Постанова 4857 № 380/14896/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/14896/23 пров. № А/857/14506/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Іщук Л. П., суддів Онишкевича Т.В., Шинкар Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року про повернення позовної заяви (головуючий суддя Грень Н.М., м. Львів) у справі № 380/14896/23 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : 29 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просив визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 календарних років вислуги військової служби; зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 календарних років вислуги військової служби. Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн. 24 липня 2023 року позивач направив на адресу суду заяву на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від 04 липня 2023 року, в якій, зокрема, вказав, що він звільнений від сплати судового збору як особа (позивач ) у справі про стягнення належної йому заробітної плати. Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року позовну заяву повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України. Не погодившись із цією ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обгрунтування вимог апеляційної скарги покликається на помилкове неврахування судом обставин, зазначених в його заяві, поданій на усунення недоліків. Також вказує, що звільнення від сплати судового збору учасників бойових дій поширюється на розгляд питань, які стосуються їх соціального захисту, зокрема, на подання позовів про стягнення заробітної плати. Відповідач правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч.2 ст.312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, свої висновки суддя першої інстанції обґрунтовував тим, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, зокрема, не надано документа про сплату судового збору за подання позову. Суд не погоджується з таким висновком, вважає, що суддя допустився помилки щодо необхідності стягнення з позивача судового збору за подання цього позову з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Згідно з частиною першою статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів із дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Частиною 2 статті 169 КАС передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (частина третя статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України). Частиною четвертою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Таким чином, позовну заяву може бути повернуто позивачу за умов, якщо позивач своєчасно отримав ухвалу судді про залишення позовної заяви без руху і не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк. Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (ч. 8. ст. 160 КАС України). Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що позивачем у позовній заяві зазначено підставу звільнення його від сплати судового збору, а саме, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI та долучено до позовної заяви копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 01.04.2015. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI). Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. У даній справі позовні вимоги стосуються виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 календарних років вислуги військової служби позивача, відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Верховний Суд у постанові від 07 лютого 2022 року у справі № 420/7697/21 , надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними. Такий підхід застосовано Верховним Судом і у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 820/4748/17, від 12 вересня 2019 року у справі № 812/1255/17, від 02 липня 2020 року у справі № 812/792/17. Окрім того, висновок щодо необхідності керуватися частиною другою статті 233 КЗпП при зверненні особи з вимогами нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, визначеної частиною другою статті 15 Закону № 2011-XII, викладено у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 807/363/18. Висновки, викладені в постановах Верховного Суду, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягають врахуванню судами про виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суддя першої інстанції, при постановленні ухвали про залишення позову без руху та ухвали про повернення позову не врахував висновків Верховного Суду та залишив поза увагою, що позивач звільняється від сплати судового збору за розгляд цього позову в судах усіх інстанцій на підставі на підставі ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про повернення позовної заяви позивачеві. Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про повернення позовної заяви, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. З огляду на викладене, слід передати позовну заяву ОСОБА_1 до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року про повернення позовної заяви у справі № 380/14896/23 скасувати та передати справу (заяву) на розгляд суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді Т. В. Онишкевич Т. І. Шинкар