Постанова 4857 № 140/14893/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/14893/23 пров. № А/857/13053/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Запотічного І.І., суддів: Довгої О.І. , Шавеля Р.М. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду про повернення позовної заяви в частині позовних вимог від 03 липня 2023 року (головуючий суддя Андрусенко О.О., м.Луцьк) у справі № 140/14893/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: 16.06.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; зобов`язання здійснити перерахунок пенсії в період з 09.12.2021 року по дату прийняття рішення як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 вказаного Закону, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік); зобов`язання виплатити недоплачену суму заборгованості по виплаті пенсії за даний період, яка виникне в результаті перерахунку; зобов`язання встановити пенсію як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 вказаного Закону, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік) та виплачувати її в подальшому і збільшувати розмір, застосовуючи норму, визначену статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог про зобов`язання здійснити перерахунок, нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік) за період з 09.12.2021 по 15.12.2022 повернуто позивачеві. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначив, що суд першої інстанції не надав належну оцінку доводам позивача щодо обставин, які значно ускладнювали реалізацію порушеного права. Апелянт вказує, що його дії, щодо з`ясування розміру пенсії, виражались в усних зверненнях до відповідача, оскільки саме на органи Пенсійного фонду покладено обов`язок здійснювати нарахування, перерахунок та виплату пенсії. Звернення до відповідача для отримання інформації та з`ясування обставин справи свідчить про зацікавленість та активну поведінку, що суперечить висновку суду. Відповіді які позивачка отримала від працівників Пенсійного фонду , а саме працівника Управління Пенсійного фонду України у Маневицькому районі Волинської області в грудні 2021 року, який запевнив що розмір моєї пенсії буде з врахуванням всіх доплат та перерахунок здійснюватиметься автоматично, а також працівника Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, який 03.05.2022 року взагалі відмовився в роз`ясненні поставлених нею запитань відсилаюсь на своє незнання про що йде мова, ставили апелянта в невідомість та незнання, що значно ускладнювало у визначеності її наступних процесуальних дій. Крім того, апелянт зазначає, що протягом з травня 2022 року по лютий 2023 року вона здійснювала догляд за своїм онуком, оскільки її зять ОСОБА_2 14.05.2022 отримав поранення пов`язане із захистом Батьківщини та весь зазначений вище час перебував в різних лікувальних закладах і потребував допомоги рідних. Вважає, що вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення до суду за захистом прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України, а тому оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції підлягає скасуванню. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У відповідності до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 позовну заяву на підставі частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) було залишено без руху та позивачу встановлено десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог з 09.12.2021 по 15.12.2022, вказавши інші підстави для поновлення строку та надавши відповідні докази на їх підтвердження, або ж уточнити позовні вимоги, з урахуванням строку звернення до суду. 28.06.2023 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог. Давши оцінку даній заяві про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про неповажність причин пропуску такого строку. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Відповідно до п. п. 4, 5, 8 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Так, згідно з ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Проте, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду. Так частиною першої цієї статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України). Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Відповідно до актуальної правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 стосовно застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії, необхідно враховувати таке: 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів; 2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо. Колегія суддів звертає увагу, що вимоги позову обгрунтовано відновленням Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 року №6-р/2018 дії статті 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у редакції, що діяла до 01.01.2015 року, щодо виплати підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення. Отже, про невиплату підвищення до пенсії позивач мала би знати у день виплати пенсії у неповному розмірі з часу, коли така виплата мала би бути проведена відповідно до закону. Разом з тим, позивач із цим позовом звернулася до суду 16.06.2023 року, а вимоги позову стосуються нарахування та виплати спірного підвищення до пенсії, починаючи з 09.12.2021, тобто, заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду (за період з 09.12.2021 по 15.12.2022). Апеляційний суд наголошує, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись . Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19). Зі змісту заяви про поновлення строку звернення до суду, колегія суддів не вбачає, що позивач не мала реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений КАС України строк. Отримання позивачем листа відповідача від 17.05.2023 року № 13436-15747/В-02/8-0300/23, у відповідь на її звернення, не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. Щодо доводів апелянта про те, що вона у травні 2022 року зверталась усно до відповідача щодо таких коштів, однак їй не було роз`яснено порядку звернення, то колегія суддів зазначає, що такі обставини не можна визнати поважними та об`єктивними причинами пропуску строку звернення до суду. Щодо посилань апелянта на те, що її зять ОСОБА_2 14.05.2022 отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, та перебував в різних лікувальних закладах і потребував допомоги рідних, а тому з травня 2022 року по лютий 2023 року вона здійснювала догляд за своїм онуком, апеляційний суд зазначає, що в ухвалі Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 про залишення позовної заяви без руху було зазначено, що така обставина не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, позаяк, з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 вбачається, що батьками малолітнього ОСОБА_3 (онук позивача) є ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_4 (матір), відтак, саме на ОСОБА_4 як матір покладено обов`язки по догляду та піклуванню за дитиною. Таким чином, зі змісту апеляційної скарги не вбачається, що позивач не мала реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений КАС України строк, а у поданій суду першої інстанції заяві про поновлення строку не наведено причин, які дійсно перешкоджали їй звернутись до суду своєчасно із цією позовною заявою. Аналізуючи вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду із позовом в зазначеній частинні, а висновки суду першої інстанції про повернення позовної заяви є законними та обґрунтованими. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду про повернення позовної заяви в частині позовних вимог від 03 липня 2023 року у справі № 140/14893/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 27 жовтня 2023 року