Постанова Сумський апеляційний суд № 585/1958/23

Справа №585/1958/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Цвєлодуб Г. О. Номер провадження 33/816/560/23 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 19 жовтня 2023 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., за участі секретаря судового засідання Дейниченко О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 585/1958/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25.05.2023, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , установив: В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити, оскільки справу розглянуто у його відсутність без належного повідомлення про дату та час судового розгляду. Не погоджується з постановою та висновками судді суду першої інстанції, вважає рішення необгрунтованим, незаконним. Зазначає, що строк на апеляційне оскарження пропустив з поважних причин, оскільки не був присутнім при прийнятті оскарженого рішення. Постановою судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25.05.2023 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17 000 грн, з позбавленням права керування т/з на строк 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 536,80 грн. Згідно постанови, ОСОБА_3 09.05.2023 о 23 год. 30 хв. в м. Ромни по вул. Героїв Роменщини керував мопедом HONDA PIO б/н, з ознаками алкогольного сп`яніння: запах з ротової порожнини, порушення мови, координація рухів, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР. Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом 3-х днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. У рішенні від 28.01.2021 у справі «Кушнір проти України» ЄСПЛ, констатуючи порушення п. 1 ст. 1 Конвенції, зазначив, «…що право на доступу до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк. Заявник не був присутній у судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки засідання проводилося на підставі письмових доводів сторін і, таким чином, без їхнього виклику; отже, заявник не знав зміст постанови, прийнятої за результатами розгляду його позову, у тому числі наведене судом обґрунтування. Це означає, що він не зміг би оскаржити постанову своєчасно, не маючи її паперової копії…» (п. 30-32). Постанова суддею була винесена 25.05.2023 у відсутність ОСОБА_3 , яка згідно даних ЄДРСР була оприлюднена 29.05.2023, її копію ОСОБА_3 отримав 17.06.2023, що підтверджується трекінгом поштового відправлення, з апеляційною скаргою звернувся 10.06.2023, що підтверджується поштовим трекінгом, тому строк апеляційного оскарження пропущений з поважних причин і підлягає поновленню. Вислухавши доводи ОСОБА_3 , який підтримав свою апеляційну скаргу, просив скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи (ч. 1 ст. 277-2 КУпАП), а згідно п. 2 і 3 ст. 278 КУпАП суддя при підготовці до розгляду справи вирішує, крім іншого, таке питання: чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. Разом з тим, ігноруючи вказані вище вимоги закону і фактичні обставини справи, суддею суду першої інстанції протокол про адміністративне правопорушення був розглянутий 25.05.2023 за відсутності ОСОБА_3 , який не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в порядку ч. 1 ст. 277-2 КУпАП, що потягло за собою істотне порушення його прав та законних інтересів, передбачених ст. 268, 279 і 280 КУпАП. Така засада судочинства як рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч. 1 ст. 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст. 24 Основного Закону, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав (ст. 129 Конституції України, розділ I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»), а тому не дотриманий конституційний принцип, що «ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередньо участь у судовому процесі, або позбавлений такого права», який також знайшов своє закріплення у рішенні КСУ від 12.04.2012 № 9-рп/2012 (справа про рівність сторін судового процесу), де формулюючи незаперечне право особи на судову присутність, Суд керувався правовими постулатами «доброї совісті» (bonae fidei), оскільки для громадян не може бути жодних перешкод об`єктивного характеру, якщо відбувається розгляд в суді індивідуально-конкретної справи. Присутність особи, яка має право брати безпосередньо участь і виступати у суді, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, у передбачений законом строк і порядок оскаржити постанову у справі, є невід`ємним правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, а для суддів усіх інстанції важливим елементом законного і справедливого правосуддя. Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі «Домбо Бехер Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), заява № 14448/88); п. 38 рішення ЄСПЛ від 23.10.1996 у справі «Анкерль проти Швейцарії» (Ankerl v. Switzerland), заява № 17748/91). У іншій справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03, п. 26 і 29 рішення від 15.05.2008). ЄСПЛ констатував, що «принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. У провадженні, які розглядались, важливі процесуальні гарантії були відсутні та що ці процесуальні недоліки, у світлі обставин справи, були достатньо серйозними, щоб піддати сумніву справедливість провадження. Відповідно було порушення п. 1 ст. 6 Конвенції». З огляду на викладене, судове рішення про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не можна вважати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з цих підстав. Однак, під час апеляційного розгляду було установлено, що 09.05.2023 о 23 год. 30 хв. в м. Ромни вул. Героїв Роменщини ОСОБА_3 керував мопедом HONDA PIO б/н з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи і об`єктивно підтверджується, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 117388 від 10.05.2023, доказами у справі, зокрема: - висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.05.2023, згідно якого ОСОБА_3 відмовився від обстеження в закладі охорони здоров`я (а. с. 3); - відеозаписами з технічних засобів працівників поліції, на яких зафіксовані пояснення ОСОБА_3 щодо керування мопедом в комендантську годину, а саме, що він їхав додому, обставини його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі (а. с. 5); - розпискою ОСОБА_3 про отримання копії протоколу від 11.05.2023 (а. с. 4). Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП). Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_3 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння, процедура якого закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду». Направлення особи для огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному КМУ, а згідно вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія, зокрема на стан сп`яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров`я (у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється. Необхідно зауважити, що положення ст. 266 КУпАП не регламентують дії поліцейського та не визначають порядок і форму фіксації ним відмови водія (особи, яка керує т/з) від проведення огляду в закладі охорони здоров`я, а тому у разі вчинення вказаними особами таких дій поліцейському слід керуватись п. 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (в ред. від 20.01.2023 № 57), згідно якого у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Про наявність у працівника поліції обґрунтованих та об`єктивних підстав вважати, що ОСОБА_3 підлягав огляду на стан сп`яніння, свідчили ознаки, що відповідають приписам п. 2-4 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Таким чином, ОСОБА_3 , щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, а водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02). Вище наведене підтверджує не лише факт керування ОСОБА_3 т/з, а й дотримання працівниками самої процедури огляду, яка була проведена із застосуванням технічних засобів відеозапису, що повністю відповідає вимогами законодавства України про адміністративні правопорушення. Таким чином, апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП були дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього. Таким чином, апеляційний суд, не виходячи за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_3 поза розумним сумнівом, вважає, що останній вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП Після скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційний суд вважає за необхідне ухвалити нову постанову, якою накласти на ОСОБА_3 адміністративне стягнення, а також стягнути на користь держави судовий збір з урахуванням положень ст. 40-1 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Поновити ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження постанови судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25.05.2023. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25.05.2023 відносно ОСОБА_6 скасувати через порушення суддею суду першої інстанції норм процесуального права та ухвалити нову постанову. ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536,80 грн. Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу і вноситься в установу банку України. У разі несплати штрафу в установлений строк постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови стягується: - подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові; - витрати на облік правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов