Постанова Волинський апеляційний суд № 157/14/21

Справа № 157/14/21 Головуючий у 1 інстанції: Гамула Б. С. Провадження № 22-ц/802/983/23 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 жовтня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., за участю: секретаря судового засідання Савчук О. В., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Попович Галина Іванівна, про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_1 , на ухвалу Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 24 серпня 2023 року, В С Т А Н О В И В: У січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом. Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 24 серпня 2023 року позов залишено без розгляду. Не погодившись із даною ухвалою суду, позивач ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, справу направити для розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд дійшов неправомірних висновків щодо належного повідомлення позивача та його представника про час і місце проведення судових засідань, їх повторної неявки в судове засідання. Зазначає, що представником позивача ОСОБА_1 у день призначення судового засідання 09.08.2023, про яке судом повідомлено 08.08.2023, було скеровано на електронну адресу суду клопотання про її участь у режимі відеоконференції за межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Також 24.08.2023 представником позивача ще раз було скеровано на електронну адресу суду аналогічне клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції. У призначений для судових засідань час, а саме о 12:00 09.08.2023 та о 14:30 24.08.2023 представник позивача з власних технічних засобів та з використанням електронного сервісу EasyCon очікувала на проведення відеоконференції в електронному кабінеті платформи. Але з програмно-технічних причин не було встановлено з`єднання, про що було з`ясовано з працівниками суду в телефонному режимі. Отже, вважає, що дані обставини є поважними. На підставі наведеного, вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повторну неявку в судове засідання належним чином повідомленого позивача . У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Комар М. В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу районного суду - без змін. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив із п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України та повторної неявки в судове засідання сторони позивача. Однак погодитись із таким висновком суду не можна з огляду на наступне. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України). Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частини перша, друга, п`ята статті 223 ЦПК України). Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України). Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, що бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 06 січня 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 було прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Матеріали справи свідчать про те, що усі учасники справи, включаючи допитаних судом за клопотанням сторін свідків, крім відповідача ОСОБА_3 , яка є мешканкою с.Осівці Камінь-Каширського району, є жителями Львова та Львівської області. Відповідно до ухвали Камінь-Каширського районного суду від 01 березня 2021 року судовий розгляд даної цивільної справи було постановлено проводити в режимі відеоконференції з приміщення Львівського апеляційного суду. Розгляд справи неодноразово відкладався. Про наступні судові засідання повідомлялися завчасно відповідно учасники справи та Львівський апеляційний суд для організації проведення відеоконференції. Як зазначено судом першої інстанції , у призначені на 19 липня, 09 та 24 серпня 2023 року чергові судові засідання позивач ОСОБА_2 та представник позивача ОСОБА_4 не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце їх проведення шляхом направлення судових викликів поштовим зв`язком та направлення таких за допомогою мобільного застосунку «Вайбер». Однак, як пояснила в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 , що також вбачається з матеріалів справи, розгляд справи продовжувався тривалий час, було допитано понад 30 свідків з обох сторін, останнє судове засідання перед тривалою перервою було 16 лютого 2022 року також в режимі відеоконференції, однак у зв`язку з початком війни в Україні та існуванням загрози для людей і виїздом частини учасників справи зі своїх місць проживання судові засідання на певний період не проводились. Разом з тим, судом було призначено судовий розгляд справи на 19 липня 2023 року, про що позивача ОСОБА_2 , як стверджує суд, повідомлено смс-повідомленням (а.с.104 т.2), однак не підтверджено, на який номер телефону відправлене це повідомлення і чи отримане воно адресатом і коли отримане. Представникам позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_4 повідомлення про розгляд справи на 19 липня 2023 року було направлене 17 липня 2023 року о 18.22 год, що підтверджено роздруківками (а.с.106,107 т.2). Проте, матеріалами справи підтверджується пояснення представника позивача ОСОБА_1 , що Львівському апеляційному суду про дату судового засідання для проведення відеоконференції судом не повідомлено, а тому засідання не відбулося у зв`язку з неявкою сторін (а.с.108 т.2). Також матеріалами справи встановлено, що представник позивача ОСОБА_1 подавала до суду клопотання про участь у судових засіданнях 09 та 24 серпня 2023 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, які згідно з ухвалами суду були задоволені. Однак, судом вказано, що в жодному із зазначених вище судових засідань представник позивача ОСОБА_1 участі не взяла, не забезпечила підключення власних технічних засобів до підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на судове засідання, призначене на 09 серпня 2023 року на 12.00 годин, позивач та його представники повідомлялись судом через електронну пошту адвокатів о 17.48 год 08 серпня 2023 року, але знову ж Львівський апеляційний суд про це засідання для забезпечення проведення відеоконференції Камінь-Каширський райсуд не повідомив. Як ствердила представник позивача ОСОБА_1 , у зв`язку із цим на визначену дату і годину взяти участь в судовому засіданні через апеляційний суд у Львові сторона позивача не змогла, а тому вона у цей же час звернулася із заявою про проведення судових засідань в режимі відеоконференції з допомогою власних засобів, щоб не зривати розгляд справи. Однак у цей день засідання все таки не відбулось не з вини представників позивача, а з технічних причин. Пояснення представника позивача повністю підтверджені наявними у справі доказами, а саме: направлення до суду клопотання адвоката Буковецької Н. В. про те, що вона просить дозволити брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції за межами приміщення суду о 12.01 год., реєстрація цього клопотання судом 09 серпня 2023 року о 12 год.09 хв, ухвала суду від 09 серпня 2023 року про те, що дане судове засідання, яке призначене на 09 серпня 2023 року на 12.00 год., проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (а.с.115, зворот,116 т.2), надсилання цієї ухвали та повідомлення про наступне засідання на 24 серпня 2023 року о 14.30 год. ОСОБА_1 на електронну пошту о 18.09 год 09 серпня 2023 року, а також 23 серпня 2023 року таке повідомлення було надіслане Львівському апеляційному суду (а.с.117,118,125 т.2). Про засідання 24 серпня 2023 року позивач був повідомлений поштовим повідомленням (а.с. 121 т.2). Однак, оскільки ухвала суду про проведення відеоконференції стосувалася лише засідання на 09 серпня 2023 року, хоча представник позивача і просила про всі засідання, то на 24 серпня 2023 року такої ухвали суд завчасно не постановив. У зв`язку з цим ОСОБА_1 о 14.16 год. 24 серпня 2023 року повторно надіслала клопотання про надання можливості їй брати участь у справі через відеоконференцію поза межами суду, яке було зареєстроване судом в цей день о 14.30 год. (а.с.122 т.2). Судом постановлено ухвалу від 24 серпня 2023 року про відеоконференцію, однак з невідомих причин, оскільки такі не відображені в матеріалах справи та в судовому рішенні, сторона позивача знову не мала змоги взяти участь у розгляді справи. Апеляційний суд звертає увагу, що у поданих клопотання представник позивача ОСОБА_1 визначила спосіб своєї участі у справі, зокрема вказувала, що бажає брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції. В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 пояснила, що у призначений для судових засідань час, а саме о12:00 09 серпня 2023 року та 14:30 24 серпня 2023 року вона з власних технічних засобів та з використанням електронного сервісу EasyCon очікувала на проведення відеоконференції в електронному кабінеті платформи. Але з програмно-технічних причин, про що було з`ясовано з працівниками суду в телефонному режимі, не було встановлено з`єднання. Тобто, сторона позивача бажала та намагалася прийняти участь у судових засіданнях шляхом особистої явки до суду через відеоконференцію суду першої інстанції. Отже, на переконання колегії суддів, не можна погодитись із висновком суду першої інстанції про повторну неявку (двічі і більше підряд) в судове засідання сторони позивача, належно повідомленого на кожне із зазначених судових засідань. З огляду на вказане суд першої інстанції хоч і вчиняв дії, передбачені процесуальним законом, для здійснення правосуддя та забезпечення участі позивача в судовому розгляді справи, призначаючи засідання в режимі відеоконференції, однак, не забезпечивши належним чином проведення засідань через конференц-зв`язок з іншим судом, невчасно постановляв ухвали про проведення відеоконференції з участю сторони позивача, яка добросовісно бажала взяти участь у продовженні розгляду справи, дійшов передчасного та помилкового висновку про залишення позову без розгляду, не взявши до уваги також тривалість провадження у цій справі, значний обсяг проведених процесуальних дій, значення даної справи для сторін та можливість при таких обставинах закінчення розгляду справи навіть без участі позивача . Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі № 161/15497/16. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина п`ята статті 4 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України). Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України. Право учасників справи брати участь у судових засіданнях по цій справі передбачене пунктом 2 частини першої статті 43 ЦПК України. Учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою (частина перша статті 212 ЦПК України). Стаття 212 ЦПК України регулює питання участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції та передбачає відповідне право учасників справи. За наведених обставин апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що розглядаючи справу, суд мав вирішити питання про відкладення розгляду справи або розглянути справу по суті, застосувавши відповідні процесуальні норми крізь призму загальних засад цивільного судочинства, дотримання гарантій прав особи на участь у розгляді її справи, а також обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду про залишення позову без розгляду за відсутності позивача, який мав об`єктивні перешкоди для явки в судове засідання, що свідчить про недостатнє виконання судом обов`язків із забезпечення всебічності, повноти і справедливості судового розгляду. Національні суди повинні враховувати можливість заявника ефективно представляти себе у суді (рішення ЄСПЛ від 07 травня 2002 року у справі «Мак-Вікар проти Сполученого Королівства», заява № 46311/99, пункти 48 62; від 23 вересня 1998 року у справі «Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства», заява № 68416/01, пункт 61). У рішенні від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03, у справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив «:….саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні». Відповідно до частини 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що залишення позову без розгляду є помилковим та передчасним, а оскаржена ухвала суду прийнята без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, а оскаржену ухвалу суду скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 1 статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_1 , задовольнити. Ухвалу Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 24 серпня 2023 року в даній справі скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді