Постанова Львівський апеляційний суд № 449/1144/23

Справа № 449/1144/23 Головуючий у 1 інстанції: Гуняк О.Я. Провадження № 33/811/1372/23 Доповідач: Березюк О. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2023 року. Львівський апеляційний суд у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г., за участі ОСОБА_1 , розглянувши у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Перемишлянського районного суду Львівської області від 19 вересня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, встановив: Постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 19.09.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 536,80 гривень. Згідно постанови суду ОСОБА_1 , 14.09.2023 року, приблизно о 14 год. 45 хв. у АДРЕСА_1 , вчинив насильство в сім`ї, тобто умисно вчинив дії психологічного характеру, а саме не випускав з квартири свою маму гр. ОСОБА_3 , внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_3 .. На дану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та провадження у справі закрити. При цьому апелянт зазначає, що судом першої інстанції справа розглянута не повно та необ`єктивно, зокрема судом не врахованого того, що докази наявні і матеріалах справи слід визнати неналежними та недопустимими доказами, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, в якому належним чином не викладено суті обвинувачення. Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції жодним чином не взято до уваги його пояснень про те, що його матір ОСОБА_3 має 92 роки та є конфліктною людиною, 14.09.2023 року остання зранку під час його присутності вільно пересувалася квартирою, він не вчиняв жодних дій щодо не випуску ОСОБА_3 з квартири, оскільки перебував в той час на роботі, остання не могла вийти з своєї кімнати з причин несправності замка дверей, і ключів від кімнати ОСОБА_3 він не мав і не має, а тому пояснення ОСОБА_3 не можна розцінювати як вчинення домашнього насильства. Розглянувши матеріали справи № 449/1144/23, дослідивши доводи апеляційної скарги, пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, який підтримав подану апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Згідно статті 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення ВАД №024717 від 14.09.2023 року відносно ОСОБА_1 було звернення ОСОБА_3 від 14.09.2023 року, в якій зазначено, що її син ОСОБА_1 закрив її в кімнаті та не випускає (а.с.5, 6). Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, послався на наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №024717 від 14.09.2023 року, письмові пояснення та інш матеріалами справи в їх сукупності. Разом з тим, судом першої інстанції жодним чином не взяті до уваги та не проаналізовано пояснення ОСОБА_1 , даними ним в судовому засіданні, що вливає на об`єктивність розгляду справи судом першої інстанції, породжують обґрунтований сумнів про те чи взагалі мало місце будь-якого роду насильство, оскільки як встановлено апеляційним судом на підставі дослідження доказів у справі в їх сукупності що в цій конкретній справі працівниками поліції фактично було виявлено несправність замка дверей кімнати ОСОБА_3 і зазначена обставина не може свідчити про вчинення будь-якого роду насильства, в тому числі з огляду на пояснення ОСОБА_3 , також судом першої інстанції не виключено можливості ОСОБА_3 оговорити ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Відповідно до положень ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Крім того, об`єктивна сторона ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає наслідки такого психологічного насильства, а саме наявність чи відсутність шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілого, яка могла бути чи була завдана. В протоколі про адміністративне правопорушення ВАД №024717 від 14.09.2023 року жодним чином не зазначено, що діями ОСОБА_2 заподіяна шкода чи така могла бути заподіяна, в чому вона проявилася, більше того в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 умисно пошкодив замок дверей кімнати ОСОБА_3 та її там зачинив, оскільки останній як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду стверджував, що нього та його дружини немає ключів до кімнати матері, а тому останні не могли зачинити ОСОБА_3 в кімнаті. Також працівниками поліції під час складення протоколу про адміністративне правопорушення ВАД №024717 від 14.09.2023 року не допитано всіх можливих осіб вчиненого адміністративного правопорушення, зокрема ОСОБА_4 , яка в той день 14.09.2023 року перебувала в квартирі разом з ОСОБА_3 .. Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту ( рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року ), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування « поза розумним сумнівом » ( рішення від 18 січня 1978 року у справі « Ірландія проти Сполученого Королівства » ( Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25). Отже, постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підлягає скасуванню як незаконна, а провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Керуючись ст.294 КУпАП,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити. Постанову Перемишлянського районного суду Львівської області від 19 вересня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, скасувати, а провадження у справі №449/1144/23 відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутність в діях складу адміністративного правопорушення. Постанова остаточна та оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Березюк О.Г.