Постанова 4824 № 761/42327/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/42327/21 Головуючий у суді І інстанції Притула Н.Г. Провадження № 22-ц/824/2561/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 жовтня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Голуб С.А. суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», третя особа - акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про стягнення страхового відшкодування, в с т а н о в и в: У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом, посилаючись на те, що 18 січня 2021 року між ним та приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (далі - ПрАТ «СК «Уніка») укладено договір добровільного страхування майна, що є предметом застави № 005051/2202/0000153, за умовами якого було застраховано обладнання - машина для виготовлення пакетів типу «майка» «Bagmaster 600S», 2016 року випуску, яка належить йому на підставі договору поставки № 200116 від 20 січня 2016 року. На момент укладання договору страхування майно знаходилось в оренді у ТОВ «Продом» відповідно до договору оренди обладнання № 03-06/ВО від 01 червня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 , а в подальшому згідно акту внутрішнього переміщення обладнання від 06 травня 2019 року майно переміщене до приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . 05 квітня 2021 року за адресою: АДРЕСА_2 , відбулась пожежа, внаслідок якої було знищено та частково пошкоджено застраховане майно, про що він повідомив відповідача та надав всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування. У вересні 2021 року він отримав відмову у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з тим, що застраховане майно під час страхового випадку знаходилось за адресою: АДРЕСА_2 , в той час, як відповідно до пункту 4.2 договору страхування територія дії цього договору: АДРЕСА_2. Позивач вважає, що під час укладання договору добровільного страхування майна представником ПрАТ «СК «Уніка» було допущено технічну помилку у номері будинку, а саме замість вірного «НОМЕР_2» вказано «НОМЕР_3», а підстава відмови відповідача у здійсненні страхової виплати є необґрунтованою та носить формальний характер, тому для захисту своїх порушених прав як страхувальника він вимушений звернувся до суду. Просив суд стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування у розмірі 356 160,91 грн, а також понесені судові витрати. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «Уніка» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 346 440,00 грн та судовий збір у розмірі 3 464,40 грн. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач в особі представника - адвоката Бортник Л.В.звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення суми страхового відшкодування, оскільки останній порушив умови укладеного договору, а сама подія сталася поза місцем дії договору, що надало право відповідачу відмовити у виплаті страхового відшкодування. При цьому, зазначивши, що порушення обов`язків позивачем не перешкодило визначити розмір збитків, суд не врахував, що подія сталася поза межами місця (території дії) договору, а отже взагалі не може вважатися страховою подією. За наведених обставин суд належним чином усіх обставин справи не встановив, правової оцінки умовам договору страхування в сукупності з іншими доказами не надав, а саме, чи сталася подія у місці дії договору, чи є подія страховою, чи є підстави у відповідача для відмови у виплаті страхового відшкодування, не спростував доводів відповідача, не застосував відповідні норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Захарчук К.О. заперечує проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Вказує, що відповідачем не надано належних доказів, які б підтвердили той факт, що він як страховик не був обізнаний щодо адреси знаходження застрахованого майна відповідно до договору страхування. Крім того, перед укладанням договору страховик перевіряє реальне розташування об`єкту страхування, а вчинення відповідачем помилки в адресі застрахованого майна абсолютно не підтверджує того факту, що застраховане майно знаходилося саме за помилковою адресою: АДРЕСА_2 . Також відповідач не надав доказів, що за вказаною в договорі адресою взагалі знаходиться будь-яке майно позивача. Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою суду від 18 квітня 2023 року закінчено проведення підготовчих дій та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 липня 2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, на підставі пункту 1 частини першої статті 365 ЦПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - АТ «Райффайзен Банк Аваль». В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача - адвокат Бортник Л.В.підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Позивач та третя особа в судове засідання не з'явилися і явку своїх представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомили, тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником обладнання - машини для виготовлення пакетів типу «майка» «Bagmaster 600S» відповідно до договору поставки обладнання № 200116 від 20 січня 2016 року, укладеного між ТОВ «Гермет» та позивачем (а.с. 23-28). Згідно із договором оренди обладнання № 03-06/ВО, який був укладений 01 червня 2016 року між ОСОБА_1 як орендодавцем та ТОВ «Продом» як орендарем, в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування обладнання - машина для виготовлення пакетів типу «майка» «Bagmaster 600S» та зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату (а.с. 41-43). Як зазначено в пункті 3.1 вказаного договору, майно приймається за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання умов договору 01 червня 2016 року орендодавцем та орендарем складено і підписано акт передання приймання майна (а.с. 44). 06 травня 2019 року між позивачем та ТОВ «Продом» складений і підписаний акт внутрішнього переміщення обладнання до договору оренди обладнання № 03-06/ВО, в якому зазначено місцезнаходження об`єкта після переміщення, а саме: АДРЕСА_2 , та орендодавець не заперечує на переміщення орендованого майна (а.с. 45). 18 листопада 2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» як заставодержателем та ОСОБА_1 як заставодавцем укладено договір застави обладнання № 011/3650/912876/Д32, відповідно до умов якого заставодавець передає заставодержателю в заставу належне йому на праві власності обладнання, а саме: машину для виготовлення пакетів типу «майка» «Bagmaster 600S», з метою забезпечення повного виконання грошових зобов`язань позичальника ТОВ «АПП Трейд» за кредитним договором № 011/3650/912876 від 18 листопада 2020 року (а.с. 29-38). Відповідно до пункту 5.1 договору застави протягом строку дії цього договору заставодавець повинен зберігати предмет застави за адресою: АДРЕСА_2 . 29 вересня 2021 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 уклали додатковий договір № 011/3650/912876/Д32/1 до договору застави обладнання № 011/3650/912876/Д32 від 18 листопада 2020 року, в якому домовились внести зміни в договір застави та, зокрема, викласти пункт 5.5 цього договору в наступній редакції: «Протягом строку дії Договору Заставодавець повинен зберігати Предмет застави за адресою: АДРЕСА_3 » (а.с. 39, 40). 18 січня 2021 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Уніка» укладено договір добровільного страхування майна, що є предметом застави № 005051/2202/0000153, строк дії якого визначено в період з 23 січня 2021 року по 22 січня 2022 року (а.с. 14-19). Згідно з вказаним договором: страхувальником є позивач; страховиком - ПрАТ «СК «Уніка»; предметом страхування - машина для виготовлення пакетів типу «майка» «Bagmaster 600S»; страхова сума - 356 160,00 грн; адреса, за якою знаходиться застраховане майно (територія дії договору) - АДРЕСА_2. У пункті 5.1 договору страхування сторонами погоджено, що страховим випадком є факт понесення збитків внаслідок пошкодження, знищення чи втрати застрахованого майна внаслідок пожежі, включаючи виділення сажі та задимлення, що супроводжують пожежу, в тому числі підпал, підрив, вибух, удар блискавки, падіння пілотованих літальних апаратів (їх частин, уламків або їх вантажу). Вигодонабувачем за договором страхування в частині і до моменту погашення заборгованості за кредитним договором у прядку та згідно з умовами, викладеними в цьому договорі визначено АТ «Райффайзен Банк Аваль». Відповідно до листа АТ «Райффайзен Банк» від 19 вересня 2022 року, наданого на заяву ТОВ «АПП Трейд» від 13 вересня 2022 року щодо отримання страхового відшкодування, обладнання - машина для виготовлення пакетів типу «майка» «Bagmaster 600S», 2016 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , станом на 19 вересня 2022 року уже не є предметом застави АТ «Райффайзен Банк» (а.с. 154, 155). 05 квітня 2021 року приблизно о 08 год. 08 хв. на складському приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 виникла пожежа, що встановлено актом про пожежу від 05 квітня 2021 року, складеним комісією у складі: фахівця відділу забезпечення заходів з попередження надзвичайних ситуацій у м. Дніпро Центру забезпечення діяльності ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області старшого лейтенанта служби ЦЗ Андрієнка В.С., командира відділення 18ДНРН 8ДНРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області старшого служби ЦЗ Софіїна В.С., представника ТОВ «АВ Інвест Груп» - Ігнатенка І.Д., представника ТОВ «Продом» - Литвин І.О. (а.с. 83-85). 09 квітня 2021 року директор ТОВ «Продом», в оренді якого знаходилось застраховане майно, ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку із настанням страхової події - пожежі за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 46). На замовлення ПрАТ «СК «Уніка» СПД Голего М.В. виготовив звіт реєстраційний № 1521 від 06 вересня 2021 року про страхове розслідування події, пов`язаної з пошкодженням застрахованого майна, розміщеного за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 86-113). У зазначеному звіті оцінювач ОСОБА_3 , враховуючи, що відбулось повне знищення майна, визначив суму страхового відшкодування, яка має бути виплачено за умовами договору у розмірі 346 440,00 грн (356 160,00 грн (страхова сума) - 8 262,00 грн (вартість придатних залишків) - 3 561,60 грн (франшиза)). Листом (дата та номер не вказані) відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі пункту 7.1.8 договору страхування та на тій підставі, що пожежа трапилась за адресою: АДРЕСА_2 , в той час як дія договору поширювалась на адресу: АДРЕСА_2 (а.с. 50, 115). Задовольняючи позов в частині стягнення страхового відшкодування без врахування вартості придатних залишків та франшизи, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів, що невірне зазначення адреси в договорі страхування стало перешкодою для встановлення причин настання страхової події та вплинуло на збільшення страхового ризику, тоді як з матеріалів справи вбачається, що зазначення невірної адреси в цьому договорі не стало перешкодою для визначення розміру страхового відшкодування. Оскільки помилка в договорі при зазначенні адреси місця знаходження обладнання не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, суд вважав, що відмова відповідача із вказаних підстав є надмірним формалізмом, тому наявні підстави для стягнення суми страхового відшкодування, розмір якої визначений у звіті оцінювача. Такі висновки місцевого суду відповідають обставинам справи та вимогам закону з огляду на наступне. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування) (стаття 980 ЦК України). Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (частина перша статті 6 Закону України «Про страхування»). Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування» страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. За положеннями статті 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Згідно із частиною першою статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). У постанові Верховного Суду України від 23 квітня 2012 у справі № 6-101цс11 зроблено висновок, що обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування. Якщо ж подія, що настала, не може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, обов`язок у страховика здійснити страхову виплату не виникає. Згідно зі статтю 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом положень частини першої статті 626, статті 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 вказано, що тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Відповідно до статті 26 Закону України «Про страхування», якій кореспондує стаття статті 991 ЦК України, підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону. Як вбачається з матеріалів справи, договір добровільного страхування майна, що є предметом застави від 18 січня 2021 року, укладено між сторонами відповідно до Правил добровільного страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту, вантажів та багажу). Відповідно до пункту 8 договору страхування інші умови договору викладені в Умовах добровільного страхування майна, що є предметом застави, що є невід`ємною частиною цього договору (далі - Умови страхування). Страховим випадком згідно з договором є факт понесення збитків страхувальником внаслідок пошкодження, знищення чи втрати застрахованого майна в результаті настання подій (страхових ризиків), зокрема, пожежі (пункт 1.6 Умов страхування). Отже, страховою подією, ризиком за договором страхування є пожежа. Із встановлених обставин даної справи вбачається, що страховий ризик настав, пожежа мала місце, як і мали місце збитки, завдані страхувальнику у зв`язку зі знищенням застрахованого майна в результаті пожежі. Згідно із пунктом 1.4 Умов страхуваннямісцем дії договору є тільки адреса місцезнаходження застрахованого майна, що зазначена у договорі. Відповідно до пункту 4.2.2 Умов страхування страхувальник зобов`язаний при укладанні договору надати інформацію страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику; упродовж строку дії договору протягом 5 (п`яти) календарних днів письмово інформувати страховика про зміни відносно застрахованого майна, які можуть вплинути на збільшення страхового ризику (умови та інтенсивність експлуатації, погіршення протипожежного захисту; зміна статусу (прав) - перехід права власності, передача в користування іншій особі; ремонт, перебудова, переобладнання, зміна, знесення тощо). Пунктом 4.4.4 Умов страхування передбачено, що страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений пунктом 6.8 Умов термін, відшкодування страхувальнику доцільні витрати, які він здійснив з метою зменшення збитків. Виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком у розмірі збитку, визначеного згідно пункту 6.1 Умов, але не більше розміру страхової суми, встановленої у договорі, за вирахуванням безумовної франшизи і вартості залишків пошкодженого майна, приданих для використання (пункт 6.3.1 Умов страхування). Розділом 7 Умов добровільного страхування майна встановлено причини відмови у виплаті страхового відшкодування. Згідно із пунктом 7.1.8 Умов страхування причиною відмови у виплаті страхового відшкодування є невиконання або неналежне виконання страхувальником своїх обов`язків за договором якщо він не доведе, що невиконання (або неналежне виконання) було обумовлене дією непереборної сили. Відмова страховика у виплаті страхового відшкодування може бути оскаржена страхувальником в суді (пункт 7.4 Умов страхування). В суді першої інстанції та в апеляційній скарзі відповідач наполягав на тому, що не має правових підстав для виплати страхового відшкодування позивачу, оскільки пожежа виникла у виробничо-складській будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що, в свою чергу, не входить до території дії договору добровільного страхування за адресою: АДРЕСА_2 , а тому для страховика зазначена обставина не передбачає обов`язку по сплаті страхового відшкодування. Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України. Суд першої інстанції правомірно вказав, що допущена помилка в договорі щодо місця знаходження застрахованого обладнання не може бути достатньою підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки невірне зазначення адреси в договорі страхування, який був укладений на виконання вимог договору застави обладнання, не стало перешкодою для встановлення причин настання страхової події та не вплинуло на збільшення страхового ризику. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, зазначення невірної адреси в договорі страхування, також і не стало перешкодою для визначення розміру страхового відшкодування. Як вірно вказує позивач у відзиві на апеляційну скаргу, відповідачем не спростовано, що він як страховик не був обізнаний щодо адреси постійного знаходження застрахованого майна: АДРЕСА_2 , адже перед укладанням договору страхування страховик перевіряв реальне розташування об`єкту страхування і жодних зауважень у нього з цього приводу не виникало, а отже вчинення помилки в адресі застрахованого майна не свідчить про той факт, що рухоме майно знаходилося саме за помилково зазначеною адресою: АДРЕСА_2 . Колегія суддів вважає, що допущена помилка в адресі розташування обладнання - машини для виготовлення пакетів типу «майка» «Bagmaster 600S» за встановлених обставин даної справи не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки сторони договору, які не дотримуються погоджених процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Таким чином підстав вважати, що саме ОСОБА_1 було допущено невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків як страхувальника за договором страхування добровільного страхування майна, що є предметом застави № 005051/2202/0000153 від 18 січня 2021 року, в частині надання інформації страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику та інформування страховика про зміни відносно застрахованого майна, які могли вплинути на збільшення страхового ризику, відсутні. Враховуючи наведене, вирішуючи даний спір в межах заявлених позовних вимог, суд першої інстанції належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонам доказам, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в сумі 346 440,00 грн Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на власному тлумаченні і розумінні стороною відповідача спірних правовідносин та положень законодавства, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що районним судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги сторони відповідача. За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України. Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 вересня 2022 року у даній справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25 жовтня 2023року. Головуючий С.А. Голуб Судді: Т.О. Писана Д.О. Таргоній