Постанова 4855 № 826/13987/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13987/16 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 жовтня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю. за участю секретаря судового засідання Головченко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ФідоБанк" Коваленка Олександра Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ФідоБанк" Коваленка О.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив: - зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Фідобанк» Коваленка О.В. внести зміни до договору банківського поточного рахунку № НОМЕР_1/USD та здійснити належні зміни в документах щодо дарування коштів на користь ОСОБА_1 , в сумі 7500,00 доларів США, що по курсу НБУ станом на 19.05.2016 еквівалентно 189375,00, які належать йому на підставі договору дарування; - зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» Коваленка О.В. включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Фідобанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що кошти в сумі 7500,00 доларів США, які зберігались на рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ «Фідобанк» належать позивачу, як обдаровуваному на підставі договору дарування грошей, укладеним з ОСОБА_2 та посвідченим нотаріально, а тому вони підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що саме ОСОБА_2 є власником рахунку № НОМЕР_1 та має статус вкладника і йому була виплачена гарантована сума відшкодування, натомість позивач не є вкладником Банку, оскільки будь-яких договорів між ним та Банком не укладалось, рахунків не відкривалось та він не є власником іменного депозиту. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та третя особа відзиви на апеляційну скаргу не подавали. В суді першої інстанції позиція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб обґрунтовувалась тим, що позивач може мати статус кредитора банку, однак він не набув статусу вкладника банку, а тому не має права на відшкодування коштів за рахунок Фонду. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 19 квітня 2018 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями Великої Палати Верховного Суду у справах № 804/15159/15, № 820/10/16, № 813/921/16, № 819/359/16. У судовому засіданні 24.10.2023 протокольною ухвалою суду поновлено провадження у справі, оскільки відпали обставини, що викликали його зупинення. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції третя особа надала пояснення, за якими в результаті укладання нотаріально посвідченого договору дарування коштів позивач набув права на грошові кошти в сумі 7500,00 доларів США, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ «Фідобанк», а тому він має права на відшкодування коштів за рахунок Фонду. Позивач та відповідачі у судове засідання не з`явились, про день час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05 вересня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Фідобанк» укладено Договір банківського (поточного) рахунку НОМЕР_1/USD про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 7 міс. в іноземній валюті (а.с.12). 19 травня 2016 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір дарування грошей, посвідчений приватним нотаріусом Сєтак В. Я., зареєстровано в реєстрі за № 4768. Відповідно до вказаного договору, позивач отримує у власність як дарунок грошові кошти у сумі 7500 доларів США, що станом на день укладення договору становить189375,00 грн., які зберігаються на поточному рахунку, відкритому ОСОБА_2 у ПАТ «Фідобанк» (а.с.10-11). На підставі рішення Національного банку України від 20.05.2016 №8 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято наказ від 20.05.2016 №184 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУАТ «Фідобанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» (а.с.76-77). Згідно з даними рішеннями, розпочато процедуру виведення ПАТ «Фідобанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20.05.2016 до 19.06.2016 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Фідобанк», визначені ст.ст. 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку Олександру Володимировичу строком на один місяць з 20.05.2016 до 19.06.2016 включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.06.2016 №959 продовжено строки тимчасової адміністрації до 19.07.2016 та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Фідобанк» Коваленка О.В. з 20.06.2016 по 19.07.2016 (а.с.78). В подальшому, Правлінням Національного банку України прийнято рішення від 18.07.2016 №142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Фідобанк», на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.07.2016 №1265 «Про початок процедури ліквідації ПУАТ «Фідобанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Фідобанк» з 20.07.2016 по 19.07.2018 та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Фідобанк» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку Олександру Володимировичу стром з 20.07.2016 по 19.07.2018 включно (а.с.79-80). Позивач звертався до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявами від 27.05.2016, від 15.07.2016 про внесення його в реєстр вкладників для подальшої виплати гарантованої суми відшкодування за коштами, розміщеними у ПАТ «Фідобанк» на рахунку № НОМЕР_1 в сумі 7500,00 грн, з огляду на укладання з ОСОБА_2 договору дарування коштів (а.с.24-25). З огляду на не включення позивача до Загального реєстру вкладників які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Фідобанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, останній звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позивач не є вкладником ПАТ "Фідобанк", оскільки ним та/або на користь нього не укладався договір банківського вкладу з ПАТ "Фідобанк", позивач не є власником іменного депозитного сертифіката, тому грошові кошти, передані йому за договором дарування від 19 травня 2016 року, не підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1, 2, 4 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб`єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов`язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах. Згідно з ч.1, 2, 5, 6 ст.27 наведеного Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону. Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Пунктами 1, 2, 7 ч.3 ст.38 цього Закону передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Частиною 4 наведеної статті визначено, що Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. З матеріалів справи вбачається, що позивачем договір банківського вкладу з Банком не укладався, позивач не відповідає поняттю вкладника в розумінні статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який має право на виплату гарантованої суми вкладу, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Наявність договору дарування коштів, які знаходяться на банківському рахунку третьої особи не змінює сторін договору банківського вкладу, не наділяє позивача правами та обов`язками вкладника і не створює підстав для виплати гарантованої суми за рахунок коштів Фонду. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 24.04.2019 у справі №826/13720/15, від 10.07.2019 у справі №826/14713/15, від 17.07.2019 у справі №826/14715/15 та від 13.11.2019 у справі №806/1822/16, яка підлягає врахуванню судом при вирішенні спірних правовідносин. Також колегія суддів зазначає, що норми законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, не наділяють Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повноваженнями на внесення змін до договорів банківського поточного рахунку з підстав укладання договору дарування коштів, стороною якого не являється Банк. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги наведені вище висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 26 жовтня 2023 року. Суддя-доповідач Н.В.Безименна Судді В.О.Аліменко А.Ю.Кучма