LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС120/292/23

від 26.10.2023 · Адміністративна

УХВАЛА про повернення касаційної скарги 26 жовтня 2023 року м. Київ справа № 120/292/23 провадження № К/990/35442/23 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Єзерова А.А., перевіривши касаційну скаргу Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.05.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023 у справі №120/292/23 за позовом Приватного підприємства «Глорія-В» до Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, у с т а н о в и в: У 2023 році Приватне підприємство «Глорія-В» (далі - позивач) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради (далі - відповідач), у якому просило: - визнати протиправними та скасувати відмови відповідача викладені у формі наказів: №72 від 13.07.2022 у погодженні позивачеві дозволу для розміщення зовнішньої реклами за адресою: автомобільна дорога М-12 Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам`янка км. +378+165; №73 від 13.07.2022 у погодженні позивачеві дозволу для розміщення зовнішньої реклами за адресою: автомобільна дорога М-12 виїзд з м. Вінниця, вул. Немирівське шосе (біля буд. №98) (над проїзною частиною); №74 від 13.07.2022 у погодженні позивачеві дозволу для розміщення зовнішньої реклами за адресою: автомобільна дорога М-12 під`їзд до м. Вінниця км. 0+990 (над проїзною частиною); - зобов`язати відповідача надати позивачеві дозволи для розміщення зовнішньої реклами за адресами: автомобільна дорога М-12 виїзд з м. Вінниця, вул. Немирівське шосе (біля буд. №98) (над проїзною частиною); автомобільна дорога М-12 під`їзд до м. Вінниця км. 0+990 (над проїзною частиною); автомобільна дорога М-12 Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам`янка км. +378+165 (над проїзною частиною). Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.05.2023 позов задоволено. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023 апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, внаслідок чого: - рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.05.2023 скасовано у частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача надати позивачеві дозволи для розміщення зовнішньої реклами за адресами: автомобільна дорога М-12 виїзд з м. Вінниця, вул. Немирівське шосе (біля буд. №98) (над проїзною частиною); автомобільна дорога М-12 під`їзд до м. Вінниця км. 0+990 (над проїзною частиною); автомобільна дорога М-12 Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам`янка км. +378+165 (над проїзною частиною); - ухвалено у вказаній частині нове рішення про часткове задоволення позову, яким зобов`язано відповідача прийняти рішення про надання позивачеві пріоритету на розміщення зовнішньої реклами за адресами: автомобільна дорога М-12 виїзд з м. Вінниця, вул. Немирівське шосе (біля буд. №98) (над проїзною частиною), автомобільна дорога М-12 під`їзд до м. Вінниця км. 0+990 (над проїзною частиною), автомобільна дорога М-12 Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам`янка км. +378+165 (над проїзною частиною), видати позивачеві для оформлення по два примірники дозволів на розміщення зовнішньої реклами за адресами: автомобільна дорога М-12 виїзд з м. Вінниця, вул. Немирівське шосе (біля буд. №98) (над проїзною частиною), автомобільна дорога М-12 під`їзд до м. Вінниця км. 0+990 (над проїзною частиною), автомобільна дорога М-12 Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам`янка км. +378+165 (над проїзною частиною), за формою згідно з додатком 3 до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, та визначити заінтересовані органи (особи), з якими необхідно їх погодити; - у решті позову у цій частині відмовлено; - в іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.05.2023 залишено без змін. 23.10.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, у якій останній просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку. За правилом частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Розглядаючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд бере до уваги таке. Зі змісту касаційної скарги видно, що предметом касаційного оскарження є рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.05.2023 та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023 у справі №120/292/23. Також з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, видно, що Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 06.04.2023 постановив здійснювати розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження. Верховний Суд зазначає, що за змістом частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права винятково у тому разі: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз конструкції частини четвертої статті 328 КАС України дає підстави для висновку, що зазначена норма містить дві умови, які в сукупності складають зміст категорії «підстави касаційного оскарження судових рішень». Зміст першої з цих умов полягає в тому, що у касаційній скарзі обов`язково має зазначатися, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржених судових рішень. Ця умова має бути дотримана під час касаційного оскарження усіх судових рішень, визначених частиною першою статті 328 КАС України - рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, та постанов суду апеляційної інстанції. Своєю чергою друга умова передбачає, що особа, яка подає касаційну скаргу, окрім зазначення неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права, має також навести одну з обставин, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України. Отже, підставою для касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справах, що не належать до справ незначної складності на підставі закону, є (1) зазначення фактів неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права, (2) й обов`язкове обґрунтуванням наявності однієї або кількох обставин, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів під час застосування відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма має застосовуватись. Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися. У разі, якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права і неналежно дослідили зібрані у справі докази, неповно встановили обставини справи або встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які суд не дослідив, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до суду касаційної інстанції посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постановах від 25.06.2021 у справі №522/3279/17 та від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18. У свою чергу Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) обґрунтування, у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Надавши належну оцінку доводам скаржника, Суд відхиляє посилання відповідача на неврахування постанови Верховного Суду від 25.06.2021 у справі №522/3279/17 з огляду на те, що у зазначеній справі спірні правовідносини виникли внаслідок винесення компетентним органом припису про демонтаж рекламного засобу, а також повернення на місце незаконно демонтованого рекламного засобу у тому стані, що був до демонтажу. А у постанові Верховного суду від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18 спірні правовідносини виникли внаслідок визнання необґрунтованим та скасування розпорядження про преміювання №11 від 20.12.2017, як таке, що прийняте з недотриманням Положення про преміювання. Таким чином справи №522/3279/17, №1840/2970/18 не є подібними до справи №120/292/23 за предметом, фактичними обставинами та нормативно-правовим регулюванням. Пункт 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлює, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. З огляду на те, що відповідач не виклав передбачених КАС України підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, ухвалених у цій справі, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись ст. 332 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в:

1. Касаційну скаргу Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.05.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023 у справі №120/292/23 повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не перешкоджає йому реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не оскаржується. Суддя А.А. Єзеров

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»