Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/3988/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3988/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П. Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 26 жовтня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (далі - відповідач 1, 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення №220450004982 від 25.01.2023 про відмову у перерахунку пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби період роботи з 23.10.1992 по 13.06.1997 в державній податковій інспекції; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату з 25.01.2023 пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, врахувавши до розрахунку пенсії виплати зазначені у довідках від 24.01.2023 за № 0335-2 та № 0335-3. ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.04.2023 позов задоволено повністю. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи Державної податкової служби, яким присвоєні спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах повинен зараховуватись до стажу державної служби, який дає право на пенсію. Отже, з урахуванням спірних періодів та періоду державної служби, обчисленого відповідачем, стаж державної служби позивача на день набрання чинності Законом №889-VIII становить більше ніж 10 років, тоді як страховий стаж перевищує 20 років. ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що права на переведення на бажаний вид пенсії позивач не має, оскільки періоди роботи в органах Державної податкової служби на посадах, у період перебування на яких присвоювались персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на державній службі. Вказано, що повноваження пенсійного органу є дискреційними. ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що на період роботи позивачки, до 4-7 категорії посад державних службовців було віднесено відповідні посади в місцевих державних податкових адміністраціях, на яких не поширювалися спеціальні звання і такі періоди не зараховуються до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Також вказує про дискреційність повноважень пенсійного органу. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою суду від 07.06.2023 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Згідно пенсійного посвідчення № 122188 від 02.09.2022 позивач отримує пенсію за віком відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 24.01.2023 позивач була звільнена з посади держаної служби за власним бажанням. 25.01.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 25.01.2023 №220450004982 позивачці відмовлено у переведенні на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки у неї відсутній станом на 01.05.2016 рік 20-річний стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно п. 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VIII (далі Закон №889-VIII) з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII. Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом, обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII. Отже, у даному випадку слід керуватись Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок № 283), відповідно до пункту 1 якого визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби. Статтею 46 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII у частині 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання. При досліджені відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 суд встановив, що позивач у період з 23.10.1992 по 13.06.1997 працювала на посаді начальника відділу обліку та звітності, головного бухгалтера. 01.11.1995 позивачу присвоєно спеціальне звання "інспектор податкової служби 1 рангу". Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII. Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Отже, в даному випадку слід керуватись Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283. Згідно пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби. Крім цього, згідно з п.342.4 ст. 342 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів є державними службовцями. Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-XII. Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону № 509-XII правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу". Частиною 7 статті 15 Закону № 509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби. Згідно з ч. 8 ст. 15 Закону № 509-XII посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу. Отже посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, перебувають на державній службі та є державними службовцями. Разом з тим, згідно ст. 343 ПК України посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання: інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу. Відповідно до ст. 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Таким чином, посадові особи Державної податкової служби, яким присвоєні спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах повинен зараховуватись до стажу державної служби, який дає право на пенсію. Аналогічні висновки були викладені Сьомим апеляційним адміністративним судом у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 17.07.2023 у справі № 560/6333/23, від 26.09.2023 у справі № 560/1814/23. На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період роботи позивача в органах Державної податкової служби зараховується їй до стажу державної служби. Відтак наявні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи з 23.10.1992 по 13.06.1997 в Державній податковій інспекції. Згідно матеріалів справи, страховий стаж позивача на державній службі, на якій вона продовжувала перебувати станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889), обіймаючи посаду державної служби, з урахуванням періоду роботи в органах місцевого самоврядування та Державної податкової служби, становить понад 10 років, що підтверджується записами трудової книжки та іншими матеріалами справи. Отже, з урахуванням спірних періодів та періоду державної служби, обчисленого відповідачем, стаж державної служби позивача на день набрання чинності Законом №889-VIII становить більше ніж 10 років, тоді як страховий стаж перевищує 20 років. Крім того, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 року у зразковій справі №822/524/18, встановлено, що право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII пов`язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з п. 10, 12 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, у той час як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №889-VIII не встановлено. Стосовно доводів відповідачів про те, що вимога про нарахування та виплати позивачу пенсії державного службовця у розмірі 60 відсотків від заробітку не підлягає задоволенню, оскільки є втручанням в дискреційні повноваження, суд зазначає наступне. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов (що є у спірному випадку) відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Крім цього спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Слід зазначити, що якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судом першої інстанції способу захисту як зобов`язання відповідача нарахувати та виплати позивачу пенсію державного службовця у розмірі 60 відсотків від заробітку неможливо вважати втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом скасування спірного рішення відповідача 2, яким відмовлено у переведенні на інший вид пенсії, зобов`язання відповідача 1 зарахувати вищезазначений трудовий стаж до стажу державної служби та вирішити питання переведення, нарахування та виплати позивачу пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках від 24.01.2023 за № 0335-2 та № 0335-3 виданих Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області. VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.