх дій (бездіяльності) та рішень, на розгляд суду не надано. Також, місцевий суд звернув увагу, що відповідачем, самостійно, без проведення жодного службового розслідування, видано наказ від 17.06.2022 №268 о/с про поновлення виплати грошового забезпечення. Тобто, відповідач самостійно поновивши виплату грошового забезпечення, спростував наявність в діях позивача вчинення протиправних діянь, як поліцейського. Відповідно до ч. 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Враховуючи наведене вище, для ефективного захисту прав позивача, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 19.04.2022 №183 о/с про припинення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.04.2022. Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду. Так, введення воєнного стану в Україні відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-ІХ та ведення бойових дій на території несення служби позивачем, не є само по собі поважними причинами відсутності ОСОБА_1 на службі в період з квітня по червень 2022 року. Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 25.02.2022 №330 про визначення тимчасового місця служби працівників окремих підрозділів ГУНП в Донецькій області начальникам Маріупольського районного управління поліції (з підпорядкованими підрозділами поліції) ГУНП в Донецькій області наказано забезпечити прибуття підпорядкованих працівників до тимчасового несення служби 26.02.2022 о 08:45. Матеріали справи не містять відомостей про прибуття ОСОБА_1 для проходження служби в поліції на територію, підконтрольну українській владі. Не заперечує позивач і того факту, що він не виконував службові обов`язки у спірний період, в позовній заяві. Заява позивача, подана після звільнення зі служби, про перебування в полоні також не може бути визнана обставиною, що підтверджує поважність причин невиходу на службу. По-перше, будь-яких доказів перебування в полоні ОСОБА_1 до суду першої інстанції надано не було. Довідка Волноваської виправної колонії Державної служби з виконання покарань Донецької народної республіки від 22.04.2022 №120, про те, що ОСОБА_1 з 23.03.2022 була арештована на 30 діб, звільнена з під арешту 22.04.2022, - не може бути розцінена як беззаперечний доказ факту полону, в тому числі, з урахуванням листа об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України від 02.05.2023 №33/7-4112-В/пт, де зазначено, що відомості щодо зникнення ОСОБА_1 відсутні, а підтвердна інформація про утримання ОСОБА_1 в полоні в Об`єднаному центрі відсутня. По-друге, Закон України від 26.01.2022 № 2010-IX «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» (далі - Закон № 2010-IX), визначає основи соціального і правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а також членів їхніх сімей. Пунктом 1 частини 1 статті 2 визначено, що сфера його дії поширюється на громадян України, яких було позбавлено особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, які належать до складу сил безпеки і сил оборони України та до однієї з категорій осіб, визначених Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року та Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року. Відповідно частини 1 статті 3 Закону № 2010-IX, прийняття рішень з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України здійснюється Комісією з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (далі - Комісія). Абзацом 7 пункту 7 Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 № 1281 (далі - Положення) визначено, що за результатами розгляду поданих заяв, документів та/або відомостей Комісія приймає рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, чи про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, відмову у визнанні особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Відповідно до пункту 1 Порядку оформлення довідок про перебування осіб у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах, затвердженого постановою КМУ від 20.01.2023 № 55 (далі - Порядок № 55) визначено процедуру оформлення та видачі довідок, передбачених підпунктом "а" пункту 2 частини першої та пунктом 2 частини четвертої статті 4 Закону України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" (далі - Закон), про перебування осіб у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах. Відповідно до пункту 2 Порядку № 55 довідка оформляється громадянам України з числа осіб, яких було позбавлено особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, які належать до складу сил безпеки і сил оборони України та до однієї з категорій осіб, визначених Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 р. та Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 р. за зразком згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 р. № 55 "Про затвердження Порядку оформлення довідок про перебування осіб у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах". Отже, відповідно до норм чинного законодавства, позивачем не надано довідку про встановлення факту позбавлення позивача особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, або звільнення позивача з полону, як того вимагають приписи Закону України «Про соціальний та правових захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їх сімей». Далі, сплата відповідачем ОСОБА_2 грошового забезпечення за березень 2022 року та 17.06.2022 не свідчить про поважність причин невиходу на службу в спірний період з 01.04.2022 по 16.06.2022. Пунктом 8 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом МВС України від 06.04.2016 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за №669/28799, визначено, що за час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується. Підставою припинення виплати грошового забезпечення поліцейському є наказ керівника (начальника) органу поліції, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення. Отже, за встановлених в справі обставин вбачається, що наказ від 19.04.2022 №183 о/с видано правомірно, на підставі доповідної записки керівника позивача, що міститься в матеріалах справи. При цьому Порядком № 260 не вимагається як привід для припинення виплати грошового забезпечення поліцейському проведення службового розслідування, в тому числі, в рамках дисциплінарного провадження. Відсутність підстав для виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 в спірний період включає в себе і відсутність підстав для виплати йому будь-яких винагород, в тому числі, й передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, тому апеляційну скаргу відповідача стосовно цього слід задовольнити. Щодо позовних вимог про зобов`язання Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити доплату за залучення до заходів з метою запобігання розповсюдження хвороби COVID-19 та виконання службових обов`язків при безпосередньому контакті з населенням, передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, за період проходження служби. Згідно постанови КМУ від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 на всій території України встановлений карантин з 12.03.2020. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 342 «Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова № 342) установлено, що обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не застосовується для таких категорій посад, зокрема: поліцейські, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою. Згідно з пунктом 2 Постанови № 342 визначення переліку посад (професій) працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, з урахуванням специфіки їх участі у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах. На підставі пунктів 2-5 Постанови № 375 встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення). Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), здійснюється у граничному розмірі до 100 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення). Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику. Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади. Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2020 № 485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я (далі - Порядок № 485) Пунктом 1 Порядку № 485 визначено, що цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: «Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками» (далі - бюджетні кошти). Згідно з пунктом 2 Порядку № 485 головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС). На підставі абзаців 1 та 2 пункту 4 Порядку № 485 кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. На виконання пункту 4 Постанови № 375 Міністерством внутрішніх справ видано наказ від 03.06.2020 № 431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину», яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4). Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) поліцейський забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Таким чином вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт. Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції послався на те, що відповідач зазначає, що ОСОБА_1 дійсно забезпечувала охорону публічної (громадської) безпеки в період дії карантину за спірний період, однак в зв`язку з відсутністю фінансування доплата позивачці не виплачена. Також, судами встановлено, що позивачці востаннє було виплачену зазначену допомогу за період з 01.02.2021 по 17.02.2021. Оскільки позивачка має право на отримання доплат відповідно до постанови №375, тому з метою належного та повного захисту її прав, місцевий суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність ГУ НП в Донецькій області, яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати щомісячної доплати ОСОБА_1 за залучення до заходів з метою запобігання розповсюдження хвороби COVID-19 та виконання службових обов`язків при безпосередньому контакті з населенням, за період з 18.02.2021 до моменту звільнення з 17.06.2022 та зобов`язав відповідача здійснити позивачці нарахування та виплатити доплату за залучення до заходів з метою запобігання розповсюдження хвороби COVID-19 та виконання службових обов`язків при безпосередньому контакті з населенням, в період дії карантину за період з 18.02.2021 по 17.06.2022. Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду. Дійсно, відсутність фінансування було однією з підстав, з яких відповідач у відзиві заперечував проти задоволення позову (а.с.59-61). Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі Кечко проти України (рішення від 8 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10). Однак, у відзиві на позов відповідач стверджував, що відповідних наказів на виплату вказаної доплати керівником органу поліції не видавалось. Апеляційний суд зазначає, що вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків, забезпечують життєдіяльність населення, у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт. Підставою для нарахування доплати за Постановою № 375 є виконання, зокрема, поліцейськими, обов`язків, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням. Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади. Натомість поліцейські, які не залучались до виконання відповідних обов`язків, доплата за Постановою № 375 не здійснюється. Наявність права позивачки на отримання спірної доплати не є безумовною в будь-яких випадках, оскільки у відповідності до вищезазначених норм законодавства керівники органів поліції мають право встановлювати доплату поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення та які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції, так і відсотковий розмір вказаної доплати. До матеріалів справи надавались накази про встановлення доплати за постановою № 375 позивачці за період з липня 2020 року по лютий 2021 року. Водночас відповідні докази за період з 18.02.2021 по 17.06.2022 в матеріалах справи відсутні. З цього приводу ГУНП зазначало, що такі накази не виносились. Бюджетне фінансування на ці цілі не здійснювалось. Докази, що позивачка залучалась до заходів, передбачених п. 1 Постанови № 375, за період з 18.02.2021 до 17.06.2022 в матеріалах справи відсутні, відтак вимоги про нарахування та виплату доплати відповідно постанови № 375 за цей період є безпідставними. Більш того, як зазначалось вище, наказом ГУНП в Донецькій області від 19.04.2022 №183о/с ОСОБА_1 взагалі припинено виплату грошового забезпечення з 01.04.2022 через неприбуття до тимчасово визначеного місця служби та не виконання службових обов`язків. Наказом ГУНП в Донецькій області від 17.06.2022 №268о/с позивачці поновлено виплату грошового забезпечення та цим же наказом звільнено зі служби з 17.06.2022. Щодо позовної вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку за 2015-2021 роки. Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР). Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України. Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону № 580-VIII). Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відповідно до частин восьмої, дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799) (далі - Порядок № 260, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Таким чином, право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону № 580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Тобто, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України. З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР. Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки. Довідкою Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 24.04.2023 №740/12/01-2023 підтверджено, що за період служби позивачка не використала основні та додаткові щорічні оплачувані відпустки, а саме: - у 2015 році - не використано частину основної оплачуваної відпустки у кількості 3 доби; - у 2016 році - не використано частину основної оплачуваної відпустки у кількості 11 діб та додаткову оплачувану відпустку у кількості 9 діб; - у 2017 році - не використано додаткову оплачувану відпустку у кількості 10 діб; - у 2018 році - не використано додаткову оплачувану відпустку у кількості 1 доби та додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій згідно з п.п.12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у кількості 14 діб; - у 2019 році - не використано додаткову оплачувану відпустку у кількості 5 діб; - у 2020 році - не використано додаткову оплачувану відпустку у кількості 1 доби; - у 2021 році - не використано додаткову оплачувану відпустку у кількості 1 доби та додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій згідно з п.п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у кількості 14 діб; - у 2022 році - не використано додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій згідно з п.п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у кількості 14 діб; Отже, позивачкою у період з 2015 року по 2022 рік не використано додаткову оплачувану відпустку у кількості 41 день та додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій згідно з п.п.12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у кількості 42 дня (за 2018 рік, 2021 рік, 2022 рік). Виходячи з наведеного позивачка при звільненні зі служби в поліції мала право на отримання грошової компенсації за всі невикористані нею відпустки за 2015-2022 роки. Однак, відповідачем протиправно не виплачено таку компенсацію. Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 31.10.2022 у справі №241/2229/20 (провадження № 61-12287св21) не беруться до уваги апеляційним судом, оскільки ця постанова ухвалена в цивільній, а не адміністративній справі. Відтак, апеляційна скарга відповідача в цій частині задоволенню не підлягає. Щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.06.2022 по день винесення рішення у справі, судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог відмовлено, а в цій частині рішення місцевого суду сторонами не оскаржено. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив часткове порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду - частковому скасуванню. Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області - задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року у справі № 200/1355/23 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про: визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 19.04.2022 №183о/с про припинення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01 квітня 2022 року; зобов`язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з обов`язковим урахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, премії) за період з 01 квітня 2022 року по 16 червня 2022 року (включно); визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області, яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати щомісячної доплати ОСОБА_1 за залучення до заходів з метою запобігання розповсюдження хвороби COVID-19 та виконання службових обов`язків при безпосередньому контакті з населенням, за період з 18 лютого 2021 року до моменту звільнення, тобто до 17 червня 2022 року; зобов`язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплатити доплату за залучення до заходів з метою запобігання розповсюдження хвороби COVID-19 та виконання службових обов`язків при безпосередньому контакті з населенням, в період дії карантину за період з 18 лютого 2021 року по 17 червня 2022 року. Прийняти в цій частині позову нову постанову, якою в її задоволенні відмовити. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року у справі № 200/1355/23 - залишити без змін. Повне судове рішення - 31 жовтня 2023 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін А. В. Гайдар