Постанова Хмельницький апеляційний суд № 669/89/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 жовтня 2023 року м. Хмельницький Справа № 669/89/22 Провадження № 22-ц/4820/1691/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І., секретаря: Чебан О.М. за участю: апелянта ОСОБА_1 , його представника адвоката Каруна В.П., відповідача-позивача ОСОБА_2 , її представника адвоката Кучерука Т.М., представника третьої особи Довгошея С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2023 року та на додаткове рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 27 липня 2023 року (суддя Бараболя Н.С.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, про визначення місця проживання дітей, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, про визначення місця проживання дітей, в с т а н о в и в : У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, про визначення місця проживання дітей. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 24.07.2010 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 . За час спільного проживання у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дізнавшись в кінці 2021 року про зв`язок відповідачки з іншим чоловіком, його намір зберегти сім`ю не дав бажаних результатів. Відповідачка переїхала проживати до своєї тітки, а згодом до іншого чоловіка, при цьому забравши із собою дочку ОСОБА_5 . Син ОСОБА_4 категорично відмовився залишати своє місце проживання та виявив бажання жити разом із батьком. Після переїзду відповідачка, з незрозумілих причин обрала спосіб фактично повної ізоляції доньки ОСОБА_5 від спілкування із батьком. В силу поведінки відповідачки ОСОБА_1 фактично не має змоги побачитись з донькою, поговорити з нею по телефону. Аналогічні дії відповідачки призвели до неможливості належного спілкування між собою обох їхніх дітей - сина ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_5 , чого вони дуже хочуть та що вкрай негативно впливає на них. Відмічає, що зі свого боку намагається зробити все можливе для того, щоб діти не лише спілкувалися між собою, а і син ОСОБА_4 якчастіше бачився і спілкувався із матір`ю. Наразі між ним та відповідачкою не досягнуто згоди щодо того, з ким будуть проживати їхні малолітні діти. Зважаючи на наявність означеного невирішеного спору, діючи виключно в якнайкращих інтересах дітей, позивач вважає, що їхнє місце проживання слід визначити разом із ним, як їхнім батьком. Позивач зазначав, що до кінця грудня 2021 року, він, відповідачка та їхні спільні діти проживали у належному йому на праві особистої приватної власності житловому будинку по АДРЕСА_1 . Означений житловий будинок є доволі просторим, з усіма комунікаціями. Діти у будинку мали кожен окрему кімнату, до чого вони звикли та що стало нормою їхнього буття. Дочка та син проживаючи разом звикли один до одного, гарно між собою ладять, допомагають та підтримують один одного. Між ними, як рідним братом та сестрою, існує доволі міцний соціальний зв`язок, розривання якого їм шкодить. ОСОБА_1 вказав, що з народження дітей постійно займався їхнім вихованням. Між ними наявне повне взаєморозуміння та підтримка. Він працевлаштований і має постійний, сталий та достатній дохід, завдячуючи якому постійно утримував сім`ю. Натомість, у ОСОБА_3 ситуація з власним матеріальним забезпеченням та матеріальним забезпеченням дітей є зовсім відмінною. Остання не працевлаштована, не має власного доходу, не забезпечена матеріально та не має власного житла. Зважаючи на наведені обставини, вважає, що саме визначення місця проживання дітей з ним відповідатиме якнайкращим їхнім інтересам. У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, про визначення місця проживання дітей. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки у них відсутні спільні інтереси з чоловіком, наявні різні погляди на життя, відсутнє почуття любові, вона звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу. Після подачі позовної заяви вона спільно із донькою переїхала проживати до іншого чоловіка та веде з ним спільне господарство. Позивачка відмітила, що сина ОСОБА_4 чоловік категорично не відпустив з нею. На даний час дитина проживає разом із батьком, згоди на проживання сина з батьком вона не давала, їй, як матері чиняться усілякі перешкоди для спілкування та виховання дитини з боку ОСОБА_1 , вона не може забрати дитину для спільного проживання. Її син насильно та примусово розлучений із своєю сестрою. ОСОБА_2 зазначила, що завжди піклувалася про своїх дітей, виконувала свої обов`язки, які ґрунтуються на повазі до прав дитини та людської гідності, створювала всі умови для проживання, виховання та розвитку дітей. Вказала, що намагається забезпечити своїм дітям нормальний психологічний та моральний розвиток, намагаючись бачитись, спілкуватись та брати участь у вихованні та утриманні сина, однак ОСОБА_1 позбавляє її можливості відчувати себе повноцінною матір`ю, розлучаючи дітей. В пріоритетах ОСОБА_1 завжди є робота, він ніколи самостійно не дбав про дітей, не володіє інформацією про лікування дітей, особливості харчування, режим. Всі ці аспекти сімейного життя завжди були на ній. Зауважила, що син ОСОБА_4 знаходиться в такому віці, коли материнська турбота йому більше потрібна, при цьому вона має більшу прихильність до дитини, має постійне житло, дохід і може забезпечити дитину усім необхідним, в тому числі для здійснення своїх обов`язків по вихованню та догляду, а проживання сина з батьком суперечить інтересам дитини, оскільки батько не приділяє йому належної уваги через постійну зайнятість на роботі. Після спілкування із вчителями школи, яку відвідує ОСОБА_4 , позивачка дізналася, що останні скаржились на поведінку сина, він запізнюється в школу, в неохайному вигляді відвідує її. Посилаючись на зазначене позивачка просила суд визначити місце проживання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із нею. Ухвалою суду від 10 березня 2022 року вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 . Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей, третя особа, орган опіки та піклування Білогірської селищної ради Хмельницької області, задоволено частково. Визначено місце проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 496,20 грн. сплаченого судового збору та 7362,03 грн. відшкодування витрат на проведення судової психологічної експертизи. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей, третя особа - орган опіки та піклування Білогірської селищної ради Хмельницької області, задоволено частково. Визначено місце проживання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_2 . Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 496,20 грн. сплаченого судового збору. Надавши оцінку установленим обставинам справи крізь призму врахування найкращих інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, взявши до уваги вік дітей, висновок органу опіки та піклування Білогірської селищної ради, урахувавши особисті якості обох батьків, можливість створення ними належних умов для виховання дітей, суд першої інстанції дійшов висновку про визначення місця проживання сина ОСОБА_4 , 2011 року народження, разом з батьком, а доньки ОСОБА_5 , 2014 року народження, разом з мамою. Разом з тим суд роз`яснив сторонам, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батько/мати, у разі визначення місця проживання дітей з матір`ю/батьком, не обмежений/обмежена у своєму праві на спілкування з дітьми, турботі відносно дітей та участі у вихованні дітей і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір`ю/батьком дітей щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Додатковим рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 27 липня 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2023 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання доньки ОСОБА_5 з нею та відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині, а також в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 та визначити місце проживання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з батьком, ОСОБА_1 ; рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2023 року та додаткове рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 27 липня 2023 року в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідачки на його користь в повному обсязі понесені ним документально підтверджені судові витрати у виді судового збору, витрати, пов`язані з проведенням експертизи, та витрати на професійну правничу допомогу, в іншій частині рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2023 року залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що розлучення дітей, які є братом та сестрою, не є забезпеченням найкращих інтересів доньки. Визначаючи місце проживання доньки ОСОБА_5 разом з матір`ю, суд не взяв до уваги ту обставину, що проживання доньки з матір`ю у нинішніх умовах є некомфортним та обтяжливим для неї. Судом першої інстанції належним чином не враховано як доказ висновку судової психологічної експертизи, та ухвалено рішення, яке по своїй суті суперечить волі самої доньки ОСОБА_5 . Апелянт вважає, що якнайкращим інтересам малолітніх дітей буде встановлення місця проживання з батьком не тільки сина, а й доньки. Оскільки апелянт просить скасувати рішення від 10 липня 2023 року та ухвалити нове рішення про повне задоволення його вимог, то у зв`язку з цим додаткове рішення від 27 липня 2023 року підлягає скасуванню в частині незадоволених вимог. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2023 року та додаткове рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 27 липня 2023 року залишити без змін. Вважає рішення суду першої інстанції законними та обґрунтованими. В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_10 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити. ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_11 в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити. Представник третьої особи Довгошей С.Л. в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити. Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом апеляційної скарги, за межі доводів якої апеляційний суд вийти не може на підставі ч.1 ст.367 ЦПК України, ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині його позовних вимог щодо визначення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і зустрічного позову ОСОБА_2 у цій частині. Отже в іншій частині апеляційний суд перегляд судового рішення не здійснює. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , з 24 липня 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 , виданого повторно 22 грудня 2021 року Білогірським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (т. 1 а. с. 11). Рішенням Білогірського районного суду від 14 квітня 2022 року шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_12 відновлено прізвище « ОСОБА_13 » (т. 2 а. с. 65). Від шлюбу у них народилися двоє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей (т. 1 а. с. 12, 13). Як встановлено судом та не заперечується сторонами, малолітні діти після свого народження і до погіршення відносин між сторонами проживали разом із своїми батьками в будинку, розташованому по АДРЕСА_1 . У 2021 році ОСОБА_3 створила сім`ю з іншим чоловіком та разом із дочкою ОСОБА_5 переїхала на постійне проживання до нього, за адресою: АДРЕСА_2 . Син ОСОБА_4 залишився проживати разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Малолітні діти навчаються у Білогірському опорному закладі загальної середньої освіти ім. І.О. Ткачука Білогірської селищної ради Хмельницької області. Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області, який затверджено рішенням виконавчого комітету Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області № 31 від 08 лютого 2022 року «Про затвердження висновку органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітніх дітей», доцільно визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком - ОСОБА_1 , а малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - з матір`ю ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 49, 50). Вказаний висновок виданий на підставі ретельно проаналізованих в сукупності отриманих даних на кожну дитину, характеристики на обох батьків, акти обстеження умов їх проживання, провівши індивідуальні бесіди із дітьми, отримавши інші відомості, наявність яких є обов`язковою при підготовці зазначеного висновку. Житлово-побутові умови проживання як за місцем проживання батька ОСОБА_1 , якому на праві власності належить житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування, укладеного 04.04.2019 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_1 , посвідченого 04.04.2019 року державним нотаріусом Білогірської державної нотаріальної контори Цермолонською Л.С., реєстровий №951, так і за місцем проживання матері ОСОБА_3 , яка проживала зі своїм співмешканцем ОСОБА_15 в його житловому будинку по АДРЕСА_2 , є добрими. Для проживання і виховання дітей створено необхідні умови, що випливає зі змісту актів обстеження умов проживання сторін, складених 17 січня 2022 року фахівцями Служби у справах дітей Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області (т. 1 а. с. 263, 264). Так, як ОСОБА_1 так і ОСОБА_3 є фізичними особами-підприємцями, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серії ААВ №039603, виданою 05.10.2012 року державним реєстратором Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області Лавренюком В.М., та Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №35582118606, виданою 31.01.2022 року державним реєстратором Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області Пилипчуком Ю.М. (т. 1 а. с. 21, 96). Крім того, ОСОБА_1 працював на посаді головного інженера ПП «Білогір`я Будсервіс» в періоди з 23.10.2018 року по 31.03.2020 року, та з 20.05.2021 року по 30.09.2021 року та отримував заробітну плату, що підтверджується даними довідок №№1,2, виданих 10.01.2022 року ПП «Білогір`я Будсервіс» (т. 1 а. с. 25, 26). Разом з тим, на підтвердження наявності доходу ОСОБА_1 надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2020 року по 3 квартал 2021 року. ОСОБА_2 на час розгляду справи перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку. Характеристики обох батьків, є однаково позитивними, що підтверджується даними характеристик №№1572,1574, виданими 14.11.2022 року виконавчим комітетом Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області (т. 1 а. с. 270, 271). За висновком судово-психологічної експертизи, Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №4112-4115/22-26 від 10 травня 2023, згідно зазначеної ситуації та з огляду спостережень під час тестування та бесіди, діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спроможні з урахуванням їхнього віку, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку, усвідомлювати реальний зміст сімейної ситуації, яка склалася навколо спору батьків щодо визначення їхнього місця проживання. Для психологічного спокою та комфорту ОСОБА_4 та ОСОБА_5 краще перебувати у звичному середовищі (в якому вони проживали більшість свого віку), та з людьми до яких сформувалася емоційна прив`язаність. У ОСОБА_5 по відношенню до мами ОСОБА_2 присутній живий контакт, тактильні емоції, підтримка і бажання спілкуватися, між ними склалися люблячі відносини (т. 2 а. с. 17-39). Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Відповідно до частин другої, восьмої, дев`ятої статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. За змістом статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року, далі - Конвенція) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Згідно із статтею 19 Конвенції держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину. Такі заходи захисту, у випадку необхідності, включають ефективні процедури для розроблення соціальних програм з метою надання необхідної підтримки дитині й особам, які турбуються про неї, а також здійснення інших форм запобігання, виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування та інших заходів у зв`язку з випадками жорстокого поводження з дитиною, зазначеними вище, а також, у випадку необхідності, для порушення початку судової процедури. Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно з положеннями статті 9 зазначеної Конвенції держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, статті 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків. Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо. Згідно зі статтею 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання. Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції, згідно з якими держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки й приділяє їм належну увагу. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються. У вітчизняному законодавстві теж закріплено відповідні положення щодо забезпечення прав дитини на власну думку. Як вбачається із матеріалів справи, малолітній ОСОБА_4 , 2011 року народження, висловив свою думку з приводу того, з ким він бажає проживати. Зокрема, він висловив своє бажання проживати з батьком ОСОБА_1 . Щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , 2014 року народження, суд першої інстанції дійшов висновку про визначення місця проживання її разом з матір`ю ОСОБА_2 . При цьому суд врахував факт проживання малолітньої ОСОБА_5 з ОСОБА_2 , її емоційну близькість з матір`ю, добросовісне виконання ОСОБА_2 материнських обов`язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність негативного впливу на її виховання і розвиток. Крім того судом враховано, і сама думка дитини ОСОБА_5 , яка була заслухана органом опіки та піклування, і яка виявила бажання проживати з мамою. З такими висновками суду першої інстанцій колегія суддів погоджується та вважає, що підстави для скасування оскаржуваних судових рішень у цій частині відсутні з огляду на таке. Згідно із частиною четвертою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Отже, при вирішенні таких спорів суд має керуватися виключно інтересами дитини. Судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, врахувавши інтереси ОСОБА_5 , її вік, психологічний стан та особливості фізичного розвитку, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також дотримуючись балансу між інтересами дітей, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в їх інтересах, дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання ОСОБА_5 з матір`ю ОСОБА_2 , оскільки це відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини. При цьому колегія суддів враховує висновок експерта від №4112-4115/22-26 від 10 травня 2023, за результатами проведення психологічної експертизи у справі, як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 з виховної точки характеризуються однаково як батьки. Ураховуючи, що ОСОБА_5 з січня 2022 року проживає з матір`ю, відсутні дані про неналежне виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків, відтак, підстави для визначення місця проживання ОСОБА_5 з батьком відсутні. З огляду на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, оскаржуване судове рішення в частині визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 відповідає якнайкращим інтересам дитини. Посилання апеляційної скарги на неможливість роз`єднання рідних брата і сестри, як підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів відхиляє, оскільки інтереси дітей повинні переважати над іншими обставинами справи та бажанням батьків щодо вирішення спору на їхню користь. При цьому судом першої інстанції встановлено, що перешкод у спілкуванні дітей, які проживають окремо, не встановлено, вони проживають майже поруч, навчаються у одній школі, спілкуються за допомогою сучасних засобів зв`язку, періодично мають зустрічі, проводять разом час. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Наведені у апеляційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Оскільки доводи апеляційної скарги, висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині не спростовують, на законність та обгрунтованність оскаржуваного рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2023 року та додаткове рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 27 липня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 30 жовтня 2023 року. Судді Т.О. Янчук Л.М. Грох О.І. Ярмолюк