Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/1951/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/1951/23 Перша інстанція: суддя Хурса О. О., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А., при секретарі Пальоній І.М., за участю: представника відповідача Луценко Лідії Анатоліївни та представника апелянта Руснакової Тетяни Анатоліївни, розглянувши в відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (далі ГУНП), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ №401 від 31.05.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення» в частині, що стосується застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Херсонській області «Про особовий склад» від 22.06.2022 №404 о/с; поновити його на посаді поліцейського взводу №1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Херсон» ГУНП в Херсонській області; стягнути з відповідача на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу в Національній поліції України на посаді поліцейського взводу №1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Херсон» ГУНП та наказом від 22.06.2022 №404о/с його було звільнено зі служби в поліції на підставі п.6. ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Позивач зазначає, що починаючи з 24.02.2022 року не отримував жодних наказів про необхідність евакуації та передислокацію особового складу ГУНП на територію Миколаївської області. В якості надзвичайних обставин посилався на передчасне народження дитини його дружиною 24.02.2022 року та перебування у полоні з 05.07.2022 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року адміністративний позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про задоволення позову. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді поліцейського взводу №1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Херсон» ГУНП. 24.02.2022 року відбулося вторгнення військ російської федерації на територію України та розпочалася повномасштабна збройна агресія рф проти України. 24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022 введений воєнний стан в Україні. 24.02.2022 року близько 05:00 год. з боку рф через територію тимчасово окупованого півострова Крим розпочалося військове вторгнення на територію Херсонської області. Наказом начальника ГУНП від 24.02.2022 №87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» наказано ввести в дію план евакуацію (передислокації) підрозділів ГУНП в безпечний район. Згідно матеріалів справи, на розгляд керівництва ГУНП надійшла доповідна записка заступника начальника ГУНП полковника поліції Баклана О.А. від 10.05.2022 року про те, що деякі поліцейські ГУНП не виконали вимоги вказаного наказу від 24.02.2022 №87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район», не покинули територіальні громади Херсонської області, які перебувають у тимчасовій окупації РФ, для здійснення відповідно до своєї посади повноважень, безпосередньо пов`язаних з реалізацією завдань та виконанням функцій покладених на поліцію, на підконтрольній Україні території та станом на 07.05.2022 відсутні без поважних причин на службі. З матеріалів службового розслідування вбачається, що заступником начальника УКЗ ГУНП підполковником поліції ОСОБА_2 , у присутності в якості свідків заступника начальника відділу УКЗ ГУНП підполковника поліції ОСОБА_3 та начальника відділу УКЗ ГУНП підполковника поліції Бабич Т.В., 07.05.2022 та 10.05.2022 складено акти про відсутність на службі (робочому місці) в місцях дислокації ГУНП працівників поліції, зокрема і ОСОБА_1 (акти №621/2/02-2022 від 07.05.2022 та №660/2/02-2022 від 10.05.2022). Наказом ГУНП від 10.05.2022 №184 за фактом порушення службової дисципліни працівниками ГУНП, що виразилось у невиконанні наказу начальника ГУНП щодо евакуації (передислокації) підпорядкованих підрозділів у визначений безпечний район, а також відсутності працівників поліції без поважних причин на службі, призначене службове розслідування, зокрема відносно ОСОБА_1 . Наказом ГУНП від 27.05.2022 №0010 відповідач застував до позивача дисциплінарне стягнення про звільнення зі служби в поліції, яке реалізоване наказом по особовому складу від 27.05.2022 №0024, та останнього звільнено зі служби. Вказані обставини і стали підставою для звернення з даним позовом до суду. Відмовляючи в позові та приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , як поліцейський, який склав присягу на вірність Українському народові та сумлінність виконання службових обов`язків, з моменту офіційного опублікування Указу Президента України «Про введення в України воєнного стану» мав вживати всіх можливих заходів з метою виконання повноважень необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави за місцем дислокації ГУНП. Накази начальником ГУНП про перебування особового складу у м.Херсоні після 25.02.2022 не віддавалися. Враховуючи встановлені судом факти та обставини справи, дослідивши матеріали службового розслідування, суд дійшов висновку, що позивач всупереч своїм посадовим обов`язкам порушив службову дисципліну та був правомірно притягнутий до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення. На підставі викладеного, суд вважав, що накази №401 від 31.05.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення» та №404 о/с від 22.06.2022 «Про особовий склад» були винесені відповідачем правомірно, з дотриманням встановленої чинним законодавством процедури їх видання, а відтак відсутні підстави для визнання протиправними та скасування вищевказаних наказів. Таким чином, у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюється Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII (далі Закон №580-VIII) та Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі Статут). Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №580-VIII Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Згідно з ч.1 ст.59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. До основних завдань, які покладені на поліцію віднесено: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (ст.2 Закону №580-VIII ). Згідно з п.1, 2 та 6 ч.1 ст.18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Відповідно до ст.64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки". Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України. При цьому, відповідно до ч.1 та 2 ст.19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Так, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан (в подальшому воєнний стан було неодноразово продовжено). Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Відповідно до ч.4 ст.8 Закону №580-VIII під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Також, згідно ч.2 та 3 ст.24 Закону №580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві. З аналізу наведеного вбачається, що законодавством прямо передбачено обов`язок працівників поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України, її територіальної цілісності та під час дії правового режиму воєнного стану брати участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану та в цілому виконувати обов`язки щодо охорони прав і свобод людини, честі держави, тощо. Положеннями статті 77 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Відповідно до ч.1 ст.1 Статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Положеннями статті 1 Статуту передбачено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Службова дисципліна, також зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України. Відповідно до ч.1 ст.11 Статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Відповідно до ст.12 Статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Положеннями статті 13 Статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися дисциплінарне стягнення, як звільнення із служби в поліції. З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування. Відповідно до частини 1 статті 14 Статуту службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Слід зазначити, що Законом України «Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 року №2123-IX Статут доповнено розділом, який визначає особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану (вказаний закон набув чинності 01.05.2022 року, а службове розслідування було призначено наказом від 03 травня 2022 року). Положеннями статті 26 та 27 Статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа). Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів. За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення. У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв`язком чи з використанням електронної комунікації. Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою. Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення. Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт. Від поліцейського, стосовно якого є підтвердні дані про самовільне залишення ним місця несення служби, виїзд до інших регіонів країни чи за кордон, пояснення не відбираються, поліцейський вважається таким, що відмовився від надання пояснень. Так, на розгляд керівництва ГУНП надійшла доповідна записка заступника начальника ГУНП полковника поліції Баклана О.А. від 10.05.2022 про те, що деякі поліцейські ГУНП не виконали вимоги наказу ГУНП від 24.02.2022 №87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в безпечний район», не покинули територіальні громади Херсонської області, які перебувають у тимчасовій окупації рф, для здійснення відповідно до своєї посади повноважень, безпосередньо пов`язаних з реалізацією завдань та виконанням функцій покладених на поліцію, на підконтрольній Україні території та станом на 07.05.2022 відсутні без поважних причин на службі. Службовим розслідуванням встановлено, що заступником начальника УКЗ ГУНП підполковником поліції ОСОБА_2 , у присутності в якості свідків - заступника начальника відділу УКЗ ГУНП підполковника поліції ОСОБА_3 та начальника відділу УКЗ ГУНП підполковника поліції Бабич Т.В., 07.05.2022 та 10.05.2022 складено акти про відсутність на службі (робочому місці) в місцях дислокації ГУНП працівників поліції, зокрема ОСОБА_1 .. Відповідно до ч.1 ст.29 Статуту, у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893 (далі Порядок № 893). Згідно з розділом VI Порядку №893, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія. Так, підставою для проведення службового розслідування був невихід на службу позивача, невиконання усного наказу про евакуацію підпорядкованих працівників вказаного підрозділу з членами їх сімей з міста Херсон в напрямку міста Миколаїв. За результатом розслідування було зазначено, що наказом ГУНП від 24.02.2022 №87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» було оголошено евакуацію особового складу, документів та майна у визначене безпечне місце. В подальшому, 25.02.2022 полковником поліції ОСОБА_4 за допомогою месенджера «Telegram» розміщено усний наказ начальника ГУНП про евакуацію особового складу, який ще не евакуювався у безпечне місце, виїхати в бік м. Миколаєва. Віддання наказу начальником ГУНП про евакуацію підтверджується також поясненнями заступника начальника УОАЗОР ГУНП ОСОБА_5 , який пояснив, що в 25.02.2022 у першій половині дня знаходився в ГУНП асті в службовому кабінеті заступника начальника Баклана О.А, де також перебував начальник ГУНП Король І.В, інші керівники ГУНП та інші керівники підрозділів. Згодом начальник ГУНП Король І.В оголосив наказ про проведення евакуації особового складу, який ще залишився у м.Херсоні. Вказана команду начальника ГУНП була викладена в групі «Інформування керівників ГУНП» для доведення до усіх підлеглих працівників їх керівниками. Про віддання наказу начальником ГУНП про евакуацію та публікацію його в групі «Інформування керівників ГУНП» у месенджері «Telegram» 24.02.2022 та остаточного 25.02.2022 підтверджують в інформаційних довідках заступники начальника ГУНП полковник поліції ОСОБА_4 та полковник поліції ОСОБА_6 . В обгрунтування своєї позиції позивачем було зазначено, що в`їзд і виїзд з території Херсонської області було перекрито, позивач також посилався на розстріли автівок і громадян, які намагалися покинути тимчасово окуповану територію. Суд не приймає вказані аргументи та наголошує, що з листа Херсонської обласної військової адміністрації від 25.07.2022 року №01-01-66-2708/0/22/346 вбачається, що для евакуації співробітників обласної державної адміністрації, а також сімей територіальних органів і інших структур Херсонської області 24 лютого 2022 року було поставлено чотири автобуси до будівлі Херсонської обласної державної адміністрації за адресою: пл.Свободи 1, а також поїзд на залізничному вокзалі в м.Херсон. Під час оперативних нарад в зазначений день, які проходили в приміщенні обласної адміністрації, неодноразово наголошувалось про те, що працівники вищезазначених органів та структур мають можливість здійснити евакуацію саме за допомогою представленого транспорту. В період до 14.00 транспорт знаходився в зазначеному місці, однак за допомогою щодо евакуації звернувся тільки один співробітник державної прикордонної служби, який привіз свою дитину для евакуації. У зв`язку з тим, що бажаючі евакуюватися за допомогою транспорту були відсутні, було прийнято рішення відпустити автобуси. За інформацією УКЗ ГУНП станом на 31.05.2022 року на підконтрольну Україні територію прибуло 1525 поліцейських. Станом на 27.05.2022 року покинули тимчасово окуповану територію Херсонської області 55 працівників УОС ГУНП, через Снігурівку -20; через Давидов Брід -

35. Крім того, за інформацією УКЗ ГУНП, станом на 24.02.2022 року загальна фактична чисельність атестованого особового складу Головного управління складає 2117 працівників. За інформацією УКЗ ГУНП щодо чисельності атестованих працівників ГУНП, які з початку широкомасштабної збройної агресії РФ та тимчасової окупації територій Херсонської області прибули на підконтрольну територію України для несення служби до підрозділів поліції інших регіонів, встановлено, що станом на 18.04.2022 року налічується 781 працівник, станом на 09.05.2022 року 1467. Станом на 31.05.2022 року евакуювалося (передислокувалося) 1525 поліцейських. Колегія суддів зазначає, що служба в поліції вимагає наявність у її працівників додаткових психологічних якостей, зокрема таких як: відчуття відповідальності, здатність логічно мислити і дотримуватися спокою в складних ситуаціях, здатність приймати рішення у складних ситуаціях. Позивач, як поліцейський, який склав Присягу на вірність Українському народові та сумлінність виконання службових обов`язків, з моменту офіційного опублікування Указу Президента України "Про введення в України воєнного стану" мав вживати всіх можливих заходів з метою виконання повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Так, у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2018 року по справі №805/1209/17-а зазначено, що за результатами службового розслідування встановлено порушення службової дисципліни, яке полягає у відсутності на службі та неприбуття до нових місць дислокації за усним наказом керівництва ГУМВС в Донецькій області для подальшого проходження служби. Верховний Суд зауважив, що оскільки служба в правоохоронному органі за своєю суттю пов`язана з наявністю підвищеного ризику для життя та здоров`я, враховуючи неординарність і неунормованість ситуації, що склалася в зоні проведення АТО, та співставляючи її із завданнями міліції щодо охорони громадського порядку, Верховний Суд вважав обґрунтований висновок відповідача щодо звільнення ОСОБА_1, який протягом більш як двох років не вжив жодних заходів, направлених на подальше проходження служби в органах внутрішніх справ (пункт 42). За таких обставин, Верховний Суд вважав, що висновки службового розслідування відповідають фактичним обставинам справи, а дії позивача не відповідають вимогам статті 10 Закону України "Про міліцію", в якій визначені основні обов`язки міліції (пункт 43). Крім того, слід зазначити, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року №1179, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.12.2016 року за №1576/29706, затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, на які також посилався відповідач, приймаючи спірний наказ про звільнення. Відповідно до пункту 1 Розділу І Правил встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування. Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами. Пунктом 3 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. Суд наголошує, що дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов`язком кожного поліцейського незалежно від того перебуває він під час виконання службових обов`язків чи у позаслужбовий час, що пов`язане з особливостями проходження служби в Національній поліції. Крім того, з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. При цьому, Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 року по справі №815/4463/17 сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Суд звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 року у справі "Звежинський проти Польщі" (заява№ 34049/96), рішення ЄСПЛ від 19.04.2007 року у справі "Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії" (заява № 63235/00). Поряд з цим, колегія суддів вважає за належне звернути увагу на доводи позивача з приводу того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 його дружина ОСОБА_7 передчасно народила дитину (на 35 тижні вагітності), а на час, коли стан здоров`я новонародженої дитини стабілізувався, виїзд за межі Херсонської області був неможливий, бо ніс загрозу життю і здоров`ю йому і його родині. Також, було зазначено, що крім ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач має ще двоїх дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .. Матеріали справи підтверджують вказані посилання, зокрема, щодо передчасного народження ІНФОРМАЦІЯ_1 дружиною позивача ОСОБА_11 дитини (на 35 тижні вагітності). Згідно виписки з медичної акрти стаціонарного хворого №281850 стан дитини був середньої тяжкості, дитина надійшла в стаціонар 01 березня 2022 року з Херсонського міського перинатального центру. При цьому, у вказаній виписці зазначено, що 07 березня 2022 року мама з дитиною самовільно відмовилась від лікування в стаціонарі і пішла додому під розписку. Суд зазначає, що народження дитини саме у день початку військової агресії рф, перебування дружини позивача ОСОБА_12 з передчасно народженою дитиною як в Херсонському міському перинатальному центрі, так і в Херсонській обласній клінічній лікарні в період часу до 07 березня 2022 року, зокрема в умовах воєнного стану, а також наявність у позивача ще двох малолітніх дітей, є суттєвими обставинами при вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності за порушення службової дисципліни. Водночас, матеріали справи не містять, а позивачем не надано жодних відомостей з приводу того, які саме дії вчинялись ним не лише в період часу з 07 березня 2022 року по 10 травня 2022 року (акт відсутності на службі), а й по 05 липня 2022 року (дата, коли позивач, за його посиланнями, потрапив в полон) для виходу на службу, справа не містить жодних відомостей щодо спроб позивача, як зв`язатись з керівництвом з вказаного питання, так і щодо намагання виїхати на підконтрольну територію України. Окремо суд звертає увагу позивача, що під час судового засідання 18 жовтня 2023 року судом запропоновано представнику апелянта надати відомості щодо медичного стану (періоду стабілізації стану здоров`я) дитини, народженої 24.02.2022 року, в період після виписки з лікарні. Водночас, на наступне судове засідання 25 жовтня 2023 року вказані документи надано не було, а адвокатом надано лише копію закордонного паспорту позивача з відміткою про ви`їзд його закордон, що не дає відповіді на поставлені судом питання, в тому числі щодо можливого вчинення позивачем дій з метою виїзду на підконтрольну територію України у вказаний період і до звільнення зі служби. Також, з приводу доводів позивача про потрапляння в полон 05 липня 2022 року, суд зазначає, що вказані посилання не впливають на дані спірні правовідносини з огляду на те, шо станом на 05 липня 2022 року позивач вже був звільнений зі служби. Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Федусик Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук