Ухвала КЦС ВС № 537/1427/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 жовтня 2023 року м. Київ справа № 537/1427/23 провадження № 61-14810ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 25 квітня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Міністерство юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, у якій просив суд встановити факт його вимушеного переселення з м. Харкова, яке відбулося внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та окупації частини території України. У заяві ОСОБА_1 зазначав, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 19 квітня 2023 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано п'ятиденний строк з дня вручення копії ухвали на усунення недоліків, а саме, для надання суду оригіналу квитанції про сплату судового збору. Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 25 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику у зв'язку з неусуненням недоліків. 13 жовтня 2023 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Чупілко М. В. засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 25 квітня 2023 рокута постанову Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2023 рокуу вказаній справі. Підставою для скасування зазначених судових рішень представник заявника вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що перешкоджає особі у доступі до правосуддя. Вказує, що наявні всі підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору при поданні до суду зави про встановлення факту вимушеного переселення. Також зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає вимогам чинного законодавства та сформованій практиці Верховного Суду. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав. За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Ухвала суду першої інстанції про повернення заяви не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи. Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлені статтями 175 та 177 ЦПК України. Частиною четвертою статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно зі статтею 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху із зазначенням недоліків позовної заяви, способу і строку їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. За змістом наведених норм закону повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали суду про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали суду, але ухилилася від виконання вимог, зазначених у ній. Судом першої інстанції встановлено, що 19 квітня 2023 року ОСОБА_1 отримав копію ухвали про залишення його заяви без руху, на підтвердження чого в матеріалах справи є розписка, підписана та заповнена самим заявником. З огляду на те, що заявник протягом встановленого строку не усунув недоліки заяви, а саме, не сплатив судовий збір, судпершої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення ОСОБА_2 його заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Разом з тим слід зазначити, що апеляційний суд в оскаржуваній постанові правильно зазначив, що на подану ОСОБА_3 заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, не розповсюджується дія пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки м. Харків, де проживав заявник, не було та не є окупованою територією. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають. Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судами норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 25 квітня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Міністерство юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: М. Ю. Тітов А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко