Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 450/2418/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 450/2418/21 пров. № А/857/15332/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М., з участю секретаря судових засідань Доморадової Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційні скарги Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області та Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головний центр капітального будівництва та реконструкції Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - суддя у І інстанції Желік О.М., час ухвалення судового рішення 14 год 46 хв, місце ухвалення судового рішення м. Львів, дата складення повного тексту рішення 24 липня 2023 року, ВСТАНОВИВ: У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив: визнати протиправною бездіяльність Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області (далі Сільрада) щодо невидачі йому ордеру на службову квартиру АДРЕСА_1 ; визнати право ОСОБА_1 на службову квартиру АДРЕСА_1 . Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 вересня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 30 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 вересня 2021 року у частині відмови у визнанні протиправною бездіяльності Сільради щодо невидачі ордера ОСОБА_1 на службову квартиру та відмови у визнанні його права на службову квартиру скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову, якою ці позовні вимоги задоволено. Постановою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року касаційну скаргу Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі ЗРУ ДПСУ) задоволено частково. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суд увід 30 травня 2022 року скасовано, а провадження у справі закрито. Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено та справу №450/2418/21 передано для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року у справі № 4590/2418/21 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Сільради щодо невидачі ОСОБА_1 ордеру на службову квартиру АДРЕСА_1 . Зобов`язано Сільраду видати ОСОБА_1 ордер на вказану службову квартиру. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що причин невидачі ордера на спірне службове жиле приміщення Виконавчий комітет Сокільницької сільської ради у встановлений законом місячний строк ні начальника ЗРУ ДПСУ, ні ОСОБА_1 письмово не повідомив. Як на підставу відмови позивачу у видачі ордера на квартиру представник відповідача посилався на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду, якою накладено арешт на відповідне житлове приміщення із забороною його відчуження, розпорядження та користування. Разом із тим, вказану ухвалу було постановлено Вищим антикорупційним судом 27 грудня 2019 року. Відтак, з моменту отримання листа ЗРУ ДПСУ від 26 червня 2019 року №721/4071 до моменту постановлення ухвали Вищого антикорупційного суду від 27 грудня 2019 року про накладення арешту ОСОБА_2 не вчинено дії щодо видачі ордеру на спірне службове приміщення, а отже допущено протиправну бездіяльність. Станом на момент вирішення справи по суті ухвалою Вищого антикорупційного суду від 03 жовтня 2022 року арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 грудня 2019 року у справі №760/24748/19, на квартиру АДРЕСА_1 із забороною відчуження, розпорядження та користування скасовано. Тому з метою належного захисту та ефективного поновлення порушених прав позивача суд вважає необхідним зобов`язати ОСОБА_2 видати ОСОБА_1 ордер на цю службову квартиру. У поданій апеляційній скарзі Сільрада просила скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 належить окремому відділу капітального будівництва Державної прикордонної служби України (зараз Головний центр капітального будівництва та реконструкції Державної прикордонної служби України). У листі, зареєстрованому під вх. №711 від 27 червня 2019 року, в додатках до якого зазначено матеріали трьох житлових справ, справа ОСОБА_1 не значиться. При цьому від власника майна було подане клопотання про зупинення видачі ордерів. Зважаючи, що ОСОБА_2 без дозволу власника не має права розпоряджатися чужим майном, правових підстав для видачі ордеру позивачу не було. 29 серпня 2019 року у Сільраді зареєстровано лист Державної прикордонної служби під №912 про те, що Розпорядженням №715/0/81-22-АГ припинено видачу ордерів на службові квартири. Зважаючи на це Сільрада за відсутності дозволу власника не мала права самовільно видати позивачу ордер. ЗРУ ДПС у своїй апеляційній скарзі також просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що згідно з ухвалами Вищого антикорупційного суду від 03 жовтня 2022 року, 07 жовтня 2022 року у справі № 991/3752/22 скасовано встановлену заборону розпорядження, користування на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 27 грудня 2019 року у справі 760/24748/19. Відповідно до ухвали Вищого антикорупційного суду від 03 жовтня 2022 року у справі №991/3752/22 про розгляд клопотання начальника Головного центру капітального будівництва та реконструкції Державної прикордонної служби України про скасування арешту майна ТОВ «Вестбудінвест» та ТОВ «Будівельна компанія «Карпати» у письмовій формі висловили свою готовність виконати внутрішні опоряджувальні роботи у квартирах, які знаходяться під арештом. При цьому частиною 1 статті 50 Житлового кодексу України передбачено, що жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам. Отже, обставини припинення видання ордерів на розподілене житло в будинку АДРЕСА_2 спричинені слідчими діями у кримінальному провадженні, яке стосується передання житлових приміщень, непридатних для розподілу в розумінні вимог статті 50 Житлового кодексу України. Службова квартира АДРЕСА_1 надавалась позивачеві згідно з протоколом житлової комісії №3 від 20 березня 2019 року на час проходження військової служби у м.Львові. Позивач ОСОБА_1 згідно з наказом начальника ЗРУ ДПСУ від 15 липня 2021 року № 286-ос звільнений з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту. З дня звільнення з військової служби позивач ОСОБА_1 фактично втратив право на отримання службового житла, оскільки завершив проходження військової служби у м. Львові. Таким чином Сільрада діяла в межах свої повноважень та у відповідності норм чинного законодавства, з урахуванням листа щодо призупинення видачі ордерів та ухвали Вищого антикорупційного суду від 27 грудня 2019 року. Представники ЗРУ ДПС та Головний центр капітального будівництва та реконструкції Державної прикордонної служби України у судовому засіданні апеляційного суду підтримали апеляційні вимоги доводами, аналогічними до тих, що зазначені у тексті апеляційних скарг. Просили скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Позивач ОСОБА_1 у ході апеляційного розгляду підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник Сільради, належним чином повідомленої про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибув, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає її розгляду. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скаржників, виходячи із такого. Як безспірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Виконавчого комітету Сокільницької сільської ради № 274 від 05 березня 2019 року було вирішено надати квартирам 1, 6, 8, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 статус службових квартир ЗРУ ДПСУ. ЗРУ ДПСУ провести закріплення вказаних квартир згідно з вимогами законодавства України. Згідно із витягом з наказу ЗРУ ДПСУ № 320-а від 20 червня 2019 року «Про надання службового житла» службову трикімнатну квартиру АДРЕСА_14 надано черговику загальної черги за № 150 з 27 жовтня 2006 року, начальнику житлово-експлуатаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 майору ОСОБА_3 на склад сім`ї чотири особи на час виконання обов`язків військової служби у м. Львові без зняття з квартирного обліку. Відповідно до списку розподілу «службової» житлової площі по Львівському гарнізону ЗРУ ДПСУ у будинку АДРЕСА_2 , затвердженого Адміністрацією державної прикордонної служби України 05 червня 2019 року, квартира АДРЕСА_11 у вказаному житловому будинку надана ОСОБА_1 та членам його сім`ї: дружині, доньці та сину. Згідно із листом начальника ЗРУ ДПСУ від 26 червня 2019 року № 721/4071 на адресу Сокільницького сільського голови керівництво та житлова комісія ЗРУ ДПСУ просить закріпити квартири АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_18 будинку АДРЕСА_2 за військовослужбовцями та членами їх сімей згідно із затвердженим Адміністрацією Державної прикордонної служби України списку розподілу «службової» житлової площі, видати ордери та здійснити реєстрацію на зазначену «службову» житлову площу. Відповідно до вхідної телеграми 1268, прийнятої 27 серпня 2019 року ЗРУ ДПСУ від Адміністрації Державної прикордонної служби України, слід організувати роботу щодо призупинення видачі ордерів сільською радою с. Сокільники Львівської області на вже розподілене житло (відповідно до розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби) та призупинити розгляд питань розподілу вільного житла в с. Сокільники Львівської області та в м. Львові (відповідно до розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 08 травня 2019 року № Т/721-4038) до надання окремого розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби. Відповідно до листа ЗРУ ДПСУ від 29 серпня 2019 року № 721/5557, адресованого голові Сокільницької сільської ради, слід призупинити видачу ордерів на розподілене службове житлове приміщення в будинку АДРЕСА_2 , відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27 серпня 2019 року Т/721-7571 «Про розподіл житла». Позивач 05 травня 2021 року звернувся до Виконавчого комітету Сокільницької сільської ради із заявою про видачу ордеру на жиле приміщення. 04 червня 2021 року ОСОБА_1 було скеровано відповідь, згідно з якою суб`єктом права власності на квартиру АДРЕСА_1 є І окремий відділ капітального будівництва Державної прикордонної служби України. У період часу з 01 січня 2020 року по теперішній час від суб`єкта права власності до сільської ради жодних звернень щодо дозволу на розподіл згаданого житла не надходило. Відповідно до даних, які містяться в реєстрі судових рішень, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду накладено арешт, із забороною відчуження, розпорядження та користування, в тому числі на квартиру АДРЕСА_1 . Таким чином, відсутні підстави для видачі ордеру на квартиру. Вважаючи протиправною бездіяльність Сільради, яка полягає у невидачі ордеру на службову квартиру АДРЕСА_1 , позивач звернувся до суду з позовом. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентовано приписами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон №280/97-ВР). Відповідно до частини 1 статті 5 вказаного Закону система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. Згідно із приписами частини 1 статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Частиною 1 статті 11 Закону №280/97-ВР передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (частина 2 статті 11 Закону №280/97-ВР). За правилами підпункту 8 пункту «б» (делеговані повноваження) статті 30 Закону №280/97-ВР видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Відповідно до пункту 2.6 Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 грудня 2007 року № 1040, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 січня 2008 року за № 16/14707, службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям за місцем проходження ними військової служби за рішенням начальника органу Державної прикордонної служби за погодженням з Адміністрацією Держприкордонслужби України. На підставі рішення про надання службового житлового приміщення орган Державної прикордонної служби подає до виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради для оформлення спеціального ордера, який є єдиною підставою для вселення у надане службове житлове приміщення: - погоджений Адміністрацією Держприкордонслужби список розподілу службового житла з необхідними документами; - витяг з наказу (додаток 2) Адміністрації Держприкордонслужби (начальника регіонального управління, начальника органу Державної прикордонної служби України) про виділення службового житла військовослужбовцю. Окрім того, згідно із пунктом 16 розділу ІІІ «Надання службових жилих приміщень (службової жилої площі)» Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 січня 2021 року № 26, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 березня 2021 року за № 344/35966, погодження Адміністрацією Держприкордонслужби списків розподілу службових жилих приміщень є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів органом Держприкордонслужби та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі спеціального ордера, який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення. Відповідно до пункту 6 розділу VI «Надання жилих приміщень для постійного проживання» вказаної Інструкції після погодження Адміністрацією Держприкордонслужби списків розподілу постійних жилих приміщень, органом Держприкордонслужби протягом десяти робочих днів оформляються та подаються до виконавчих органів ради документи для затвердження рішення житлової комісії та видачі ордера. На підставі системного аналізу наведених правових норм апеляційний суд вважає, що повноваження по оформленню та видачі ордера на вселення у надане службове приміщення, у тому числі військовослужбовця Державної прикордонної служби країни, належить до компетенції відповідних виконавчих органів місцевого самоврядування, а у спірному випадку до повноважень Виконавчого комітету Сокільницької сільської ради. Разом із тим, як свідчать матеріали справи, позивач ОСОБА_1 у свіоїй позовній заяві заявив вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо невидачі ордера на службову квартиру та зобов`язання видати такий ордер до Сокільницької сільської ради, яка відповідними повноваженнями у законодавчому порядку не наділена, а отже є неналежним відповідачем у справі, що розглядається. Частиною 3 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (частина 7 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України). За правилами частини 5 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки можливість заміни неналежного відповідача передбачена наведеними приписами процесуального законом. Визначення відповідачів, предмета й підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Разом із тим за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача, оскільки пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в його задоволенні. Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкового задоволення позову. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційні скарги апеляційні скарги Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області та Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України задовольнити. Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року у справі № 4590/2418/21 та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 26 жовтня 2023 року.